1-51/11
39
01 квітня 2011 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Каліщука А.А.
при секретарі Павлович Ю.М.,
з участю прокурора Васьовчика І.В.,
підсудного ОСОБА_1,
захисника-адвоката ОСОБА_2,
перекладача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Володимир-Волинського міського суду кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Гданськ, Поморського воєводства, Республіка Польща, жителя АДРЕСА_1, поляка, громадянина Республіки Польща, з середньою освітою, неодруженого, приватного підприємця, не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 272 КК України,-
Підсудний ОСОБА_1 будучи фізичною особою-підприємцем і власником столярного цеху, який знаходиться по АДРЕСА_2, тобто особою, на яку згідно ст.. 153 КЗпП України покладений обов»язок забезпечити безпечні та нешкідливі умови праці на підприємстві, котрі повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці, здійснюючи підприємницьку діяльність, грубо порушив вимоги ст.. 43 Конституції України, ст.. 6,18,21 Закону України «Про охорону праці», Постанови КМУ №1631 ВІД 15.10.2003 р. «Про затвердження порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами», п. 3.10 3.11 «Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці №15 від 26.01.2005 р., достовірно знаючи про те, що на підприємстві відсутній дозвіл органу державного нагляду за охороною праці на проведення робіт з підвищеною небезпекою, працівники підприємства ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 не пройшли навчання та перевірку знань з питань охорони праці, а з листопада 2010 р. по 09.02.2011 р. систематично допускав вищевказаних найманих працівників до стрічкопильного горизонтального верстата, що становить підвищену небезпеку і який згідно висновку експертизи не відповідав вимогам безпеки та створював загрозу життю та здоров»ю працюючих.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 вину у пред»явленому обвинуваченні визнав повністю. Пояснив, що він являється приватним підприємцем та здійснює підприємницьку діяльність по розпилові та обробітку деревини. Протягом листопада-грудня 2010 р. разом із ОСОБА_4 встановлював обладнання. З січня 2011 р. розпочав підприємницьку діяльність у столярному цеху, однак дозволу органу державного нагляду за охороною праці на роботи з підвищеною небезпекою не мав. До роботи на верстатах залучались всі працівники, які навчання та перевірку знань з питань охорони праці не проходили. Перед початком роботи він коротко розповів працівникам про техніку безпеки, однак записів у журнали не проводив.
Підсудний ОСОБА_1 щиро розкаявся у вчиненому злочині, просив суворо не карати, запевнив, що не буде вчиняти злочини в майбутньому.
Оскільки фактичні обставини справи не оспорюються учасниками розгляду, показання підсудного відповідають фактичним обставинам справи, з»ясувавши правильність розуміння підсудним та іншими учасниками судового розгляду фактичних обставин справи, немаючи сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, тому відповідно до ч. 3 ст. 299 та ст. 301-1 КПК України, суд приходить до висновку, що дослідження фактичних обставин справи слід обмежити допитом підсудного та дослідити дані у справі, що характеризують його особу.
Разом з тим, суд приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_1 в порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві особою, яка зобов»язана їх дотримуватись, якщо це порушення створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків є доведеною та кваліфікує його дії за ч.1 ст. 272 КК України, оскільки ОСОБА_1 не маючи дозволу органу державного нагляду за охороною праці на проведення робіт з підвищеною небезпекою, здійснював підприємницьку діяльність, працівники підприємства не проходили навчання та перевірку з питань охорони праці, стрічкопильний горизонтальний верстат не відповідає вимогам безпеки, а також допускав до роботи працівників за вказаним верстатом, не забезпечивши при цьому належних та безпечних умов праці, що створювало загрозу загибелі людей.
Під час розгляду справи в судовому засіданні захисник підсудного -адвокат ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про закриття кримінальної справи у зв”язку з дійовим каяттям підсудного, оскільки він щиро розкаявся, активно сприяв у розкритті злочину, його діями збитків не заподіяно. В даний час загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків немає, оскільки роботи зупинені до надання дозволу, замовлена експертиза, подана заява до органу державного нагляду за охороною праці для створення комісії про надання дозволу на проведення робіт з підвищеною небезпекою. На підставі ст. 45 КК України, просить кримінальну справу закрити і звільнити підсудного від кримінальної відповідальності.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 клопотання підтримав, просить кримінальну справу закрити, звільнити його від кримінальної відповідальності у зв”язку з дійовим каяттям.
Прокурор у виступі клопотання захисника підсудного -адвоката ОСОБА_2 не підтримав, просив відмовити у його задоволенні, оскільки вважає, що підсудний не розкаявся у вчиненому.
Вислухавши думку учасників розгляду кримінальної справи, суд приходить до висновку, що клопотання захисника підсудного про закриття кримінальної справи та звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв”язку з дійовим каяттям підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.7-1 КПК України, провадження в кримінальній справі може бути закрито у зв”язку з дійовим каяттям.
Відповідно до ч. 2 ст. 7-2 КПК України, за наявності підстав, зазначених у статті 45 КК України, у справах, які надійшли до суду з обвинувальним висновком, суд у судовому засіданні виносить постанову про закриття справи.
Згідно до ст. 45 КК України, особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється
від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Як встановлено в ході розгляду справи, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину,
передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості.
Також встановлено, що ОСОБА_1 злочин вчинив вперше, злочином не завдано збитків, а також не заподіяно шкоди.
Окрім цього, підсудний на досудовому слідстві, а також в судовому засіданні повністю визнає свою вину у вчиненому злочині, висловлює жаль з приводу вчиненого, що свідчить про те, що підсудний щиро покаявся у вчиненому злочині.
Під час досудового слідства підсудний, своїми діями допомагав правоохоронним органам у з»ясуванні фактичних обставин, що мають значення у справі, що являється активним сприянням розкриттю злочину.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину, злочином не завдані збитки та не заподіяна шкода, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 може бути звільнений від кримінальної відповідальності у зв”язку із дійовим каяттям.
На підставі наведеного, керуючись ст. 45 КК України, ст.ст. 7-1, 7-2, 282 КПК України,-
ОСОБА_1 на підставі ст. 45 КК України звільнити від кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин, передбачений ч.1 ст. 272 КК України у зв'язку з дійовим каяттям.
Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 272 КК України провадженням закрити.
Речові докази та судові витрати відсутні.
Після набрання постановою законної сили, запобіжний захід у виді підписки про невиїзд - скасувати.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Волинської області протягом семи діб з дня її винесення.
Головуючий А.А. Каліщук