Головуючий у 1 інстанції - Чекменьов Г.А.
Суддя-доповідач - Міронова Г.М.
16 березня 2011 року справа №2а-28640/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Міронової Г.М.
суддів Блохіна А.А. , Юрко І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року у адміністративній справі № 2а-28640/10/0570 за позовом ОСОБА_3 до Великоновосілківського районного відділу Донецької регіональної філії Держаного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», третя особа - Фермерське господарство «Костянтин» про визнання реєстрації договору оренди землі недійсною та скасування державної реєстрації,
20.12.2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Великоновосілківського районного відділу Донецької регіональної філії Держаного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання недійсною та скасування державної реєстрації договору оренди землі від 21.05.2008 року між ОСОБА_3 та Фермерським господарством «Костянтин», здійсненої 30.05.2008 року Великоновосілківським районним відділом Донецької регіональної філії Держаного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах».
Позовні вимоги позивач вмотивовує тим, що після отримання копії договору землі від 21 травня 2008 року, наданого відповідачем, позивачеві стало відомо, що від його імені було укладено зазначений договір не на 2 роки, відповідно до первинної домовленості із третьою особою, а на 10 років. Позивач зазначає, що договір оренди земельної ділянки від не підписував, а на самому договорі стоїть не його підпис, вказана не його адреса проживання, також він ніколи не отримував свого примірника цього договору.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції зазначив, що доводи позивача в обґрунтування заявлених вимог в цілому стосуються пороків волі при укладенні договору оренди землі, оскільки позивач зазначає, що договір оренди він не підписував, а домовлявся з орендарем про оренду землі на інших умовах, а також невиконання умов договору третьої особою - орендарем, що не свідчить про порушення з буку відповідача. Також не прийнято до уваги посилання позивача на відсутність акту приймання - передачі земельної ділянки за договором оренди землі, з огляду на те, що надання цього документу для реєстрації договору оренди землі не передбачене п. 5 Порядку реєстрації договорів оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073. Суд також зауважив, що доводи позивача відносно невідповідності його підпису на договорі оренди земельної ділянки або іншої підробки документу може здійснюватись в порядку кримінального судочинства, а розірвання договору оренди землі, або визнання такого договору недійсним - в порядку цивільного судочинства.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій він вказує на те, що судом першої інстанції були порушенні норми діючого законодавства. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що договір оренди земельної ділянки між Фермерським господарством «Костянтин» ним взагалі не укладався та позивачу нічого не було відомо про нього. Про зазначене, на думку позивача, свідчить те, що в договорі стоїть не його підпис, сам він не отримував та не підписував свого примірника договору, також відсутній акт приймання земельної ділянки від позивача орендареві, який теж не підписувався позивачем та є невід'ємною частиною договору, зокрема відсутні інші додатки до договору. Також в якості доводу апелянт наводить той факт, що реєстрація договору здійснила не та особа, яка зазначена в договорі.
Сторони до судового засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином. У відповідності до приписів ч. 4 ст. 196 КАС України їх неявка не є перешкодою для розгляду справи.
За нормами частини другої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав.
У відповідності до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Головним предметом спору у даній справі є питання про правомірність або неправомірність реєстрації органом державного земельного кадастру договору оренди земельної ділянки.
Для того, щоб дійти правильного висновку, суд першої інстанції повинен був встановити обставини у справі, перевірити доводи сторін, визначити коло нормативно-правових актів, що регламентують спірні правовідносини, та перевірити отримані докази на відповідність законодавству.
Відповідач взагалі не з'явився до суду першої інстанції і свого ставлення до позову не висловив.
З тексту оскаржуваної постанови випливає, що суд першої інстанції перевіряв пояснення представника позивача і досліджував докази, які надав саме позивач.
Колегія суддів відзначає, що у даній конкретній ситуації про об'єктивність і повноту судового розгляду не може бути й речі.
Стаття 193 Земельного Кодексу України визначає, що державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.
У відповідності до статті 194 Земельного Кодексу України призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Постановою Кабінету міністрів Укравїни від 25 грудня 1998 року № 2073 було затверджено Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, яким передбачено:
5. Для державної реєстрації договорів оренди юридична або фізична особа (заявник) подає особисто або надсилає поштою до відповідного державного органу земельних ресурсів: заяву про державну реєстрацію договору оренди; договір оренди (у трьох примірниках); план (схему) земельної ділянки, яка надається в оренду (у трьох примірниках); рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання в оренду земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності; результати конкурсу чи аукціону - у разі набуття права на оренду земельної ділянки на конкурентних засадах; копію державного акта на право власності на землю, що перебуває у власності фізичних або юридичних осіб.
Крім зазначених документів до заяви додаються: акт перенесення меж земельної ділянки, яка надається в оренду, на місцевість - у разі невизначення їх у натурі; проект відведення земельної ділянки - у разі надання її в оренду із зміною цільового призначення.
7. Договір оренди відповідно до законодавства повинен бути нотаріально посвідченим, а договір суборенди - може бути нотаріально посвідченим.
8. У договорі оренди відповідно до статті 14 Закону України "Про оренду землі" мають бути зазначені істотні умови.
11. Державний орган земельних ресурсів у 20-денний термін перевіряє подані документи на відповідність чинному законодавству та за результатами перевірки готує висновок про державну реєстрацію або обгрунтований висновок про відмову у такій реєстрації і передає реєстраційну справу відповідно виконавчому комітету сільської, селищної та міської ради, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям за місцем розташування земельної ділянки для засвідчення факту державної реєстрації або відмови у такій реєстрації.
12. Факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи. Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди).
Спірні правовідносини регулюються також статтями 15-20 Закону України «Про оренду землі».
Суд в описовій частині постанови зазначив, що ухвала суду від 23.12.2010 року в частині надання оригіналів документів сторони не виконали і тому суд вирішив справу на основі наявних доказів.
Колегія суддів при цьому відзначає, що обов'язок надати оригінали документів судом покладалася тільки на позивача, а відповідач повинен був надати заперечення та докази, які їх підтверджують.
З урахуванням принципів частини 2 ст. 71 КАС України, згідно яких в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд повинен був тягар доказування правомірності вчинених дій покласти на відповідача у справі, що зроблено не було. По суті суд підмінив собою відповідача у справі, що є неприпустимим.
Колегія суддів також звертає увагу суду першої інстанції на неналежність відповідача у даній справі у відповідності до Типового положення про районний (міський) відділ регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", схваленого Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах та затвердженого Наказом державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 31.10.2003 N 279
Таким чином, позов пред'явлений до неналежної особи. Суд першої інстанції повинний був за правилами ст. 52 КАС України здійснити заміну первинного відповідача на належного, а саме: на Донецьку регіональну філію Держаного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», яка не була притягнута до справи у якості відповідача, а суд апеляційної інстанції у відповідності до норм КАС України позбавлений права виправити процесуальну помилку суду першої інстанції, внаслідок чого позов не підлягає задоволенню.
Колегії суддів вважає, що суд першої інстанції взагалі не встановив обставини у справі, тому ухвалив судове рішення з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права.
В такому випадку є законодавчо обґрунтовані підстави для задоволення апеляційної скарги.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, статтями 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року у адміністративній справі № 2а-28640/10/0570 - задовольнити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року у адміністративній справі № 2а-28640/10/0570 за позовом ОСОБА_3 до Великоновосілківського районного відділу Донецької регіональної філії Держаного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання реєстрації договору оренди землі недійсною та скасування державної реєстрації - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.
Визнати державну реєстрацію договору оренди землі від 21 травня 2008 року між ОСОБА_3 та фермерським господарством «Костянтин» здійснену 30 травня 2008 року Великоновосілківським районним відділом Донецької регіональної філії Держаного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» такою, що була проведена з порушенням чинного законодавства і скасувати її.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя: Міронова Г.М.
Судді: Блохін А.А.
Юрко І.В.