Головуючий у 1 інстанції - Зайченко О.В.
Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.
23 березня 2011 року справа №2а-2102/09/0521 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Ханової Р.Ф.
суддів Гайдара А.В. , Яковенка М.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Калініського районного суду м. Горлівки
від 5 листопада 2009 року
по справі № 2а-2102/09/0521 (суддя Зайченко О.В.)
за позовом ОСОБА_2
до управління пенсійного фонду України в Калініському районі м. Горлівки
про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,
ОСОБА_2 (надалі позивач) звернувся з позовною заявою до управління пенсійного фонду України в Калініському районі м. Горлівки (надалі відповідач) про поновлення строку для звернення до суду, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 2007 року по теперішній час.
Постановою Калінінського районного суду м. Горлівки від 5 листопада 2009 року позовні вимоги були задоволені частково, визнано неправомірними дії відповідача, зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 6 липня 2008 року по 5 листопада 2009 року з урахуванням здійснених виплат.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відноситься до категорії «діти війни».
Закон України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18 листопада 2004 року, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 вказаного закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Зазначені зміни були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня -48.1 гривні, з 1 липня -48.2 гривні та з 1 жовтня -49.8 гривень.
Однак, враховуючи те, що після визнання положень підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не вносилось. Відтак, відповідач зобов'язаний здійснювати виплату підвищення до пенсії позивачу згідно положень Закону, а саме статті 6, якою передбачене підвищення пенсії дітям війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком і в 2009 році.
Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Судова колегія погоджує висновок суду першої інстанції щодо того, що позивач мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але враховуючи приписи частини 2 статті 99 та частини 1 статті 100 КАС України суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позовних вимог за межами шестимісячного строку.
Позивач посилається на те, що 12 жовтня 2008 року поштою подавав заяву до Донецького окружного адміністративного суду, провадження за якою не було відкрито. Це, на його думку, доводить неправомірність застосування судом першої інстанції строків давності.
Колегія суддів не приймає доводи позивача, оскільки в матеріалах справи відсутні жодні докази надіслання саме позовної заяви. З огляду копії повідомлення про вручення поштового відправлення неможливо встановити, який саме документ було надіслано у цьому відправленні.
З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для залишення постанови суду першої інстанції без змін згідно статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Калінінського районного суду м. Горлівки від 5 листопада 2009 року по адміністративній справі № 2а-2102/09/0521 - залишити без задоволення.
Постанову Калінінського районного суду м. Горлівки від 5 листопада 2009 року по адміністративній справі № 2а-2102/09/0521 - залишити без змін.
Ухвала постановлена та підписана 23 березня 2011 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Р.Ф. Ханова
Судді: А.В. Гайдар
М.М. Яковенко