24 березня 2011 року Справа № 2а/2370/926/2011
12 год. 00 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Гараня С.М.,
при секретарі -Лисенко С.С.,
за участю представника позивача державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області Романець І.О. -за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,
До суду з адміністративним позовом звернулась державна податкова інспекція у Катеринопільському районі Черкаської області, в якому просить стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 заборгованість зі сплати податку з доходів фізичних осіб в розмірі 3937 грн. 50 коп.
Представник позивача заявлені вимоги підтримала повністю та по суті пояснила, що відповідач перебуває на обліку в державній податковій інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області. За відповідачем рахується непогашений борг по податку з доходів фізичних осіб в сумі 3937 грн. 50 коп. за 2007 -2008 роки, який представник позивача і просила стягнути з відповідача.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, про причину своєї неявки суд не повідомив, письмових заперечень проти адміністративного позову чи заяви про відкладення розгляду справи не подав, а тому суд вирішив розглянути справу без його участі на підставі наявних матеріалів справи.
Заслухавши доводи представника позивача, вивчивши матеріали справи та оцінивши письмові докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Згідно поданих відповідачем до державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області декларацій про доходи, одержані за 2007 -2008 роки з визначенням суми чистого доходу в загальному розмірі 35 000 грн. (15 000 грн. та 20 000 грн. відповідно).
При цьому декларація про отримані доходи за період 2007 року була подана до державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області за неповний календарний рік 24.10.2007 р. (вх.номер 638).
Державною податковою інспекцією у Катеринопільському районі Черкаської області 19.05.2010 р. була проведена невиїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 07.09.2007 р. по 06.05.2010 р. та встановлений факт заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 3937 грн. 50 коп. При цьому були відсутні первинні бухгалтерські документи, що підтверджують валові доходи та витрати відповідача при здійсненні ним підприємницької діяльності.
З цих підстав позивач надіслав відповідачу податкове повідомлення-рішення № 0002431701/0 від 02.06.2010 р. з визначенням загальної суми податкового зобов'язання в розмірі 3937 грн. 50 коп., яке у зв'язку з неврученням було розміщене 13.08.2010 р. на дошці податкових оголошень.
Згідно підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі -Закон № 2181-ІІІ), узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у встановлені строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до підпункту 15.1.1. пункту 15.1 статті 15 Закону № 2181-ІІІ за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
За правилами підпункту 15.1.2. пункту 15.1 статті 15 Закону № 2181-ІІІ податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано.
Оскільки платником податку декларація про отримані ним доходи за 2007 рік подана за неповний податковий період в жовтні 2007 року, то вважається не поданою. При цьому стягнення податку з доходів фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 застосовується без дотримання строку давності, визначеного підпунктом 15.1.1 пункту 15.1. статті 15 Закону № 2181-ІІІ.
Відповідно до облікової картки платника податків ОСОБА_2 вчасно не сплатила узгоджене податкове зобов'язання, у зв'язку з чим виникла заборгованість по сплаті податку з доходів фізичних осіб.
Статтею 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Отже, внаслідок виникнення податкового боргу на адресу відповідача була направлена податкова вимога від 30.08.2010 р. за № 1/151, яка повернулася 22.01.2011 р. у зв'язку з її неврученням по причині відсутності адресата за місцем його проживання.
У пункті 3 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що у разі, коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Порядок сплати податку з доходів фізичних осіб на момент виникнення спірних правовідносин, був передбачений Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року № 889-IV (далі -Закон № 889-IV).
Відповідно до підпункту «з»пункту 1.3 статті 1 Закону № 889-IV дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України.
Згідно пункту 1.15 статті 1 Закону № 889-IV податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.
Відповідно пункту 2.1 статті 2 Закону № 889-IV платниками податку є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.
Підпунктом 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону № 889-IV визначено, що об'єктом оподаткування резидента є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року.
Відповідно до вимог пункту 7.1 статті 7 Закону № 889-IV ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.
Підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону № 889-IV податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Згідно підпунктів 16.3.3 та 16.3.4 пункту 16.3 статті 16 Закону № 889-IV фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього Закону за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету у випадку, коли така фізична особа є податковим агентом, - за місцем реєстрації у податкових органах. Контроль за правильністю та своєчасністю сплати податку здійснює податковий орган за місцезнаходженням юридичної особи або її уповноваженого підрозділу.
Відповідно до пунктів 18.1 та 18.3 статті 18 Закону № 889-IV річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) (далі - декларація) подається платником податку, який зобов'язаний подавати таку декларацію згідно з нормами цього Закону або інших законів. Податковий орган зобов'язаний протягом 30 календарних днів від дня отримання такої декларації визначити податкове зобов'язання та надіслати податкове повідомлення платнику податку, який зобов'язаний сплатити належну суму податку та отримати довідку про таку сплату або про відсутність податкових зобов'язань з цього податку, яка здається органам митного контролю під час перетину митного кордону та є підставою для проведення митних процедур.
У відповідності до пункту 18.7 статті 18 Закону № 889-IV сума податкових зобов'язань, донарахована податковим органом, підлягає сплаті до відповідного бюджету у строки, встановлені законом.
Підпунктом «є»пункту 19.1 статті 19 Закону № 889-IV передбачено, що платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджені суми податкових зобов'язань, а також суми штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих податковим органом, та пеню, за винятком сум, що оскаржуються в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до вимог пункту 19.2. статті 19 Закону № 889-IV особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається; в) надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Статтею 13 розділу 4 Декрету кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26 грудня 1992 року № 13-92 оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року № 12, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 р. за № 64, затверджена Інструкція "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю" (далі -Інструкція).
Відповідно до вимог статті 13 Інструкції оподаткуванню підлягають доходи, одержані за звітний податковий період фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку № 6 до цієї Інструкції.
За приписами додатку № 6 Інструкції якщо витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу. Норми витрат, що враховуються при оподаткуванні доходів громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, та інших доходів при здійсненні інших видів діяльності, включаючи торговельну, складають 25 відсотків.
Згідно поданих декларацій відображення валових доходів встановлено отримання валового доходу на загальну суму 35000 грн.. в т ч. за 2007 рік 15000 грн. та за 2008 рік 20000 грн. Сума витрат за нормами у відсотках до валового доходу становить 8750 грн. -2007 рік (15000 x 25% = 3750 грн ); 2008 рік (20000 х 25% = 5000,00 грн ). Сума чистого доходу становить - 26250 грн. А саме за 2007 рік 15000-3750 = 11250грн. та за 2008 рік 20000-5000=15000 грн. Таким чином сума податку становить 3937 грн. 50 коп.. в т.ч. 2007 рік (11250 х 15% = 1687 грн. 50 коп., а за 2008 рік (15000 х 15%) = 2250 грн.
Стаття 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»однією з функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій визначає подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Беручи до уваги, що суму податкового боргу у розмірі 3937 грн. 50 коп. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, здійснені позивачем -суб'єктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 159 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу -задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь бюджету через державну податкову інспекцію у Катеринопільському районі Черкаської області заборгованість зі сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 3937 (три тисячі дев'ятсот тридцять сім) грн. 50 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. У разі застосування судом частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлений 28 березня 2011 року.
Суддя С.М. Гарань