73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
10 березня 2011 р. Справа № 2-а-3426/10/2170
Херсонський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого судді: Горшков В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
Великоолександрівського відділення Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб,
встановив:
Великоолександрівськое відділення Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області (далі-позивач,) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі-відповідач) про зобов'язання відповідача подати щорічну декларацію про одержані доходи та майновий стан за 2009 рік та стягнути з відповідача податок з доходів фізичних осіб в сумі 2170,25 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що в 03.11.2009 року громадянином ОСОБА_2 відповідно договору купівлі-продажу придбано легковий автомобіль, ринкова вартість якого становила 14468,33 грн., що підтверджується експертною оцінкою, тому з отриманого доходу ОСОБА_1 повинен сплатити податок в розмірі 15 %, як це передбачено Законом України від 22.05.2003 р. № 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі -Закон № 889).
Відповідно до пп. "ж" п. 1.3 ст. 1 Закону № 889 доходом із джерелом його походження з України, тобто оподатковуваним доходом є, зокрема, доход від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України. Відповідач посилається на спільний наказ Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, яким затверджено Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика). Вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки колісних транспортних засобів у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин. Методика застосовується, зокрема, у разі визначення вартості відокремленого колісного транспортного засобу для встановлення розміру обов'язкових платежів до бюджету.
Представник позивача до суду не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи є розписка.
Відповідач надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Просив долучити до матеріалів справи копі біржової угоди купівлі- продажу №889608 від 03.11.2009 року, та квитанцію про сплату податку на рухоме майно.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Згідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Позивачем встановлено порушення пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8, п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.06.03.
Позивач звернувся до МВ РЕР смт. Велика Олександрівка при УДАІ УМВС України у Херсонській області із запитом №249/10/17028 від 15.03.2010 з метою отримання інформації, щодо оціночної вартості транспортних засобів, яка була визначена в документах при державній реєстрації транспортних засобів в МРЕВ ДАЇ УМВС України в Херсонській області протягом 2009 року.
Відповідно даних УДАІ УМВС України у Херсонській області, зазначено що громадянином ОСОБА_2, 03.11.2009 року у відповідності до договору купівлі-продажу придбано червоний автомобіль марки "TOYOTA COROLA" 1988 року випуску. Згідно звіту про незалежну експертну оцінку автомобіля ринкова вартість автомобіля складає 14468,33 грн. Із цієї (ринкової) вартості автомобіля був сплачений до Пенсійного фонду збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3 відсотки від об'єкта оподаткування (вартості легкового автомобіля).
Зазначений автомобіль знятий з реєстрації для подальшого продажу громадянином ОСОБА_1 в подальшому, перереєстровано на покупця ОСОБА_2.
МДПІ посилається на п. 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів та самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.98 № 1388, яким визначено, що реєстрація транспортних засобів здійснюється зокрема на підставі документів, що посвідчують оцінку транспортного засобу, яка проводиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку у встановленому порядку і має відповідні документи. Реєстрація транспортних засобів відбувається за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків.
МДПІ зазначає, що ОСОБА_1 отримав дохід від продажу транспортного засобу в сумі 14468,33 грн., виходячи з оціночної вартості транспортного засобу. Розмір отриманого доходу підтверджується, на думку МДПІ, фактом сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 3 % від суми вартості легкового автомобіля. Крім того, податковою інспекцією встановлено факт неподання ОСОБА_1 декларації про отримані доходи за 2009 рік.
Відповідно до ст. 12 Закону № 889 дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, тобто в розмірі 15 %. МДПІ донараховано 2170,25 грн. податку виходячи зі ставки 15 % від суми 14468,33 грн.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач та відповідач не заперечують необхідності сплати податку із доходів фізичних осіб при продажу автомобіля, як об'єкта рухомого майна.
Проте, спірною є база оподаткування. Так, позивач у позовній заяві стверджує, що базою оподаткування у даному випадку є вартість майна, яке відчужується, розрахована за звичайними цінами, але не нижче оціночної вартості автомобіля, відповідач вважає що він повинен сплачувати податок із суми, зафіксованої у договорі купівлі-продажу автомобіля (біржової угоди).
Даючи оцінку позиціям сторін, суд виходить із наступних обставин.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. При проведенні біржової операції з купівлі-продажу рухомого майна одна зі сторін угоди (покупець) набуває права власності на рухоме майно, яке придбаває, а друга сторона угоди (продавець) одержує дохід від такого продажу тільки з моменту реєстрації угоди на біржі. Під час укладення будь-яких угод на біржі сторонами цих угод застосовуються вільні ціни, як це передбачено вимогами Законом України "Про товарну біржу" та цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Визначення ціни за договором є істотною умовою договору купівлі-продажу і ці умови визначаються сторонами угоди.
Договір продажу автомобіля, який укладений позивачем, не оспорений у судовому порядку, не визнаний судом недійсним, виконаний сторонами у повному обсязі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.98 № 1388 затверджено Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів Правила державної реєстрації та обліку автомобілів.
Пунктом 8 зазначених Правил встановлено, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, оцінку їх вартості (проводиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку в порядку, встановленому МВС, Мін'юстом, Мінпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна, і має відповідні документи).
Тобто, вимога про здійснення такої оцінки пред'являється до нового власника автомобіля органом реєстрації автотранспортних засобів - ДАІ.
Відповідно до ст. 7 Закону "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим у разі оподаткування майна згідно із законом, але в даному законі чи законах, які регулюють податкові відносини не зазначено, що при оподаткуванні операцій з продажу рухомого майна потрібно керуватись саме оціночною вартістю. Закон про оцінку майна не є законом про оподаткування і не може змінювати норми Закону № 889. В ньому говориться лише про обов'язковість проведення оцінки, а не про обов'язковість її використання при визначенні бази оподаткування. В Законі № 889 при регулюванні операцій з продажу рухомого майна, не передбачається застосування звичайних цін або цін, що не нижче визначної експертом ціни.
Згідно з п. 1.2 Закону № 889 дохід - це "сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами".
Отже, доходом фізичної особи від продажу об'єкта рухомого майна є сума коштів, отриманих продавцем у власність або нарахованих на його користь. Таким чином, при розрахунку податку з доходів фізичних осіб необхідно враховувати суму, зафіксовану в договорі купівлі-продажу.
Посилання відповідача на сплату покупцем автомобіля збору до Пенсійного фонду України розмірі 3 % від експертної оцінки не є доказом отримання позивачем доходу у розмірі, що не нижче цієї оцінки.
Суд не погоджується із твердженням податкового органу про неподання позивачем податкової декларації за 2009 рік, оскільки у матеріалах справи міститься декларація про доходи одержані з 01.01. по 31.12. 2009, поданої ОСОБА_1 за 2009 рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (в редакції чинної на 01.01.2010 р.) сума податкових зобов'язань, донарахована податковим органом, підлягає сплаті до відповідного бюджету у строки, встановлені законом.
Згідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції чинної на момент подачі звітності) п.4.2.2 ст. 4 визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
Позивачем не було надано ні результатів перевірки відповідно до яких було визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, ні рішення податкового органу про стягнення донарахованих сум.
Також податковим органом не надано належних доказів, що податок з доходів фізичної особи при продажу автомобіля повинен сплачуватись з вартості автомобіля, яка визначена експертом, а також факт отримання ОСОБА_1 доходу від відчуження транспортного засобу у розмірі 14468,33 грн.
Також суд звертає увагу, що вимоги позивача, щодо зобов'язання відповідача подати щорічну декларацію про одержані доходи та майновий стан за 2009 рік із задекларованою сумою отриманого доходу в розмірі 14468,33 грн. юридично необґрунтовані, та безпідставні.
Оскільки відповідно до норм діючого законодавства особа яка подає декларацію про отримані доходи, самостійно, під свою відповідальність, визначає суми які підлягають декларуванню.
А вже на податковий орган покладається обов'язок, щодо контролю нарахованих та сплачених податків.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у позивача відсутній і обов'язок декларувати отримання доходу в сумі 14468,33 грн., а тому позовні вимоги МДПІ до ОСОБА_1 суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 12, 19, 158-163, 167 КАС України, суд -
постановив:
Відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Горшков В.М.
кат. 8.1.5