Верховного Суду України у складі:
головуючого
Коновалова В.М.,
суддів
Жука В.Г. і Скотаря А.М.,
за участю прокурора
Глибченко Т.Г.,
законних представників
ОСОБА_1. і ОСОБА_2.
розглянула в судовому засіданні 20 грудня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_4, законних представників засудженого ОСОБА_1., ОСОБА_2. на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 29 серпня 2007 року.
Вироком Компанієвського районного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2005 року
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,
раніше не судимого,
засуджено:
за ст. 15 і ч. 4 ст. 152 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 6 років позбавлення волі;
за ч. 3 ст. 153 КК України на 8 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_3. остаточно призначено 8 років позбавлення волі.
За вироком районного суду ОСОБА_3 визнано винним за те, що він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, 1 серпня 2004 року, у курені біля будинку поАДРЕСА_1 в смт. Компанієвка Кіровоградської області, скориставшись безпорадним станом потерпілої ОСОБА_5, 1994 року народження, погрожуючи фізичним насильством та застосовуючи його, вчинив зґвалтування та задовольнив свою пристрасть неприродним способом.
На даний вирок були подані апеляція прокурора, який просив скасувати вирок щодо ОСОБА_3 та призначити більш суворе покарання, та апеляційна скарга представників засудженого ОСОБА_2., ОСОБА_6. та його захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8, які просили вирок скасувати за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу злочину та винести виправувальний вирок.
Апеляційний суд задовольнив апеляцію прокурора та залишив без задоволення апеляції представників засудженого ОСОБА_2., ОСОБА_6. та його захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8 і 29 серпня 2007 року постановив новий вирок, яким вирок Компанієвського районного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2005 року щодо ОСОБА_3 скасував та визнав ОСОБА_3 винним за ч. 4 ст. 152 та ч. 3 ст. 153 КК України і призначив йому покарання:
за ч. 4 ст. 152 КК України на 8 років позбавлення волі;
за ч. 3 ст. 153 КК України на 8 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_3. остаточно призначено 9 років позбавлення волі.
У касаційних скаргах:
засуджений ОСОБА_3 порушує питання про скасування вироку та направлення справи на нове розслідування, зазначаючи при цьому, що злочини він не вчиняв. Посилається на неповноту та однобічність у дослідженні обставин справи та на порушення його прав на захист на досудовому слідстві;
законний представник потерпілої ОСОБА_4 просить скасувати вирок Компанієвського районного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2005 року в частині цивільного позову та винести рішення, в якому призначити виплату цивільного позову солідарно, а саме, щоб виплачували грошові кошти законний представник засудженого та сам засуджений;
законні представники засудженого ОСОБА_6 та ОСОБА_2. порушують питання про скасування вироку та закриття справи за відсутністю в діях засудженого складу злочину або направлення справи на нове розслідування. Посилаються на неповноту та однобічність в дослідженні обставин справи та порушення прав на захист засудженого. На їх думку, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, зазначають, що судом не виконані вказівки Верховного Суду України щодо усунення розбіжностей у висновках експертів.
Заслухавши доповідача, законних представників засудженого ОСОБА_1. і ОСОБА_2., які підтримали касаційні скарги, прокурора, яка вважала, що вирок постановлено законно і обгрунтовано, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Висновки судових інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому злочинів обґрунтовані сукупністю досліджених та належним чином оцінених доказів, які відповідають фактичним обставинам справи.
Доводи у скаргах засудженого ОСОБА_3 та його законних представників про недоведеність винуватості ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, за які його засуджено не ґрунтуються на матеріалах справи.
Про винуватість ОСОБА_3 підтверджують такі докази, як показання потерпілої ОСОБА_5, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, та інші докази.
Так, потерпіла малолітня ОСОБА_5 показала, що ОСОБА_3 зґвалтував її, а потім, застосовуючи фізичне насильство, задовольнив з нею неприродним способом свою статеву пристрасть.
Судові інстанції дійшли правильного висновку про достовірність показань потерпілої тому, що показання потерпілої підтвердили свідки ОСОБА_9,ОСОБА_10.
Так, свідок ОСОБА_9 показала, що 1.08.2004 року, коли її онука ОСОБА_5 прийшла додому, то обличчя у неї було перелякане, а розглянувши її, вона побачила, на білизні онуки кров. ОСОБА_5. плакала і розповіла їй, що з нею щось погане зробив ОСОБА_3. Вона із своїм чоловіком пішли до батьків ОСОБА_3 і розповіли про це, а потім повідомили в міліцію, а ОСОБА_5 відвезли до лікарні.
СвідокОСОБА_10 - лікар-гінеколог показала, що вона оглядала ОСОБА_5 і виявила тілесні пошкодження, характерні для задоволення статевої пристрасті неприродним способом, а також для насильницького статевого акту.
Згідно із висновками судово-медичних експертиз на тілі потерпілої ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження, характерні для зґвалтування та задоволення статевої пристрасті неприродним способом. (т. 1, а.с. 156-157, 161-162).
На статевому органі засудженого ОСОБА_3 також виявлені тілесні ушкодження, які, як правильно дійшов висновку суд, свідчить про те, що він задовольняв статеву пристрасть неприродним способом та також виявлені біологічні виділення, які теж свідчать про це (т. 1, а.с. 151-152).
На білизні ОСОБА_3 також були виявлені біологічні виділення, які могли походити від потерпілої, що також свідчить про вчинення з нею протиправних дій.
Сам ОСОБА_3 в ході досудового слідства визнав, що він вступав в статевий контакт з потерпілою ОСОБА_5, але це тільки за взаємною згодою і на пропозицію останньої.
Оцінивши в сукупності всі докази, судові інстанції дійшли правильного висновку про те, що ці твердження засудженого про добровільний статевий акт з ОСОБА_5 є надуманими, а тому правильно кваліфікували його дії за ч. 4 ст. 152 і ч. 3 ст. 153 КК України.
Доводи у скарзі законного представника потерпілої ОСОБА_4 про незаконне, на її думку, рішення суду щодо цивільного позову є необгрунтованими через те, що засуджений на теперішній час досяг повноліття і згідно із законом на нього може бути накладено відшкодування спричиненої шкоди.
Процесульних порушень, котрі ставили б під сумнів правильність висновку суду про винуватість ОСОБА_3 у вчинених злочинах і, зокрема, про порушення права засудженого на захист, по справі немає.
При призначенні покарання суд врахував вимоги ст. 65 КК України, як тяжкість вчинених злочинів, так і дані про особу винного, та обставини вчинених злочинів, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, а тому колегія суддів дійшла висновку про те, що призначене покарання є відповідним тяжкості скоєного.
Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів,
касаційні скарги засудженого ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_4, законних представників засудженого ОСОБА_1. і ОСОБА_2. залишити без задоволення, а вирок колегії судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 29 серпня 2007 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.
В.М. Коновалов В.Г. Жук А.М. Скотарь