головуючого
Селівона О.Ф.
суддів
Кузьменко О.Т., Шевченко Т.В.
Кузьменко О.Т.,
за участю прокурора
Дзямки А.В.
захисника
ОСОБА_1.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 січня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою законного представника засудженого - ОСОБА_2. на судові рішення щодо ОСОБА_3.
Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2006 року
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, судимого вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29.03.2006 року за ч.3 ст.187 КК України на 5 років позбавлення волі, звільненого на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,
засуджено за ч.1 ст.115 КК України на 10 років позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України ОСОБА_3. остаточно призначено 13 років позбавлення волі.
Постановлено стягнути із законних представників засудженого - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 солідарно на користь потерпілої ОСОБА_5 матеріальну й моральну шкоду та витрати за надання правової допомоги у сумі відповідно 5 283 грн., 50 000 грн. і 2 000 грн.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 31 січня 2007 року вирок залишено без зміни.
ОСОБА_3. визнано винуватим у тому, що він у стані алкогольного сп'яніння 18 липня 2006 року у м. Запоріжжі на ґрунті неприязних стосунків учинив умисне вбивство ОСОБА_6, завдавши йому шість ударів ножем, від який той помер на місці вчинення злочину.
За змістом касаційної скарги законний представник засудженого - ОСОБА_2., посилаючись на неправильну кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_3 за ч.1 ст.115 КК України, суворість призначеного йому покарання та неправильність вирішення цивільного позову, просить судові рішення змінити й перекваліфікувати дії ОСОБА_3. з ч.1 ст.115 на ст.118 КК України й зменшити розмір відшкодування моральної шкоди з 50 000 грн. до 10 000 грн.
Заслухавши доповідача , пояснення захисника, який підтримав касаційну скаргу законного представника засудженого, прокурора, який вважав за необхідне частково задовольнити касаційну скаргу законного представника засудженого та скасувати судові рішення в частині вирішення цивільного позову, а справу направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга законного представника засудженого підлягає частковому задоволенню.
Твердження у скарзі про те, що засуджений ОСОБА_3. під час нанесення ударів ножем ОСОБА_6. перебував у стані необхідної оборони, не ґрунтуються на законі та матеріалах справи.
Як визначено у ст. 36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
По справі встановлено, що 18 липня 2006 року у вечірній час у м. Запоріжжі між ОСОБА_3. та ОСОБА_6. виник конфлікт, у ході якого останній декілька разів ударив ОСОБА_3. У зв'язку з цим ОСОБА_3. вирішив помститися ОСОБА_6. та вбити його. Реалізовуючи злочинний намір, він у цей же день пішов до себе додому та взяв там кухонний ніж. У подальшому він підійшов до компанії молодих людей, серед яких був і ОСОБА_6, відкликав його й запропонував пройти за ріг будинку для розмови. Там він раптово напав на ОСОБА_6 й завдав йому удар ножем у грудну клітину. Доводячи свій умисел, направлений на позбавлення життя ОСОБА_6 до кінця, продовжив завдавати йому удари ножем у життєво важливі частини тіла. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_6 помер на місці вчинення злочину.
Зазначене підтверджено показаннями засудженого ОСОБА_3., який визнав, що 18 липня 2006 року між ним і ОСОБА_6. виник конфлікт із приводу боргу, у ході якого останній наніс йому удар кулаком в обличчя. Після цього він зайшов до себе додому, взяв кухонний ніж і підійшов до компанії молоді, серед якої перебував і ОСОБА_6, та відкликав його на розмову. У процесі цієї розмови знову виник конфлікт, під час якого він, обороняючись, завдав ОСОБА_6. удари ножем; показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8., які пояснили, що 18 липня 2006 року, коли вони разом з ОСОБА_6. знаходились біля під'їзду будинку, до них підійшов ОСОБА_3. та покликав ОСОБА_6 на розмову за ріг будинку. Майже відразу ОСОБА_6 вискочив звідти весь закривавлений, почав кликати на допомогу та впав на асфальт. ОСОБА_3. у цей час, тримаючи у руці ніж, утікав від місця вчинення злочину.
Окрім показань засудженого й зазначених вище свідків, винуватість ОСОБА_3. у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується також показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14. і ОСОБА_15, висновками судово-медичних, судово-цитологічної, судово-медико-криміналістичної, судово-психіатричної та судово-психологічної експертиз і даними протоколів слідчих дій, яким суд дав належну оцінку.
Отже, встановивши, що ОСОБА_3. після конфлікту з ОСОБА_6. із метою помститися йому за нанесені тілесні ушкодження пішов додому взяв там кухонний ніж та викликав потерпілого на розмову, під час якої, одразу після її початку, наніс шість ножових поранень, суд вірно не визнав ці його дії необхідною обороною, а тому правильно кваліфікував їх за ч. 1 ст.115 КК України.
Не заслуговують на увагу також і посилання законного представника засудженого ОСОБА_2. у скарзі про суворість призначеного ОСОБА_3. покарання, оскільки при його призначенні суд урахував ступінь тяжкості вчиненого ним особливо тяжкого злочину, особу засудженого, який раніше судимий, учинив злочин у період іспитового строку, встановленого попереднім вироком, до вчинення злочину за місцем проживання характеризувався негативно.
Таким чином, призначене ОСОБА_3., у тому числі й з урахуванням ст.71 КК України, покарання відповідає вимогам ст.65 КК України та є необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.
Що ж стосується доводів касаційної скарги про незаконність судових рішень щодо ОСОБА_3. у частині вирішення цивільного позову, то вони є обгрунтовними.
Відповідно до ч.3 ст.28 КПК України цивільний позов може бути пред'явлений як під час досудового слідства і дізнання, так і під час судового розгляду справи, але до початку судового слідства.
Цих вимог процесуального закону не було враховано судом при розгляді заявленого цивільного позову.
Як видно з матеріалів справи, під час досудового слідства потерпіла ОСОБА_5. не заявляла цивільний позов, а заявив його її представник ОСОБА_16. лише у ході судового слідства під час дослідження доказів (т.2 а.с. 180-181, 187). Позов був задоволений судом, що не узгоджується з вимогам ч.3 ст.28 КПК України.
Крім того, батько ОСОБА_3. - ОСОБА_4. як цивільний відповідач у справі не був притягнутий, відповідних прав, передбачених ст.51 КПК України, йому не роз'яснювалось і в судових дебатах участі він не брав.
Не ґрунтується на вимогах закону також і рішення суду про солідарну цивільно-правову відповідальність батьків неповнолітнього засудженого ОСОБА_3. за заподіяну ним шкоду, оскільки згідно ст.1190 ЦК України в солідарному порядку відповідають лише ті особи, які спільно заподіяли шкоду.
Також відповідно до вимог ч.5 ст.334 КПК України суд обов'язково мав викласти у мотивувальній частині вироку підстави для задоволення цивільного позову. Проте по даній справі він і цих вимог закону не виконав.
У зв'язку з вищевикладеним судові рішення по справі в частині вирішення цивільного позову необхідно скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів, -
касаційну скаргу законного представника засудженого ОСОБА_3. - ОСОБА_2. задовольнити частково.
Вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 31 січня 2007 року в частині вирішення цивільного позову представника потерпілої - ОСОБА_16. щодо відшкодування на користь потерпілої ОСОБА_5. матеріальної й моральної шкоди скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Судді: