Верховного Суду України у складі:
головуючого
Кармазіна Ю.М.,
суддів
Глоса Л.Ф. і Таран Т.С.
за участю прокурора Вергізової Л.А.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 січня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу колегії судів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 20 березня 2007 року щодо ОСОБА_1.
Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 грудня 2006 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,
громадянин України, несудимий,
засуджений:
- за ч. 2 ст. 302 КК України на два роки позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 303 КК України (в редакції 2001 р.) на два роки позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 303 КК України (в редакції 2006 р.) на чотири роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за сукупністю злочинів ОСОБА_1. визначено покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2. 300 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 20 березня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1. змінено і на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1. звільнено від відбування призначеного судом першої інстанції покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки і покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
У решті вирок залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він з метою наживи з жовтня 2004 року до 10 квітня 2006 року вчинив звідництво для розпусти. При звідництві ОСОБА_1 послуги проституток почали надавати: в жовтні 2004 року ОСОБА_3, у червні 2005 року ОСОБА_4, у вересні і грудні того ж року ОСОБА_5. і ОСОБА_6, у січні 2006 року ОСОБА_7 і ОСОБА_2
Здійснюючи звідництво, ОСОБА_1. підшукував вказаним молодим жінкам осіб у готелях, саунах, інших місцях відпочинку жителів м. Кіровограда шляхом розповсюдження номерів своїх мобільних телефонів і спеціально виготовлених візитних карток.
У вищевказаний період ОСОБА_1. систематично приймав за номерами своїх мобільних телефонів замовлення від клієнтів на надання їм оплатних сексуальних послуг і домовлявся про оплату цих послуг, встановивши відповідні розцінки. Після домовленості з клієнтом ОСОБА_1. на власному автомобілі «Ланос 1.3» відвозив жінок до вказаного клієнтами місця здійснення розпусних дій - у приватні квартири, готелі, сауни та інші місця розваг і відпочинку громадян у м. Кіровограді, сам або через проституток отримував встановлену ним оплату за надання клієнтам сексуальних послуг, частину якої віддавав проституткам, а решту привласнював за звідництво.
10 лютого 2006 року ОСОБА_1. з наміром з метою наживи використовувати сауну як місце розпусти уклав з ОСОБА_8 договір оренди сауни, що знаходилась на території її домоволодіння по АДРЕСА_1 у м. Кіровограді. Створивши у такий спосіб місце розпусти, ОСОБА_1. в подальшому утримував його і використовував як приміщення для надання оплатних сексуальних послуг ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_2 при його звідництві і сутенерстві.
Крім того, в період з 11 лютого до середини березня 2006 року ОСОБА_1. за аналогічних обставин продовжував забезпечувати заняття проституцією ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_2, вчиняючи своїми діями сутенерство.
Так, 05 березня 2006 року приблизно о 19-ій год. 10 хв. у квартирі № АДРЕСА_2 у м. Кіровограді ОСОБА_1. за встановлених судом обставин вчинив забезпечення заняття ОСОБА_2 проституцією (сутенерство) і отримав після надання нею ОСОБА_9 і ОСОБА_10. сексуальних послуг 180 грн., з яких 40 грн. залишив собі, а решту віддав ОСОБА_2
Також ОСОБА_1 засуджено за те, що він до ОСОБА_7 і ОСОБА_2, які з січня 2006 року при його звідництві займались проституцією, застосовував насильство, висловлював погрози застосувати до них насильство та шляхом шантажу примушував їх займатись проституцією, коли вони відмовились надавати сексуальні послуги.
При цьому в період з 11 лютого 2006 року до квітня 2006 року ОСОБА_1. декілька разів вчиняв примушування ОСОБА_7 і ОСОБА_2 до заняття при його сутенерстві проституцією шляхом шантажу, застосування до них насильства у виді побоїв і погроз застосування такого насильства.
У касаційному поданні прокурор просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочинів і особі засудженого внаслідок м'якості, а справу направити на новий апеляційний розгляд. Вважає, що апеляційний суд безпідставно звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, не взявши до уваги тяжкість вчинених злочинів, спрямованих проти моральних засад суспільства, тривалість його злочинної діяльності, а також конкретні обставини справи. Посилається на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який касаційне подання підтримав, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в касаційному поданні доводи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років суд вправі звільнити з випробуванням, якщо з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Апеляційний суд в ухвалі правильно зазначив, що судом першої інстанції в достатній мірі враховано вчинення ОСОБА_1. злочинів, яких віднесено до категорій середньої тяжкості та тяжких, притягнення його до кримінальної відповідальності вперше, позитивну характеристику за місцем проживання, наявність хронічних захворювань.
Однак, розглядаючи апеляції засудженого ОСОБА_1 та його захисника, в яких вони просили вирок скасувати як незаконний у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, апеляційний суд на такі доводи переконливої відповіді в ухвалі не дав, а замість цього змінив вирок місцевого суду та пом'якшив засудженому ОСОБА_1. покарання, звільнивши його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки і покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
Таке рішення апеляційний суд умотивував тим, що засуджений має постійне місце проживання, тяжких наслідків від злочину не настало, у заняття в проституцію він нікого не втягував, а особи, яких визнано потерпілими і свідками, задовго до знайомства з ОСОБА_1. займались проституцією без посередництва інших осіб.
Проте вищенаведене мотивування доцільності звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, на думку колегії суддів, є сумнівним, оскільки суперечить принципу індивідуалізації та справедливості призначення покарань.
Пом'якшуючи засудженому покарання, апеляційний суд фактично не врахував конкретні обставини справи. Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1. на протязі тривалого часу в період з жовтня 2004 року по квітень 2006 року створив і утримував місце розпусти, вчинив звідництво для розпусти з метою наживи, примушування у заняття проституцією шляхом застосування насильства, погрози його застосування і шантажу, з лютого 2006 року по квітень 2006 року займався сутенерством. Зазначені дії ОСОБА_1 були припиненні працівниками міліції.
З огляду на викладене, посилання апеляційного суду на те, що ОСОБА_1. нікого не втягував у заняття проституцією і особи, яких визнано потерпілими та свідками, задовго до знайомства з ним займались проституцією, що є однією з підстав застосування ст. 75 КК України, є юридично некоректним.
Разом з тим, приймаючи рішення про застосування до ОСОБА_1 ст. 75 КК України, апеляційний суд не врахував, що вчинені ним злочини віднесено до категорій середньої тяжкості та тяжких, не взяв до уваги його суб'єктивне ставлення до скоєного - він вину в судових засіданнях як у суді першої, так і апеляційної інстанцій не визнав і не розкаявся, моральну шкоду потерпілим не відшкодував.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням не відповідає вимогам ст. 65 КК України.
За таких обставин ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 відповідно до ст. 372 КПК України підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженого внаслідок його м'якості, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.
Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 20 березня 2007 року щодо ОСОБА_1скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же суд в іншому складі суду.
Судді:
Ю.М. Кармазін Л.Ф. Глос Т.С. Таран