10.03.2011 Справа № 16/168
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Кріс”, м. Мукачево
до відповідача Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, м. Ужгород
про стягнення 64856, 40 грн.;
Головуючий: суддя Швед С.Б.
секретар судового засідання - Анісімова І.Ю.;
від позивача -Герсеванішвілі В.Ю., представник;
від відповідача -Бандурин О.М., представник;
Товариство з обмеженою відповідальністю „Кріс” (далі - Товариство) у червні 2007 року звернулося до суду з позовом до виконавчого комітету Ужгородської міської ради про відшкодування шкоди у сумі 176 713,67 (в т.ч. 64856,40 грн. -вартість демонтованих та знищених відповідачем рекламних конструкцій, 72984,60 грн. -витрати на виготовлення нових рекламних конструкцій, 38872,67 грн. -упущена вигода).
Рішенням господарського суду Закарпатської області у справі від 11.09.2009р. (Т. 2, а.с. 104-110) у задоволенні позовних відмовлено, крім стягнення вартості 2-х демонтованих об'єктів реклами, провадження у справі щодо яких припинено у зв'язку з тим, що ці вимоги були предметом розгляду у іншій судовій справі №11/79 між цими ж сторонами.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2010 (Т.2, а.с. 153-156) рішення господарського суду Закарпатської області у даній справі в частині припинення провадження у справі скасовано та повністю відмовлено у всіх вимогах за предметом позову.
Постановою Вищого господарського суду України від 08.12.10 (Т.2, а.с.193-196)залишено в силі постанову Львівського апеляційного господарського суду в частині повної відмови у задоволенні позовних вимог Товариства стосовно стягнення з відповідача суми 60820,50 грн. витрат на виготовлення нових рекламних конструкцій та суми 31600,67 грн. упущеної вигоди (позовні вимоги по цих позиціях були уточненні позивачем у процесі апеляційного розгляду скарги товариства на рішення господарського суду Закарпатської області від 11.09.09р. на підставі розрахунку від 22.03.10 №18 (Т.2, а.с.148-149). Стосовно позовних вимог товариства) щодо відшкодування вартості (64856,40 грн.) демонтованих та знищених рекламних конструкцій судові рішення першої та апеляційної інстанцій були скасовані з направленням справи у цій частині вимог на новий розгляд місцевому господарському суду, оскільки судами попередніх інстанцій по цій вимозі не наведені обґрунтування щодо її вирішення.
Представник позивача при новому розгляді справи позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача позов не визнав з мотивів, наведених у письмових запереченнях від 20.01.2011 р.(т.3 а.с.5-6).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне:
Спір стосується деліктних зобов'язань відповідача у зв'язку з порушенням права власності позивача на об'єкти зовнішньої реклами (їх демонтаж та знищення).
Відповідно до вимог ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв”язку із знищенням або пошкодженням речі. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За приписами ст. 1166 Цивільного кодексу України загальними правовими підставами відповідальності за завдану майнову шкоду є наявність складу цивільного правопорушення, необхідними елементами якого є: протиправна поведінка (дії чи бездіяльність) особи, шкідливий результат такої поведінки (шкода), причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою та вина особи, яка заподіяла шкоду. Наявність всіх чотирьох складових правопорушення є необхідною вимогою для притягнення до відповідальності, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України, на застосуванні яких у вирішенні даного спору наполягає позивач, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень незалежно від вини цих органів.
Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
При визначенні розміру відшкодування за предметом первісного позову позивач включив до нього вартість знищеного майна у сумі 64856,40 грн., вартість відновленого майна у сумі 72984,60 грн., та неотримані доходи у сумі 38872,67 грн.
Включення до розміру відшкодування вартості знищених об'єктів та одночасно вартості відновлення цих об'єктів проведено з порушенням встановленого цивільним законодавством способу захисту порушеного права в частині розміру відшкодування.
В даному випадку предметом позову може бути або вимога про відшкодування вартості знищеної речі, або альтернативна вимога про стягнення вартості її відновлення на час вирішення спору, якою забезпечується принцип повного відшкодування збитків та відновлення порушеного права і якою повністю поглинається вимога про відшкодування вартості знищеної речі. Одночасно такі дві вимоги не можуть бути включені у предмет позову про стягнення збитків.
При розгляді справи в апеляційній інстанції зазначені мотиви відмови в позові у частині стягнення вартості знищених об'єктів реклами не досліджувались, що стало підставою для скасування попередніх судових рішень у справі в цій частині з її направленням на новий розгляд.
Фактичний аналіз матеріалів справи, зокрема, касаційної скарги товариства від 06.10.10 №49 (Т. 2, а.с. 179-181), розгорнутого розрахунку від 22.03.10 №18 (Т. 2, а.с. 148-149) та додаткових пояснень до позову від 12.08.09 №70 (Т.2, а.с. 44-46) свідчать про відмову позивача від вимог про стягнення з виконавчого комітету Ужгородської міської ради вартості (64856,40 грн.) демонтованих та знищених відповідачем рекламних конструкцій та на підтримання Товариством позовних вимог виключно в частині стягнення з відповідача суми 60820,50 грн. витрат на виготовлення нових рекламних конструкцій та суми 31600,67 грн. упущеної вигоди, стосовно яких, є судове рішення), що набрало законної сил (постанова Вищого господарського суду України від 08.12.10р.)
З огляду на наведене у задоволенні позову щодо стягнення вартості знищення об'єктів належить відмовити, оскільки такі вимоги не відповідають встановленому законом цивільно -правовому способу захисту порушеного права і фактично були виключені позивачем з предмету позовних вимог у процесі апеляційного та касаційного розгляду справи.
Не може бути задоволеним і клопотання позивача від 23.02.11 №3 (т.3, а.с.14) в частині розгляду додаткових позовних вимог про стягнення упущеної вигоди по 2-х об'єктах на суму 4672,67 грн. та 7344,00 грн., оскільки судовими рішеннями у справі, які набрали законної сили, у цій частині позовних вимог щодо упущеної вигоди відмовлено повністю.
На підставі викладеного, керуючись статтями 8, 124, 129 Конституції України, статтями 32-34, 43, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, СУД ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 85 Господарського процесуального кодексу України, і є обов'язковим до виконання на території України.
Порядок апеляційного оскарження судового рішення регламентовано статтями 91- 95 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С. Швед