Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
Від "23" березня 2011 р.
Справа № 14/5007/6/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Костриця О.О.
за участю представників сторін
від позивача: Єгоров С.О. - дов. №198 від 08.02.2011р. (був присутній в судовому засіданні 22.03.2011р.)
Стаднік Р.П. - дов. №242 від 28.02.2011р. (був присутній в судовому засіданні 22.03.2011р.)
від відповідача: Сорока О.І. - голова правління (посвідчення №26 від 01.02.2008р.)
від третьої особи: не з'явився
представник прокуратури: Алексєєв С.М. - посвідчення №99 від 11.01.2011р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Прокурора Олевського району в інтересах держави в особі Олевської міської ради Житомирської області (м.Олевськ Житомирської області)
до Олевської районної спілки споживчих товариств Житомирської області (м.Олевськ Житомирської області)
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Олевське виробниче підприємство житлово-комунального господарства (м.Олевськ Житомирської області)
про витребування майна з чужого незаконного володіння
Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні 22.03.2011р. оголошувалась перерва до 23.03.2011р.
Спір вирішується у відповідності до ч.3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України.
Прокурором в інтересах держави пред'явлено позов про витребування від відповідача та повернення позивачу вбудованого магазину в 5-ти поверховому будинку площею 66,3 м. кв. за адресою: Житомирська область, м.Олевськ, вул.Володимирська,1.
Прокурор та представники позивача в судовому засіданні 22.03.2011р. позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві (а.с.2-3), поясненнях від 01.03.2011р.(а.с.102-105), поясненнях від 22.03.2011р. (а.с.121-122).
Представник відповідача в засіданні суду 22.03.2011р. проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 07.02.2011р.(а.с.15-18).
Крім того, відповідач просить суд застосувати до даних правовідносин строки позовної давності (клопотання від 07.02.2011р. (а.с.41-42)).
Представник третьої особи в судове засідання 22.03.2011р. не з'явився.
Копія ухвали суду від 01.03.2011р., яку було направлено на адресу третьої особи: м.Олевськ, Бульвар Воїнів Афганців,6, повернулась до господарського суду з відміткою відділення зв'язку: "адресат за зазначеною адресою не знаходиться" (а.с. 118-119).
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.115-116), місцем знаходження Олевського виробничого підприємства житлово-комунального господарства є: 11001, Житомирська область, Олевський район, м.Олевськ, Бульвар Воїнів Афганців, будинок,6.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що третю особу було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.
Представники позивача та третьої особи в засідання суду 23.03.2011р. не з'явилися.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, господарський суд,-
Прокурор обгрунтовуючи свої позовні вимоги в інтересах Олевської міської ради, яка є правонаступником Олевської селищної ради (рішенням першої сесії Олевської міської ради від 25.07.2003р., прийнятим на виконання постанови Верховної Ради України від 22.05.2003р., Олевську селищну раду перейменовано в Олевську міську раду (а.с.77)) (позивач у справі), зазначив, що 09.08.2001р. між Олевською районною спілкою споживчих товариств (відповідач у справі) та Олевським виробничим підприємством житлового - комунального господарства (третя особа у справі) був укладений договір купівлі-продажу на вбудоване приміщення магазину в 5-ти поверховому будинку площею 66.3 м.кв. за адресою: м.Олевськ вул. Володимирська, 1.
Позивач у своїх пояснення (а.с.102-105, 121-122) повідомляє, що вбудоване приміщення магазину в 5-ти поверховому будинку площею 66.3 м.кв. за адресою: м.Олевськ, вул. Володимирська, 1, належить Олевській селищній (міській) раді на праві комунальної власності та зазначає, що вищезазначений договір було укладено поза волею власника та з порушенням приписів чинного законодавства, яке діяло на момент укладення договору купівлі-продажу.
Прокурор також вважає, що зазначений договір було укладено з порушенням норм чинного законодавства, а саме Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
З урахуванням вищевикладеного та відповідно до ст.387 Цивільного кодексу України прокурор просить витребувати від відповідача та повернути позивачу вбудований магазин в 5-ти поверховому будинку площею 66,3м. кв. за адресою: Житомирська область, м.Олевськ, вул.Володимирська,1.
Разом з тим, суд вважає, що вимоги прокурора не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Рішенням Олевської районної Ради народних депутатів "Про розмежування майна комунальної власності між власністю районної Ради і власністю селищних та сільських Рад народних депутатів" від 20.07.1992р., прийнятого на підставі постанови Кабінету Міністрів України №311 від 05.11.1991р. "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною власністю (комунальною власністю)", рішення облвиконкому №30 від 22.02.1992р. та рішення обласної Ради народних депутатів від 18.03.1992р., затверджено перелік майна комунальної власності районної Ради народних депутатів (а.с. 84) та перелік майна комунальної власності селищних і сільських Рад (а.с.85-87), яке передається у відповідності з цим рішенням.
Рішенням дев'ятої сесії 21 скликання Олевської районної Ради народних депутатів від 20.07.1992р. виділено майно комунальної власності селищних і сільських Рад та майно комунальної власності районної Ради.
Пунктом 2 зазначеного вище рішення відділи державної адміністрації, підприємства, організації та установи, радгоспи, які здійснюють управління майном, зобов'язано здійснити передачу майна до комунальної власності селищним і сільським Радам народних депутатів пооб'єктно у відповідності до затвердженого переліку, передбаченого додатком №2 до рішення районної Ради народних депутатів від 20.07.1992р. (а.с. 85-87).
Відповідно до вищевказаного додатку, крім іншого майна Олевській селищній раді передано Багатогалузеве виробниче управління житлово-комунального господарства.
25 грудня 1992 року згідно розпорядження Представника Президента України в області "Про формування комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць в області" від 22.06.1992р. № 155 та рішення районної Ради народних депутатів дев'ятої сесії 21 скликання від 20.07.1992р. Олевська районна Рада народних депутатів прийняла рішення "Про формування комунальної власності та передачу в управління районної державної адміністрації майна районної Ради народних депутатів" (а.с.81), яким вирішила передати в управління районної державної адміністрації майно комунальної власності районної Ради народних депутатів, визначене додатком №1 до рішення сесії районної ради народних депутатів від 20.07.1992р. (п.1 Рішення).
Пунктом 2 вищезазначеного рішення визначено районній державній адміністрації прийняти пооб'єктно майно у комунальну власність, згідно додатку №1. Приймання майна оформити актами передачі, які представити до 30 грудня 1992 року обласній державній адміністрації, органам статистики, фінвідділу і податковій інспекції.
Відповідно до вищевказаного додатку (а.с.82), крім іншого майна комунальної власності районної Ради народних депутатів, що передається в управління районної державної адміністрації передано Багатогалузеве виробниче управління житлово-комунального господарства, яке в подальшому реорганізовано в Олевське виробниче підприємство житлово-комунальне господарство.
Згідно Статуту (державний реєстр №268 від 05.11.1997 року) Олевське виробниче підприємство житлово-комунального господарства являється державним виробничим підприємством, що стоїть на госпрозрахунку та має самостійний баланс. (а.с.74-76).
Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 26.01.2009 року у справі №2-22/2009 було встановлено, що майно Багатогалузевого виробничого управління житлово-комунального господарства відносилось до Олевської селищної ради (міської ради). (а.с.130-132).
Згідно частини 4 ст.35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Рішенням Олевської селищної ради Олевського району Житомирської області "Про продаж магазину по вул.Володимирській,1" від 13.07.2001р., було вирішено:
1. Дати згоду на продаж магазину по вул.Володимирській,1, загальною площею 66,3 м.кв. (а.с.128).
Крім того, судом було встановлено, що в матеріалах справи знаходиться ще одне рішення Олевської селищної (міської) ради Олевського району Житомирської області "Про продаж магазину по вул.Володимирській,1" від 13.07.2001р., яким вирішено:
1. Дати згоду на продаж магазину по вул.Володимирській,1, загальною площею 87,4 м.кв. за ціною експертної оцінки -17446 грн.
2.Оформлення документів купівлі - продажу провести через нотаріальну контору (а.с.129).
31 липня 2001 року Олевська селищна рада Олевського району Житомирської області на 17 сесії 23 скликання визнала, що магазин по вул. Володимирській, 1 потребує ремонту, так як з 1988 року використовується Олевською райспоживспілкою, а коштів на ремонт не передбачено та керуючись п.5 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" вирішила:
1. Провести відчуження магазину по вул.Володимирській, 1, загальною площею 100,1 кв.м.
2. Продаж магазину здійснити згідно чинного законодавства.
3. Доручити ВП ЖКГ проведення всіх операцій по відчуженню магазину.
4. Відмінити рішення шістнадцятої сесії селищної ради 23 скликання від 13.07.2001року "Про продаж магазину по вул.Володимирській,1, як таке, що не відповідає чинному законодавству (рішення 17 сесії 23 скликання Олевської селищної ради Олевського району Житомирської області (а.с.5).
Частиною 4 цієї ст. 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", визначено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування, проте в частині 2 цієї статті вказано, що органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Органи та посадові особи місцевого самоврядування не скористались своїм правом згідно частини 4 ст.71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" на звернення до суду.
Зазначене вище рішення Олевської селищної ради від 31.07.2001р. про продаж спірного магазину набрало чинності.
За приписами частини 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", діючою на час прийняття рішення Олевською селищною радою, акти ради (…) є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
На виконання рішення Олевської селищної ради від 31.07.2001р., 09.08.2001 року між Олевським виробничим підприємством житлово-комунального господарства та Олевською районною спілкою споживчих товариств був укладений договір купівлі-продажу магазину, що знаходиться за адресою: м. Олевськ, вул. Володимирівська,1, площею 66,3 кв.м., вартістю, згідно акту оцінки від 8 серпня 2001 року, в розмірі 17446,00 грн. (а.с.20-30, 31-34).
Відповідно до довідки від 11.09.2001р. виданої Олевським ВПЖКГ, спірний магазин, що знаходиться по вул. Володимирівській,1, рахується на балансі Олевського ВПЖКГ (а.с.61).
Таким чином, укладаючи договір, Олевське виробниче підприємство житлово-комунального господарства діяло згідно рішення Олевської селищної ради від 31 липня 2001 року, яким було доручено ВП ЖКГ проведення всіх операцій по відчуженню магазину, що знаходиться за адресою: м. Олевськ, вул. Володимирівська,1.
В матеріалах справи відсутні будь-які заперечення сторін щодо правомірності прийнятого Олевською селищною радою зазначеного рішення від 31 липня 2001 року, як і не надано сторонами доказів щодо його скасування.
В пункті 2.2. договору купівлі-продажу магазину від 09.08.2001р. сторони погодили, що розрахунки за придбане майно здійснюються Олевською районною спілкою споживчих товариств шляхом безготівкового перерахування всієї суми з свого рахунку на рахунок Олевського виробничого підприємства житлово-комунального господарства.
З врахуванням вищевикладеного та на виконання умов договору купівлі-продажу, Олевською районною спілкою споживчих товариств Житомирської області платіжним дорученням №77 від 09.08.2001р. в сумі 10000,00грн. та платіжним дорученням №995 від 26.09.2001р. в сумі 7446,00грн. було перераховано кошти за придбаний об'єкт на розрахунковий рахунок Олевського виробничого підприємства житлово-комунального господарства, а не на користь позивача (а.с.108-109).
Конституція України встановлює право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (частина перша статті 41), а також рівність суб'єктів права власності перед законом (частина четверта статті 13).
Правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном визначаються законами.
Одним із способів зміни форми власності є приватизація, в процесі якої відбувається відчуження на користь фізичних або юридичних осіб майна, що є державною чи комунальною власністю, та майна, що належить Автономній Республіці Крим. Порядок відчуження такого майна визначається законами, у тому числі Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Стаття 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачає три способи малої приватизації - викуп, продаж на аукціоні, за конкурсом.
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об"єктів, які підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, а також викупу. Зі змісту цієї норми випливає, що саме Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради є органами, які здійснюють функції, відповідно, щодо розпорядження державною власністю, майном Автономної Республіки Крим і комунальною власністю. Способи приватизації визначаються шляхом прийняття цими органами рішень про затвердження конкретних переліків об"єктів приватизації.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продавцями об"єктів приватизації є Фонд державного майна України, його органи на місцях, органи приватизації, що створюються місцевими радами, та органи по управлінню майном, створені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, які в Законі мають загальну назву - "органи приватизації".
Крім того в ч. 5 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначено, що орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, зазначених у частині 1 цієї статті. Результати розгляду не пізніш як через місяць з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі. Відмова у приватизації можлива лише у випадках, коли особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з цим Законом; є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства; не затверджено переліків, передбачених частиною 1 цієї статті.
Таким чином, вищевказані норми передбачають певний порядок здійснення приватизації державного або комунального майна, а саме подання заяви потенційним покупцем до органу приватизації, прийняття даним органом приватизації рішення про включення об'єкта приватизації до переліку об'єктів, що підлягають приватизації з визначенням конкретного способу приватизації.
Судом встановлено, що станом на 2001-2002рр. рішення про утворення органу приватизації та про включення спірного об'єкта до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, позивачем не приймалися (довідки Олевської міської ради а.с.125-126).
З матеріалів справи не вбачається, що відчуження спірного приміщення здійснювалося у рамках приватизаційного процесу.
Крім того, інший спосіб зміни форми власності визначений Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна належить до компетенції міської ради.
В силу ч. 6 ст. 60 названого Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міська рада визначає доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності.
Пунктом 30 частини 1 статті 26 вищезазначеного Закону встановлено можливість відчуження комунального майна як шляхом приватизації, так і в іншому порядку.
Враховуючи вимоги п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" щодо відчуження майна, переданого до комунальної власності лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу, органи місцевого самоврядування вправі самостійно обирати спосіб відчуження комунального майна (шляхом відчуження майна або шляхом приватизації).
Вищезазначені факти були встановлені Житомирським апеляційним господарським судом у постанові від 09.11.2010р. (а.с.10-13) при розгляді справи №1/20-Д за позовом прокурора Олевського району Житомирської області в інтересах держави в особі Олевської міської ради до Олевської районної спілки споживчих товариств та до Олевського виробничого підприємства житлово - комунального господарства про визнання договору купівлі - продажу спірного майна недійсним, яка набрала законної сили в установленому законом порядку та не була оскаржена сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відносно твердження прокурора щодо обов'язковості нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу магазину від 09.08.2001р., слід зазначити, що даний обов'язок встановлений Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", норми якого в даному випадку не підлягають застосуванню, оскільки, як зазначалося вище, Олевською селищною радою було прийнято рішення про відчуження спірного майна в порядку передбаченому Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Слід також зазначити, що вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння, шляхом зобов'язання відповідача передати позивачеві одержане за договором купівлі-продажу від 09.08.2001р. спірне майно, прокурор обгрунтував одночасно і ст. 387 ЦК України, посилаючись на те, що спірний об'єкт перебуває у володінні відповідача без відповідної правової підстави.
Водночас, відповідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Аналогічна норма міститься також і у ст.225 ЦК УРСР.
За приписами ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Аналогічна норма міститься також у ч. 1 ст. 145 ЦК УРСР.
Таким чином, за змістом статті 388 Цивільного кодексу України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені і можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.
Як вбачається із матеріалів справи, спірне майно, вибуло з володіння позивача на підставі рішення 17 сесії 23 скликання Олевської селищної ради від 31.07.2001р., яким надано дозвіл на відчуження даного об'єкту.
Слід також зазначити, що на момент укладення договору купівлі-продажу спірного об'єкту від 09.08.2001р., у Олевської селищної (міської) ради був відсутній правовстановлюючий документ на даний об'єкт та лише 16.11.2001р. на підставі рішення Олевської селищної (міської) ради №118 від 14.11.2001р. (а.с.78) було видано свідоцтво про право власності №123 (а.с.8) на вбудоване приміщення магазину в 5-ти поверховому будинку площею 64,9 м.кв. за адресою: м.Олевськ вул. Володимирська, 1.
З огляду на викладене, суд вважає, що свідоцтво про право власності №123 від 16.11.2001р. не впливає на вирішення даного спору, оскільки було видане позивачу після відчуження спірного майна.
Доводи прокурора про те, що спірне майно вибуло з володіння Олевської селищної (міської) ради по за її волею, не відповідають дійсності та спростовуються вищевказаними матеріалами справи.
Суд також вважає за необхідне відмітити наступне, як зазначалось вище, в матеріалах справи знаходяться два рішення шістнадцятої сесії селищної ради 23 скликання від 13.07.2001року "Про продаж магазину по вул.Володимирській,1", які є різними за змістом, пунктом 4 рішення Олевської селищної ради від 31 липня 2001 року було відмінено рішення шістнадцятої сесії селищної ради 23 скликання від 13.07.2001року "Про продаж магазину по вул.Володимирській,1", як таке, що не відповідає чинному законодавству.
Разом з тим, зі змісту даного рішення не вбачається, яке з двох рішень шістнадцятої сесії селищної ради 23 скликання від 13.07.2001року "Про продаж магазину по вул.Володимирській,1" було відмінено, що дає підстави вважати, що одне з рішень селищної (міської) ради від 13.07.2001р. може діяти на даний час.
Розглянувши клопотання відповідача про застосування до даних правовідносин строків позовної давності, суд вважає за необхідне відмовити у його задоволенні, враховуючи наступне.
Відповідно до п. п. 4, 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим кодексом.
Відповідно до ст.71 Цивільного кодексу Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Аналогічна норма міститься у ст.257 ЦК України.
Перебіг строку позовної давності згідно зі ст.76 ЦК УРСР починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Аналогічна норма також міститься у частині 1 ст. 261 ЦК України.
Відповідач зазначає, що позивачу стало відомо про порушення його права в 2006 році, під час інвентаризації об'єктів комунальної власності та об'єктів незавершеного будівництва територіальної громади міста, тоді як, позивач звернувся до суду лише у січні 2011р., тобто після спливу загального строку позовної давності.
У своїх поясненнях (а.с.102-105, 121-122) позивач підтвердив, що йому стало відомо про порушення його права в 2006 році, під час інвентаризації об'єктів комунальної власності та об'єктів незавершеного будівництва територіальної громади міста.
Крім того, даний факт встановлений Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 09.11.2010р. у справі №1/20-Д за позовом прокурора Олевського району Житомирської області в інтересах держави в особі Олевської міської ради до Олевської районної спілки споживчих товариств та до Олевського виробничого підприємства житлово - комунального господарства про визнання договору купівлі - продажу спірного майна недійсним.
З врахування вищезазначеного, строк позовної давності по спірним правовідносинам розпочався 23.06.2006 року (дата розпорядження Олевської міської ради Житомирської області № 34 про створення комісії по інвентаризації об'єктів комунальної власності та об'єктів незавершеного будівництва територіальної громади міста).
Згідно ч. 2 ст.264 Цивільного кодексу України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. (ч.3 ст.264 ЦК України).
Згідно даних автоматизованої бази "Документообіг господарських судів" судом було встановлено, що 28.02.2008р. Прокурор Олевського району Житомирської області в інтересах держави в особі Олевської міської ради звертався до суду з позовом до Олевської районної спілки споживчих товариств та до Олевського виробничого підприємства житлово - комунального господарства про визнання договору купівлі - продажу спірного майна недійсним. За наслідками неодноразового розгляду даного спору судовими інстанціями, 09.11.2010р. Житомирським апеляційним господарським судом у справі №1/20-Д було прийнято постанову (а.с.10-13), яка набрала законної сили в установленому законом порядку та не була оскаржена сторонами.
Системний аналіз положень ст.ст. 256 - 264 ЦК України дає підстави стверджувати, що "вимога", про яку йдеться у ч. 2 ст. 264 ЦК України, повинна характеризуватися однорідністю. Вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.08.2001р. спірного майна та вимога про витребування від відповідача та повернення позивачу спірного майна, придбаного за договором купівлі-продажу від 09.08.2001р. є однорідними, оскільки мають ті ж підстави виникнення та єдиний предмет доказування, тощо.
Таким чином, суд вважає, що станом на день пред'явлення даного позову до суду строк позовної давності по спірним правовідносинам не закінчився, оскільки він перервався.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає за необхідне в позові відмовити.
Керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, господарський суд,-
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя
Костриця О.О.
Повне рішення складено: "28" березня 2011 р.