Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
Від "22" березня 2011 р.
Справа № 15/5007/12/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді Кравець С.Г.
при секретарі Пастощук О.А.
за участю представників сторін
від позивача: Сліпчука С.С. - представника за довіреністю від 03.06.2010р.
від відповідача: не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (м.Київ)
до Селянського (фермерського) господарства "Шевченківське" (смт.Андрушівка,
Андрушівський район Житомирська область)
про стягнення 45634,46грн.
Публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення на його користь з Селянського (фермерського) господарства "Шевченківське" 45634,46грн., із яких 36802,91грн. основний борг, 1319,72грн. проценти за користування товарним кредитом, 1250,29 грн. пеня, 3680,29грн. збитки, 2581,25грн. тридцять два відсотки річних.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, про свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.42).
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.
Неявка представника відповідача в судове засідання та неподання СФГ "Шевченківське" відзиву на позовну заяву не перешкоджають вирішенню спору по суті, за наявними матеріалами справи, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи господарський суд,
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 30.07.2010р. між Публічним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (позивач) та Селянським (фермерським) господарством "Шевченківське" (відповідач) було укладено договір поставки насіння сільськогосподарських культур на умовах товарного кредиту №275/16 (а.с.11-16), за умовами якого в терміни, визначені договором, постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача) продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.
Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю, гривнева вартість товару та її грошовий еквівалент в іноземній валюті, порядок та термін оплати вартості товару (в т.ч. тієї частини вартості товару, яка оплачується авансом, а також частини, яка оплачується на умовах відстрочення платежів) та нарахованих відсотків, інші умови (в т.ч. щодо надання знижки до вартості (ціни) товару), погоджені сторонами - визначені в договорі та в додатках до нього, які складають невід'ємну частину договору (п.1.2 договору від 30.07.2010р.).
На виконання умов договору №275/16 від 30.07.2010р., позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 46302,91грн., що підтверджується видатковими накладними №ВН-10016-01147 від 07.09.2010р. на суму 22359,30грн., №ВН-10016-01278 від 28.09.2010р. на суму 21044,04грн., № ВН-10016-01467 від 13.10.2010р. на суму 2899,57 грн. (а.с.18-20).
Зазначений товар було отримано відповідачем через уповноважених представників Рудюка П.М. та Рудюка В.П. на підставі довіреностей №30 від 07.09.2010р., № 35 від 22.09.2010р. та №31 від 11.10.2010р. (а.с. 21-23).
Відповідно до п.2.3 договору №275/16 від 30.07.2010р. покупець проводить оплату вартості (ціни) товару та відсотків за користування товарним кредитом шляхом перерахування коштів в розмірі гривневої суми ціни договору, вирахуваної відповідно до положень п.2.2 договору, на банківський рахунок постачальника. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок постачальника, вказаний в кінці тексту договору.
Термін оплати вартості (ціни) товару, яка оплачується покупцем, вказаний в додатку до договору (п.2.4 договору).
Згідно додатку №ЗП-10016-00748 від 01.09.2010р. до договору №275/16 від 30.07.2010р. термін оплати товару встановлено до 02.09.2010р. на умовах предоплати та на умовах товарного кредиту в строк до 15.11.2010р. (а.с.17).
Відповідач за отриманий товар розрахунки з позивачем провів частково на суму 9500,00грн., зокрема: 03.09.2010р. оплачено 3000,00грн., 06.09.2010р. - 1500,00 грн., 20.09.2010р. - 4500,00грн., 11.10.2010р. - 500,00грн., що підтверджується реєстром надходження коштів в касу позивача від 06.09.2010р. та банківськими виписками (а.с.28-31).
Таким чином, станом на час звернення позивача з позовом до господарського суду непогашеною залишилась заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий по видатковим накладним №ВН-10016-01147 від 07.09.2010р., №ВН-10016-01278 від 28.09.2010р., № ВН-10016-01467 від 13.10.2010р. товар, на суму 36802,91грн.
Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, господарський суд враховує наступне.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).
Згідно ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як передбачено ч.ч.1,2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Частиною 1 статті 694 ЦК України встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
Нормою ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за отриманий по видатковим накладним №ВН-10016-01147 від 07.09.2010р., №ВН-10016-01278 від 28.09.2010р., № ВН-10016-01467 від 13.10.2010р. товар, на день розгляду справи утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 36802,91грн., що також підтверджується довідкою позивача від 22.03.2011р. (а.с.43).
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 36802,91 грн. основного боргу.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача відсотки за користування товарним кредитом в сумі 1319,72грн., зокрема нараховані за період з 30.07.2010р. по 15.11.2010р. на суму 36827,08грн.
Згідно п.2.1 вартість (ціна) товару (в т.ч. знижки до вартості (ціни) товару) та відсотків за користування кредитом (ціна договору) вказана в додатках до договору. Ціну договору становить вартість (ціна) товару та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом.
Відповідно до п. 2.6 договору №275/16 від 30.07.2010р., строк користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару покупцем та закінчується днем, в який згідно договору підлягає оплаті сума (або її частина) відстроченого платежу.
Додатком №ЗП-10016-00748 від 01.09.2010р. до договору №275/16 від 30.07.2010р. сторони погодили ставку товарного кредиту в розмірі 12%.
Перевіривши правильність проведення позивачем розрахунків по нарахуванню відсотків за користування товарним кредитом, з урахуванням умов п. 2.6 договору №275/16 від 30.07.2010р., та встановлених судом обставин щодо ставки товарного кредиту та зважаючи на проведення відповідачем часткової оплати за отриманий товар, господарський суд вважає, що правомірним є нарахування відсотків за користування товарним кредитом в сумі 678,44грн., зокрема нарахованих:
- в сумі 70,46грн. за період з 08.09.2010р. по 19.09.2010р. на суму кредиту 17859,30грн.;
- в сумі 92,23грн. за період з 20.09.2010р. по 10.10.2010р. на суму кредиту 13359,30грн.;
- в сумі 152,20грн. за період з 11.10.2010р. по 15.11.2010р. на суму кредиту 12859,30грн.;
- в сумі 332,09грн. за період з 29.09.2010р. по 15.11.2010р. на суму кредиту 21044,04грн.;
- в сумі 31,46грн. за період з 14.10.2010р. по 15.11.2010р. на суму кредиту 2899,57грн.
Нарахування позивачем відсотків за користування товарним кредитом в сумі 641,28грн. є безпідставним.
З урахуванням наведеного, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування товарним кредитом в сумі 678,44грн. У задоволенні позову в частині стягнення 641,28грн. відсотків за користування товарним кредитом суд відмовляє.
За неналежне виконання зобов'язань відповідачем зобов'язань за договором №275/16 від 30.07.2010р. позивач просить стягнути на свою користь з відповідача 1250,29грн. пені, 3680,29грн. збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання та 2581,25грн. - 32% річних.
Статтями 610 та 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, що включає у себе його виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР, який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7.3 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлений договором термін вартості (ціни) товару та/або відсотків, нарахованих на відстрочені платежі, покупець сплачує пеню в розмірі 0,3 відсотка від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, проте умовами договору встановлено інше.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (а.с. 6), господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1250,29грн. пені, нарахованої на суму боргу в розмірі 36802,91грн. за період з 16.11.2010р. по 03.02.2011р., є правомірними та підлягають задоволенню.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Як встановлено п.7.5 договору, покупець у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, нарахованих на розстрочені платежі, сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 32 відсотка річних з простроченої суми.
З огляду на вищевикладене, а також виходячи з того, що розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами визначений сторонами в укладеному договорі, який, в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами, господарський суд, перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок 32% річних (а.с.7), прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 2581,25грн. 32% річних, нарахованих на суму боргу 36802,91грн. за період з 16.11.2010р. по 03.02.2011р., правомірні та підлягають задоволенню.
Посилаючись на норми ст.ст. 223, 225, ч.2 ст. 232 ГК України, п. 74 Положення про поставки продукції, п. 65 Положення про поставки товарів та п.7.4 договору, позивач просить стягнути з відповідача 3680,29 грн. збитків за листопад 2010р., виходячи з того, що заборгованість у листопаді 2010р. становила 36802,91грн.
Зокрема, позивач вказує, що згідно п. 74 Положення про поставку продукції та п. 65 Положення про поставку товарів сторони мають право передбачити в договорі можливість відшкодування збитків у твердій сумі, яка підлягає стягненню у випадку невиконання або неналежного виконання. У п.1.2 роз'яснення від №02-5/218 від 30.03.95 Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки" із змінами і доповненнями, внесеними роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України від 18 листопада 1997 року N 02-5/445, від 12 травня 1999 року N 02-5/223, роз'ясненням президії Вищого господарського суду України від 31 травня 2002 року N04-5/609, рекомендацією президії Вищого господарського суду України від 18 листопада 2003 року N 04-5/1429, зазначена умова договору означає, що у кожному випадку порушення зобов'язання кредитор не повинен доводити дійсний розмір своїх збитків, однак у разі застосування залікової неустойки ці збитки підлягають стягненню в частині, не покритій неустойкою (штрафом, пенею).
Згідно п. 7.4. договору, відповідач відшкодовує збитки, завдані позивачу невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань по цьому договору в твердій сумі в залежності від строків (тривалості) порушення зобов'язання відповідачем в розмірі: 10 процентів неоплаченої вартості (ціни) товару за перший (повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10 відсотків за кожний повний чи неповний місяць прострочення. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штраф).
Розглянувши доводи позивача в частині стягнення суми збитків в сумі 3680,29 грн., господарський суд приймає до уваги таке.
Відповідно до ч.1 ст.224 ГК України учасник господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати збитки суб'єкту, права та інтереси якого порушені.
Згідно ч.5 ст.225 ГК сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.
Виходячи з поняття та складу збитків, визначеного статтею 22 Цивільного кодексу України та статтями 224, 225 Господарського кодексу України, умовою, за якої у кредитора виникає право на відшкодування збитків, є завдання йому збитків (реальних збитків чи упущеної вигоди); звільняючи від обов'язку доказування розміру збитків, що підлягають стягненню, приписи частини 5 статті 225 Господарського кодексу України не звільняють кредитора від обов'язку доказування завдання йому збитків, як умови права на їх відшкодування, протиправної поведінки боржника, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками. Натомість позивач всупереч вимогам ст.ст. 33, 34 ГПК України не визначив і за допомогою належних і допустимих засобів доказування не довів яких саме порушень припустився відповідач, які б були підставою для покладення на нього відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Також, з системного аналізу статей 22 та 623 Цивільного кодексу України, статті 224 та 225 Господарського кодексу України вбачається, що за своїм змістом відшкодування збитків передбачає поновлення майнового стану кредитора, що потерпів через допущене боржником порушення зобов'язання, та, як правило, не є спрямованим на отримання кредитором прибутку в результаті відшкодування збитків.
Така ж позиція викладена у постанові Вищого господарського суду від 13 жовтня 2010 р. у справі № 2/39-09.
Згідно зі ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків в сумі 3680,29грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" обґрунтовані, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 36802,91 грн. основного боргу, 678,44 грн. процентів за користування товарним кредитом, 1250,29 грн. пені та 2581,25 грн. 32% річних. В решті позову суд відмовляє.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у відповідності до ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно сумі обґрунтовано заявлених позовних вимог.
На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 549, 610, 611 ЦК України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193, ч. 6 ст. 232 ГК України та керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 75, 82 -85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Шевченківське" (13400, Житомирська область, смт. Андрушівка, код 32277282)
- на користь Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (03680, м.Київ, вул.Заболотного, 152, код 13980201):
- 36802,91 грн. - основного боргу,
- 678,44 грн. - процентів за користування товарним кредитом,
- 1250,29 грн. - пені,
- 2581,25 грн. - 32% річних,
- 413,13 грн. витрат по сплаті державного мита;
- 213,65грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя
Кравець С.Г.
Повний текст рішення складено: "24" березня 2011 року.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу
3 - відповідачу (рек. з повідомл. про вруч.).