Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "18" березня 2011 р. Справа № 12/132
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Сікорської Н.А.
судді
за участю представників сторін
від позивача Тромса Є.В.- дов. № 2 від 01.01.11р.; Фостик М.В., дов. № 3 від 01.01.11р.
від відповідача Габова Ю.Ю.- дов. б/н від 01.01.11р.
розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (м.Київ)
до Спільного підприємства "Щорсівський Гранітний Кар'єр Укооппостачмашу" (с.Поліське, Коростенський район)
про стягнення 1266866,14 грн.
Подано позов про стягнення з СП "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" 1266866,14грн., яких 670263,95 грн. - основний борг, 113908,48 грн. - інфляційні нарахування, 122461,98 грн. - пеня, 21101,07 грн. - 3% річних, 15516,56 грн. - відшкодування вартості виконавчого напису, 323614,10 грн. - неустойка за дострокове припинення договору.
11.02.10р. позивач збільшив розмір позовних вимог (а.с. 77-78 т.2) і просить стягнути з відповідача 1357114,60 грн., з яких 784172,43 грн. - суми простроченого платежу з урахуванням індексу інфляції, 212710,54грн. - пені, 21101,07грн. - 3%річних, 15516,56грн. - вартості виконавчого напису, 323614,10грн.- неустойки за дострокове припинення договору лізингу.
У судовому засіданні від 10.02.11р. представник позивача подав уточнений розрахунок пені, згідно якого її розмір становить 65568,42 грн.( а.с. 94-96 т.3).
Із вказаного розрахунку вбачається, що позивач зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення пені, що не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України.
З огляду на викладене, розмір позовних вимог становить 1209972,58 грн.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, письмовому поясненні, яке було подано на виконанння ухвали від 28.12.09 (а.с.8-12 т.2) та письмовому поясненні щодо розгляду справи в межах заявленої до стягнення суми (а.с. 108,109 т.2).
Представник відповідача заперечила проти позову в повному обсязі з підстав, зазначених у відзивах (а.с. 74 т.1; 138, 139 т.2; 97-99 т.3).
У судовому засіданні оглядались матеріали справ: №16/568 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" до Спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" про стягнення 907576,91 грн.; № 16/5007/7/11 за позовом спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" до товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, 11.07.07р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (позивач, лізингодавець) та спільним підприємством "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" (відповідач, лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 349 від 11.07.07р. з відповідними додатками (а.с. 30-48 т.1).
Відповідно до п. 2.1 Договору лізингодавець зобов'язався передати лізингоотримувачу, а лізингоотримувач - отримати від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб у відповідності з Замовленням на транспортний засіб.
Так, відповідно до Додатку 1 до договору фінансового лізингу № 349 від 11.07.07р. - Замовлення на ТЗ № 349/001 від 11.07.07р. відповідач замовив за договором фінансового лізингу позивачу придбати у постачальника та передати у термін, передбачений Договором транспортний засіб марки Екскаватор DAEWOO SOLAR 340+гідромолот МТВ 210.
На виконання умов Договору позивачем на підставі замовлення 349/001 від 11.07.07р. було надано відповідачу транспортний засіб Екскаватор DAEWOO SOLAR 340+гідромолот МТВ 210, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі транспортного засобу № 349/001 від 31.08.07р. (а.с. 44 т.1).
Відповідно до п. 5.1 Договору, за переданий у лізинг транспортний засіб в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати лізингоодержувачем (відповідачем) лізингових платежів лізингодавцю (позивачу) встановлюється в Плані лізингу (Додаток 3 до Договору) та інших додатках.
Відповідно до п.5.2 Договору, лізингові платежі включають: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортного засобу; комісію лізингодавця за наданий у лізинг транспортний засіб; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням цього договору.
На виконання умов Договору фінансового лізингу сторонами було підписано План лізингу № 349/001 від 11.07.07р. зі змінами від 31.08.07р. (а.с. 45-48 т.1), яким визначено періоди лізингу та дати внесення лізингових платежів. Згідно вказаного плану лізингу, перший лізинговий платіж мав бути здійснений до 17.09.07, наступні - до 20 числа кожного місяця, останній - до 20.07.09р.
Згідно з п.5.5 Договору, лізингоодержувач не має права затримувати лізингові платежі, термін сплати яких настав, навіть з причин пошкодження транспортного засобу або внаслідок виникнення обставин, які виникли не з вини лізингоодержувача.
Як вбачається з п. 7.16 Договору, лізингоодержувач зобов'язаний вчасно та у повному обсязі сплачувати лізингодавцю всі необхідні лізингові платежі, а також платежі за послуги, надані лізингодавцем, штрафні санкції відповідно до положень Договору та інші платежі, які пов'язані з використанням транспортного засобу і не входять до складу щомісячних лізингових платежів.
В порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором лізингу відповідач не здійснював належним чином сплату лізингових платежів згідно Плану лізингу. Як вбачається з матеріалів справи відповідач 31.08.07р. сплатив лише перший лізинговий платіж в розмірі 66770,36грн.
Відповідіно до п. 5.6. вказаного договору, у разі прострочення лізингоодержувачем лізингових платежів (несплати або часткової несплати) більше 30 днів, на вимогу лізингодавця предмет лізингу підлягає поверненню у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
За даними відповідача, 20.12.2007 р. на його адресу направлено лист, згідно якого позивач виконати зобов"язання в частині сплати лізингових платежів в сумі 649385,63 грн. та сплатити пеню в сумі 83173,14 грн. У випадку несплати заборгованості, позивач просив вважати даний лист повідомленням про відмову від договору та вимагають повернення предмета лізингу (а.с.113 т.3).
29.01.08р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було вчинено виконавчий напис про повернення переданого за Договором лізингу транспортного засобу: Екскаватора DAEWOO SOLAR 340+гідромолот МТВ 210, реєстарційний номер № 12729КС, шасі № DHKHELWOH 70002015, загальною вартістю 1114702,83грн. (а.с. 49 т.1).
Однак, згідно матеріалів справи (а.с.108,109 т.3), виконовча служба на підставі вищевказаного виконавчого напису відмовила у відкритті виконавчого провадження .
06.05.08р. позивачем на адресу відповідача було направлено лист-повідомлення № 349 ФЛ з вимогою про сплату до 12.05.08р. 584 662,81грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів, 78944,59грн. пені та попереджено лізингоодержувача про те, що за невиконнаня цієї вимоги у зазначений термін , дія договору буде достроково припинена на підставі розділу 13 Договору (а.с. 102-103 т.2).
Вказану вимогу відповідачем залишено без відповіді та задоволення.
05.06.08р. позивачем повторно було надіслано лист-повідомлення № 349 ФЛ з вимогою про сплату до 11.06.08р. 649385,63грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів та 97520,05грн. пені (а.с. 104-105 т.2).
Однак відповідач відповіді на вказану вимогу також не надав, заборгованість не сплатив.
10.07.08р. сторони уклали додаткову угоду №1 про дострокове припинення з 10 липня 2008р. Договіру фінансового лізингу № 349 від 11.07.07р.
На момент звернення з позовом до суду відповідач свої зобов'язання по договору не виконав, лізингові платежі не сплатив, внаслідок чого, згідно розрахунку позивача, у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 670263,95грн. (а.с. 10, 11 т.1).
Пунктом 16.1 Договору встановлено, що при порушенні відповідачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених планом лізингу та/або інших платежів, передбачених цим договором, відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожен день прострочки.
У відповідності до вищевказаного пункту Договору, однак із врахуванням приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" від 22.11.96 № 543, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 65568,42грн. (а.с. 94-96 т.3)
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що відповідач прострочив виконання грошового зобов"язання, позивач просить стягнути з відповідача 21101,07грн. - 3% річних, 113908,48 грн. інфляційних нарахувань.
Крім того, за вчинення виконавчого напису позивач сплатив кошти в сумі 15516,56 грн., які вважає збитками, тому також просить стягнути їх з відповідача.
Оскільки, договір фінансового лізингу було достроково припинено, у відповідності до п. 13.2 договору відповідачу нараховано неустойку в розмірі 323614,10 грн.
Відповідач проти позовних вимог заперечує. Вважає, що провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості, інфляційних нарахувань, пені та 3 % річних слід припинити, оскільки господарським судом розглядалась справа 16/568 за участю цих же сторін і з цим же предметом спору, однак позивач відмовився від позову, його відмову прийнято судом та припинено провадження у справі.
В частині стягнення неустойки за дострокове припинення договору фінансового лізингу № 349 від 11.07.07р. у розмірі 323614,10грн. просить відмовити у зв'язку з пропуском позивачем строків позовної давності. Вважає, що відповідач, вчинивши виконавчий напис, і відмовившись від договору лізингу 30.12.07, як вказано в письмовому відзиві (а.с.99 т.3)( в поданому листі - 20.12.07 (а.с.113 т.3), тому строк позовної давності щодо стягнення неустойки закінчився 30.12.08.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.
У відповідності до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти. Зокрема, по даній справі, підставами виникнення правовідносим між сторонами є договір фінансового лізингу №897 від 11.07.08р.
У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Відповідно до ст.509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
На підставі п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг” сплата лізингових платежів встановлюється в порядку, визначеному договором.
Згідно приписів ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов"язання по сплаті лізингових платежів, що призвело до утворення заборгованості в сумі 670263,95 грн.
Враховуючи, що відповідач не здійснив розрахнки в частині сплати лізингових платежів, вимоги позивача є правомірними. Однак, суд вважає, що задоволенню вони підлягають лише частково в частині сплати коштів, які пред'явлені до стягнення та нараховані позивачем за лізинговий період з 01.07.08 до 10.07.08 і, які мали бути сплачені до 20.06.08, в сумі 20878,32 грн.
Вказаного висновку суд дійшов, виходячи з наступного.
Дійсно, як вказав відповідач, 23.06.08 позивач уже звертався до господарського суду Житомирської області про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 907576,91 грн., з яких 649385,63 грн. заборгованість за Планом лізингу, яка виникла за період з 17.09.07 по 20.05.08; інфляційні нарахування обраховані позивачем за період з вересня 2007 р. по травень 2008 року. в сумі 167002,73 грн.; пеня за несвоєчасно проведені розрахунки, нарахована в порядку ст. 232 ГК України за період з 17.09.07 по 05.06.08 83173,14 грн.; та 3% річних в сумі 8015,35 грн., які були нараховані за період з 17.09.07 по 05.06.08.
Ухвалою господарського суду від 24.06.08 було порушено провадження у справі №16/568, а 21.08.08 провадження у даній справі було припинено у відповідності до п.4 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв"язку з відмовою позивача від позову.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
З огляду на викладене, оскільки є рішення суду по справі 16/568 про припинення провадження у справі, суд вважає, що в частині стягнення основного боргу в сумі 649385,63 грн. провадження у справі слід припинити за п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Що стосується пені, інфляційних та 3 % річних, то останні також підлягають частковому задоволенню із врахуванням обставин по справі 16/568.
Так, при нарахуванні пені по обох справах позивач застосовув положення ч. 6 ст.232 ГК України, тобто нарахування пені по кожному періоду здійснено з моменту виникнення боргу і припинено через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (а.с.89, 90 (зворотня сторона) т.1 - по справі 16/568 та а.с. 94-96 т.3 - по справі 12/132).
Однак, враховуючи що судом було припинено провадження у справі, тому є неправомірним до розрахунку пені по справі 12/132 включення періоду, за який була нарахована пеня у справі 16/568, а саме з 17.09.07 по 05.06.08.
Згідно розрахунку суду задоволенню підлягає пеня в сумі 22992,15 грн., яка має обраховуватись з 06.06.08 по дати, визначені позивачем у справі 12/132, як кінцеві (див. а.с. 94-96 т.3).
Вищевказаний розмір пені обраховний наступним чином:
1) першою сумою, на яку має нараховуватись пеня є борг в сумі 64722,82 грн., який несплачений відповідачем станом на 20.12.07 за період з 06.06.08 по 19.06.08 ( 14 дн.), пеня становить 594,18 грн.
2) заборгованість станом на 20.01.08 в сумі 64722,82 грн., період нарахування пені з 06.06.08 по 20.07.08 (45 дн.), пеня становить 1909,85 грн.
3) заборгованість станом на 20.02.08 в сумі 64722,82 грн., період нарахування пені з 06.06.08 по 20.08.08 (76 дн.), пеня становить 3225,53 грн.
4) заборгованість станом на 20.03.08 в сумі 64722,82 грн., період нарахування пені з 06.06.08 по 18.09.08 (105 дн.), пеня становить 4456,32 грн.
5) заборгованість станом на 20.04.08 в сумі 64722,82 грн., період нарахування пені з 06.06.08 по 15.10.08 (132 дн.), пеня становить 5602,23 грн.
6) заборгованість станом на 20.05.08 в сумі 64722,82 грн., період нарахування пені з 06.06.08 по 15.10.08 (132 дн.), пеня становить 5602,23 грн.
7) заборгованість станом на 20.06.08 в сумі 64722,82 грн., період нарахування пені з 20.06.08 по 15.10.08 (117 дн.), пеня становить 1601,81 грн.
Всього: 22992,15 грн.
Таким чином, в частині стягнення 42576,27 грн. (65568,42 грн. - 22992,15 грн.) провадження у справі слід припинити за п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Щодо нарахування 3% річних, то, як вбачається з матеріалів справи, останні нараховані з дати виникнення заборгованості по кожному лізинговому платежу і до 29.01.09 (а.с.10,11 т.1).
Знову ж таки, виходячи з обставин по справі 16/568, обрахунок 3% річних слід здійснювати з 06.06.08 і по 29.01.09.
Згідно розрахунку суду, в частині стягнення 3% річних задоволенню підлягає сума 13001,09 грн.
В частині стягнення 8099,98 грн. (21101,07 грн. - 13001,09 грн.) провадження у справі слід припинити за п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Обраховуючи інфляційні, початком періоду нарахування позивач визначив наступний місяць після настання строку сплати лізингових платежів, а закінченням - листопад 2008 року (а.с.4,5 т.1).
Однак, розрахунки інфляційних нарахувань слід здійснювати, починаючи з червня 2008 року та закінчуючи листопадом 2008 року, оскільки по справі 16/568 обрахунок інфляційних позивач закінчив в травні 2008 року.
За розрахунком суду інфляційні становлять 30425,82 грн. Таким чином, в частині стягнення 83482,66 грн. (113908,48 грн - 30425,82 грн.) провадження підлягає припиненню за п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Щодо позовних вимог в частині стягнення коштів в сумі 15516,56 грн., сплачених позивачем за вчинення виконавчого напису, то в їх задоволенні суд відмовляє, оскільки заявлені вони безпідставно без належного нормативного обгрунтування.
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, позивачем 29.01.08 дійсно був вчинений виконавчий напис про повернення від відповідача предмета лізинга (а.с.49 т.1), який був пред'явлений до виконання у ВДВС Коростенського міськрайонного управління юстиції. Однак, постановою від 03.03.08 у відкритті виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса було відмовлено (а.с.109 т.3), а виконавчий напис повернуто стягувачу (позивач).
В подальшому виконавчий напис до виконання не пред'являвся.
До того ж, як вбачається з матеріалів справи, відповідач продовжував користуватись предметом лізингу, а позивач - нараховувати відповідачу лізингові платежі.
Крім цього, як наголошувалось вище, відповідач звертався до суду (справа №16/568) про стягнення заборгованості з лізингових платежів за період з 17.09.07 по 20.05.08, що є ще одним доказом продовження між сторонами договірних відносин.
Тобто, вчинений виконавчий напис не був доведений позивачем до свого логічного закінчення і не потягнув настання будь-яких правових наслідків для відповідача.
З огляду на викладене, вимоги позивача в частині стягнення 15516,56 грн. є безпідставними.
Щодо вимоги позивача про стягнення 323614,10 грн. - неустойки за дострокове припинення договору додатковою угодою сторін від 10.07.08 про дострокове припинення договору лізингу з 11.07.08, то в цій частині вимога також не підлягає задоволенню, оскільки суперечить загальним засадам діючого законодавства про забезпечення виконання зобов"язання.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Стаття 549 ЦК України дає визначення неустойки як грошової суми або іншого майна, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Враховуючи, що дострокове припинення договору відбулось за згодою сторін і додаткова угода не містить умов щодо підстав його припинення, у суду відсутні підстави вважати, що припинення договору відбулось внаслідок порушення відповідачем зобов'язання.
Слід зазначити, що суд не погоджується з позицією відповідача щодо пропуску позивачем строків позовної давності щодо стягнення неустойки, оскільки договір за згодою сторін був припинений саме з 11.07.08, а до суду позивач звернувся 02.02.09 (а.с. 54 т.1).
Крім того, суд вважає помилковим бачення відповідача, що позивач в порядку ст.782 ЦК України відмовився від договору лізингу ще до вчинення виконавчого напису, оскільки, як наголошувалось вище, між сторонами продовжувались договірні правовідносини.
До того ж, копію листа, який начебто був надісланий позивачем на адресу відповідача від 20.12.07, та наданий в судовому засіданні представником відповідача, (а.с. 113 т.3), суд не розцінює як належний доказ, оскільки його оригінал представником не був наданий. Крім того, у суду є підстави вважати, що оригінал такого листа взагалі відсутній, т.я. дані, які в ньому зазначені, зокрема щодо заборгованості з лізингових платежів в сумі 649385,63 грн. та пені в сумі 83173,14 грн., не мали місце станом на 20.12.07. Вказана заборгованість мала місце на момент звернення до суду у справі №16/568.
З огляду на викладене, позов обгрунтований і підлягає задоволенню в сумі 87297,38 грн., з яких 20878,32 грн. - основний борг; 30425,82 грн. - інфляційні нарахування; 22992,15 грн. - пеня; 13001,09 грн. - 3% річних.
Суд припиняє провадження у справі в частині стягнення коштів в сумі 783544,54 грн., з яких: 649385,63 - основновний борг; 42576,27 грн. - пеня; 8099,98 грн. - 3% річних; 83482,66 грн. інфляціних.
В частині стягнення 339130,66 грн., з яких 323614,10 грн. неустойка за дострокове припинення договору та 15516,56 грн. - вартість виконавчого напису, суд відмовляє.
Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з спільного підприємства "Щорсівський Гранітний Кар'єр Укооппостачмашу", 11555, Коростенський р-н, с. Поліське, код 01728946 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", 03062, м. Київ, пр. Перемоги, 67, код 32774741
- 20878,32 грн. - основного боргу;
- 30425,82 грн. інфляційних нарахувань;
- 22992,15 грн. пені;
- 13001,09 грн. - 3% річних;
- 872,97 грн. державного мита;
- 8,51 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
3. Припинити провадженя у справі за п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення:
- 649385,63 - основного боргу;
- 42576,27 грн. пені;
- 8099,98 грн. - 3% річних;
- 83482,66 грн. інфляціних.
4. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Сікорська Н.А.
Повне рішення складено 18 березня 2010 року
Віддрукувати:
1 - в справу
2,3 - сторонам.