83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
21.03.11 р. Справа № 44/125
Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовною заявою: Прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, м. Київ (Позивач 1), та Національної акціонерної компанії „Украгролізинг”, м. Київ, ідентифікаційний код 30401456 (Позивач 2)
до Відповідача: Приватного підприємства „Землі Донбасу 2005” м. Макіївка, ідентифікаційний код 33613871
про: 150987,6грн. основного боргу, 11164,38грн. пені, 8572,86грн. інфляційної індексації та 3538,33грн. - 3% річних
за участю уповноважених представників:
від Прокурора - Кулікова Ю.В. (за посвідченням № 3358, дійсне до 26.12.2013р.);
від Позивача 1 - Рєпіна В.О. (за довіреністю № 8-5-20 від 05.01.2011р.);
від Позивача 2- Лаврищев О.І. За довіреністю № 14/20-27-11 від 11.01.2011р.);
від Відповідача - керівник Ларін І.В. (згідно довідкиАБ № 032988)
посадова особа - бухгалтер Міхєєва Л.І. (за посвідченням № 503 від 27.10.2008р.)
Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.
Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 14.02.2011р. на 01.03.2011р., з 01.03.2011р. на 21.03.2011р.
У судовому засіданні 21.03.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.
Прокурор м. Донецька (далі - заявник позову) звернувся до Господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України м. Київ (далі - Позивач 1) та Національної акціонерної компанії „Украгролізинг” м. Київ (далі - Позивач 2) з позовною заявою до Приватного підприємства „Землі Донбасу 2005” м. Макіївка (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості, 3% річних, інфляційної індексації та пені за договором прямого лізингу №5-07-695спл від 22.10.2007р. в загальному розмірі 128731,01грн.
В обґрунтування заявлених вимог Прокурор посилався на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором прямого лізингу №5-07-695спл від 22.10.2007р. у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед Позивачем 2 та виникли підстави для нарахування, пені, 3% річних та інфляційної індексації, внаслідок чого порушуються державні інтереси в особі Позивача 1 - єдиного засновника Позивачем 2, оскільки лізингові платежі мають в подальшому Лізингодавцем перераховуватися до державного бюджету.
На підтвердження вказаних обставин Заявник позову надав договір прямого лізингу №5-07-695спл від 22.10.2007р.; акт приймання-передачі №18 від 10.12.2007р.; графік сплати лізингових платежів; розрахунок ціни позову; Постанову Кабінету Міністрів України №1904 від 10.12.2003р.; Постанову Кабінету Міністрів України №354 від 11.04.2001р.; Постанову Кабінету Міністрів України №1352 від 26.07.1999р.
Нормативно свої вимоги Заявник позову обґрунтував ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру”, ст.ст. 258, 259, 526, 530, 550, 624, 625, 806 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 33 Закону України „Про Державний бюджет на 2009 рік”, ст. 32 Закону України „Про Державний бюджет на 2010 рік”, ст. 2, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою від 16.12.2010р. провадження у справі, порушене за вказаним позовом ухвалою від 26.11.2010р., було припинено. Проте, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2011р. ухвалу від 16.12.2010р. було скасовано, а справу №44/125 передано до Господарського суду Донецької області для розгляду по суті.
Ухвалою від 27.01.2011р. справу було прийнято до провадження судді Попкова Д.О. та призначено до розгляду.
Прокурором були надані пояснення №11/10 від 10.02.2011р. (а.с.а.с.95-97 т.1) на обґрунтування сутності порушення інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, захист яких вимагає стягнення грошових коштів на користь НАК „Украгролізинг”, про тому, що позов не подано в інтересах цього суб'єкту господарювання.
Прокурор також надав витребуваний судом витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відносно статусу і місцезнаходження Відповідача (а.с.99 т.1), а заявою №1604вих-11 від 18.03.2011р. про збільшення позовних вимог (а.с.а.с.143, 144 т.1), погодженою з Позивачами, збільшив суму позову, вимагаючи стягнення 150987,6грн. основного боргу, 11164,38грн. пені, 8572,86грн. інфляційної індексації та 3538,33грн. - 3% річних., надавши відповідні розрахунки (а.с.а.с.145-147 т.1)
Позивач 1 надав письмові пояснення №8-5-2131 від 28.02.2011р. (а.с.а.с.114-116), якими підтримав заявлені вимоги у повному обсягу, вказуючи на те, що фінансування передачі сільськогосподарської техніки на умовах лізингу є однією з програм, що реалізує Кабінет Міністрів України, та яка, серед іншого, передбачає повернення Позивачем 2 наданих бюджетних позичок на придбання техніки до спеціального фонду Державного бюджету.
Позивач 2 надав письмові пояснення №05-47/05-48 від 09.02.2011р. (а.с.а.с.77-79 т.1) з приводу обґрунтування порушення державних інтересів в особі Кабінету Міністрів України, якими підтримав заявлений позов у повному обсягу, надавши судові акти по інших справах на обґрунтування своєї позиції (а.с.а.с.80-93 т.1), а також додаткові документи на викання вимог суду (а.с.а.с.1-21 т.2), у тому числі - відомості щодо обсягу грошових зобов'язань Відповідача.
Відповідач у судовому засіданні надав відзив №10 від 28.02.2011р. (а.с.127 т.1), яким вимоги в сумі 128731,01грн. визнав у повному обсягу та просив надати відстрочення платежу до 15.04.2011р.
Відповідачем також були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.128-142 т.1) засідання не з'являвся, своєї позиції по суті спору до відома суду не довів та доказів відсутності спірних грошових зобов'язань не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за місцезнаходженням, визначеним за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.99), достовірність яких презюмується ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.
Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.104) з відміткою про отримання.
Ухвалою суду від 01.03.2011р. в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України для надання пояснень відносно бухгалтерського обліку стягуваної заборгованості і її звірення з Відповідачем була викликана посадова особа - бухгалтер Позивача, яка з'явилась у судове засідання 21.03.2011р. і надала усні пояснення, якими підтвердила існування в обліку заборгованості Відповідача у сумі заявлених Прокурором вимог та повідомила, що отримувачем всіх лізингових платежів від Лізингоодержувача є саме Національна акціонерна компанія „Украгролізинг”, якою здійснюється їх подальший розподіл.
У судовому засіданні 21.03.2011р. Прокурор та представники Позивачів підтримали вимоги в редакції заяви №1604вих-11 від 18.03.2011р., наполягаючи на їх задоволені на підставі наявних документів.
Відповідач вказував про необхідність надання додаткового часу для здійснення звірення розрахунків з Позивачем 2.
Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, відхиляючи міркування Відповідача відносно необхідності перенесення розгляду справи для здійснення звіряння розрахунків у світлі приписів ст.ст.4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу, оскільки судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті розглядуваного спору із наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання здійснювати свої процесуальні права.
Вислухавши у судових засіданнях учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд
11.04.2001р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №354 про створення Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної компанії „Украгролізинг” і затверджено її статут (а.с.а.с.21, 22 т.1), за змістом яких 100% акцій Компанії (Позивач 2) закріплюється у державній власності із захороненням їх відчуження, використання для формування статутних фондів будь-яких суб'єктів господарювання, передачі управління будь-яким особам на період до прийняття окремого рішення щодо приватизації Компанії; Компанія підпорядкована Кабінету Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів від 10.12.2003р. №1904 (а.с.а.с.17-20 т.1) затверджений Порядок використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансово лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу (далі - Порядок).
Згідно п. 1 означеного Порядку функція із забезпечення сільськогосподарських товаровиробників усіх форм власності та господарювання і інших суб'єктів підприємницької діяльності агропромислового комплексу (лізингоодержувачі) технікою і обладнанням вітчизняного виробництва на умовах фінансово лізингу за рахунок коштів державного бюджету здійснюється на підставі договорів фінансового лізингу, покладена (функція) на Позивача 2, який і укладає договори фінансового лізингу з лізингоодержувачами. У відповідності із п. 6 Порядку до складу лізингових платежів, що вносяться лізингоодержувачами, зокрема, входить відшкодування вартості техніка - відповідна складова протягом 3 робочих днів перераховується Компанією на рахунки державного казначейства, а також винагорода за передану в лізинг техніку, яка використовується Позивачем 2 згідно із затвердженим фінансовим планом.
22.10.2007р. між Позивачем 2 (Лізингодавець) та Відповідачем (Лізінгоодержувач) був укладений договір прямого лізингу №5-07-695спл (а.с.а.с.9-11 т.1), згідно умов п.п. 1.1., 2.2. якого Лізингодавець зобов'язався передати Лiзингоодержувачу в платне володіння та користування на умовах EXW згідно з Міжнародними правилами Інкотермс в редакції 2000р. прямого лізингу предмет лізингу, який є власністю Лізингодавця та визначено в специфікації (додаток 1 до Договору - а.с.11 зворотна сторонам т.1), за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.
Пунктом 2.1. строк лізингового користування відраховується з моменту укладення сторонами акту приймання-передачі майна за умови належної сплати лізингових платежів та належного користування майном.
Згідно розділу 4 договору умови грошових зобов'язання Відповідача перед Лізингодавцем визначені наступним чином:
- до складу лізингових платежів входить відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості Предмету лізингу та винагороду в розмірі 7% річних від залишкової невідшкодованої вартості Предмету лізингу;
- черговість сплати лізингових платежів кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом підписання тристороннього акту, подальші платежі - через кожні три місяці;
- розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється згідно „Графіку оплати лізингових платежів”(додаток №2 до договору - а.с.12);
За порушення строків сплати лізингових платежів сторони у п.7.1 передбачили відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний календарний день прострочення.
За змістом наведених в п.10 реквізитів рахунків для здійснення платежів Лізингоодержувача, отримувачем всіх платежів (у тому числі - і відшкодування вартості предмету лізингу) є Позивач 2, а кошти мають сплачуватися на його рахунки, відкриті в ВАТ „АБ „Укргазбанк”.
У відповідності до умов п.п. 3.2.1. договору прямого лізингу, майно, що є предметом лізингу (зернозбиральний комбайн КЗС-9-1 „Славутич” №870, виробництва ВАТ „Херсонські комбайни” у кількості одної одиниці, загальною вартістю 570000,00грн.), було передано в користування Відповідачу, про що сторонами був складений відповідний акт приймання-передачі №18 від 10.12.2007р. ( а.с.13 т.1).
Посилаючись на несплату Відповідачем лізингових платежів (відшкодування вартості та винагороди) за період з 10.12.2009р. по 10.09.2010р., Прокурор звернувся до суду з розглядуваним позовом, за яким окрім суми заборгованості у розмір 112047,84грн. вимагаючи стягнення нарахованих пеня в розмірі 8642,52грн., інфляційної індексації в розмірі 5860,35грн. та 3% річних в розмірі 2180,30грн.
В подальшому, заявою №1604вих-11 від 18.03.2011р., погодженою з Позивачами, розмір вимог був збільшений, і остаточно становив: 150987,6грн. основного боргу, 11164,38грн. пені, 8572,86грн. інфляційної індексації та 3538,33грн. - 3% річних.
Позивачі підтримали позовні вимоги прокурора у повному обсягу, з підстав, викладених у вказаних вище письмових поясненнях.
Відповідач у відзиві №10 від 28.02.2011р. (а.с.127 т.1) визнав суму боргу в розмірі 128731,01грн.
Суд розглядає справу в контексті всіх вимог заяви №1604вих-11 від 18.03.2011р., оскільки їх сумісне висування відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги пов'язані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобов'язань за договором лізингу), а до вирішення справи прокурор управнений згідно ст.ст. 22, 59 цього Кодексу збільшувати розмір вимог.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Прокурора такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи у тому числі - за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до суду в інтересах держави. Прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Зазначене процесуальне право прокурора на позов відповідає його повноваженням, закріпленим ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру” і завданням органів прокуратури, визначеним ст.121 Конституції України.
За змістом ч. 2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття судом позовної заяви прокурора, визначений ним орган набуває статусу позивача.
Разом із тим, за змістом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України обов'язковою умовою застосування судом будь-якого способу судового захисту є наявність порушення певного суб'єктивного права/інтересу позивача іншою особою - відповідачем.
Отже, огляд діючого законодавства вказує на необхідність наступної сукупності умов для можливості задоволення господарським судом позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі певного органу (позивача):
- наявність у позивача статусу органу, уповноваженого державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;
- наявність у позивача певного суб'єктивного права (інтересу) у спірних правовідносинах із відповідачем, а реалізації якого (права/інтересу) полягає держаний інтерес, захищуваний прокурором;
- наявність порушення з боку відповідача відповідного суб'єктивного права (інтересу) позивача у спірних правовідносинах, і як - наслідок порушення державних інтересів.
Прокурор в даному випадку у якості Позивачів визначив Кабінет Міністрів України м. Київ, який є органом виконавчої влади (Позивач 1) та Національну акціонерну компанію „Украгролізинг” (Позивач 2), яка, виходячи із змісту її Статуту є акціонерним товариством, 100% акцій якого належить державі, а отже - являється суб'єктом господарювання у розумінні ст.ст. 55, 79 Господарського кодексу України та не є і не може бути державним органом (або органом місцевого самоврядування).
Зважаючи на участь в цій справі двох позивачів, суд, враховуючи положення ст. 23 та ч. 7 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, має визначити результати вирішення спору відносно кожного з позивачів.
Виходячи із правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99, органом - позивачем, який визначається прокурором, може бути орган державної влади (орган місцевого самоврядування), а захищувані державні інтереси, які є оціночним поняттям, відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин і в їх основі є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Зважаючи на наведені у позовній заяві мотиви її подання, сутність порушуваних державних інтересів та прав Позивачів визначається Прокурором у неналежному виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором прямого лізингу сільськогосподарської техніки державної власності.
В свою чергу, задля відновлення означених порушених прав Позивачів та захисту відповідних державних інтересів, Прокурором обраний спосіб судового захисту, який полягає у примусовому спонуканні до виконання порушених грошових зобов'язань за договором лізингу і застосуванні наслідків її невиконання шляхом стягнення разом із заборгованістю 3% річних, інфляційної індексації та пені на користь Позивача 2.
Приймаючи до уваги, що в силу свого статусу Національна акціонерна компанія „Украгролізинг” у світлі приведених норм в процесуальному аспекті не може виступати у якості позивача за позовом прокурору, суд дійшов висновку про відсутність у Прокурора м. Донецька права на підписання позову в інтересах держави в особі Національна акціонерна компанія „Украгролізинг”, що має наслідком залишення позовної заяви в часті Позивача 2 без розгляду в порядку п. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, що у повній мірі узгоджується із абз. 3 п.3 Роз'яснення Вищого господарського суду України „Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам” від 22.05.2002 р. N 04-5/570.
Згідно із правовою позицією Вищого господарського суду України, приведеною в п. 31 Інформаційного листа „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” від 18.03.2008 р. N 01-8/164, питання про залишення позовних вимог у певній частині без розгляду можуть бути вирішені господарським судом в єдиному процесуальному документі, яким закінчується розгляд справи - рішенні суду.
Суд зауважує, що залишення позову без розгляду у відповідній частині не позбавляє права Національну акціонерну компанію „Украгролізинг” за наявністю відповідних підстав у встановленому порядку звернутися до суду із самостійним позовом.
Відносно позовних вимог прокурора щодо інтересів Позивача 1 - Кабінету Міністрів України позиція суду полягає у такому:
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Як встановлено ч.2 ст.1, п.2 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг”, ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України за користування майном на умовах фінансового лізингу лізингоодержувач має сплачувати лізингові платежі.
Отже, в контексті зазначених норм діючий між Позивачем 2 та Відповідачем договір є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами саме перед Лізингодавцем, який і виступає управненим кредитором у зобов'язанні з отримання лізингових платежів і нарахованих на них 3% річних, інфляційної індексації та пені.
Наразі, як було встановлено судом, договір прямого лізингу №5-07-695спл, на якому ґрунтуються заявлені вимоги, не встановлює жодного грошового обов'язку Лізингоодержувача із здійснення платежів безпосередньо на користь Кабінету Міністрів України або на бюджетні рахунки у державному казначействі - всі розрахунки мають здійснюватися на користь Лізингодавця, і саме відносно нього встановлені бюджетні зобов'язання з перерахування у подальшому суми відшкодування частини вартості предмету лізингу на рахунок у державному казначействі, тоді як Лізингоодержувач не є учасником цих бюджетних відносин, що, наразі, підтвердила і викликана посадова особа у судовому засіданні 21.02.2011р.
Означений порядок майнового обігу, встановлений як договором, так і згаданими нормами діючого законодавству зумовлює висновок про те, що спірні грошові зобов'язання для Відповідача можуть існувати лише перед Лізингодавцем - стороною договору, якою Позивач 1 наразі не являється, а Лізингодавець, в свою чергу, з приведених вище підстав не може бути позивачем у цій справі, ініційованої прокурором.
Таким чином, існування державного інтересу в усуненні порушення з боку Відповідача за договором фінансового лізингу не може ототожнюватися із висновком про безпосереднє порушення останнім прав саме Кабінету Міністрів України, що мають поновлюватися судом у запропонований прокурором спосіб. При цьому судом враховується, що Прокурором взагалі не наведено ніяких позовних вимог безпосередньо на користь Кабінету Міністрів України, і це суперечить ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, а до складу стягуваної заборгованості входить, у тому числі - і винагорода Лізингодавця, яка, за будь-яких умов, не має ніякого відношення до коштів фінансування програми придбання сільськогосподарської техніки.
Таким чином визначений Прокурором державний інтерес (своєчасне надходження коштів від Лізингодавця до відповідного казначейського рахунку державного бюджету) безпосередньо не може задовольнятися у судовому порядку у запропонований Прокурором спосіб судового захисту.
У відповідності до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робите те, що не передбачено законодавством. Аналогічний принцип застосовується і до виконання цивільних обов'язків згідно ст. 14 Цивільного кодексу України.
Таким чином, оскільки не доведено існування у Відповідача зобов'язання із здійснення грошових розрахунків за договорами прямого лізингу безпосередньо на користь бюджету або Позивача 1, і останній за умовами договору та діючого законодавства не управнений вимагати цих платежів, остільки не є доведеним і факт порушення таких відсутніх обов'язків, що має наслідком відмову у задоволені позовних вимог відносно Позивача 1.
У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що Прокурор згідно п.30 ст. 4 Декрету КМУ „Про державне мито” звільнений від сплати державного мита, з урахуванням п. 6.6. Роз'яснення ВАСУ „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” від 04.03.1998р. №02-5/78, судові витрати не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 4-2 - 4-6, 23, 29, 33, 34, 43, 49, 75, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Залишити без розгляду позовні вимоги Прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії „Украгролізинг”, м. Київ (ідентифікаційний код 30401456) до Приватного підприємства „Землі Донбасу 2005”, м. Макіївка, (ідентифікаційний код 33613871) про стягнення заборгованості, 3% річних, інфляційної індексації та пені за договором прямого лізингу №5-07-695спл від 22.10.2007р. в загальному розмірі 128731,01грн.
2.Відмовити у задоволені позовних вимог Прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, м. Київ до Приватного підприємства „Землі Донбасу 2005” м. Макіївка, (ідентифікаційний код 33613871) про стягнення заборгованості, 3% річних, інфляційної індексації та пені за договором прямого лізингу №5-07-695спл від 22.10.2007р. в загальному розмірі 128731,01грн.
3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 21.03.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 22.03.2011р.
Попков Д.О.