21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
23 березня 2011 р. Справа 7/19/2011/5003
за позовом: Жмеринського транспортного прокурора, м. Жмеринка, в інтересах держави - Міністерства транспорту та зв'язку України, як органу уповноваженого виконувати функції держави у спірних правовідносинах, в особі Державно територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", м. Київ
до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Жмеринка
про стягнення 762,18 грн. заборгованості
Головуючий суддя Банасько О.О.
Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.
Представники:
позивача: Козубовський Д.О. - представник, довіреність № 821-НЮ від 22.02.2011 року, посвідчення № 005615 видане 13.10.2010 року.
відповідача: не з'явився.
Жмеринський транспортний прокурор, м. Жмеринка звернувся з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в інтересах держави - Міністерства транспорту та зв'язку України в особі Державно територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про стягнення 762,18 грн. заборгованості.
Ухвалою від 08.02.2011 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/19/2011/5003 та призначено до розгляду на 23.02.2011 року.
Ухвалою від 23.02.2011 року судове засідання відкладено до 09.03.2011 року в зв'язку з неявкою відповідача та неподанням витребуваних доказів.
Факт отримання ухвали підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 20618986.
Ухвалою від 09.03.2011 року розгляд справи відкладено до 23.03.2011 року з урахуванням неявки прокурора та представника відповідача та неподання сторонами витребуваних документів.
Відповідач в судове засідання 23.03.2011 року не з'явився, документів витребуваних ухвалою від 09.03.2011 року не надав, причин неявки та неподання документів не повідомив, при тому, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином - ухвалою від 09.03.2011 року, яка надсилалась рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Стосовно неявки в судове засідання відповідача суд зауважує, що в позовній заяві та доданих до неї документах зазначено поштову адресу відповідача - АДРЕСА_2, за якою і надсилалась ухвала у справі.
При цьому суд зазначає, що конверт з вказаною ухвалою повернувся на адресу суду з відміткою відділення зв'язку "за зазначено адресою не проживає".
Разом з тим згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія НОМЕР_1 станом на 22.03.2011 року місцезнаходженням Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 значиться АДРЕСА_1, яка є ідентичною тій по якій було направлено ухвали від 23.02.2011 року та 09.03.2011 року.
Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.45 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про змін до відомостей про фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено безпосередньо на таку фізичну особу-підприємця.
Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
На першому примірнику ухвали від 23.02.2011 року та 09.03.2011 року, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.
За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
25.05.2007 року між Державно-галузевим об"єднанням "Південно-Західна залізниця" (Підприємство) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Споживач) укладено договір про надання послуг з холодного водопостачання № 37ю/07, згідно п.1.1 якого Підприємство зобов'язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання холодної води, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.
Об'єктом надання послуг є вода в об'ємі 4 м.куб. в місяць (п.1.3.Договору).
Відповідно до п.4.1. Договору тарифи на послуги становлять : з централізованого постачання холодної води 7,70 гривень/куб. метр.
Розмір щомісячної плати за постачання холодної води згідно з нормативами (нормами) споживання на момент укладання цього договору становить 30,80 гривень (за 4 куб.метр.) (п.4.2. Договору).
Плата за надані послуги за наявності засобів обліку води справляється за їх показниками, а у випадку їх відсутності за нормативами (п.4.3. Договору).
Відповідно до п.5.1. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Згідно з п.5.2 Договору до 1 числа кожного поточного місяця Споживач проводить попередню плату за водопостачання в об'ємі 80% від спожитої води за попередній місяць.
Після отримання рахунку остаточний розрахунок Споживач проводить без зволікань не пізніше ніж до 10 числа місця, що наступає за звітним (п.5.3.Договору).
За твердженням позивача ним було надано Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 послуги з холодного водопостачання і станом на 01.02.2011 року заборгованість перед Державно територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" становить - в сумі 762,18 грн..
Як вбачається з матеріалів справи за період з вересня 2007 року по червень 2010 року включно позивач надав суду послуг відповідачу водопостачання на суму 2538 грн. 16 коп..
В свою чергу відповідачем за отримані послуги було сплачено 1776,00 гривень.
Вказані обставини підтверджуються наданими в справу документами: рахунками-фактурами, виписками банківських установ, актами витрат води, вибіркою рахунків і розрахунків тощо.
Окрім того між сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків № 82 в якому сторони зафіксували розмір заборгованості відповідача в сумі 642,78 грн. станом на 31.05.2010 року.
Як вбачається з матеріалів справи після підписання акту звірки позивачем було надано відповідачу послуг на суму 119,40 грн..
Таким чином розмір заборгованості відповідача становить 762,18 грн. (642,78 грн. +119,40 грн. ).
Слід вказати, що вказаний розмір боргу відображено також і в довідці від 02.02.2011 року №3-7-159, яка міститься в матеріалах справи .
Непроведення відповідачем розрахунків спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.
Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 762,18 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
При розподілі державного мита суд враховує вказівки, які містяться в абз.2 п.4.2 та п.6.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається. Приймаючи рішення зі справи, провадження у якій порушено за заявою прокурора або його заступника, а також у випадках, коли позивач звільнений від сплати державного мита, господарський суд повинен виходити з такого. Якщо позов залишено без задоволення, державне мито не стягується. У разі задоволення позову повністю або частково державне мито стягується до державного бюджету України з відповідача, якщо він не звільнений від його сплати.
23.03.2011 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 29, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - НОМЕР_2) на користь Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця", вул. Лисенка, 6, м. Київ, 01034- (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 01006806) - 762 грн. 18 коп. боргу.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - НОМЕР_2) в доход Державного бюджету України - 102 грн. 00 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення надіслати прокурору, відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Суддя Банасько О.О.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 28 березня 2011 р.
віддрук. 3 прим.:
1 - до справи.
2 - Жмеринська транспортна прокуратура - вул. Б. Олійника, 1, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100.
3 - відповідачу - АДРЕСА_1.