"24" березня 2011 р.Справа № 25/160-10-4942
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Савицького Я.Ф.
Суддів: Гладишевої Т.Я.
Лавренюк О.Т.
при секретарі судового засідання Бахчеван Х.М..
за участю представників сторін в судових засіданні від 24.03.2011р.:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: Кучера О.В., довіреність №111 від 11.01.2010р.;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РАФ-Плюс»
на рішення господарського суду Одеської області
від 14 лютого 2011 року
по справі №25/160-10-4942
за позовом Державного підприємства «Донецька залізниця»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «РАФ-Плюс»
про стягнення штрафу 60195 грн.
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу.
В судовому засіданні 24.03.2011р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Одеської області від 14.02.2011р. по справі №25/160-10-4942 задоволено позов ДП «Донецька залізниця»до ТОВ «РАФ-Плюс»про стягнення штрафу в розмірі 60195 грн.: стягнуто з відповідача на користь позивача 60195 грн. штрафу, 601,95 грн. державного мита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу з посиланням на те, що згідно з накладною №42484878 від 27.06.2010р. на станцію Маріуполь-сортувальний ДП «Донецька залізниця»прибув вантаж зі станції відправлення Одеса-Застава 1 Одеської залізниці -брухт чорних металів не поіменований в алфавіті (пакет №2 вид 17) вагою нетто 68750 кг, брутто 92450 кг, як вбачається із комерційного акту БН 699234/182, складеного 27.06.2010р. на станції Маріуполь-сортувальний ДП «Донецька залізниця», вагон №67667188 (відкритий рухомий склад) є технічно справним, вантаж завантажено засобами вантажовідправника, який зважено на залізничних вагах відправника. Після зважування на станції призначення вага вантажу склала: брутто -88900 кг, нетто -65200 кг, що на 3550 кг менше відомостей, наведених у залізничній накладній №42484878, люки та двері у вагоні справні та закриті, завантаження у вагон на 30 см нижче бортів, насипом, пакети, про що станцією призначення на станцію відправлення вантажу було 27.06.2010р. надіслано телеграму, на яку було отримано відповідь Станції Одеса-Застава 1 ДП «Одеська залізниця»№643 від 06.07.2010р. із зазначенням, що вагон №67667188 був завантажений на станції Одеса-Застава 1 23.06.2010р. вантажовідправником ТОВ «РАФ-Плюс», після чого даний вагон був виставлений на п/п ВАТ «Одеський ДСК»для визначення маси вантажу на 150 тонних вагонних вагах (контроль придатності 25.03.2010р., повірка 25.09.2009р. згідно технічного паспорту вагів №99903600); при визначенні маси вантажу представник залізниці не був присутній, контрольне переважування не здійснювалось, так як станція Одеса-Застава 1 не має станційних вагонних вагів. 05.10.2010 р. за №101/0569 Ясинуватською дирекцією залізничних перевезень ДП «Донецька залізниця»надіслано та ТОВ «РАФ-Плюс»отримано (поштове повідомлення від 11.10.2010 р.) претензію з вимогою сплатити штраф в сумі 60195 грн., у зв'язку з невідповідністю маси вантажу вказаній у накладній. Посилання відповідача на те, що з врахуванням наявної нестачі вантажу сума штрафу підлягає зменшенню та з підстав відсутності збитків у позивача, до уваги суду не прийнято, оскільки, як то зазначено у п.6.2. Рекомендацій Президії ВГСУ від 29.09.2008р. №04-5/225, у застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки. Водночас, з огляду на п. 13 Інформаційного листа ВГСУ від 02.02.2010 р. №01-08/71, яким передбачено, що відсутність у комерційному акті опису наявності та стану захисного маркування вантажів, які перевозяться у відкритих вагонах, само по собі ще не свідчить про втрату частини вантажу під час перевезення, а повинно оцінюватись господарськими судами у сукупності з іншими доказами по справі відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, таким чином, не зазначення залізницею в комерційному акті про стан захисного маркування, не свідчить про наявність факту порушення захисного маркування та спростовує твердження відповідача з цього приводу. Комерційний акт БН 699234/182, складений 27.06.2010р. на станції Маріуполь-сортувальний ДП «Донецька залізниця»є фактичним доказом відсутності недостачі та претензій до залізниці стосовно перевезення. Між тим, акт від 27.06.2010 р. про нестачу вантажу, складений та підписаний ТОВ «РАФ-Плюс»та ОСОБА_1, не є доказом наявності нестачі вантажу, який перевозився у вагоні №67667188, оскільки складений між особами, які не приймали участі у правовідносинах по перевезенню вантажу залізничним транспортом, як то вбачається із залізничної накладної №42484878 від 27.06.2010р. та викладених положень законодавства, крім того, він суперечить акту від 30.06.2010р., підписаному між тими ж сторонами, в якому зазначається про відсутність претензій щодо надання послуг з охорони вантажу, нестача якого, за твердженням ТОВ «РАФ-Плюс», мала місце, отже, спростовує доводи відповідача стосовно такої нестачі вантажу, при цьому, відповідач не надав суду доказів щодо стягнення, у визначеному законодавством порядку, даної нестачі з винної особи. Враховуючи те, що мало місце невірне зазначення вантажовідправником у накладній маси вантажу, з відповідача підлягає стягненню на користь ДП «Донецька залізниця»штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Клопотання відповідача про зменшення суми заявленого до стягнення штрафу необґрунтовані, оскільки не підтверджені доказами винятковості випадку невірного зазначення маси вантажу, не доведені жодною поважною причиною неналежного виконання обов'язку щодо вірного зазначення маси вантажу, позивачем не надано доказів вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та відповідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулося ТОВ «РАФ-Плюс»з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 14.02.2011р. по справі №25/160-10-4942, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим, що господарським судом першої інстанції не надано належної оцінки відсутності в комерційному акті БН 699234/182 від 27.06.2010р. зазначень про стан захисного маркування вантажу, відсутність в комерційному акті відомостей про стан захисного маркування вантажу є доказом того, що особи, відповідальні за складення комерційного акту, не пересвідчилися про стан захисного маркування вантажу, в залежності від чого мало б місце вирішення питання про нестачу вантажу, витрат на експертизу й відповідальність залізниці з огляду на положення п. 3.13 роз'яснень Президії ВГСУ від 29.05.2002р. №04-5/601. Крім того, посилаючись на положення п. 6 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), судом не враховано положення ст. 52 Статуту залізниць і не надано оцінки правомірності складання акту з огляду на невизначення судом цих норм та граничних розходжень. Також судом вибірково застосовано положення Рекомендації Президії ВГСУ від 29.09.2008р. №04-5/225, які, окрім п. 6.2, передбачають можливість зменшення неустойки (п. 6.4 Рекомендації). Крім того, висновки суду зроблені без дослідження факту наявності договору між залізницею і одержувачем, єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії та станції примикання, доказів відповідності електронних вагів станції Сарна-2 вимогам чинного законодавства.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ТОВ «РАФ-Плюс», заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення господарського суду першої інстанції - змінити з огляду на таке.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що згідно з накладною №42484878 від 27.06.2010р. на станцію Маріуполь-Сортувальний ДП «Донецька залізниця»прибув вантаж зі станції відправлення Одеса-Застава 1 Одеської залізниці -брухт чорних металів не поіменований в алфавіті (пакет №2 вид 17) вагою нетто 68750 кг, брутто 92450 кг.
Як вбачається із комерційного акту БН 699234/182, складеного 27.06.2010р. на станції Маріуполь-Сортувальний ДП «Донецька залізниця», вагон №67667188 (відкритий рухомий склад) є технічно справним, вантаж завантажено засобами вантажовідправника, який зважено на залізничних вагах відправника. Після зважування на станції призначення вага вантажу склала: брутто -88900 кг., нетто -65200 кг., що на 3550 кг менше відомостей, наведених у залізничній накладній №42484878. Люки та двері у вагоні справні та закриті. Завантаження у вагон на 30 см нижче бортів, насипом, пакети, про що станцією призначення на станцію відправлення вантажу було 27.06.2010р. надіслано телеграму, на яку було отримано відповідь Станції Одеса-Застава 1 ДП «Одеська залізниця»№643 від 06.07.2010р. із зазначенням, що вагон №67667188 був завантажений на станції Одеса-Застава 1 23.06.2010р. вантажовідправником ТОВ «РАФ-Плюс», після чого даний вагон був виставлений на п/п ВАТ «Одеський ДСК»для визначення маси вантажу на 150 тонних вагонних вагах (контроль придатності 25.03.2010р., повірка 25.09.2009р. згідно технічного паспорту вагів №99903600); при визначенні маси вантажу представник залізниці не був присутній, контрольне переважування не здійснювалось, оскільки станція Одеса-Застава 1 не має станційних вагонних вагів.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.10.2007р. між ФО-П ОСОБА_1 та ТОВ «РАФ-Плюс»(замовник) було укладено договір, відповідно до умов якого ФО-П ОСОБА_1 зобов'язався здійснювати охорону вантажу, що перевозиться за маршрутами, вказаними ТОВ «РАФ-Плюс», в межах залізничних доріг України, а замовник зобов'язався оплачувати ці послуги у відповідності з умовами цього договору (п.1.1. договору). Охорона вантажу повинна була здійснюватися з моменту прийняття промаркованого вантажу на ваговій в пункті відправлення та тривати до повної здачі вантажу по відповідним документам в пункті призначення. Додатковою угодою від 05.01.2010р. до договору від 24.10.2007р., укладеного між ТОВ «РАФ-Плюс»та ФО-П ОСОБА_1, продовжено строк дії договору до 31.12.2010р.
Згідно з актом від 30.06.2010р., підписаним ТОВ «РАФ-Плюс»та ФО-П ОСОБА_1, виконавець надав замовнику в червні місяці послуги з охорони, зокрема, вантажу - металобрухту 17 пакет №2, який перевозився у вагоні №67667188 із Застави 1 на станцію Маріуполь-Сортувальний ДП «Донецька залізниця», при цьому, відмічено про відсутність претензій замовника до якості наданих виконавцем послуг.
Разом з цим, 27.06.2010р. ТОВ «РАФ-Плюс»та ФО-П ОСОБА_1 складено та підписано акт про недостачу вантажу №1 до договору №24/10-07/04 від 24.10.2007р., з якого вбачається, що 27.06.2010р. при прийманні вантажу -брухту чорних металів, які прибули у вагоні №67667188, встановлено нестачу вантажу у кількості 3550 кг; при візуальному огляді вагону встановлено, що зверху вантажу нанесене захисне маркування вапном, яке місцями порушене, що зафіксовано фотознімками; вартість нестачі вантажу складає 2714,50 грн..
05.10.2010 р. за №101/0569 Ясинуватською дирекцією залізничних перевезень ДП «Донецька залізниця»надіслано та ТОВ «РАФ-Плюс»отримано (поштове повідомлення від 11.10.2010р.) претензію з вимогою сплатити штраф в сумі 60195 грн., у зв'язку з невідповідністю маси вантажу вказаній у накладній.
ТОВ «РАФ-Плюс»дану претензію ДП «Донецька залізниця»не визнало та надіслало на адресу останнього відзив на претензію за вих. №1343 від 09.11.2010р., в якому повідомило, що в претензії не вказано якими документами підтверджується не пошкодження захисного маркування, оскільки в комерційному акті №БН 699234/182 від 27.06.2010р. лише відображено наявність маркування, а стан захисного маркування вантажу не відображено взагалі. Вантажовідправник також зазначив, що захисне маркування вантажу було пошкоджено, про що свідчать фотокартки, які зроблені при прийманні вантажу. Крім того, згідно з договором №24/10-07/04 від 24.20.2007р. послуги по охороні вантажу на шляху слідування в межах залізничної колії надавались ФО-П ОСОБА_1, з яким ТОВ «РАФ-Плюс»27.06.2010р. складений акт про недостачу вантажу, вартість якого складає 2714,50 грн. У зв'язку з наведеним, ТОВ «РАФ-Плюс»вважало, що ним правильно була вказана маса вантажу при завантаженні, дані про масу вантажу відповідали дійсності при оформленні залізничної накладної №42484878 від 24.06.2010р., а отже відсутні підстави для нарахування штрафу.
Наведене стало підставою для звернення ДП «Донецька залізниця»до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ «РАФ-Плюс»про стягнення 60195 грн. штрафу.
Дослідивши обставини справи та проаналізувавши законодавство, що регулює вказані правовідносини, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків .
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ч. 4 ст. 909, ч. 1 ст. 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України (далі -Статут) накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення;
Положеннями ст. 37 Статуту передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах, маса вантажів визначається відправником, спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Пунктом 2.1. Правил оформлення перевізних документів (ст. 6, 23, 24 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, передбачено, що вантажовідправником заповнюються такі графи комплекту перевізних документів: «Маса вантажу в кг, визначена відправником»- вказується маса вантажу у кілограмах. У разі визначення маси на вагонних вагах у відповідних графах зазначається маса брутто, тари вагона і нетто вантажу; у графі «Тара пров./з бр.»непотрібне закреслюється залежно від того, перевірялась маса тари вагона чи ні.
Згідно з п.5.5. Правил оформлення перевізних документів, визначено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту, факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Відповідно до п.6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (ст. 32 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р. №542, з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
Статтею 24 Статуту встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
За ст.122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 цього Статуту, при цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Статтею 118 Статуту передбачено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Згідно зі ст.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Пунктом п.4 Правил складання актів (ст. 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334, встановлено, що комерційні акти складаються: на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього.
Пунктом 6 Правил складання актів передбачено, що при видачі однорідного вантажу, який перевозиться навалом або насипом і прибув від одного відправника на адресу одного одержувача, недостачі, що перевищують норму природної втрати маси вантажу і граничне розходження визначення маси нетто, а також надлишки, що перевищують граничне розходження визначення маси нетто, виявлені в окремих відправках під час перевірки протягом однієї календарної доби, оформляються одним комерційним актом. В акт включаються тільки відправки, які прибули в справних вагонах з непошкодженими пломбами (ЗПП) відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або в критих та інших вагонах без пломб (якщо такі перевезення передбачені Правилами), у яких виявлено недостачу або надлишок. В акті зазначаються номери відправки, вагона, рід вагона, кількість пломб (ЗПП) і відбитки на них, кількість місць і маса вантажу за документами та виявлені перевіркою. У разі визначення маси на вагонних вагах зазначаються маса брутто, тари (з бруса або перевірена) вагона та нетто вантажу.
Відповідно до п.9 Правил складання актів у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.
Із комерційного акту БН 699234/182, складеного 27.06.2010р. на станції Маріуполь-Сортувальний ДП «Донецька залізниця», вбачається, що вагон №67667188 був технічно справним, люки та двері у вагоні справні та закриті, вантаж завантажено засобами вантажовідправника, який зважено на залізничних вагах відправника. Після зважування на станції призначення вага вантажу склала: брутто -88900 кг., нетто -65200 кг., що на 3550 кг менше ваги, зазначеної у документі. В комерційному акті відсутні відмітки про наявність нестачі вантажу.
Тобто, даний комерційний акт є фактичним доказом відсутності недостачі та претензій до залізниці стосовно перевезення.
До того ж, у п.13 Інформаційного листа ВГСУ від 02.02.2010р. №01-08/71 передбачено, що відсутність у комерційному акті опису наявності та стану захисного маркування вантажів, які перевозяться у відкритих вагонах, само по собі ще не свідчить про втрату частини вантажу під час перевезення, а повинно оцінюватись господарськими судами у сукупності з іншими доказами по справі відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, господарським судом першої інстанції цілком вірно зроблено висновок, що незазначення залізницею в комерційному акті про стан захисного маркування, не свідчить про наявність факту порушення захисного маркування та спростовує твердження ТОВ «РАФ-Плюс»з цього приводу.
В той же час, акт від 27.06.2010р. про нестачу вантажу, складений та підписаний ТОВ «РАФ-Плюс»та ФО-П ОСОБА_1, не являється доказом наявності нестачі вантажу, який перевозився у вагоні №67667188, оскільки вказаний акт складений між особами, які не приймали участі у правовідносинах по перевезенню вантажу залізничним транспортом, як то вбачається із залізничної накладної №42484878 від 27.06.2010р. та викладених положень законодавства, крім того, він суперечить акту від 30.06.2010р. підписаному між тими ж сторонами, в якому зазначається про відсутність претензій щодо надання послуг з охорони вантажу, нестача якого, за твердженням ТОВ «РАФ-Плюс», мала місце, отже, спростовує доводи відповідача стосовно такої нестачі вантажу. При цьому, відповідачем не надано доказів щодо стягнення, у визначеному законодавством порядку, вартості даної нестачі з винної особи.
Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги ДП «Донецька залізниця»про стягнення штрафу є правомірними.
ДП «Донецька залізниця»визначила суму штрафу, що підлягала стягненню з ТОВ «РАФ-Плюс», у розмірі 60195 грн. (провізна плата вагону №67667188 (12039,00 грн. х 5 = 60195 грн.).
У відзиві на позовну заяву №1661 від 23.12.2010р. та поясненні №44 від 17.01.2011р. ТОВ «РАФ-Плюс»просило зменшити розмір штрафу до 3108,05 грн., вказуючи, що з врахуванням наявної нестачі вантажу сума штрафу підлягає зменшенню з підстав відсутності збитків у позивача.
Господарським судом першої інстанції відмовлено у зменшенні розміру штрафу, посилаючись на те, що у п.6.2. Рекомендацій Президії ВГСУ від 29.09.2008 р. №04-5/225 зазначено, що у застосуванні ст.ст. 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Разом з цим, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у зменшенні розміру штрафу, оскільки належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками позивача, до того ж позивачем не надано до матеріалів справи доказів, в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, завдання відповідачем збитків позивачу та втрат позивача, що завдані вказаним перевезенням.
Така ж правова позиція викладена і у постанові Вищого господарського суду України від 20.02.2008р. по справі №11-27-1/138-06-4161 за позовом ДТГО «Південно-Західна залізниця»про стягнення з ТОВ «Інтертранс»штрафу у розмірі 34340 грн., постанові Вищого господарського суду України від 13.03.2008р. по справі №1/594 за позовом ДТГО «Південно-Західна залізниця»про стягнення з ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот»22800 грн., а також у постанові Вищого господарського суду України від 13.12.2007р. по справі №14/135 за позовом ДП «Одеська залізниця»про стягнення з ЗАТ «Криворізьке»202275 грн..
Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на позивача та відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення господарського суду Одеської області від 14.02.2011р. по справі №25/160-10-4942 -змінити.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101 -105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Одеської області від 14.02.2011р. по справі №25/160-10-4942 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РАФ-Плюс»(65029, м. Одеса, вул. Ковалевського, 30А, код ЄДРПОУ 31185987) на користь Державного підприємства «Донецька залізниця» (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) 3108 (три тисячі сто вісім) грн. 05 коп. штрафу, 31 (тридцять одна) грн. 08 коп. державного мита, 11 (одинадцять) грн. 80 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.»
Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця»(83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАФ-Плюс» (65029, м. Одеса, вул. Ковалевського, 30А, код ЄДРПОУ 31185987) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 285 (двісті вісімдесят п'ять) грн. 44 коп..
Зобов'язати господарський суд Одеської області видати наказ із зазначенням відповідних реквізитів сторін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 25.03.2011р..
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Гладишева Т.Я.
Суддя Лавренюк О.Т.