"16" березня 2011 р.
Справа № 14/9/5022-203/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Руденка О.В.
Розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Агрохім" вул. Дубенська, 50, м. Кременець, Тернопільська область, 47000; поштова адреса: вул. Подільська, 42а, м. Тернопіль, 46000
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Борщівська агропромтехніка" вул. Кривоноса, 2, м. Борщів, Борщівський район, Тернопільська область, 48700
про cтягнення 199189.72 грн.
За участю представників сторін:
Позивача: Ємчук Р.П., довіреність від 14.02.11 р..;
Відповідача: не з'явився.
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд-Агрохім" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Борщівська агропромтехніка" про стягнення заборгованості в сумі199189,72 грн.
Заявлені вимоги, підтримані в судовому засіданні повноважним представником, позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем умов договору відповідального зберігання, у зв'язку із чим просить стягнути з останнього вартість зерна кукурудзи, яка була передана на зберігання, із урахуванням суми інфляційних нарахувань, трьох процентів річних та пені за порушення зобов'язань.
Відповідач відзиву на позов не надав, в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду спору був повідомлений за адресою, зазначеною в укладеному між сторонами договорі на відповідальне зберіганні №2 від 15.02.2009р. та у витязі головного управління статистики у Тернопільській області від 21.01.2011. №31-14, проте відповідач правом на захист не скористався, тому суд вважає, що ним виконано вимоги процесуального законодавства щодо повідомлення сторін належним чином про дату, час та місце слухання справи і реалізовано право учасника судового процесу на судовий захист.
Зважаючи на неподання відповідачем відзиву на позов, справа слухається за наявними в ній документами, за правилами ст.75 ГПК України.
В судовому засіданні повноважному представнику позивача належні йому права та обов'язки, передбачені ст.20,22,81-1 ГПК України, роз'яснено.
За відсутності відповідного клопотання в порядку ст.81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши зібрані у справі докази, судом встановлено.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
15 лютого 2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд-Агрохім" (далі Власник) та Відкритим акціонерним товариством "Борщівська Агропромтехніка" (далі Зберігач) був укладений Договір № 2 на відповідальне зберігання (далі Договір), згідно з п. 3. якого Власник передає, а Зберігач приймає на зберігання зерно кукурудзи в кількості 196,615 т. (далі Товар).
П.2.3 Договору сторони передбачили, що Зберігач приймає товар по факту згідно з накладними, які є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно п.3.3. Договору Зберігач зобов'язаний забезпечити повне зберігання товару, а також зобов'язується повернути товар зі схову Власнику по першій його вимозі (п.3.4. Договору).
Товар передається на схов Зберігачу з 15.02.2009 р. по 01.12.2009 р.
На виконання п.2.3 Договору Власник по накладній № 8 від 15.02.2009 р. через представника Виконавця Рачковського А.В., який діяв на підставі довіреності серії ЯОН № 095978 від 15.02.2009 р., передав на відповідальне зберігання зерно кукурудзи в кількості 196,615 т. на загальну суму 167122,75 грн.
У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічна за змістом норма міститься і в ст.509 ЦК України.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З наведеною правовою нормою кореспондуються і положення ч.1 ст. 193 ГК України. Крім цього наведеною статтею Господарського кодексу України обумовлено, що до вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору зберігання, згідно якого та в силу ст. 936 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Сторони повинні належним чином та в установлений договором чи законом строк виконувати взяті зобов'язання (ст. ст.526, 527 ЦК України).
Термін зберігання товару за умовами Договору становить: з 15.02.2009 р. по 01.12.2009 р.
Із матеріалів справи слідує що позивач, на виконання п.3.4. Договору, направив відповідачу лист № 17 від 16.12.2009 р. з вимогою відвантажити протягом п'яти днів зерно кукурудзи в кількості 196, 615 т. передане на відповідальне зберігання згідно договору № 2 від 15.02.2009 р.
Відповідачем лист-вимога залишений без відповіді, а товар, станом на 11.02.2011 р., позивачу неповернутий.
Згідно п.4.1 Договору, якщо з вини Зберігача погіршилася споживча якість товару, або останній використовує товар без дозволу Власника, в тому разі Зберігач зобов'язаний в п'ятиденний термін перерахувати на поточний рахунок Власника вартість товару по заставній ціні 850,00 грн. за тонну.
21 січня 2010 р. позивач звернувся до відповідача із листом № 1/21 з вимогою перерахувати кошти за зерно кукурудзи відповідно до п.4.1 Договору ( у п"ятиденний термін).
Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, а саме не передав позивачу товар прийнятий на відповідальне зберігання та не перерахував коштів відповідно до п.4.1. Договору, внаслідок чого допустив заборгованість перед позивачем в сумі 167122,75 грн.
На день звернення позивача до господарського суду вказана заборгованість відповідачем не сплачена.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На умовах і у відповідності до наведеної правової норми позивачем за період з 27.01.2010р. по 11.02.2011 року нараховані відповідачу 3% річних в сумі - 5233,46 грн. та інфляційні нарахування в сумі 13704,07 грн.
Згідно із ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. із наступними змінами і доповненнями (далі,- Закон), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 наведеного нормативно-правового акту обумовлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 4.3. Договору сторони визначили, що у випадку порушення Зберігачем п.5.1. даного Договору, останній сплачує Власнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
Згідно поданого позивачем розрахунку, відповідачу визначено пеню за період з 11.08.2010 р. по 11.02.2011 р. в сумі 13129,44 грн.
Розглянувши представлений розрахунок пені, суд вважає вимоги позивача в цій частині необґрунтованими, а відтак такими що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, норми якого є спеціальними до даних правовідносин, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Як слідує із матеріалів справи, обов'язок по перерахуванні вартості товару переданого на відповідальне зберігання, на умовах п.4.1. Договору, винник у відповідача 27.01.2010р. Таким чином, в силу п.6 ст.232 ГК України обрахунки штрафних санкцій підлягали припиненню 27.07.2010р. ( через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане).
За таких обставин, нарахування позивачем пені за період з 11.08.2010 р. по 11.02.2011 р. в сумі 13129,44 грн. є безпідставним.
При цьому слід зазначити, що умовами наведеного вище правочину було передбачено нарахування пені виключно у разі невиконання контрагентом позивача пункту 5.1 Договору, порушень вимог якого в процесі вирішення спору судом не встановлено..
З наведеного в сукупності позов в частині стягнення пені з відповідача до задоволення не підлягає.
При вирішенні спору суд враховує, що доведення законності і обґрунтованості своїх вимог з метою захисту власних інтересів є обов'язком кожного із учасників судового процесу (ст.ст. 32-34 ГПК України).
Всупереч вказаних норм, належних та допустимих доказів, які б свідчили про погашення відповідачем заявленої до стягнення суми заборгованості, товариством не надано, а судом не здобуто.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Борщівська Агропромтехніка" 167 122,75 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 5233,46 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 13704,07 грн. підлягають до задоволення як обґрунтовані, доведені належними та допустимими доказами та не оспорені в законному порядку відповідачем.
Державне мито та інші судові витрати згідно ст.ст. 44-49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82, 84 ГПК України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Борщівська Агропромтехніка" (вул. Кривоноса, 2, м. Борщів, Борщівський район, Тернопільська область, код 04541773) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Агрохім" (вул.Дубенська,50, м. Кременець Тернопільської області, (поштова адреса:м. Тернопіль вул. Подільська,42-а), ідентифікаційний номер 31276010):
- 167122 (сто шістдесят сім тисяч сто двадцять дві) грн. 75 коп. основного боргу;
- 5233 (п'ять тисяч двісті тридцять три) грн. 46 коп. 3% річних;
- 13704 (тринадцять тисяч сімсот чотири) грн. 07 коп. інфляційних нарахувань;
- 1860 (одну тисячу вісімсот шістдесят ) грн.61 коп. державного мита;
- 220 (двісті двадцять) грн. 42 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 21.03.2011 року через місцевий господарський суд.
Суддя О.В. Руденко