"28" лютого 2011 р.Справа № 15/80-1244
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бучинської Г.Б.
Розглянув справу
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до Приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль", вул. Поліська, 14, м. Тернопіль, 46010
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
1) Приватне підприємство "Продторг-Тернопіль", вул. Поліська, 14, м. Тернопіль
2) Тернопільська міська рада, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль
про визнання недійсним договору б/н від 28.12.2007 року з моменту його вчинення
за участю представників сторін:
позивача: підприємець ОСОБА_1
відповідача: не з'явився;
третьої особи 1: не з'явився;
третьої особи 2: не з'явився.
Суть справи:
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1 звернувся з позовом до Приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль", вул. Поліська, 14, м. Тернопіль, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1) Приватне підприємство "Продторг-Тернопіль", вул. Поліська, 14, м. Тернопіль; 2) Тернопільська міська рада, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль; про визнання недійсним договору б/н від 28.12.2007 року з моменту його вчинення.
Позивач подав суду заяву про уточнення позовних вимог, у відповідності до яких просить суд визнати недійсним договір б/н від 28.12.2007 року посилаючись при цьому на відсутність у відповідача правовстановлюючих документів.
Суд, розглянувши заяву, приймає її як таку, що подана у відповідності до ст. 22 ГПК України.
В судовому засіданні представникам сторін роз'яснено належні їм права та обов'язки передбачені ст.ст. 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю.
Представник відповідача в судове засідання 07.02.2011р. не з'явився, причини неявки суду не повідомив, однак у відзиві на позовну заяву № 163 від 23.12.2010р. проти позову заперечив, посилаючись на те, що майно яким користувався позивач було новоствореним майном на замовлення Приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль", а тому договір було укладено правомірно. В подальшому, через неможливість виконання своїх договірних зобов'язань перед ЗАТ "Агрокомбінат", останній в судовому порядку визнав право власності на орендоване позивачем майно. Також зауважив, що на момент укладення оспорюваного договору Тернопільська міська рада не була власником майна.
Представники третіх осіб в судове засідання без поважних причин не з'явилися, причини неявки суду не повідомили.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне:
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи -підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року (далі ГК України), господарське зобов'язання, одним з видів якого є майново-господарське зобов'язання (цивільно-правове), виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання регулюються нормами Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року (далі ЦК України) з урахуванням особливостей ГК України.
Згідно ст. 11 ЦК України, 174 ГК України, підставою для виникнення таких господарських зобов'язань є договори та інші правочини.
Правочином, згідно ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України, є дія особи, яка має необхідний обсяг цивільної дієздатності, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, до яких застосовуються загальні положення про зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 207 ГК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу, у спосіб визначений даними нормами закону, одним з яких є визнання правочину (господарського зобов'язання) недійсним.
28.12.2007 року між Приватним підприємством "Торговий дім Тернопіль" вул. Поліська, 14, м. Тернопіль (Орендодавець) та підприємцем ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (Орендар) укладено договір, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець у відповідності до затверджених спільним наказом Мінекономіки, МВС, ДПА та Держстандарту України від 26.02.2002р. за №57/188/84/105/ Правил торгівлі на ринках, передає, а Орендар приймає в строкове платне користування для здійснення торгівлі непродовольчими (продовольчими) товарами торгове місце за № НОМЕР_2 розташоване у торговому комплексі за адресою майдан Перемоги, 4 в м. Тернополі.
Орендар вступає у строкове платне користування наданим місцем у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та договору з уповноваженою ПП "Продторг-Тернопіль" особою про надання додаткових послуг за окрему плату (п. 2.1. договору).
Розмір орендної плати, згідно п. 3.2 договору, за оренду торгового місця та комунальних послуг становить 765,00 грн. в місяць, в т.ч. ПДВ. Оплата вноситься шляхом перерахування орендарем вказаної суми на розрахунковий рахунок фінансового партнера орендодавця ПП "Продторг-Тернопіль", який діє на підставі окремого договору про спільну діяльність з орендодавцем ПП "Торговий дім Тернопіль" з 25-го до 31-го числа місяця за наступний календарний місяць.
Пунктом 4.2. договору встановлено обов'язок Орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендні платежі, пеню, штраф, інші послуги.
У випадку несвоєчасної оплати, згідно п.п. 3.1, 3.2 договору, орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також штраф в розмірі 1.000 грн. (п. 3.5 договору).
Пунктом 9.2. договору, сторони погодили, що цей договір укладено на термін з 01.01.2008р. по 01.12.2008р..
Як вбачається із матеріалів справи, господарські зобов'язання виникли між сторонами на підставі договору від 28.12.2007р., який за своєю правовою природою згідно ст. 759 ЦК України є договором найму (оренди), відповідно до якого наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У параграфі 2 глави 16 розділу ІV Цивільного кодексу України визначені правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону.
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1, АДРЕСА_1 посилається на те, що договір оренди торгового місця № НОМЕР_2 від 28.12.07р. на майдані Перемоги, 4 в м. Тернополі є недійсним, оскільки укладений з боку ПП "Торговий дім Тернопіль" без жодних правових підстав, обґрунтовуючи свої вимоги відсутністю у відповідача будь-яких правовстановлюючих документів.
Як зазначає ПП "Торговий дім "Тернопіль", підставою розпорядження майном (торговим місцем) шляхом надання його в оренду є те, що усі роботи з реконструкції приміщення під ринковий комплекс на майдані Перемоги, 4 на замовлення ПП "Торговий дім Тернопіль" проведено ЗАТ "Агрокомбінат" відповідно до договору підряду № 12-1 від 02.05.2002 року. Однак у зв'язку із платіжною неспроможністю ПП "Торговий дім Тернопіль" провести розрахунок за виконані підрядні роботи, за рішенням господарського суду Тернопільської області, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду та Ухвалою Вищого господарського суду у справі № 3/17-180 за ЗАТ "Агрокомбінат" визнано право власності на торгові ряди, блоковані металічні павільйони на майдані Перемоги, 4 у м. Тернополі площею 177,2 м2. Вважає, що договір з позивачем було укладено правомірно, оскільки відповідно до ст. 876 ЦК України власником об'єкта будівництва, або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.
Стаття 761 Цивільного кодексу України передбачає, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Як вбачається з матеріалів справи 16.04.2009р. року рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 557 вирішено оформити право власності за Тернопільською міською радою на павільйон за адресою Майдан Перемоги, 4, загальною площею 387 кв. м.. В подальшому до вказаного правового акту органом владних повноважень було внесено зміни в частині площі приміщень (177.2 м2 замість 387 м2 - рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 894 від 18.06.2009р.).
Також постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.07.2009р. у справі № 3/17-180, яка залишена в силі ухвалою Вищого господарського суду України від 15.10.2010р. за Закритим акціонерним товариством "Агрокомбінат" визнано право власності на спірний об'єкт нерухомості: комплекс торгових рядів-блоковані металічні павільйони за адресою АДРЕСА_2 площею 177, 2 м2.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 20.09.2010р. у справі № 14/55-1108 за позовом Закритого акціонерного товариства "Агрокомбінат" до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, Тернопільської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Міське бюро технічної інвентаризації" про визнання недійсним та скасування: рішень суб'єкта владних повноважень № 557 від 16.04.2009р. та № 894 від 18.06.2009р., свідоцтва серії САС 582431 від 05.08.2009р. про право власності на торгові ряди металічні павільйони за адресою АДРЕСА_2 та витягу ТОВ "Міське бюро технічної інвентаризації" про реєстрацію права власності № 23503797 від 05.08.2009р. позовні вимоги задоволено частково та скасовано рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 16.04.2009 року № 557 та від 18.06.2009 р. № 894. Зазначене рішення суду у встановленому порядку не оскаржене та набрало законної сили.
Згідно ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
При таких обставинах, суд погоджується з доводами позивача з приводу того, що з 01.01.2007року у відповідача були відсутні правові підстави передавати (здавати) в оренду (суборенду) приміщення (частину приміщення), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 оскільки він не був власником даного приміщення.
Посилання відповідача на правомірність укладення договору судом до уваги не приймається так як у відповідності до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Водночас відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження виникнення у нього права власності на комплекс торгових рядів-блоковані металічні павільйони за адресою АДРЕСА_2 площею 177, 2 м2.
Також критично суд оцінює твердження відповідача щодо наявності у нього майнових прав на приміщення, що є об'єктом оренди згідно договору з ПП ОСОБА_1,оскільки у відповідності до ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва, а відтак майнових прав у ПП "Торговий дім "Тернопіль", як замовника будівництва, на об'єкт будівництва до його завершення та державної реєстрації не виникло.
В ході судового розгляду відповідачем не надано, а судом не здобуто доказів на підтвердження факту завершення будівництва (створення майна) на час укладення договору оренди (28.12.2007р.), не надано доказів введення ПП "Торговий дім" комплексу торгових рядів-блокованих металічних павільйонів в експлуатацію та державної реєстрації права власності на нього.
Більше того, право власності на даний об'єкт (комплекс торгових рядів - блокованих металічних павільйонів) визнано в судовому порядку лише 26.02.2009р. за ЗАТ "Агрокомбінат", той час, коли оспорюваний договір оренди укладено в грудні 2007р.
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Зі змісту статей 203, 215 Цивільного кодексу України випливає, що правочин може бути визнано недійсним, зокрема, якщо його зміст суперечить цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства, якщо особа, яка його вчиняє не має необхідного обсягу цивільної дієздатності.
Враховуючи, що договір з Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 укладений ПП "Торговий дім Тернопіль" 28.12.2007р., яке у встановленому законом порядку не набуло права власності на об'єкт оренди, як і не довело наявність майнових прав на даний об'єкт станом на час укладення договору, суд вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави передавати (здавати) в оренду приміщення (частину приміщення), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2
З огляду на наведене, господарський суд вважає, що договір від 28.12.07р. оренди торгового місця № НОМЕР_2, що розташоване у торговому комплексі за адресою: АДРЕСА_2 укладений з порушенням вимог п. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України і наведене є підставою для визнання такого договору недійсним (ст. 215 ЦК України).
Судові витрати, в силу ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 203, 215, 216, 331, 761,876 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43-49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1.Позовні вимоги задовольнити.
2.Визнати недійсними договір оренди торгового місця № НОМЕР_2 від 28.12.07р. у торговому комплексі на АДРЕСА_2 укладений між Приватним підприємством "Торговий дім Тернопіль", вул. Поліська, 14, м. Тернопіль та користь Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1, АДРЕСА_1
3.Стягнути з Приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль", вул. Поліська, 14, м. Тернопіль, код 34473634 на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1 код НОМЕР_1 - 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 10 березня 2011р. через місцевий господарський суд.
Суддя Г.Б. Бучинська