"17" січня 2011 р.Справа № 9/78-1782
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гевка В.Л.
Розглянув справу
за позовом Приватного підприємства "Агро-СТ", вул. Радгоспна, 4, с. Біла Криниця, Рівненський район, Рівненська область, 35342
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яйце-райце", вул. Тернопільська, 43, с. Петриків, Тернопільського району, Тернопільської області, 47720
про cтягнення боргу в сумі 16 579 грн. 02 коп., з яких: 8 161 грн. 54 коп. - основний борг; 813 грн. 86 коп. - 3% річних, 2 733 грн. 13 коп. - інфляційні нарахування, 4 870 грн. 49 коп. - пеня.
За участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
Сторони в порядку ст.77 ГПК України про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не заявили.
Суть справи: Позивач - Приватне підприємство "Агро-СТ", вул. Радгоспна, 4, с. Біла Криниця, Рівненський район, Рівненська область звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яйце-райце", вул. Тернопільська, 43, с. Петриків, Тернопільського району, Тернопільської області про cтягнення боргу в сумі 16 579 грн. 02 коп.
Зокрема, позовні вимоги підтверджуються належним чином завіреними копіями : Договору №20/06-1купівлі-продажу від 20.06.2007р., видаткових накладних № РВ-000384 від 13.06.2008р., № РВ-000407 від 20.06.2008р., № РВ-000531 від 17.07.2008р., № РВ-000733 від 15.08.2008р., № РВ-000738 від 15.08.2008р., № РВ-001077 від 03.10.2008р.; платіжних доручень №217 від 12.06.2008р., №232 від 13.06.2008р., №261 від 01.08.2008р., №272 від 13.08.2008р., №303 від 16.09.2008р., №1 від 19.02.2009р.; листа №55/10 від 03.10.2008р.; листа №74/12 від 07.12.2008р., та іншими матеріалами.
Ухвалою господарського суду від 08.11.2010 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд вперше призначено на 22.11.2010 р. В порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 06.12.2010р., на 20.12.2010р., та на 17.01.2011р., а також в зв'язку з перебуванням судді Гевко В.Л. на лікарняному, розгляд справи переносився на 10.01.2011р. за погодженням голови господарського суду Тернопільської області Стопника С.Г.
За клопотанням, поданим відповідачем в судовому засіданні 13.12.2010р., судом продовжено строк вирішення спору у відповідності до ч. 4 ст. 69 ГПК України до 19.01.2011р.
Представник позивача в судове засідання 17.01.2011р. не з'явився, документів витребуваних судом, не надав. Проте, згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог від 14.12.2010р. (вх. №20068 від 20.12.2010р.) позивач просить вважати п.1 вимог позовної заяви ПП "Агро-СТ" до ТОВ "Яйце-Райце" викладеним в такій редакції: "стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яйце-райце" на користь Приватного підприємства "Агро-СТ" 14 374, 66 грн., що включають 8 161, 54 грн. основного боргу, 813,86 грн. 3% річних, 2 733, 13 грн. інфляційного нарахування, 2 666, 13 грн. пені". Крім зазначеного, просить суд провести розгляд справи без участі представника ПП "Агро-СТ" (п.3 заяви про зменшення розміру позовних вимог від 14.12.2010р.).
Одночасно, позивачем надано уточнений розрахунок заявленої до стягнення пені, відповідно до якого відповідачу -ТОВ "Яйце-Райце" нараховано пеню в сумі 2666 грн.13 коп. замість первинно заявленої в позовній заяві пені в сумі 4870 грн. 49 коп.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, як таку, що подана в порядку ст. 22 ГПК України.
В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом, в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог господарського суду відсутні (п. 6. інф. л. ВГСУ від 13.08.2008 № 01-8/482. п. 17 інф. л. ВГСУ від 20.10.2006р. №01-8/2351).
Крім того, судом враховано ту обставину, що Договір №20/06-1 купівлі-продажу від 20 червня 2007р. укладався між позивачем та Приватним підприємством "Яйце-Райце" (ідент. код 21160452), а позовні вимоги заявлено до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яйце-Райце" (ідент. код 21160452), позивач долучив до позовної заяви від 28 жовтня 2010р. копію довідки про включення ПП "Яйце-Райце" до ЄДРПОУ, з якої вбачається, що 18 березня 2009 року Приватне підприємство "Яйце-Райце" було перетворено в Товариство з обмеженою відповідальністю "Яйце-Райце".
Розглянувши зазначений доказ, суд вважає належним чином доведеним факт перетворення юридичної особи відповідача і відповідно того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Яйце-Райце" (ідент. код 21160452), вул. Тернопільська, 43, с. Петриків, Тернопільського району, Тернопільської області є правонаступником Приватного підприємства "Яйце-Райце" (ідент. код 21160452), вул. Тернопільська, 43, с. Петриків, Тернопільського району, Тернопільської області.
Відповідно до ст. 108 ЦК України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.
Статтею 59 Господарського кодексу України передбачено, що у випадку реорганізації підприємств відбувається передача майна, прав і обов'язків однієї юридичної особи іншій юридичній особі, яка стає її правонаступником.
Крім того, і в п.9.3 Договору сторони передбачили, що в разі ліквідації або реорганізації однієї із сторін має рацію і зобов'язання за договором в повному об'ємі переходять до правонаступника (правонаступникам) цієї сторони.
Враховуючи зазначене, суд вважає належним відповідачем по справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Яйце-райце", вул. Тернопільська, 43, с. Петриків, Тернопільського району, Тернопільської області (ідент. код 21160452).
Представник відповідача в судове засідання 17.01.2011р. не з'явився, обґрунтованого відзиву на позов та інших документів витребуваних судом не надав. Проте, в попередньому судовому засіданні, яке відбулось 10 січня 2011р., позовні вимоги визнав частково в сумі основного боргу у розмірі 8 161, 54 грн.
Враховуючи вищезазначене, беручи до уваги те, що представники сторін були повідомлені належним чином про розгляд справи, а явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір без участі представників позивача та відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В свою чергу п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 ГК України.
Частиною 2 ст. 15 ГПК України (територіальна підсудність) визначено, що справи у спорах, які виникають при виконанні господарських договорів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.
Як випливає із матеріалів справи, 20 червня 2007р. між Приватним підприємством "Агро-СТ", як Продавцем (далі-позивач) в особі директора Кравцової Надії Миколаївни, діючої на підставі Статуту і Приватним підприємством "Яйце-Райце" в особі директора Жукорського Михайла Мирославовича, як Покупця, (далі - відповідач), укладено договір купівлі-продажу №20/06-1 (далі по тексту-договір), на підставі якого продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти і оплатити продукцію, іменовану надалі "Товар", вказану в рахунку, який складено на цю поставку Товару і є невід'ємною частиною укладеного договору.
Як встановлено судом, за умовами укладеного договору Постачальник взяв на себе зобов'язання поставити покупцю товар (в асортименті за договором №20/06-1) окремими партіями в об'ємах і асортименті, згідно поданих покупцем заявок (замовлень), а покупець зобов'язався оплатити вартість отриманого товару. Умовами договору сторони погодили, що відвантаження товару, що є в наявності, покупцю зі складу продавця здійснюється на протязі 2-4 днів з моменту проплати 5243,93 грн., що становить 20% від загальної суми рахунка №208/07 від 30 травня 2007р. (п.2.2 договору).
Термін поставки товару в разі його відсутності на складі продавця складає 21-30 днів з моменту проплати 5243,93 грн., що становить 20% від загальної суми рахунка №208/07 від 30.05.2007р.
Як стверджує позивач в позовній заяві та в судовому засіданні 06.12.2010р., вказані зобов'язання, відповідно до зазначеного договору, ним було виконано належним чином, зокрема поставлено товар відповідачу в період з 13.06.2008р. по 03.10.2008р., що підтверджується поданими суду копіями видаткових накладних (оригінали представлялись для огляду в судовому засіданні): №РВ-000384 від 13.06.2008р. на суму 5843,15 грн., № РВ-000407 від 20.06.2008р. на суму 22318,96 грн., № РВ-000531 від 17.07.2008р. на суму 789,90 грн., № РВ-000733 від 15.08.2008р. на суму 1000,00 грн., № РВ-000738 від 15.08.2008р. на суму 378,00 грн., № РВ-001077 від 03.10.2008р. на суму 2730,89 грн., які свідчать про отримання покупцем товару на загальну суму 33060 грн. 90 коп. через представника ОСОБА_1. Позивачем, також, надано суду і копії Довіреностей, які стали підставою для отримання уповноваженою особою відповідача товару від позивача та підставою для підпису згаданих вище видаткових накладних (належним чином завірені копії накладних та довіреностей знаходяться у матеріалах справи).
Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі-продажу шляхом поставки товару, які регулюються положеннями глави 54 ЦК України.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України, ст. 265 ГПК України).
Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов'язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов'язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п.3.3. Договору №20/06-1, оплата за товар здійснюється покупцем на протязі 70-ти календарних днів від дати підписання цього договору.
Також, позивач стверджує, що на його неодноразові спроби вирішити спір в досудовому порядку, відповідач заявлену до стягнення суму боргу не сплатив. Проте, як вбачається із представлених суду листів за підписом директора Жукорського М.М., що направлялись директору ПП "Агрор-СТ" : №35/10 від 03 жовтня 2008р. приватне підприємство "Яйце-Райце" зобов'язувалось дебіторську заборгованість погасити наступним чином : до 08 жовтня 2008 року -6374,00 грн.; до 15 жовтня 2008 року -залишок заборгованості, однак іншим листом №74/12 від 07 грудня 2008 року ПП "Яйце-Райце" просив відстрочити погашення заборгованості за надані запчастини в зв'язку із важким фінансовим становищем та накладенням мораторію на грошові кошти, які знаходяться на розрахунковому рахунку Філії "Відділення Промінвестбанку в м.Тернополі".
Слід зазначити, що відповідачем перерахування коштів здійснювалось частками та з порушенням встановленого домовленістю сторін строку, а саме зобов'язання щодо погашення заборгованості за одержаний товар відповідач виконав частково сплативши згідно платіжних доручень : №217 від 12.06.2008р.-11000 грн.; №232 від 13.06.2008р.-5000 грн.; №261 від 01.08.2008р.-1000 грн.; №272 від 13.08.2008р.-378 грн.; №303 від 1609.2008р.-1147,36 грн.; №1 від 19.02.2009р. -6374 грн., всього в сумі 24899,36 грн. Таким чином позивачем доведено суду, що неоплаченим залишився товар на суму 8161,54грн.
Вказану суму основної заборгованості за договором в тому обсязі, який заявлений позивачем до стягнення, також, визнав та підтвердив представник відповідача в судовому засіданні 10.01.2011р.
Ч. 5, ст. 22 ГПК України передбачено, що відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
При цьому, суд оцінивши заявлене представником відповідача у судовому засіданні не вбачає підстав вважати, що визнання відповідачем позову суперечить чинному законодавству чи порушує чиї-небудь права охоронювані законом інтереси. Проте, вказана заява представником відповідача заявлена усно у судовому засіданні 10.01.2011р., і до справи не долучено її письмової форми, що не відповідає в цій частині вимогам ст. 78 ГПК України.
Разом з цим суд вважає, що у матеріалах справи знаходять свої підтвердження доводи позивача стосовно того, що відповідачем проведено оплату за отриманий товар згідно договору не в повному обсязі, і заборгованість відповідача перед позивачем за договором, станом на час розгляду справи становить 8161,54 грн.
Щодо стягнення індексу інфляції, а також три проценти річних, то судом встановлено наступне.
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд, з врахуванням норм чинного законодавства задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача збитків від інфляції, що відповідно до поданого позивачем розрахунку за період з 28 червня 2008р. по 10 жовтня 2010р. становлять 2733 грн. 13 коп., а також три відсотки річних від простроченої суми, що згідно розрахунку позивача, станом на 28.10.2010р. становлять 813 грн. 86 коп.
При цьому суд враховував те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (пост. ВСУ від 15.11.2010р. №4/720).
Щодо стягнення пені, то судом встановлено наступне.
Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.
У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.
Договором купівлі-продажу сторони передбачили порядок передачі товару та порядок розрахунків, а також відповідальність за порушення його умов. Зокрема, відповідно до п.5.2. Договору сторони погодили, що при прострочці платежу, покупець додатково виплачує пеню в розмірі 1% вартості поставленого товару за кожен день прострочення оплати.
Разом з цим, позивачем обраховано пеню у відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" у розмірі що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивачем підтверджено той факт, що відповідачем на час звернення позивача до суду не виконано взятих на себе зобов'язань в частині оплати вартості поставленого товару за договором у розмірі 8161,54 грн., в зв'язку з чим, допущено прострочення виконання грошових зобов'язань перед позивачем.
Разом з цим, суд має за необхідне відмітити наступне.
Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1 та абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України.
Як вбачається пеня, обрахована позивачем з 28.06.2008р. по 20.08.2009р. із врахуванням часткового погашення заборгованості відповідачем і, відповідно, зміни розміру основної заборгованості.
Разом з цим, позивач з позовними вимогами звернувся до суду 04.11.2010р. вх. № 1947.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Проте, за змістом ч. 3 зазначеної ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Разом з цим, відповідач у справі не звертався до суду з заявою про застосування позовної давності, а відтак суд вважає, що відсутні підстави для відмови у стягненні пені, в зв'язку зі спливом строку позовної давності у даній справі.
Враховуючи наведене, розглянувши подані позивачем розрахунки, суд вважає заявлену до стягнення позивачем 2666,13грн. суму пені правомірно нарахованою та такою, що підлягає до задоволення в повному обсязі.
Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищезазначене, оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи та беручи до уваги те, що відповідач, станом на день розгляду справи заявлену в позові суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представив) суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Приватного підприємства "Агро-СТ", підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Яйце-райце" -8161 грн. 54 коп. боргу, 813 грн. 86 коп. 3% річних, 2733 грн. 13 коп. інфляційного нарахування, 2666 грн. 13 коп. пені .
Згідно ч. 2 ст. 49 ГПК України з врахуванням заяви про зменшення суми позовних вимог державне мито покладається частково на позивача та відповідача у справі. Зокрема, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 143 грн. 75 коп. державного мита.
В свою чергу витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. покладаються на відповідача у справі.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 16, 509, 526, 546-549 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд , -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яйце-райце", вул. Тернопільська, 43, с. Петриків, Тернопільського району, Тернопільської області (ідент. код 21160452), на користь Приватного підприємства "Агро-СТ", вул. Радгоспна, 4, с. Біла Криниця, Рівненський район, Рівненська область (ідент. код 33197381) -8161 (вісім тисяч сто шістдесят одну) грн. 54 коп. боргу, 813 (вісімсот тринадцять) грн. 86 коп. 3% річних, 2733 (дві тисячі сімсот тридцять три) грн. 13 коп. інфляційного нарахування, 2666 (дві тисячі шістсот шістдесят шість) грн. 13 коп. пені, 143 (сто сорок три) грн. 75 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня підписання рішення , оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України, через місцевий господарський суд.
Суддя В.Л. Гевко
Повне рішення складено та підписано 24.01.2011р.