ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 17/7302.02.11
За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»
До відповідача Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України
Про стягнення 214890,97 грн.
Суддя Удалова О.Г.
Представники сторін:
Від позивача Півень Д.О. (за дов.)
Від відповідача Шапошнікова Н.В. (за дов.)
Обставини справи:
До Господарського суду міста Києва звернулась акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»з позовом про стягнення з управління житловими будинками Управління справами Верховної ради України 214890,97 грн. заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 02.07.2007 р. № 520641, а саме: 199291,50 грн. основного боргу за спожиту з 01.06.2009 р. по 01.12.2010 р. теплову енергію, 11462,64 грн. інфляційних втрат, 4136,83 грн. трьох процентів річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2011 р. порушено провадження у справі № 17/73 та призначено останню до розгляду на 02.02.2011 р..
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
02.07.2007 р. між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(постачальником) та Управлінням житловими будинками Управління справами Верховної Ради України (споживачем) було укладено договір № 520641 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору (п. 1.1) постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому Договорі.
Згідно з пунктом 2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року; в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до Договору.
Пунктом 2.3.1 Договору визначено, що споживач зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Згідно з Додатком № 2 до Договору розрахунки за відпущену теплову енергію здійснюються на підставі тарифів, встановлених та затверджених Київською міською державною адміністрацією.
Відповідно до умов вказаного Договору позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію за період з 01.06.2009 р. по 01.11.2010 р. включно на загальну суму 199291,53 грн., що підтверджується табуляграмами споживання теплової енергії та довідкою про розрахунок основного боргу, відомостями обліку теплової енергії.
Відповідач частково погасив заборгованість в сумі 0,03 грн., після чого залишилась заборгованість сумі 199291,50 грн.
Як встановлено судом, у грудні 2010 р. (до подачі позову до суду) відповідач сплатив суму боргу за теплову енергію в сумі 120000,00 грн.
Зважаючи на те, що відповідач основний борг за теплову енергію в сумі 120000,00 грн. сплатив до порушення провадження у цій справі, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 120000,00 грн. не підлягають задоволенню.
Крім того, судом встановлено, що відповідач 20.01.2011 р. (після подачі позову до суду) перерахував позивачеві кошти в сумі 30000,00 грн.
Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
З врахуванням того, що відповідач самостійно перерахував кошти в сумі 30000,00 грн. в рахунок сплати боргу за використану теплову енергію, предмет спору в цій частині позовних вимог відсутній, а тому провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 30000,00 грн. за використану теплову енергію підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Відповідач також надав суду платіжне доручення № 72 від 31.01.2011 р. в сумі
30000,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 31.01.2011 р. з призначенням платежу «за надану теплову енергію в грудні 2010 р. згідно з договором № 520641 від 02.07.2007 р.».
Як вбачається з акту про відпуск теплової енергії від 31.12.2010 р., в грудні 2010 року відповідач спожив теплову енергію в сумі 30748,48 грн.
Враховуючи те, що кошти в сумі 30 000,00 грн. відповідач перерахував в якості оплати спожитої теплової енергії в грудні 2010 р., зазначені кошти не враховуються судом як оплата заборгованості за спожиту теплову енергію за спірний період (з 01.06.2009 р. по 01.12.2010 р.).
За таких обставин, заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію становить 49291,50 грн.
Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 49291,50 грн. належним чином обґрунтований та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 49291,50 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, що передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційна складова становить 11462,64 грн., а три проценти річних -4136,83 грн.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам. Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 948,91грн. державного мита та 104,21 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Управління житловими будинками Управління справами Верховної ради України (01021, м. Київ, вул. Інститутська, 8, рахунок 26006200002132 у КМФ АКБ «Укрсоцбанк»Шевченківська філія, МФО 322012, код 22869342) на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, вул. І. Франка, 5, рахунок 26000306201 у ВАТ «Ощадбанк»у місті Києві та Київській області, МФО 322669, код 00131305) 49291,50 грн. боргу, 11462,64 грн. інфляційних збитків, три проценти річних в сумі 4136,83 грн., 948,91 грн. витрат по оплаті державного мита, 104,21 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Провадження в частині стягнення 30000,00 грн. основного боргу припинити.
У позові в частині стягнення 120000,00 грн. основного боргу відмовити.
Суддя О.Г. Удалова
Рішення підписано 28.02.2011 р.