ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 15/409.02.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід ТМ"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 2820,14 грн.
Суддя Хоменко М.Г.
Представники:
від позивача - Пеньонжко В.І.
від відповідача - не з'явився
У судовому засіданні 09.02.2011 за згодою присутніх представників сторін (позивача) судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України
Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід ТМ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Позивача 2820,14 грн.(2408,04гр. -основного боргу, 250,10 грн. -пені, 44,02грн.-3% річних, 117,98грн.-інфляційне збільшення суми боргу) заборгованості за Договором на поставку товарів № ЗХ-0000370 від 15.04.2010 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов Договору на поставку товарів № ЗХ-0000370 від 15.04.2010 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід ТМ" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, останній за отриманий товар не розрахувався у повному обсязі.
Позовну заяву 27.12.2010 прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/4
Ухвалою Господарського суду м.Києва від 19.01.2011 року відкладено розгляд справи у судовому засіданні через неявку сторін.
У судовому засіданні 09.02.2011року позива надав пояснення по суті справи та підтримав вимоги, викладені у позовній заяві у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання в черговий раз не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, відзив на позов не надав, поважних причин неявки в судове засідання не повідомив.
Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд
15 квітня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід ТМ" -Постачальник (далі-Позивач) та Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 -Покупець(далі-Відповідач) уклали Договір на поставку товарів № ЗХ-0000370 (далі-Договір (належним чином засвідчена копія наявна у справі)), відповідно до умов якого Позивач бере на себе зобов»язання постачати Відповідачу товар згідно заявки, а Відповідач бере на себе зобов»язання його прийняти та оплатити.
Відповідно до п.2.4 Договору оплата товару проводиться на умовах відтермінування платежу на 14 (чотирнадцять) календарних днів з дня отримання товару.
На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу Товар на загальну суму 3219,04 грн. відповідно до видаткових накладних (копії наявні у матеріалах справи).
В порушення умов Договору, Відповідач розрахувався за отриманий товар частково у розмірі 811,00грн.
Таким чином, станом на день розгляду справи сума заборгованості відповідача склала 2408,04грн
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття у строк та на умовах, обумовлених договором. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору щодо оплати товару, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 2408,04грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2010 рік, підписаного обома сторонами і підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 230 Господарський Кодекс України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.3. ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.
Відповідно до п.6.1 Договору у разі прострочення Відповідачем строків оплати вартості отриманого товару, він зобов»язаний сплатити пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Позивачем за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань нараховано пеню у розмірі 250,10 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За таких обставин, розглянувши матеріали справи, враховуючи, що факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань встановлено судом і відповідачем не спростовано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 250,10грн. пені, 3% процентів річних у розмірі 44,02грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 117,98грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання.
Враховуючи викладене, а також те, що Відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають частковому задоволенню.
За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2408,04 грн. основного боргу, 250,10 грн. -пені, 44.02грн.-3% річних та 117,98грн.-інфляційного збільшення суми боргу визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.
Що стосується витрат Позивача, понесених на оплату адвокатських послуг, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 10 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
Враховуючи викладене вище суд вважає, що витрати Позивача на послуги адвоката обґрунтовані, в зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на Відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та 350,00грн.-витрат на оплату послуг адвоката в повному обсязі.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610,611,614, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193,230 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід ТМ" задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1(04074, АДРЕСА_1, ідентиф.код.НОМЕР_1), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід ТМ" (юридична адреса: 47702, Тернопільська обл., Тернопільський район, с.Ступки, вул. Тернопільська,35; поштова адреса: 46027,м.Тернопіль, вул. Громницького,7а, код ЄДРПОУ 32941822, р/р 260080230079 в ВАТ «БМ Банк», МФО 380913) 2408 (дві тисячі чотириста вісім) грн. 04 коп. основного боргу, 250(двісті п»ятдесят) грн.10 коп. - пені, 44(сорок чотири)грн.02коп.-3%річних, 117(сто сімнадцять)грн.98коп.-інфляційне збільшення суми боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп.- витрат по сплаті державного мита, 236(двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 350(триста п»ятдесят)грн. 00коп.-витрат на оплату послуг адвоката.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Хоменко М.Г.
Дата підписання рішення: 21.02.2011