ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 30/36617.02.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Торгсервіс"
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Каолін ГОБ Україна"
Про стягнення 137 240,85 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача Миронова С.В. -представник за довіреністю № б/н від 10.01.11.
Від відповідача не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Торгсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каолін ГОБ Україна" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором оренди № 1/06 від 01.06.09. в розмірі 137 240,85 грн. (124588,79 грн. -основний борг, 8862,69 грн. -збитки від інфляції, 3248,03 грн. -3% річних, 541,34 грн. -пені).
Позовні вимоги мотивовані порушенням з боку відповідача зобов'язань, передбачених умовами зазначеного вище Договору оренди № 1/06 від 01.06.09., внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Каолін ГОБ Україна" виникла заборгованість перед позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.10. порушено провадження у справі № 30/366; розгляд справи було призначено на 21.12.10. о 12-10.
Представники сторін в судове засідання 21.12.10. не з'явились, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 08.12.10. про порушення провадження у справі № 30/366 не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/366 відкладено на 11.01.11. о 12-30.
В судовому засіданні 11.01.11. представником позивача на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про доповнення та уточнення позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Торгсервіс" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каолін ГОБ Україна" на свою користь заборгованості за Договором оренди № 1/06 від 01.06.09. в розмірі 266 505,82 грн. (124 588,79 грн. -основний борг, 9796,37 грн. -збитки від інфляції, 3665,64 грн. - 3% річних, 128 455,02 грн. -пені).
Представник відповідача в судове засідання 11.01.11. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 21.12.10. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.11. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/366 відкладено на 25.01.11. о 11-10.
Представники сторін в судове засідання 25.01.11. не з'явились, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 11.01.11. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.11. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/366 відкладено на 03.02.11. о 09-20.
В судовому засіданні 03.02.11. представником позивача було подано клопотання, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Торгсервіс" просить суд на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжити строк вирішення спору у справі № 30/366.
В судовому засіданні 03.02.11. представником позивача на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про зміну розміру позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Торгсервіс" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каолін ГОБ Україна" на свою користь заборгованості за Договором оренди № 1/06 від 01.06.09. в розмірі 267 482,52 грн. (124 588,79 грн. -основний борг, 10 766,30 грн. -збитки від інфляції, 3 672,41 грн. -3% річних, 128 455,02 грн. -пеня).
Крім того, представником позивача в судовому засіданні 03.02.11. було подано письмові пояснення з приводу витребуваних ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.11. доказів.
Представник відповідача в судове засідання 03.02.11. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 25.01.11. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.11. на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі № 30/366 на п'ятнадцять днів, розгляд справи було відкладено на 15.02.11. о 09-45.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.11. виправлено допущену в ухвалі Господарського суду міста Києва від 03.02.11. у справі № 30/366 описку, розгляд справи відкладено на 17.02.11. о 14-30.
В судовому засіданні 17.02.11. представник позивача підтримує свої уточнені позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання 17.02.11. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 08.12.10. про порушення провадження у справі № 30/366, ухвал Господарського суду міста Києва від 21.12.10., 11.01.11., 25.01.11., 03.02.11. не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунок суми позову не надав, заяв та клопотань не надав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою, наданою позивачем, про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/366.
Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
01.06.09. між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Торгсервіс" (далі -Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каолін ГОБ Україна" (далі - Орендар) було укладено Договір № 1/06 від 01.06.09. оренди залізничного рухомого складу (далі -Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар прийняти в тимчасове платне користування рухомий склад (далі -РС) для перевезення світлих нафтопродуктів по залізницям України.
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 1 до Договору, Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар прийняти в тимчасове платне користування рухомий склад (далі -РС) для перевезення світлих нафтопродуктів по залізницям України, країн СНД та Прибалтики.
Передані в оренду відповідачу цистерни належать на праві власності позивачу, що підтверджується Договором купівлі-продажу № 03-11/8-143ю від 06.02.09., акту № 1 приймання-передачі з.д. цистерн від 02.03.09. та листа № НЧ-01-05/1874 від 29.12.10. Статутного територіально-галузевого об'єднання «Південна залізниця»Державної адміністрації залізничного транспорту України (належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи).
Передача РС оформляється актами приймання-передачі, в яких вказується найменування, модель і номера РС. Оформлені відповідним чином акти є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.3 Договору).
Як визначено пунктом 2.1.1 Договору, Орендодавець зобов'язується передати Орендарю по актам приймання-передачі технічно справний та комерційно придатний РС.
Згідно п. 2.2.1 Орендар зобов'язаний приймати РС Орендодавця по актам приймання-передачі для перевезення вантажів.
Відповідно до письмових пояснень позивача, орендовані відповідачем цистерни, Товариство з обмеженою відповідальністю "Каолін ГОБ Україна" фактично отримало в Казахстані від попередніх орендарів, повноважний представник Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Торгсервіс" на місце приймання-передачі цистерн не виїздив, і лише направив поштою на адресу відповідача для підписання: Договір оренди № 1/06 від 01.06.09., акт № 1 приймання-передачі вагонів від 08.06.09. та акт № 2 приймання-передачі вагонів від 09.06.09., та рахунок-фактуру № 11/06 від 11.06.09. За твердженням позивача, назад поштою від відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Торгсервіс" отримало лише підписаний Орендарем Договір оренди.
На спростування зазначеного відповідачем жодних пояснень чи заперечень суду не надано.
Пунктом 3.1 Договору сторонами погоджено, що передача рухомого складу в оренду відбувається згідно заявки, наданої Орендарем Орендодавцю в письмовій формі на території України і оформлюється актом приймання-передачі на станції передачі з зазначенням відповідних номерів і моделі одиниці рухомого складу. Передача вагонів в оренду здійснюється на станції Куп'янськ-Сортувальний Південної залізниці. Датою початку оренди вважається дата (плюс три дні), вказана в календарному штемпелі станції Куп'янськ-Сортувальний на залізничній квитанції на відправку порожнього рухомого складу зі станції Куп'янськ-Сортувальний на адресу, заявлену Орендарем. Транспортні витрати по відправці РС в оренду на відділі маршруту станція Куп'янськ-Сортувальний -станція переходу на кордоні Україна - РФ оплачує Орендодавець. Транспортні витрати на відділі маршруту переходу на кордоні РФ -Україна до станції першого наливу оплачує Орендар. Повернення вагонів з оренди здійснюється за рахунок коштів Орендаря.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав відповідачу в оренду цистерни № 50200070, № 50200153, № 50200047, № 50200229, № 50200005, № 50200112, що підтверджується залізничними квитанціями № 44912256, № 44912254, № 44912253, № 44912269, № 981601591, № 981601592 від 05.06.09.
Відповідно до п. 5.1 Договору, розмір орендної плати складає 100,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 16,67 грн., за одну цистерну за добу. Сума Договору в цілому складається з орендної плати за всі одиниці РС, які були передані в оренду у відповідності до п. 1.1 даного Договору.
Пунктом 1 Додаткової угоди № 2 від 01.11.09. до Договору, позивачем і відповідачем було погоджено, що розмір орендної плати складає 180,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 30,00 грн., за одну цистерну за добу. Сума Договору в цілому складається з орендної плати за всі одиниці РС, які були передані в оренду у відповідності до п. 1.1 даного Договору.
Згідно п. 5.2 Договору, пізніше 5 числа місяця, що слідує за звітним, сторони проводять звірку шляхом обміну інформацією і складають акт виконаних робіт (послуг).
На виконання п. 5.2 Договору, між сторонами було підписано акти виконаних робіт з червня 2009 року по січень 2010 року включно. Щодо актів виконаних робіт за лютий, березень, квітень 2010 року, то вони відповідачем не підписані, але за твердженням позивача та відповідно до матеріалів справи, направлялися на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каолін ГОБ Україна" рекомендованим листом.
Оплата за надані послуги здійснюється у вигляді 100% передплати не пізніше 5-го числа поточного місяця за поточний місяць оренди на підставі виставлених рахунків (п. 5.4 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідачу виставлялися передбачені умовами Договору рахунки-фактури на передоплату з червня 2009 року -по квітень 2010 року включно.
Відповідно до п. 2.2.2 Договору, Орендар зобов'язаний своєчасно, в строки та на умовах, визначених даним Договором, здійснювати платежі Орендодавцю.
Згідно з банківськими виписками, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, Орендарем здійснювались проплати за користування орендованими ним цистернами.
Пунктом 2.2.7 Договору визначено, що після припинення дії даного Договору оренди або за спільною згодою сторін, Орендар повертає Орендодавцю рухомий склад в тому стані, в якому він отримав його в оренду за виключенням нормального фізичного зносу, при цьому складається акт приймання-передачі вагонів.
Згідно п. 3.3 Договору по закінченню строку оренди, або дострокового розірвання, Орендар зобов'язаний повернути рухомий склад Орендодавцю протягом 20 діб по акту приймання-передачі, який підписується на станції, вказаній Орендодавцем. Датою повернення рухомого складу дата, вказана в календарному штемпелі станції прибуття, письмово вказаній Орендодавцем. Всі витрати по поверненню рухомого складу несе Орендар.
Як визначено п. 5.3 Договору, всі витрати по достроковому поверненню РС несе Орендар.
При відсутності заяви однієї із сторін про припинення чи зміну умов даного Договору оренди протягом одного місяця до спливу строку дії Договору, він вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, які були передбачені Договором (п. 7.2 Договору).
Відповідно до п. 7.3 Договору, дострокове припинення дії (розірвання) даного Договору можливо: за згодою сторін; за вимогою Орендодавця, яка має бути направлені Орендарю в строк не менше ніж за 30 календарних днів до дня припинення дії даного Договору; у випадках, передбачених законодавством України.
Пунктом 6.6 Договору сторонами погоджено, що при прострочці платежу на строк більше 10 календарних днів, Орендодавець вправі в односторонньому порядку відмовитись від виконання своїх обов'язків і розірвати Договір. Орендар зобов'язаний здійснити повернення РС орендодавцю у встановлений за згодою сторін розумний строк, необхідний для повернення РС в залежності від його місцезнаходження, але не більше 20 календарних днів з моменту припинення Договору.
В порядку, визначеному п. 6.6 Договору, позивачем, на адресу відповідача було направлено лист № 18/02-7 від 18.02.10. та повторно лист № 3/03-8 від 03.03.10. з повідомленням про рішення розірвати Договір оренди № 1/06 від 01.06.09. та проханням повернути орендовані відповідачем цистерни.
Як стверджує Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Торгсервіс", відповіді від Орендаря на зазначені листи воно не отримало.
За твердженням позивача, в зв'язку з порушенням відповідачем термінів розрахунків по орендній платі за серпень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року, Орендодавець вирішив повернути всі передані цистерни назад. На час звернення до залізниці з вимогою про зупинення курсування цистерн переданих відповідачу не завантаженими та на території України знаходились лише цистерни № №50199140, 50200237, 50199884. Решта цистерн знаходились за межами країни та були навантажені коштовним вантажем. Тому позивач не мав економічно обґрунтованої доцільності призупиняти рух інших цистерн, доки вони завантажені. Згідно встановлених правил залізниці хто звертається за оформленням документів про пересування цистерн, особа, що звертається з пропозицією повернути цистерни та ж особа і сплачує залізничний тариф. Позивач самостійно повертав собі цистерни, а тому і сплатив виставлений тариф залізниці.
На підставі вищевикладеного, рахунок № 897 від 30.11.09. на залізничний тариф при поверненні цистерн № 50199140, 50200237, 50199884 на суму 5 834,52 грн. був виставлений відповідачу.
Крім того, позивач посилається на те, що решта цистерн № № 50200070, 50200153, 50200047, 50200229, 50200005, 50200112 були зупинені на території Казахстану, а тому залізничний тариф був сплачений новим орендарем, в зв'язку з відсутністю договору між залізницею Казахстану та позивачем, а тому рахунок на повернення решти цистерн відповідачу не виставлявся.
Орендодавець, листом № 09/04-11 від 09.04.10., направленим на адресу начальника Головного Інформаційно-обчислювального Центру Укрзалізниці, висловив прохання заборонити курсування з 10.05.10. цистерн № 50200070, № 50200153, № 50200047, № 50200229, № 50200005, № 50200112, що є власністю позивача.
В свою чергу, відповідач листом вих. № 128тр від 20.04.10. та вих. № 137 від 29.04.10. повідомив позивача про неможливість користування цистернами в зв'язку з оголошеною забороною на курсування цистерн та з проханням відмінити заборону на курсування цистерн.
Своїм листом № 20/04-11 від 20.04.10. (належним чином завірені копія якого міститься в матеріалах справи) позивач повідомив Орендаря про наявну заборгованість за Договором оренди та запропонував погасити наявну заборгованість.
П. 6.4 Договору, у випадку порушення Орендарем строків, передбачених п. 3.3 Договору, Орендар сплачує передбачену цим Договором орендну плату до дати повернення рухомого складу.
Крім того, оскільки орендовані цистерни не були повернуті Орендарем самостійно у встановлений Договором термін, то позивач самостійно за власний рахунок повертав вказані цистерни.
Таким чином, акт приймання-передачі (повернення) орендованого майна не складався.
Отже, відповідач користувався переданими йому в оренду цистернами по квітень 2010 року включно, а позивач вважає розірваним Договір оренди з 30.04.10.
На спростування зазначеного відповідачем жодних пояснень чи заперечень суду не надано.
Відповідно до акту приймання-передачі № 01 від 20.05.10. та акту приймання-передачі № 02 від 08.06.10. (належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи) цистерни № 50200070, № 50200153, № 50200047, № 50200229, № 50200005, № 50200112 були передані в оренду іншому орендарю.
Згідно п. 7.1 Договору, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє протягом шести місяців з моменту підписання актів приймання-передачі РС, а в частині взаєморозрахунків -до повного їх завершення.
Пунктом 2 Додаткової угоди № 2 від 01.11.09. до Договору, позивачем і відповідачем було погоджено, що Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 09.06.10., а в частині взаєморозрахунків -до повного їх завершення.
Договір вважається виконаним після виконання в повному обсязі взаємних обов'язків і повного виконання взаємних розрахунків (п. 9.5 Договору).
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що станом на день подання позовної заяви відповідачем свої зобов'язання перед позивачем, передбачені умовами Договору оренди № 1/06 від 01.06.09. в повному обсязі не виконано, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Каолін ГОБ Україна" виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Торгсервіс" в розмірі 124 588,79 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як визначено ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно ч. 3 ст. 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму.
Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов'язків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті орендної плати за орендовані цистерни у повному обсязі не виконав, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Торгсервіс" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каолін ГОБ Україна" 124 588,79 грн. основного боргу слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 6.5 Договору просить стягнути з відповідача на свою користь 128 455,02 грн. -пені.
Відповідно до п. 6.5 Договору, у випадку порушення Орендарем строків перерахування орендної плати, відповідно до п. 5.2 Договору, орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю пеню в розмірі 0,5% від суми неотриманої плати за кожен день прострочки.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Як встановлено п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За таких обставин, враховуючи передбачений умовами Договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.
В даному випадку, вирішується питання про стягнення в примусовому порядку нарахованої пені, що в свою чергу не виключає можливості її нарахування в інших розмірах погоджених договором.
Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. “Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
Розрахунок пені здійснений позивачем, судом не може бути прийнятий, оскільки такий не відповідає чинному законодавству, нарахування проведені без урахування обмежень по розміру встановленому чинним законодавством за ставкою 0,5% передбаченою договором.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем значно завищено суму пені, внаслідок чого з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Торгсервіс" підлягає стягненню 12 889,91 грн. - пені (за обґрунтованим розрахунком суду).
Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції в сумі 10 766,30 грн., та 3 672,41 грн. -3 % річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимога позивача про стягнення 3% річних визнається судом обґрунтованою, але, з огляду на те, що позивачем завищено суму 3% річних, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каолін ГОБ Україна" на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних в розмірі 3 282,05 грн., відповідно до обґрунтованого розрахунку суду.
Також, судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Торгсервіс" завищено суму збитків від інфляції, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 9 832,01 грн. -збитків від інфляції (за обґрунтованим розрахунком суду).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Але, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Торгсервіс" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каолін ГОБ Україна" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, б. 13, код ЄДРПОУ 31453091) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Торгсервіс" (61195, Харківська область, м. Харків, Київський район, вул. Командарма Корка, б. 50, кв. 15, код ЄДРПОУ 31234756) 124 588 (сто двадцять чотири тисячі п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 79 коп. -основного боргу, 12 889 (дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 91 коп. -пені, 3 282 (три тисячі двісті вісімдесят дві) грн. 05 коп. -3% річних, 9 832 (дев'ять тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 01 коп. -збитків від інфляції, 1505 (одна тисяча п'ятсот п'ять) грн. 92 коп. -державного мита, 133 (сто тридцять три) грн. 35 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення 115 565 (сто п'ятнадцять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 11 коп. -пені, 934 (дев'ятсот тридцять чотири) грн. 29 коп. -збитків від інфляції, 390 (триста дев'яносто) грн. 36 коп. -3% річних -в позові відмовити.
4. На підставі даного рішення повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Торгсервіс" (61195, Харківська область, м. Харків, Київський район, вул. Командарма Корка, б. 50, кв. 15, код ЄДРПОУ 31234756) 0 (нуль) грн. 39 коп. - зайво сплаченого державного мита.
5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
6. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.М. Ващенко
Повне рішення складено 21.02.11.