ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 23/922.02.11
За позовомт товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромлізинг»
дот товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»
про визнання кредитного договору №77/К-08 від 07.04.2008 року недійсним
Суддя Кирилюк Т.Ю.
Представники:
від позивачане з'явився
від відповідачапредставник Предчук Т.В. (довіреність №498-го/10 від 27.12.2010 року)
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромлізинг»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про визнання недійсним кредитного договору №77/К-08 від 07.04.2008 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони спірного договору не виконали вимог, встановлених частиною другою статті 345 Господарського кодексу України та не досягли згоди щодо умов і порядку видачі кредиту та його погашення, порядку плати за кредит та обов'язків, прав та відповідальності сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2011 року порушено провадження у справі №23/9 та призначено її розгляд у судовому засіданні 08.02.2011 року.
В судове засідання 08.02.2011 року представник Позивача не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва не виконав.
У судовому засіданні 08.02.2011 року представник Відповідача надав відзив на позовну заяву, яким заперечив вимоги у повному обсязі у зв'язку з їх необгрунтованністю та окремо зазначив, що, на його думку, Позивач скористався своїм процесуальним правом виключно з метою затягування строків розгляду справи №47/497 апеляційною інстанцією.
У зв'язку з ненаданням суду сторонами у справі витребуваних ухвалою від 27.01.2011 року у справі №23/9 документів, розгляд справи перенесено на 22.02.2011 року.
У судове засідання 22.02.2011 року представник Позивача повторно не з'явився.
Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 22.02.2011 року оголошено рішення у справі.
Заслухавши пояснення представника Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -
Сторонами у справі 07.04.2008 року укладено кредитний договір №77/К-08, відповідно до якого Позивач зобов'язався надати Відповідачу 341 000 гривень кредитних коштів на строк з 07.04.2008 року по 18.03.2011 року.
У той же день, сторонами укладено додаток №1 до кредитного договору №77/К-08 від 07.04.2008 року, яким визначено строки та розміри поетапного погашення кредиту та встановлено ліміти кредитування у визначені проміжки часу загального строку кредитування.
3 листопада 2008 року сторонами у справі додатковим договором №1 внесено зміни та доповнено договір №77/К-08 від 07.04.2008 року.
Пунктами 2.1-2.7 договору №77/К-08 від 07.04.2008 року визначено порядок та умови надання Відповідачем кредитних грошових коштів Позивачу. Пунктами 4.1-4.11 договору №77/К-08 від 07.04.2008 року визначено порядок та умови повернення отриманих Позивачем кредитних грошових коштів.
Таким чином, твердження Позивача про недосягнення згоди з обов'язкових умов і порядку видачі кредиту та його погашення спростовується змістом укладеного сторонами кредитного договору №77/К-08 від 07.04.2008 року.
Твердження Позивача про невизначеність порядку плати за кредит також спростовується змістом договору, зокрема пунктами 1.1, 4.2-4.5, 4.7 кредитного договору №77/К-08 від 07.04.2008 року.
Пунктами 5.1, 5.2, 6.1, 6.2, 8.1-8.6 визначено права та обов'язки сторін договору №77/К-08 від 07.04.2008 року, а також їх взаємну відповідальність, що спростовує твердження Позивача про їх невизначеність.
Посилання Позивача на порушення Відповідачем вимог частини другої статті 207 Цивільного кодексу України також спростовується наявними у матеріалах справи доказами.
Окремо, суд зазначає, що фактично заявляючи позовну вимогу про визнання укладеного сторонами договору недійсним Позивач посилається на обставини, які за своїм правовим змістом можуть лише свідчити про факт не укладення договору, а не про його недійсність.
Відповідно до частини другої статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його суттєвих умов. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.
Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
Загальні підстави визнання недійсними правочину і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215 та 216 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
В процесі судового розгляду встановлено відсутність наведених вище підстав для визнання укладеного сторонами у справі договору №77/К-08 від 07.04.2008 року недійсним. Крім того, в процесі судового розгляду справи спростовані твердження Позивача про недосягнення сторонами згоди з наведених ним істотних умов договору банківського кредиту.
Виходячи з наведеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог повністю.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя Кирилюк Т.Ю.
Дата підписання: 22.02.2011 року