Справа № 2-а-1476/10/0206
Головуючий у 1-й інстанції: Воробйов В.В.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
22 лютого 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Залімського І. Г., суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Совгирі Д.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 20 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці про перерахунок пенсії , -
ОСОБА_2 звернувся до Замостянського районного суду м. Вінниці з позовною заявою щодо визнання протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці стосовно нарахування і виплати йому несплаченої державної соціальної допомоги як дитині війни починаючи з 2006 року та зобов'язання відповідача протягом п'яти календарних днів з дня набрання судовим рішенням чинності нарахувати та виплатити у повному обсязі недоплачену щомісячну державну соціальну 30% надбавку у відповідності до приписів ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" починаючи з 2006 року по 2010 рік, здійснюючи вказані нарахування і виплати також і в подальшому.
Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 20.12.2010 року даний позов було задоволено частково, визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці неправомірними та зобов'язано останнього провести перерахунок і виплату ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, в розмірі встановленому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 06.06.2010 року з врахуванням вже проведених виплат.
В решті ж позовних вимог було відмовлено. Водночас, вказаною постановою присуджено з Державного бюджету України на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. Постанову у межах суми стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання.
Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 20.12.2010 року, як таку, що винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, прийнявши нову постанову про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2
У відповідності до положень п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Таким чином, колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни в розумінні статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що підтверджується ксерокопією посвідчення № НОМЕР_1
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
22.03.2010 року ОСОБА_2, відповідно до статей 1, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" звернувся із письмовою заявою до Управління Пенсійного фонду України Замостянського району м. Вінниці про нарахування та виплату 30% надбавки до пенсії як дитині війни, за період з 2006 року по 2009 рік, з подальшою щомісячною виплатою вказаної надбавки.
Листом № 1060/06-32 від 06.04.2010 року відповідач відмовив ОСОБА_2 в здійсненні вказаного перерахунку пенсії, мотивуючи свою відмову неврегульованістю у даний час порядку обчислення пенсій та підвищень до них, передбачених законодавчими актами до яких рішеннями Конституційного суду України вносились зміни.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.2003 року, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Враховуючи строки звернення до суду визначені ч. 2 ст. 99 КАС України, право позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком підлягає захисту за період з 06.06.2010 року, оскільки позов подано до суду 06.12.2010 року.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відповідачем не здійснено. Всупереч положенням вищенаведеної норми права позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
В свою чергу, з огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" має вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, що дає підстави зробити висновок про неправомірність виплати відповідачем щомісячного підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Таким чином, виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 10-рп-/2008 від 22.05.2008 р., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо наявності у відповідача обов'язку нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
На підставі наведеного, враховуючи положення ст. 195 КАС України та беручи до уваги надане суду апеляційної інстанції право перегляду рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб, строках та межах визначених законом.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці, - залишити без задоволення, а постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 20.12.2010 року, - без змін.
Ухвала суду є остаточною та оскарженню не підлягає
Головуючий суддя Залімський І.Г.
Судді Мельник-Томенко Ж.М.
Совгира Д.І.
Згідно з оригіналом.
Секретар