Справа № 2-а-5393/10/0270
Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
12 березня 2011 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Совгири Д. І.
суддів: Голоти Л.О.
Матохнюка Д.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень , -
В листопаді 2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0022551730/0 від 24.12.2010 року, №0022561730/0 від 24.12.2010 року та № 0022571730/0 від 24.12.2010 року.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року даний адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись із судовим рішенням, Іллінецькою міжрайонною державною податковою інспекцією подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Мотивуючи свою позицію, особа, яка подала апеляційну скаргу, зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
В судове засідання позивач уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином.
Відповідач (апелянт) надав заяву про розгляд справи без його участі, доводи викладені в апеляційній скарзі підтримує в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 здійснює свою підприємницьку діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, виданого Іллінецькою райдержадміністрацією Вінницької області 26.08.2005 року (а.с. 155) та є платником єдиного податку.
Матеріали справи свідчать, що в період з 04.10.2010 року по 15.10.2010 року Іллінецькою МДПІ проведено планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року.
За результатами перевірки складено акт № 487/17/3167412491 від 14.12.2010 року, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем:
- п.9.4 ст. 9, п.п.2.3.1 п.2.3. ст.2, п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого ФОП ОСОБА_3 занижено податок на додану вартість за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року на суму 354665,00 грн.;
- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26 грудня 1992 року №13-92 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 205720,25 грн.
- п. 7.2 ст. 7 Інструкції "Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього середовища"
Як наслідок встановлених порушень, Іллінецькою МДПІ відносно ФОП ОСОБА_3 прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме :
- № 0022551730/0 від 24.12.2010 року, яким визначено до сплати зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 531997,50 грн., в т.ч.: за основним платежем - 354665,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 177332,50 грн.
- № 0022561730/0 від 24.12.2010 року, яким визначено до сплати зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 205720,25 грн.
- № 0022571730/0 від 24.12.2010 року, яким визначено до сплати зобов'язання по сплаті збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 2040,00 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 та скасовуючи податкові повідомлення-рішення Іллінецької МДПІ № 0022551730/0 та №0022561730/0 від 24.12.2010 року, виходив з того, що перевіряючі у акті перевірки, при визначенні валового доходу (обсягу виручки), витрат пов'язаних з одержанням доходу позивачем, повинні були врахувати лише ті кошти, які отримані ним від здійснення підприємницької діяльності, як це передбачено ст.13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26 грудня 1992 року №13-92 (зі змінами та доповненнями), а не кошти, які були надані позивачу під звіт ТОВ "Теплицький молокозавод" на закупку молока для виконання договорів доручення
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду повністю відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наступними доказами.
Згідно матеріалів справи та встановлених судом першої інстанції обставин ФОП ОСОБА_3 уклав з ТОВ "Теплицький молокозавод" договори про надання послуг по закупівлі, доставці і проведені розрахунків за молоко від населення, відповідно до п.1.1 яких Довіритель (ТОВ "Теплицький молокозавод") доручає, а Повірений (ФОП ОСОБА_3) приймає на себе доручення від імені довірителя, за його дорученням та за його рахунок здійснювати закупку, доставку та проведення розрахунків за молоко від населення.
Дослідивши вищевказані копії договорів, копії авансових звітів та видаткових касових ордерів ФОП ОСОБА_3, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що позивач не заготовляв молоко для реалізації його на завод, всупереч викладеному в акті перевірки податкового органу, а забирав молоко з молокоприймальних пунктів і поставляв його на завод за кошти заводу та за довіреністю заводу.
Отже, позивач не набував права власності ні на надані їй кошти, ні на закуплене молоко. Податковим органом не було розмежовано кошти отримані ФОП ОСОБА_3 від ТОВ "Теплицький молокозавод" під звіт, в якості розрахунку із здавачами молока, та її прибуток, отриманий при здійсненні підприємницької діяльності.
Виходячи з встановленого, твердження податкового органу про порушення ФОП ОСОБА_3 вимог Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" щодо перевищення граничного обсягу виручки за відповідний період та Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", в наслідок чого занижено суму податку з доходів фізичних осіб, не відповідають обставинам справи.
Стосовно визначення Іллінецькою МДПІ позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п.п.3.1.1. п.3.1. ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
Відповідно до п.1.4.ст.1 цього Закону поставка товару - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Не належать до поставок операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.
В силу п.п.3.2.5. п.3.2. ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" не є об'єктом оподаткування операції втому числі залучення, розміщення та повернення коштів за договорами доручення.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд попередньої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що кошти, надані позивачу ТОВ "Теплицький молокозавод" під звіт для виконання договорів, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Водночас судом першої інстанції також вірно наголошено про протиправність нарахування Іллінецькою МДПІ податкового зобов'язання з податку на додану вартість на всю отриману позивачем суму без урахуванням ним положень п.11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість".
Судова колегія апеляційної інстанції, з огляду на викладені обставини та наявні в матеріалах справи докази, також погоджується з висновками суду першої інстанції, які спростовують твердження податкового органу щодо порушення позивачем п.п.2.3.1 п.2.3. ст.2 Закону України "Про податок на додану вартість".
Колегія суддів вважає вірною думку Вінницького окружного адміністративного суду про відсутність підстав для реєстрації ФОП ОСОБА_3 платником податку на додану вартість
Таким чином, апеляційна інстанція підтримує позицію суду першої інстанції, що ФОП ОСОБА_3 як суб'єкт підприємницької діяльності, який обрав спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, не одержував протягом звітного року доходи інші, ніж зазначено у свідоцтві про державну реєстрацію її як СПД, а тому у нього відсутні доходи, які протягом року підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах за правилами та у порядку, встановленими Законом України "Про податок на додану вартість".
Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, правомірно, з урахуванням всіх обставин справи, прийшов до висновку , що викладені в позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції обставини є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, внаслідок чого позивач не може вважатися порушником нормативно-правових актів які відображені в податкових повідомленнях - рішеннях № 0022551730/0 від 24.12.2010 року та № 0022561730/0 від 24.12.2010 року.
Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, апеляційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий суддя Совгира Д. І.
Судді Голота Л.О.
Матохнюк Д.Б.