Справа № 2-а-2325/10/0212
Головуючий у 1-й інстанції: Матохнюк Д.Б.
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
10 березня 2011 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Совгири Д. І.
суддів: Голоти Л.О.
Мельник-Томенко Ж.М.
при секретарі: Афанасьєвій Зінаїді Володимирівні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_3, представник ОСОБА_4
відповідача (апелянт) : не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -
У вересні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці, де просив визнати неправомірними дії відповідача, зобов'язати здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.02.2010 року із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2009 рік.
Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці заперечувало проти позову та просили суд в задоволенні позову відмовити.
Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 16.11.2010 року позов ОСОБА_3 задоволено: зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 з урахуванням показника середньої заробітної плати 2009 року починаючи з 01.02.2010 року.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні позивач та його представник заперечували про задоволення вищевказаної апеляційної скарги та просили суд залишити її без задоволення.
Відповідач (апелянт) уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджуються розпискою про вручення повістки-повідомлення.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком.
У відповідності з ч. 4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (з урахуванням рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року), у разі продовження пенсіонером після призначення пенсії працювати, він має право на перерахунок пенсії, з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.
Отже, вказаним Законом передбачено, що право на перерахунок виникає за умови, якщо після призначення пенсії особа відпрацювала не менше двох років.
Згідно з ч. 1 ст. 40 названого Закону для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000р., незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000р.
Відповідно п. 1 ст.41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із цим Законом були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, перерахунок пенсії позивачу повинен проводитись у відповідності до положень ч.4 ст.42 та ч.1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", чинних на час виникнення спірних правовідносин ( з урахуванням рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року).
Оскільки вищевказані статті Закону № 1058 у чинній редакції після рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року, не у повній мірі передбачають порядок проведення перерахунку пенсії на зазначених підставах, суд першої інстанції вірно послався на положення підпункту третього пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", у якому чітко передбачено, що за бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені у частині першій статті 40 Закону ( № 1058), із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до Закону, враховується для обчислення пенсії , за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. Іншого нормативно-правового акту, який би регулював спірні правовідносини, а саме, визначав порядок проведення перерахунку пенсії на підставі ч.4 ст. 42 та ч.1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на даний час не приймалось.
Вказана Постанова Кабінету Міністрів України дійсна і на теперішній час та не протирічить положенням ч.4 ст. 42 та ч.1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що діяли на час виникнення спірних правовідносин.
Колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу, набутого після призначення пенсії із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено внески.
Посилання відповідача у листах та апеляційній скарзі на те, що вони керувались роз'ясненнями, викладеними у спільному листі Міністерства праці та соціальної політики України від 11.03.2009 року №20/0/18-09/039 та Пенсійного фонду України від 11.03.2009 року №4096/02-01, відповідно до яких перерахунки пенсій відповідно до п.п.3 пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" проводяться із застосуванням показника заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, та визнається колегією суддів безпідставним, оскільки такі роз'яснення протирічать змісту п.п. 3 ч. 11 вищевказаної постанови, де прямо передбачено що заробітна плата обчислюється з урахуванням показника за календарний рік, що передує перерахунку пенсії (розпорядження про перерахунок пенсії прийняте у 2010 році, отже, попереднім роком є 2009 рік).
Більш того, застосування положень листа-роз'яснення, який протирічить нормам ч. 4 ст. 42 та ч.1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п.п. 3 ч.11 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" не узгоджується з положеннями ч.4 статті 9 КАС України.
Виходячи з принципу законності, що стверджує пріоритетність законів над підзаконними актами , висновок суду про обов'язок відповідача перерахувати позивачці пенсію із застосуванням показника середнього заробітку працівників, у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, яка враховується для обчислення пенсії за 2009 рік та провести відповідні виплати з урахуванням виплачених сум є обґрунтованим та вірним.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують зроблений судом першої інстанції висновок.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідним звернути увагу і на наступне.
Так, наявний між сторонами спір, згідно імперативних норм ст. 183-2 КАС України мав би бути вирішений судом першої інстанції в порядку скороченого провадження, тобто без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Натомість, незважаючи на наявність всіх передбачених для цього підстав, Замостянським районним судом м. Вінниці ухвала про відкриття скороченого провадження не виносилась. Суд не звернув увагу на те, що згідно ч. 4 ст. 183-2 КАС України він володів можливістю перейти на розгляд справи за загальними правилами цього Кодексу лише в разі недостатності повідомлених позивачем обставин та за результатами розгляду поданих відповідачем заперечень тільки після застосування скороченого провадження.
Неврахування викладеного позбавило позивача можливості звернути прийняту судом на його користь постанову до негайного виконання (абз. 9 ч. 1 ст. 256 КАС України); унеможливило розгляд апеляційної скарги судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження (п.3 ч. 1 ст. 197 КАС України), та збільшило процедуру перегляду судового рішення (ч. 10 ст. 183-2 КАС України).
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці, - залишити без задоволення, а Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 листопада 2010 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 15 березня 2011 року.
Головуючий суддя Совгира Д. І.
Судді Голота Л.О.
Мельник-Томенко Ж.М.