Справа: № 2-а-16888/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
Іменем України
"03" березня 2011 р. м. Київ
Справа № 2-а-16888/10/2670
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Літвіної Н.М.,
Хрімлі О.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2011 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини справи, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.
Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та положення ст. 197 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про можливість розглядати справу у порядку письмового провадження.
Перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Посадовими особами відповідача було проведено планову виїзну документальну перевірку Жмеринської дистанції колії Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»(далі - позивач) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2009 року, на основі якої було складено акт від 09.11.2010 року № 1295/23/01070072.
Згідно висновків вказаного акта, позивачем було порушено вимоги ч.1 та 10 ст.7 Закону України «Про плату за землю»від 3 липня 1992 року № 2535-XII (далі -Закон № 2535, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме занижено плату за землю у розмірі 9556, 74 грн.
На підставі висновків вказаного акта, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000962301/0 від 15.11.2010 року, яким позивачу було донараховано плату за землю в розмірі - 9556, 74 грн. -основного платежу та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4778, 37 грн.
У відповідності до ч.ч. 1 та 2 ст. 2 Закону № 2535, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону № 2535, ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.
Однак частиною 10 вказаної статті передбачено, що податок за земельні ділянки, надані для військових формувань, утворених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України та Державної прикордонної служби України, залізниць, гірничодобувних підприємств, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті.
У відповідності до ст. 13 Закону № 2535, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем було зроблено висновок про те, що відокремлений підрозділ позивача мав на праві постійного користування земельні ділянки, які не відносяться до земель залізничного транспорту, а тому земельний податок мав розраховуватись виходячи з положень ч.1 ст. 7 Закону № 2535.
Проте колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає такі доводи відповідача неправомірними.
Так, у відповідності до ст. 68 Земельного кодексу України, до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.
Співставляючи вищенаведені положення законодавства, колегія судідв приходить до висновку , що 25 відсоткова ставка застосовується до всіх земель, які надані залізницям для виконання ними їх функцій, а тому донарахування відповідачем плати за землю було неправомірним.
Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обгрунтованими.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Літвіна Н.М.
Хрімлі О.Г.