Справа: № 2-а-11029/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
Іменем України
"03" березня 2011 р. м. Київ
Справа № 2-а-11029/10/2670
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Літвіної Н.М.,
Хрімлі О.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Український науково-дослідний та проектний інститут сталевих конструкцій ім. В.М. Шимановського»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2010 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини справи, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.
Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та положення ст. 197 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про можливість розглядати справу у порядку письмового провадження.
Перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
14.12.2009 року посадовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2009 року, за наслідками якої складено акт № 4081/23-815/02494934.
Згідно висновків вказаного акта позивачем було занижено податкове зобов'язання по земельному податку з 01.04.2009 року по 30.06.2009 року на суму 126352,74 грн., оскільки позивачем не враховано вимоги п. 2 Рішення Київради від 25.12.2008 року № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві».
На підставі висновків вказаної перевірки, відповідачем було винесено податкове повідомлення -рішення № 0001102390/0 від 25 грудня 2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по земельному податку у розмірі 189 529,11 грн.., в т.ч. 126352,74 грн. -основний платіж, 63176,37 грн. -штрафні (фінансові) санкції.
Внаслідок процедури адміністративного оскарження до вищестоящих податкових органів, податкове-повідмлення рішення залишалось без змін,а скарга - без задоволення.
У відповідності до ч.1 ст. 2 Закону України «Про плату за землю»від 3 липня 1992 року № 2535-XII (далі - Закон № 2535, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Як було вірно встановлено судом першої інстанції, позивач має у своєму користуванні низку земельних ділянок різної площі, що знаходяться у м. Києві.
Згідно з ч.1 ст. 14 Закону № 2535, платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
На виконання вказаної вимоги позивачем було подано до податкового органу податкову декларацію з розрахунком земельного податку на 2009 рік.
У відповідності до ч.1 ст. 7 Закону № 2535, ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.
Як було вірно встановлено судом першої інстанції, земельна ділянка,що знаходиться у користування позивача, не віднесена до виключень, які визначені вказаними нормами ст. 6 та 7 Закону.
Так, відповідно до ст. 23 Закону № 2535, грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.
З приводу посилання відповідача на рішення Київради від 25.12.2008 року № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», яким було визначено інший розмір плати за землю (земельного податку) - 3%, то колегія суддів, даючи оцінку вказаним доводам, відзначає наступне.
У відповідності до п.35 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.
Однак, співставляючи вказану норму з положеннями ч. 3 ст. 15 Закону України «Про систему оподаткування»та ст. 143 Конституції України, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що орган місцевого самоврядування має право встановлювати ставки земельного подаку в межах ставки, визначеної Законом № 2535.
Крім того, у відповідності до ч.2 ст.4 Закону № 2535, ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції було вірно визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001102390/0 від 25 грудня 2009 року.
Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обгрунтованими.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Літвіна Н.М.
Хрімлі О.Г.