Справа: № 2а-9064/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.
Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.
Іменем України
"22" лютого 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді
суддівФедорової Г.Г.,
Вівдиченко Т.Р., Петрика І.Й.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2010 року про відмову у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до народного депутата України -ОСОБА_5 про встановлення факту виходу народного депутата зі складу депутатської фракції, -
У червні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до народного депутата України - ОСОБА_5, в якому просив встановити адміністративний факт виходу народного депутата України ОСОБА_5, обраного до Верховної Ради України шостого скликання від виборчого блоку політичних партій -«Блоку Юлії Тимошенко», зі складу депутатської фракції «Блоку Юлії Тимошенко» у Верховній Раді України шостого скликання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2010 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі, з підстав неналежного її розгляду в порядку адміністративного судочинства (п. 1 ч.1 ст. 109 КАС України).
На вказану ухвалу суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та постановити нову ухвалу, якою вирішити питання про відкриття провадження у справі.
Відповідно до положень п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе дану справу в зв'язку з неприбуттям, належно повідомлених про дату, час і місце судового засідання, жодної з осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання, розглядати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому застосував до спірних правовідносин положення п.1 ч.1 ст. 109 КАС України.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, з огляду на наступне.
Як вбачається з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем ставиться вимога про встановлення адміністративного факту виходу народного депутата України ОСОБА_5, обраного до Верховної Ради України шостого скликання від виборчого блоку політичних партій -«Блоку Юлії Тимошенко», зі складу депутатської фракції «Блоку Юлії Тимошенко»у Верховній Раді України шостого скликання.
Так, згідно п. 1 ч.2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Під поняттям суб'єкта владних повноважень, в контексті пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України, розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій саме у тих правовідносинах, в яких виник спір. При цьому інший суб'єкт цих правовідносин знаходиться у відносинах субординації із суб'єктом владних повноважень .
Аналізуючи зміст позовних вимог, колегія суддів зауважує, що позивач фактично оспорює бездіяльність народного депутата України щодо виконання ним вимог статті 60 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України»від 10 лютого 2010 року №1861 в частині дотримання порядку інформування (повідомлення) головуючого на пленарному засіданні Верховної Ради України про свій вихід з депутатської фракції.
Так, згідно норм діючого законодавства, Верховна Рада України є органом державної влади, який здійснює свої повноваження на засадах представництва народними депутатами України інтересів українського народу.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 7 липня 1998 року N 11-рп/98 вказав, що діяльність Верховної Ради України передусім спрямована на забезпечення народного представництва та виявлення державної волі прийняттям законів шляхом голосування народних депутатів України (абзац третій пункту 1 мотивувальної частини).
Кодекс адміністративного судочинства України встановлює особливості провадження в окремих категоріях адміністративних справ, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб як представників органу державної влади -Верховної Ради України.
Предметом адміністративної юрисдикції є публічно-правові спори, які переважно стосуються тієї сфери, яка заснована на здійсненні управлінської діяльності, тому позови до народних депутатів України не можуть пред'являтися як до посадових осіб, які наділені владними повноваженнями у зв'язку із виконанням ними своїх обов'язків, оскільки вказане не відноситься до управлінських функцій.
У зв'язку з цим, в спірних правовідносинах відповідач не наділений владними повноваженнями, не здійснює владні управлінські функції, а відтак не є суб'єктом владних повноважень в розумінні КАС України.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що даний спір не є справою адміністративної юрисдикції, а тому не повинен розглядатись за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неналежність розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства, однак вважає за необхідне зазначити, що вимоги з приводу встановлення юридичних фактів відносяться до компетенції судів загальної юрисдикції, для розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у відкритті провадження у справі, а тому підстав для скасування ухвали не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду -без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2010 року про відмову у відкритті провадження у справі - залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2010 року про відмову у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до народного депутата України -ОСОБА_5 про встановлення факту виходу народного депутата зі складу депутатської фракції -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту прийняття, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддя Г.Г. Федорова
Т.Р. Вівдиченко
І.Й. Петрик