Справа: № 2а-15345/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.
Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.
Іменем України
"22" лютого 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді
суддів
при секретаріФедорової Г.Г.,
Вівдиченко Т.Р., Петрика І.Й.,
Петриченко Ю.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальності «Лоррі-Трейдинг-ЛТД»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2010 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до Товариства з обмеженою від повідальності «Лоррі-Трейдинг-ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальності «Пром Буд Лайн ЛТД»про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, -
В грудні 2009 року Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва (далі -позивач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальності «Лоррі-Трейдинг-ЛТД»(далі -відповідач -1, ТОВ «Лоррі-Трейдинг-ЛТД») та Товариства з обмеженою відповідальності «Пром Буд Лайн ЛТД»(далі -відповідач-2, ТОВ «Пром Буд Лайн ЛТД»), в якому просила стягнути з ТОВ «Лоррі-Трейдинг-ЛТД»в дохід Державного бюджету України грошові кошти в сумі 208 320,00 грн., що становлять вартість отриманих послуг від ТОВ «Пром Буд Лайн ЛТД»за умовами укладеного між відповідачами договору та стягнути з ТОВ «Пром Буд Лайн ЛТД»грошові кошти, отримані від ТОВ «Лоррі-Трейдинг-ЛТД»на підставі договору № 081-218 від 01.12.2008 року.
Позовні вимоги мотивує тим, що між ТОВ «Лоррі-Трейдинг-ЛТД»та ТОВ «Пром Буд Лайн ЛТД»було укладено договір, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що на думку позивача свідчить про його нікчемність, у зв'язку з чим просить застосувати до спірних правовідносин положення ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2010 року позовні вимоги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоррі-Трейдинг-ЛТД»в дохід держави 208 320,00 грн..
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром Буд Лайн ЛТД»в дохід держави 208 320,00 грн..
Відповідач -ТОВ «Лоррі-Трейдинг-ЛТД»не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Лоррі-Трейдінг-ЛТД»зареєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичних осіб від 17 липня 2007 року (ідентифікаційний номер 10681020000020377). В свою чергу, ТОВ «Пром Буд Лайн ЛТД»зареєстровано Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 25 вересня 2007 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичних осіб Серії А01 № 132430.
В період з 07.09.2009 року по 18.09.2009 рік службовими особами позивача було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Лоррі-Трейдінг-ЛТД»з питань правових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Пром Буд Лайн ЛТД»за період з 01.12.2008 року по 31.12.2008 рік.
В ході проведення перевірки було встановлено порушення відповідачем -1 вимог:
- п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за ІV квартал 2008 року в сумі 43 400,00 грн.;
- п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість за грудень місяць 2008 року в сумі 34 720,00 грн..
За результатами проведеної перевірки, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було складено акт від 21.09.2009 року за № 562/1-23-08-35235732, в якому зафіксовано наявність вчинення відповідачем-1 вказаних порушень.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР.
Згідно п.1.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції Закону України від 30.11.2006 р. № 398-V), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до абз. 1 п. 7.4.5 цієї ж норми Закону (у редакції Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Таким чином, обов'язковою умовою, з якою Закон пов'язує право платника на включення сплачених у складі вартості придбаних товарів (основних фондів), робіт, послуг сум ПДВ до податкового кредиту, є використання цих товарів (основних фондів), робіт, послуг у господарській діяльності такого платника.
Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ” господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження.
Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.
Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.
Виняток із зазначеного правила можуть становити лише випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).
В свою чергу, відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Згідно п. 5.1 ст. 5 згаданого Закону, валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Пунктом 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій під час здійснення підприємством господарської діяльності. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
При дослідженні матеріалів вказаної справи колегією суддів встановлено, що між ТОВ «Лоррі-Трейдінг-ЛТД»(Замовник) та ТОВ «Пром Буд Лайн ЛТД»(Виконавець) було укладено договір на посередницькі послуги від 01.12.2008 року №081-218. За умовами вказаного договору Замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання з пошуку потенційних клієнтів на придбання автотехніки марок «КамАЗ», «МАЗ», «ЗІЛ» та «НефАЗ»в порядку та на умовах, передбачених цим договором, у термін до 31 грудня 2008 року.
На виконання умов вищевказаного договору, Товариством з обмеженою відповідальністю «Пром Буд Лайн ЛТД»на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоррі-Трейдінг-ЛТД»було виписано податкову накладну від 18.12.08 №1231 на загальну суму 208 320,00 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 34 720, 00 грн. Сума податку на додану вартість по зазначеній податковій накладній була включена ТОВ «Лоррі-Трейдінг-ЛТД»до складу податкового кредиту у грудні 2008 року та відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, що відповідає даним податкової декларацій з податку на додану вартість за відповідний період.
Позивач заперечує щодо правомірності спірної угоди та мотивує це тим, що укладений між відповідачами договір на посередницькі послуги від 01.12.2008 №081-218 має ознаки нікчемності, оскільки підписи на первинних документах, наданих відповідачу-1 його контрагентом, здійснені від імені громадянки ОСОБА_6 не мають юридичної сили і доказовості, оскільки дана особа документів фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства не підписувала, дозвіл на виготовлення печатки не отримувала, внесків до статутного фонду не вносила, договори оренди приміщення не укладала.
На думку позивача, спірний правочин відповідачами був укладений з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства при наявності умислу у обох сторін правочину, внаслідок чого має бути визнаний недійсним у відповідності до ст. 207 ГК України та із застосуванням норм ст. 208 ГК України. .
Колегія суддів приймає до уваги дане твердження позивача та зважає на наступне.
Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення та досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.
Згідно із ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (частина 1 статті 208 Господарського кодексу України).
Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203,. частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 1 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.
Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина: 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Так в матеріалах справи міститься копія вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 10 вересня 2008 року у справі № 1-751/08, за яким визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 КК України громадянку ОСОБА_6, яка за матеріальну винагороду зареєструвала на своє ім'я ТОВ «Пром Буд Лайн ЛТД»та формально рахувалася засновником і директором даного підприємства.
Крім цього, колегія суддів звертає увагу на наявність копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, де директором ТОВ «Пром Буд Лайн ЛТД»значиться ОСОБА_6, тоді як договір про надання посередницьких послуг від 01.12.2008 року № 081-218, акт про надання послуг від 18.12.2008 року № 1 та податкова накладна від 18.12.2008 року № 1231 були підписані громадянином ОСОБА_8
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність всіх ознак, які вказують на нікчемність договору на посередницькі послуги від 01.12.2008 №081-218, укладеного між ТОВ «Лоррі-Трейдінг-ЛТД» та ТОВ «Пром Буд Лайн ЛТД»з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства при наявності умислу у обох сторін правочину, внаслідок чого даний договір має бути визнаний недійсним у відповідності до ст. 207 ГК України.
Викладені обставини свідчать про правомірність заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.
Отже, висновки суду першої інстанції колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності «Лоррі-Трейдинг-ЛТД»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2010 року - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддя Г.Г. Федорова
Т.Р. Вівдиченко
І.Й. Петрик
Ухвала в повному обсязі складена та підписана -28.02.11 р.