Справа: № 2-а-108/2010 Головуючий у 1-й інстанції: Бараненко С.М.
Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.
Іменем України
"22" лютого 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
суддів:
при секретарі:Федорової Г.Г.,
Вівдиченко Т.Р.,Петрика І.Й.,
Петриченко Ю.П.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 22 червня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до ВДАІ УМВС України в Сумській області та інспектора ДПС Охтирського взводу ДПІ -старшини міліції Гейко Сергія Олександровича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
У травні 2010 року ОСОБА_5 (далі -позивач) звернувся до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області із адміністративним позовом до ВДАІ УМВС України в Сумській області (далі -відповідач-1) та інспектора ДПС Охтирського взводу ДПІ -старшини міліції Гейко Сергія Олександровича (далі -відповідач-2), в якому просив скасувати постанову інспектора ДПС Охтирського взводу ДПІ -старшини міліції Гейко С.О. серії ВМ № 133317 від 24.05.2010 року, винесену у справі про адміністративне правопорушення, за якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255,00 грн..
Постановою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 22 червня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.
Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального і процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 22 червня 2010 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24 травня 2010 року о 16 годині 15 хвилин на автодорозі Суми-Полтава позивач ОСОБА_5 керуючи автомобілем марки «ВАЗ-21723», д.н.з СВ 92 00 АК рухався зі швидкістю 82 км/год. в зоні дії дорожнього знаку 5.45 «Початок населеного пункту» Додатку 1 до Правил дорожнього руху України (далі -ПДР України), чим перевищив дозволену швидкість руху на 22 км/год. та порушив вимоги пункту 12.4 ПДР України.
За наявності вчинення позивачем зазначених порушень він був зупинений інспектором ДПС Охтирського взводу ДПІ -старшиною міліції Гейко Сергієм Олександровичем, яким в свою чергу було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВМ1 № 002264 від 24.05.2010 року, на підставі якого винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВМ № 133317 від 24.05.2010 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту -КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255,00 грн..
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що порушення позивачем п. 12.4 ПДР України знайшло своє підтвердження доказами, що містяться в матеріалах даної справи, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВМ1 № 002264 від 24.05.2010 року та матеріалами фіксації даного правопорушення, зробленого за допомогою дистанційного вимірювача швидкості «Беркут»№ 0801163, який відповідає вимогам експлуатаційної документації, що підтверджується наявним в справі свідоцтвом про повірку даного робочого засобу вимірювальної техніки.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року №341, одними з основних завдань ДАІ є забезпечення безпеки дорожнього руху, удосконалення регулювання дорожнього руху, захист прав та законних інтересів учасників дорожнього руху (п. 2, 4 Положення).
Відповідно до Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС України №1111 від 13 листопада 2006 року, діяльність підрозділів ДАІ здійснюється відповідно до принципів дотримання законності, забезпечення прав особи та верховенства права, забезпечення безпеки усіх учасників дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху (далі по тексту -ПДР України), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями).
Пунктом 12.4. ПДР України передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.
Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВМ1 № 002264 від 24.05.2010 року (а.с. 3), позивач керуючи автомобілем рухався зі швидкістю 82 км/год. в зоні дії дорожнього знаку 5.45 «Початок населеного пункту» Додатку 1 до ПДР України.
Відповідно до ч.1 ст. 122 КУпАП перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що позивач рухаючись зі швидкістю 82 км/год. був зупинений на вимогу інспектора ДПС, яким в свою чергу було складено протокол про адміністративне правопорушення, на підставі якого винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255,00 грн..
При цьому, швидкість руху автомобіля позивача вимірювалася за допомогою дистанційного вимірювача швидкості «Беркут»із серійним номером 0801163, про що зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВМ1 № 002264 від 24.05.2010 року (а.с. 3).
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.03.2010 року № 33, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.03.2010 року за № 262/17557, затверджено Перелік технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху. До прийняття вказаного наказу не існувало жодного правового акту, який би встановлював технічні засоби, дозволені для застосування працівниками Державтоінспекції МВС України для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах»від 05.07.1994 року № 80/94-ВР, з метою захисту інформації, яка є власністю держави, або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, повинні використовуватися засоби захисту інформації, які мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері технічного та/або криптографічного захисту інформації з підтвердженою відповідністю. Підтвердження відповідності здійснюється за результатами державної експертизи в порядку, встановленому законодавством.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.03.2009 року № 111, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2006 року за № 576/16592, затверджено Інструкцію з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 20.4 Інструкції, на кожний технічний засіб чи прилад, який використовується підрозділом ДПС, заводиться окремий журнал обліку використання технічних приладів та технічних засобів (додаток 7).
Керівництвом підрозділу ДПС кожної зміни проводиться звірка інформації електронного носія спеціального технічного засобу вимірювання швидкості руху з фактичною кількістю складених протоколів та постанов по справі про адміністративне правопорушення за перевищення встановленої швидкості руху (п. 20.5 Інструкції).
При дослідженні матеріалів даної справи колегією суддів встановлено наявність копії свідоцтва Державного підприємства Український державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів (ДП Укрметртестстандарт) про повірку робочого засобу вимірювальної техніки №22-2/1008332 (Свідоцтво є чинним до 22.01.2011 року), згідно якого дистанційний вимірювач швидкості «Беркут»із серійним № 0801163 на підставі результатів повірки визнано придатним до застосування.
Отже, аналіз норм чинного законодавства та матеріалів вказаної справи дає підстави зробити висновок, що позивач дійсно не дотримався Правил дорожнього руху України, а тому дії відповідача по винесенню оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення слід визнати правомірними.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивачем не було надано суду доказів, які б спростовували факт вчинення ним вказаного адміністративного правопорушення, а відтак заявлені ним вимоги слід визнати безпідставними.
Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 22 червня 2010 року -залишити без задоволення.
Постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 22 червня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
суддя:
суддя:
Г.Г. Федорова
Т.Р. Вівдиченко
І.Й. Петрик
Повний текст ухвали складено та підписано -28.02.11 р.