Іменем України
17.03.11 місто СевастопольСправа №2а-612/11/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
головуючого судді - Прохорчук О.В.;
секретар судового засідання - Іванов Д.Б.,
за участю сторін:
позивача -ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий 23.06.1995,
представника відповідача -Ящук Сергій Дмитрович, довіреність № 41/76 від 17.01.2011,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини 2382 про визнання протиправним та часткове скасування наказу № 09-ОС від 14.01.2011 та поновлення на військовій службі,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини 2382, в якому, з урахуванням уточнення, просить: визнати протиправними та скасувати пункти 8 та 8.1 наказу командира 5 загону морської охорони Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України за номером № 9-ОС від 14.01.2011, якими припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби за пунктом «и»частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»(у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) у запас мічмана ОСОБА_1, командира електромеханічної бойової частини катера морської охорони 1 рангу «Сиваш»дивізіону катерів морської охорони, та поновити його на військовій службі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ про припинення (розірвання) контракту та звільнення позивача був виданий командуванням військової частини у той період, коли позивач знаходився у щорічній відпустці, а саме - з 20.12.2010 по 26.01.2011, чим порушено частину 3 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 18.02.2011 відкрито провадження у справі.
Ухвалою від 21.02.2011 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії наказу № 9-ОС від 14.01.2011 про припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби ОСОБА_1.
Іншою ухвалою від 21.02.2011 закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.
Позивач у судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі з підстав, викладених у заперечені. Зазначив, що підставою для прийняття рішення про звільнення позивача було вчинення ним дисциплінарних проступків та притягнення його до дисциплінарної відповідальності 5 разів протягом року. Також пояснив, що посилання позивача на частину 3 статті 40 Кодексу законів про працю України є безпідставним, оскільки норми вказаного Закону є загальними нормами, встановленими законодавством для регулювання трудових правовідносин, які можуть застосовуватись, якщо немає прямої норми права, яка регламентує правовідносини, що виникають під час проходження публічної служби. Нормативно-правовим актом, який регулює питання проходження та звільнення з публічної служби в Державній прикордонній службі є Указ Президента України «Про Положення про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України»№ 1115/2009 від 29.12.2009.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 07.04.2009 між Державною прикордонною службою України в особі командира 5 загону морської охорони Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України та ОСОБА_1 укладено контракт № 72 про проходження військової служби у Державній прикордонній службі України строком на три роки (а.с. 39).
За умовами пункту 1 контракту ОСОБА_1, ознайомившись із законами та іншими нормативно-правовими актами України, які регламентують порядок проходження військової служби, добровільно взяв на себе зобов'язання: проходити військову службу у Державній прикордонній службі України протягом строку дії контракту на умовах, установлених законами та іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють порядок проходження військової служби, та цього контракту; сумлінно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів та начальників, службові обов'язки, добре володіти довіреною технікою (озброєнням), уміло керувати особовим складом.
14.01.2011 командиром 5 загону морської охорони Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України прийнято наказ № 9-ОС від 14.01.2011 у пунктах 8, 8.1 яких зазначено припинити (розірвати) контракт та звільнити з військової служби за статтею 26 частини 6 пунктом «и»(у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»у запас мічмана ОСОБА_1, командира електромеханічної бойової частини катера морської охорони 1 рангу «Сиваш»дивізіону катерів морської охорони, без права носіння військової форми одягу (а.с. 18-21).
Підставою для прийняття зазначеного наказу був наказ командира загону від 13.12.2010 № 636 та подання тимчасово виконуючого обов'язки командира дивізіону морської охорони від 13.12.2010.
Пунктом 1, 2 наказу тимчасово виконуючого обов'язки командира Севастопольського загону морської охорони Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України вирішено за неналежне виконання посадових обов'язків, незадовільне ставлення до виконання вимог військових статутів, наказів командирів та начальників, невміле керування підлеглим особовим складом, значну кількість скоєних порушень і як наслідок отриманих дисциплінарних стягнень, а також те, що вжиті раніше дисциплінарні заходи не вплинули на покращення стану справ, належних висновків не зроблено, -звільнити з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту мічмана ОСОБА_1 згідно зі статтею 26 частиною 6 пунктом «и»Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Тимчасово виконуючому обов'язки командира дивізіону катерів морської охорони капітан-лейтенанту Сапєго А.Д. наказано в строк до 15.12.2010 попередити мічмана ОСОБА_1 про дострокове розірвання контракту та звільнення в запас Збройних Сил України під особистий підпис. З зазначеним наказом мічман ОСОБА_1 ознайомлений 15.12.2010, про що свідчить його особистий підпис (а.с. 44).
Також 17.12.2010 позивача ознайомлено з повідомлення командира Севастопольського загону морської охорони Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України про дострокове розірвання контракту та звільнення в запас Збройних Сил України за статтею 26 частиною 6 пунктом «и»(у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», про що свідчить його особистий підпис (а.с. 5).
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, за результатами розгляду матеріалів службового розслідування за фактом розукомплектування муфт реверсивних за № 0202-26, № 1103-25 до дизелів М401Б наказом командира Севастопольського загону морської охорони Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України № 173 від 24.03.2010 «Про затвердження висновку службового розслідування» пунктом 9 за порушення вимог статті 1.16 Тимчасового положення з бухгалтерського обліку в Прикордонних військах України затвердженого наказом Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 12.09.2001 № 555 «Про затвердження Тимчасового положення з бухгалтерського обліку в Прикордонних військах України»командиру електромеханічної бойової частини камо 1 рангу «Тернопіль»мічману ОСОБА_1 оголошено сувору догану, про що останній ознайомлений особисто 24.03.2010.
За результатами розгляду матеріалів службового розслідування за фактом знаходження на службі з ознаками алкогольного сп'яніння (нетверезому стані) командира електромеханічної частини камо «Сиваш»мічмана ОСОБА_1 наказом командира Севастопольського загону морської охорони Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України № 522 від 27.10.2010 «Про підсумки службового розслідування»за особисту недисциплінованість, формальний підхід до проходження військової служби, байдуже відношення до своїх обов'язків, порушення вимог статті 12 та статті 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України -командиру електромеханічної частини камо «Сиваш»мічману ОСОБА_1 оголошено сувору догану.
17.09.2010 за результатами розгляду матеріалів службового розслідування за фактом створення передумов до нанесення матеріальних збитків на камо «Тернопіль»наказом № 448 ОСОБА_1 за невиконання вимог пунктів «д», «м»статті 209 Корабельного статуту ВМФ оголошено сувору догану.
Також за результатами розгляду матеріалів службового розслідування за фактом систематичного порушення вимог військових та корабельних статутів, військової дисципліни командиром електромеханічної частини камо «Сиваш»мічманом ОСОБА_1, командиром загону прийнятий наказ від 1312 2010 № 636, що послужив підставою для видання оскаржуваного наказу № 9-ОС від 14.01.2011 про припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби позивача.
Крім того, службовою карткою позивача підтверджується, що йому неодноразово оголошувались усні суворі догани за низьку виконавчу дисципліну, грубе порушення розкладу дня та вимог Корабельного статуту Військово-Морського флоту (а.с. 40).
Пунктом 15 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
За змістом пункту 15 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України військова служба є публічною службою, а правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу»№ 2232-ХІІ від 25.03.1992.
Частиною 2 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»№ 2232-ХІІ від 25.03.1992 встановлено, що порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Зокрема, статтями 19, 20 вказаного Закону визначені загальні умови укладення контракту на проходження служби, а у статті 26 наведено перелік підстав припинення служби, у тому числі у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем (пункт «и»частини 6 зазначеної статті).
Указом Президента України № 1115/2009 від 29.12.2009 затверджено «Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України».
Положенням конкретизовані умови укладення контракту, порядок проходження служби та підстави її припинення.
Відповідно до пункту 26 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, звільняється з військової служби з підстав, передбачених частиною шостою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно з підпунктом 1 пункту 267 зазначеного Положення контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби з підстав, визначених частиною шостою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", з ініціативи командування органу Держприкордонслужби - за наявності підстав, передбачених пунктами "а", "б", "в", "г", "е", "є", "ж" та "и" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Пунктом 284 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України встановлено, що військовослужбовця може бути звільнено з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем в разі, коли протягом останніх 12 місяців за неналежне виконання або відмову від виконання взятих на себе під час укладання контракту про проходження військової служби чи контракту про навчання обов'язків він два або більше разів притягувався до матеріальної, адміністративної, кримінальної або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності.
Оскільки значення терміну «систематичне невиконання умов контракту»ні в Законі, ні у Положенні не розкрито, суд вважає, що у розумінні спеціального законодавства з питань проходження військової служби система має місце у разі вчинення військовослужбовцем дисциплінарного проступку після застосування до нього дисциплінарного стягнення, яке не втратило юридичної сили.
Судом не приймається до уваги довід позивача в обґрунтування позову про те, що відповідач не мав права звільняти його під час знаходження позивача у відпустці, оскільки відповідно до пункту 292 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України перебування військовослужбовця у відпустці чи його тимчасова непрацездатність не є підставою для затримки видання наказу про звільнення.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Всупереч вказаній нормі закону, позивачем не доведено протиправності наказу в оскаржуваної ним частині.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що пункти 8 та 8.1 наказу командира 5 загону морської охорони Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України за номером № 9-ОС від 14.01.2011 про припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби за пунктом «и»частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»(у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) у запас мічмана ОСОБА_1, командира електромеханічної бойової частини катера морської охорони 1 рангу «Сиваш»дивізіону катерів морської охорони виданий у повній відповідності з чинним законодавством та за наявності законних підстав.
За таких обставин, позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу командира 5 загону морської охорони Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України за номером № 9-ОС від 14.01.2011, поновлення на військовій службі, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена у строки і порядку, встановлені частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.
СуддяО.В. Прохорчук
Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 22 березня 2011 року.