Копія
Іменем України
15.03.11 місто СевастопольСправа №2а-337/11/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
судді Кириленко О.О.,
секретар судового засідання Семенюк Є.Є.,
за участю -представника позивача Балдиги Т.І.,
розглянувши у судовому засіданні справу за адміністративним позовом Севастопольського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг, -
У січні 2011 року Севастопольський міський центр зайнятості звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг у сумі 289 гривень 99 копійок.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач порушив вимоги Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та Закону України “Про зайнятість населення”.
Заслухавши доводи представника позивача, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29 травня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до Севастопольського міського центру зайнятості з заявою про допомогу у працевлаштуванні.
Наказом Севастопольського міського центру зайнятості від 05 червня 2009 року № НТ090605 на підставі заяви ОСОБА_2 йому надано статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, починаючи з 05 червня 2009 року.
Наказом Севастопольського міського центру зайнятості від 27 серпня 2009 року № НТ090827 ОСОБА_2 припинено виплату допомоги по безробіттю та знято з обліку, у зв'язку із поданням ним письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості від 27 серпня 2009 року, відповідно до абзацу 9 підпункту 1 пункту 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 14 лютого 2007 року № 219.
За період з 05 серпня 2009 року по 09 серпня 2009 року Севастопольським міським центром зайнятості відповідачу нарахована та виплачена допомога по безробіттю у розмірі 289 гривень 99 копійок (включаючи послуги банку).
Статтею 18 Закону України “Про зайнятість населення” встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.
Згідно зі статтею 12 зазначеного Закону виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості. Директор Державного центру зайнятості центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики та його заступники є відповідно керівником та заступниками виконавчої дирекції Фонду. Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості. Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.
Частинами другою, третьою статті 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. У разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації. Якщо застрахована особа не здійснювала підприємницьку діяльність протягом шести календарних місяців з дня отримання допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності (за винятком обставин, що унеможливлюють провадження підприємницької діяльності), виплачена сума коштів вважається використаною нею не за призначенням та підлягає поверненню в порядку, установленому спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики за погодженням з правлінням Фонду.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62 та відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 та частини першої статті 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, пункту 16 частини першої статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та частини третьої статті 22 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з метою забезпечення цільового та ефективного використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за № 232/16248).
Розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.
Частиною першою статті 1 Закону України “Про зайнятість населення” встановлено, що зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі. Зайнятість населення, що проживає на території України, забезпечується державою шляхом проведення активної соціально-економічної політики, спрямованої на задоволення його потреб у добровільному виборі виду діяльності, стимулювання створення нових робочих місць і розвитку підприємництва.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України “Про зайнятість населення” безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця Нахімовською районною державною адміністрацією у місті Севастополі 05 серпня 2009 року за НОМЕР_1.
Пунктом 5 частини другої статті 12 “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” визначено, що розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.
ОСОБА_2 при реєстрації 05 червня 2009 року у Севастопольському міському центрі зайнятості в якості шукаючого роботу, не повідомив про його реєстрацію у якості фізичної особи-підприємця. Більш того, у заявах про вирішення питання про надання статусу безробітного зазначено, що на час звернення він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності.
26 листопада 2010 року Севастопольським міським центром зайнятості проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення ОСОБА_2, за результатами якого складено акт від 26 листопада 2010 року № 41.
У ході перевірки встановлено порушення підпункту “б” пункту 3 статті 1 Закону України “Про зайнятість населення”, а саме громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців відносяться к зайнятому населенню.
Підпунктом “б” пункту 3 статті 1 Закону України “Про зайнятість населення” визначено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, а саме громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України “Про особисте селянське господарство”.
Також у ході перевірки встановлено, що Севастопольським міським центром зайнятості ОСОБА_2 за період з 05 серпня 2009 року по 09 серпня 2009 року була нарахована та виплачена допомога по безробіттю у розмірі 289 гривень 99 копійок включаючи суму витрат, пов'язаних з послугами банку.
Відповідно до пункту 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.
На підставі акту перевірки, відповідно до пункту 1 зазначеного Порядку заступником директора Севастопольського міського центру зайнятості прийнятий наказ від 29 листопада 2010 року № 297 “Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_2.” та 01 грудня 2010 року надісланий на адресу ОСОБА_2 з пропозицією добровільно повернути суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг за вих. № 5018/05.
На день подачі позову до суду у добровільному порядку сума коштів, виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг відповідачем не сплачена.
Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення суми коштів, виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг з ОСОБА_2 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Севастопольського міського центру зайнятості суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг у розмірі 289 (двісті вісімдесят дев'ять) гривень 99 копійок.
Постанова може бути оскаржена у строки і порядку встановленими частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя (підпис) О.О. Кириленко
Постанову складено у повному обсязі
21 березня 2011 року
З оригіналом згідно
Суддя О.О. Кириленко