Іменем України
15.03.11 місто СевастопольСправа №2а-674/11/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді Прохорчук О.В.,
секретар судового засідання - Іванов Д.Б.,
за участю:
позивача -ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий 02.07.1996,
представника відповідача -Троян Ольга Юріївна, довіреність № 1988/10 від 12.11.2010,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного центру управління та випробувань космічних засобів Національного космічного агентства України в особі Південного центру радіотехнічного спостереження про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Південного центру радіотехнічного спостереження Національного центру управління та випробувань космічних засобів Національного космічного агентства України про визнання бездіяльності щодо невиплати одноразової грошової винагороди за 20 календарних років безперервної військової служби, з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 1844,09 грн. протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач має стаж безперервної військової служби у Збройних Силах України 20 років та набув право на отримання винагороди за 20 років безперервної військової служби, проте фактично зазначена винагорода позивачу не виплачена.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 28.02.2011 відкрито провадження у справі. Іншою ухвалою від 28.02.2011 закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 15.03.2011 замінений первинний відповідач - Південний центр радіотехнічного спостереження Національного центру управління та випробувань космічних засобів Національного космічного агентства України на належного - Національний центр управління та випробувань космічних засобів Національного космічного агентства України в особі Південного центру радіотехнічного спостереження.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та зазначив, що, оскільки ОСОБА_1 є відрядженим до Національного Космічного агентства України військовослужбовцем, йому виплачується оклад за військовим званням та надбавка за вислугу років у розміру та порядку, визначеному законодавством для військовослужбовців, а інші складові грошового забезпечення -як для відповідних працівників Національного космічного агентства України. Крім того, представник відповідача пояснив, що, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” винагорода за тривалість безперервної військової служби як одноразовий додатковий вид грошового забезпечення військовослужбовців к виплаті працівникам Національного Космічного агентства України не передбачена, позивачу було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги за 20 років безперервної служби у Збройних Силах України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що наказом Міністра оброни України № 138 від 02.02.2007 майора ОСОБА_1, заступника начальника енергомеханічного відділу радіотехнічного центру, звільнено з займаної посади та на підставі клопотання Генерального директора Національного космічного агентства України від 26.01.2007 № 382/9-7 відряджено до Національного космічного агентства України із залишенням на військової службі (а.с.16).
Наказом Генерального директора Національного космічного агентства України № 5-ко від 07.02.2007 ОСОБА_1, відряджений до Національного космічного агентства України, зарахований до Агентства та призначений до Південного центру радіотехнічного спостереження Національного центру управління та випробувань космічних засобів інженером групи енергомеханічної відділу радіотехнічного, ВОС-6203003 (а.с.17).
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України регламентовано, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Пунктами 1-3 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється, зокрема, в порядку, що затверджується Міністерством оборони України. Крім того, вказаною Постановою Кабінету Міністрів України затверджені додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців у розмірах згідно з додатками 25-28.
Згідно з додатком 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) виплачується винагорода за тривалість безперервної календарної військової служби залежно від строку служби. Зокрема, за 20 років безперервної календарної військової служби належить виплачувати 1,5 розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
Преамбулою Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” № 2011-XII від 20.12.1991 передбачено, що цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 1 вказаного Закону соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з положеннями статті 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011 зазначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України.
При цьому, частиною сьомою статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” № 2011-XII від 20.12.1991 встановлено, що за військовослужбовцями, відрядженими до державних органів, установ, організацій, а також Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, зберігаються всі види забезпечення, передбачені статтями 9 і 91 цього Закону, гарантії та пільги, що надаються за рахунок коштів, призначених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, Державної спеціальної служби транспорту. Перелік посад, які можуть бути заміщені військовослужбовцями у цих державних органах, установах, організаціях, а також Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України, затверджується Президентом України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 наказом Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за № 638/15329 та погодженим з Міністром праці та соціальної політики України, затверджено Інструкцію “Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”, яка застосовується з 01.01.2008.
Згідно з пунктом 32.1 вказаної Інструкції особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, одноразово, залежно від тривалості безперервної календарної військової служби, виплачується винагорода, яка за строк безперервної календарної військової служби 20 років складає 1,5 посадового окладу і окладу за військовим званням.
Винагорода за тривалість безперервної військової служби виплачується за місцем штатної служби за наказом командира військової частини, а командирам військових частин (начальникам) - за наказами вищих командирів (начальників).
У наказі на підставі особової справи військовослужбовця визначаються строк його безперервної календарної військової служби та розмір винагороди.
Грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців.
Як вбачається з адміністративного позову та доданих до нього документів розмір посадового окладу позивача відповідно до 10 тарифного розряду складає 1037,00 грн., оклад за військовим званням -125,00 грн.
За таких обставин, розмір винагороди позивачу за безперервну військову службу 20 років складає (1037,00 грн. +125,00 грн. ) х 1,5 = 1743,00 грн., яка станом на день розгляду справи, позивачу не виплачена.
Відповідно до пункту 78 Положення “Про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України”, затвердженого Указом Президента України від 07.11.2001 №1053, за відрядженими військовослужбовцями та членами їх сімей зберігаються всі гарантії та пільги, передбачені законодавством.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, вказана норма встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується. Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії, бездіяльність відповідача -суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Така презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростовувати твердження позивача про порушення його права, свобод чи інтересів.
Всупереч вказаній вимозі Закону відповідачем не доведено, що позивач не має права на отримання одноразової грошової винагороди за 20 календарних років безперервної військової служби.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо невиплати позивачу одноразової грошової винагороди за 20 календарних років безперервної військової служби.
Видання наказу є формою рішення про виплату винагорода й перебуває у виключній компетенції відповідного органу (посадової особи).
Відповідно до статті 2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Пунктом 1.2 Інструкції “Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам” визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За своєю природою винагорода за безперервну календарну військову службу є одноразовою виплатою, у зв'язку з чим положення Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” на таку виплату не поширюються.
Таким чином, позовні вимоги у частині виплати винагороди з урахуванням індексу інфляції не засновані на законі та задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Національного центру управління та випробувань космічних засобів Національного космічного агентства України в особі Південного центру радіотехнічного спостереження щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за 20 календарних років безперервної військової служби.
3. Зобов'язати Національний центр управління та випробувань космічних засобів Національного космічного агентства України в особі Південного центру радіотехнічного спостереження (96552, Автономна Республіка Крим, Сакський район, с. Вітіно) видати наказ про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за 20 календарних років безперервної військової служби та виплатити ОСОБА_1 (99038, АДРЕСА_1) одноразову грошову винагороду за 20 календарних років безперервної військової служби у розмірі 1743,00 грн. (одна тисяча сімсот сорок три гривні).
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Повернути з Державного бюджету України ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1,70 грн. (одна гривні сімдесят копійок).
Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України -з дня отримання копії постанови.
СуддяО.В. Прохорчук
Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 21 березня 2011 року.