21 березня 2011 року Справа № 2а/2370/664/2011
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Паламар П.Г.,
при секретарі -Поштаренко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків,-
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Тальнівському районі Черкаської області (далі -відповідач) про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень про накладення обов'язку з доплати страхових внесків.
Позивач зазначав, що його участь у пенсійному страхуванні можлива лише у добровільному порядку. Обов'язок же фінансування ним на користь інших осіб не передбачено чинним законодавством. Крім того, позивач стверджував, що він не є страхувальником, оскільки не використовує працю найманих працівників. Тому, на думку позивача, вимога УПФУ у Тальнівському районі Черкаської області № Ф-509 від 01 лютого 2011 р. є неправомірною.
Позивач просив визнати протиправною вимогу УПФУ у Тальнівському районі Черкаської області № Ф-509 від 01 лютого 2011 р. про сплату підприємцем ОСОБА_1 недоїмки зі страхових внесків в сумі 1591 грн. 20 коп. за липень-грудень 2010 р. та додатки до неї.
Позивач у судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, направив до суду заперечення проти адміністративного позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Спеціальним законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року №1058-IV (надалі за текстом - Закон №1058-IV).
Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону № 1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Пунктом 5 ст. 14 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальниками, відповідно до цього Закону, є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 цього Закону.
ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності Тальнівською районною державною адміністрацією Черкаської області 02.06.2010 р.
З огляду на викладені вище норми Закону № 1058-IV відповідач є страхувальником, у розумінні цього Закону, та платником страхових внесків.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, відповідач протягом ІІІ-ІV кварталу 2010 року перебував на спрощеній системі оподаткування.
Відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності»від 03.07.1998 р. №727/98 (надалі за текстом - «Указ»), суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спрощений режим оподаткування доходів шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
За змістом Указу суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї.
Пунктом третім Указу передбачено, що відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків.
Відповідно до п. 6 Указу суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Вирішуючи даний спір, суд зазначає, що відповідно до пунктів три та чотири статті 18 Закону №1058-IV страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, що справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування.
Вирішуючи питання щодо застосування нормативно-правового акта, суд виходить з того, що преамбулою до Закону №1058-IV визначено, що останній розроблено відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Згідно зі ст. 5 Закону №1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Таким чином, на думку суду, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»є спеціальним законом щодо правовідносин, що є предметом розгляду у цій справі.
Відповідно до пункту 4 частини 8 Прикінцевих положень Закону № 1058 фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
За приписами ст. 1 Закону № 1058 мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Відповідно до ст. 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 р»№ 2154-VI від 27.04.2010 р. мінімальний розмір заробітної плати становить з 1 липня 2010 р. - 888 грн., з 1 жовтня 2010 р. - 907 грн., з 1 грудня 2010 р. -922 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокатів, їх помічників, приватних нотаріусів, інших осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу - 33,2 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 2 статті 2 цього Закону.
Таким чином, відповідач повинен сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду України з 1 липня 2010 р. по 30 вересня 2010 р. в сумі 294 грн. 82 коп. (888 х33,2%) за кожен місяць та з 1 жовтня 2010 року по 31 листопада 2010 року в сумі 301 грн. 12 коп. (907х33,2%), 306 грн. 10 коп. - у грудні 2010 року (922х33,2%).
Пунктом 6 ст. 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, зазначених у п. 5 ст. 14 цього Закону, базовим звітним періодом є квартал. Згідно ч. 12 ст. 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно акту перевірки УПФУ в Тальнівському районі Черкаської області щодо перевірки нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 01 лютого 2011 р. за № 618 відповідач повинен сплатити страхові внески за ІІІ-ІV квартал 2010 р. у сумі 1591 грн. 20 коп.
На підставі ч. 3 (діяла на момент виникнення спірних правовідносин) ст. 106 Закону № 1058-IV відповідачу направлялась вимога про сплату боргу N Ф-509 від 01.02.2011 р.
З огляду на викладені вище обставини відповідачем вірно визначено доплату позивачу до мінімального страхового внеску в сумі 1591 грн. 20 коп. за період з 01.07.2010р. по 01.12.2010р., отже суд не знаходить підстав для скасування спірної вимоги.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 67 Конституції України від 28.06.1996 р. №25к/96-ВР кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Дослідивши обставини і докази адміністративної справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, враховуючи доводи сторін та з урахуванням положень зазначеної статті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Оскільки судове рішення ухвалене не на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір згідно статті 94 КАС України поверненню з бюджету не підлягає.
Керуючись ст. ст. 11, 86, 89, 94, 159, 162 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені ст. 186 КАС України.
Суддя П.Г. Паламар