22 березня 2011 року Справа № 2а/2370/1379/2011
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Мишенка В.В.,
при секретарі Гришанові Д.Є.,
за участю: представника позивача Мунька П.Б. - за довіреністю, представника відповідача Бутили В.Т. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
Звернувшись до суду, ОСОБА_3. (далі-позивач) просить визнати дії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в розмірі 25% щомісячного грошового забезпечення за 16 повних календарних років в період з 31.08.1994 року по 21.12.2010 року -неправомірними та зобов'язати управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в розмірі 25% щомісячного грошового забезпечення за 16 повних календарних років в період з 31.08.1994 року по 21.12.2010 року.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він проходив службу в органах внутрішніх справ, а саме, в управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області з 31.08.1994 року по 21.12.2010 року та відповідно до його трудової книжки має загальний стаж роботи в календарному обчисленні 16 років, 03 місяці, 24 дні, а в пільговому обчисленні 21 рік, 01 місяць, 14 днів. 21.12.2010 року позивач був звільнений з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п. 64 «ж»(за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з посади начальника сектору організації робіт з огляду та знешкодження вибухових пристроїв і речовин відділу вибухотехнічних і пожежно-технічних досліджень НДЕКЦ при УМСВ, на підставі наказу відповідача від 21.12.2010 року № 341 о/с. Згідно ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»№ 2262-12 від 09.04.1992 року особам офіцерського складу, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Натомість, відповідач не виплатив позивачу вказану грошову допомогу, в зв'язку з чим позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов повністю.
Представник відповідача позовних вимог не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі з підстав, зазначених в письмовому запереченні, які мотивував тим, що позивач, звертаючись з рапортом про звільнення його з органів внутрішніх справ за власним бажанням, не зазначив жодної поважної причини такого звільнення.
Вислухавши доводи представників позивача та відповідача, а також дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Позивач після закінчення Черкаського пожежно-технічного училища 15.07.1997 року був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ Черкаської області, де проходив службу на посадах середнього і старшого начальницького складу та був звільнений зі служби 21.12.2010 року на підставі п.64 «Ж»(за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України наказом УМВС № 341 о/с від 21.12.2010 року.
Відповідно до трудової книжки має загальний стаж роботи в календарному обчисленні 16 років, 03 місяці, 24 дні, а в пільговому обчисленні 21 рік, 01 місяць, 14 днів.
Підставою для звільнення став рапорт ОСОБА_3 від 18.11.2010 року, поданий начальникові УМВС, в якому він просить звільнити його з органів внутрішніх справ за власним бажанням в зв'язку з наявністю вислуги років для призначення пенсії по лінії МВС України.
На підставі рапорту та подання науково-дослідного експертного криміналістичного центру УМВС (далі НДЕКЦ), де проходив службу позивач, а також рішення керівництва УМВС, був виданий наказ УМВС 21.12.2010 року № 341 о/с про звільнення ОСОБА_3 - начальника сектору організації роботи з експертного огляду та знешкодження вибухових пристроїв та речовин відділу вибухотехнічних і пожежно-технічних досліджень при НДЕКЦ УМВС.
Цим наказом ОСОБА_3 не передбачена виплата одноразової грошової допомоги при звільнення з ОВС за строк календарної служби.
Будучи не згідним з рішенням керівництва УМВС, ОСОБА_3. 25.01.2011 року звернувся до начальника УМВС з листом, в якому просив провести виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за 16 повних календарних років служби, посилаючись на те, що стаття 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»передбачає виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний рік служби. Звернення ОСОБА_3 було розглянуто керівництвом УМВС та 01.02.2011 року за № 8/1031 йому була направлена відповідь, в якій роз'яснено що право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 25 % виникає в особи за обставин, які визначені в переліку, затвердженому постановою КМУ від 04.03.1994 року № 150 і в зв'язку з тим, що документів, передбачених цим переліком, він не надав, то підстави для нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні відсутні.
Суд не погоджується з твердженнями представника відповідача про те, що відсутні правові підстави для виплати позивачу грошової допомоги в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний рік служби при звільненні за власним бажанням, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених військової служби та деяких інших осіб» особам офіцерського складу прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби, військової служби, за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується одноразова грошова допомога розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Пунктом 10 Постанови КМУ від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії та грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей визначено:
військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної пожежної охорони, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: які звільняються зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до пп. «ж» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991 року, в редакції від 08.06.2005 року за № 428, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків. Згідно пп. «и»п. 64 вказаного Положення, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України. Норма права викладена в пп. «и»п. 64 вказаного Положення є бланкетною та при її застосуванні відправляє до підзаконного нормативно-правового акту, а саме, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять службу за контрактом»№ 150 від 04.03.1994 року.
Проте, дана постанова Кабінету Міністрів України № 150 від 04.03.1994 року розповсюджується на осіб, звільнених як за сімейними обставинами так і інших поважних причин. Оскільки позивач був звільнений за п. 64 «ж»за власним бажанням, то вищевказана постанова не може застосовуватися до даних спірних правовідносин.
Відмовляючи у виплаті одноразової грошової допомоги, відповідач виходив з того, що до поняття «звільнення за власним бажанням» входить звільнення за сімейними обставинами, іншого формулювання з цих причин не передбачено. Суд з такою позицією не може погодитися з наступних підстав.
Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114, як самостійні підстави для звільнення передбачені як за власним бажанням, так і через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України (п.64). Тому ототожнювати ці дві підстави для звільнення неможливо.
Частиною другою статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено дві умови для отримання одноразової грошової допомоги: наявність у особи, що звільняється, права на пенсію за цим законом, а також звільнення зі служби з однієї з двох зазначених підстав - за власним бажанням або через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.
Обидві ці вимоги у позивача в наявності: тобто він має право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також звільнений відповідачем саме за власним бажанням.
Таким чином, суд, виходячи з вищевикладеного, вважає, що позивач має всі підстави на отримання грошової допомоги у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Крім того, позиція суду знаходить своє підтвердження в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18.11.200 року по адміністративній справі № Н-861/10.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положенням частини 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок що до доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159 -163, 181 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати дії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в розмірі 25% щомісячного грошового забезпечення за 16 повних календарних років в період з 31.08.1994 року по 21.12.2010 року - неправомірними.
Зобов'язати управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в розмірі 25% щомісячного грошового забезпечення за 16 повних календарних років в період з 31.08.1994 року по 21.12.2010 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 3 грн. 40 коп. судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд за правилами встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Мишенко