22 березня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/1977/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Чеснокової А.О.,
при секретарі - Пшенишному В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови, -
10 березня 2011 року позивач Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 22 лютого 2011 року ВП № 24561716.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 22 лютого 2011 року державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2а-2612/10, виданим на виконання постанови Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 06 грудня 2010 року про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області ( надалі -Центр) здійснити перерахунок та донарахувати ОСОБА_2, як інваліду 2 групи щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік, відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про державний бюджет України на 2010 рік", з урахуванням виплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік. Позивач вважає, що вказана постанова про відкриття виконавчого провадження є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки виконання судового рішення може бути проведено тільки за рахунок коштів, які будуть додатково виділені Міністерством фінансів України для Міністерства праці та соціальної політики України на виконання судових рішень. Крім того зазначив, що Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області не уповноважений здійснювати вищезазначені виплати за минулі роки.
В судове засідання позивач не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про що свідчить розписка про отримання судової повістки, в матеріалах справи також міститься клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав до суду письмові заперечення, в яких вказав, що оскаржувану постанову вважає обґрунтованою та правомірною, оскільки державний виконавець при її винесенні діяв відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, Закону України "Про виконавче провадження", а також просив розглядати справу за його відсутності.
Судом визнано за можливе розглядати справу за даної явки на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, в порядку статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у справі № 2-а-2612/10 зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області ( надалі -Центр) здійснити перерахунок та донарахувати ОСОБА_2, як інваліду 2 групи щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік, відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про державний бюджет України на 2010 рік", з урахуванням виплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік.
На виконання вказаної постанови суду Лубенським районним судом видано виконавчий лист від 06 грудня 2010 року № 2-а-2612/10.
22 лютого 2011 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Полтавській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-а-2612/10.
Позивач, не погоджуючись із вищевказаною постановою та діями державного виконавця щодо її винесення, звернувся до суду з вимогою скасувати спірну постанову.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно із статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 21) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 3) в інших передбачених законом випадках.
Статтею 19 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у виконавчому документі повинні бути зазначені: 1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; 2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; 3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання чинності рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою. Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.
Відповідно до частин 1 - 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відтак, прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження у разі, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання та виконавчий документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення - є обов'язком державного виконавця.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що виконавчий лист у справі № 2-а-2612/10 відповідає вимогам статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" та своєчасно пред'явлений за належним місцем виконання рішення до примусового виконання.
Посилання позивача на відсутність повноважень на здійснення функцій щодо виділення додаткових коштів, судом відхиляються з мотивів безпідставності та недоведеності, виходячи з наступних міркувань.
Згідно з вимогами частини 5 статті 124 Конституції України, частин 2 - 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відсутність у Державному бюджеті коштів на виплату щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена допомога. Однак, в той же час, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальних захист, в тому числі й на отримання зазначеної виплати, яка прямо передбачена законом.
Відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини у справі "Кечко проти України"… якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, невиконання рішення суду по зобов'язанню органа виплачувати особі недоплачену разову грошову допомогу як учаснику бойових дій у зв'язку з відсутністю коштів є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції - справа "Буховець проти України" від 08 листопада 2005 року, справа "Шевченко проти України" від 29 листопада 2005 року, справа "Васіленков проти України" від 03 травня 2005 року, справа "Войтенко проти України" від 29 червня 2004 року.
Практика Європейського Суду з прав людини вказує на те, що у розумний строк розгляду справи включається період від надходження до суду заяви до закінчення виконання рішення суду.
Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області діяв на підставах, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України "Про виконавче провадження", з використанням цих повноважень з метою, з якою це повноваження надано, а оскаржувана постанова є правомірною, оскільки відсутність коштів у боржника-державного органу, не може бути поважною причиною для невиконання судового рішення, що набрало законної сили та є порушенням прав стягувача-громадянина України на судовий захист.
Аналізуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови необґрунтовані та в їх задоволенні необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області до Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 25 березня 2011 року.
Суддя А.О. Чеснокова