Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
м. Миколаїв.
15:05 год.
16.02.2011 р. Справа № 2а-5101/10/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,
представника позивача: не прибув,
представника відповідача 1: не прибув,
представника відповідача 2: Бондаря І.П., довіреність № 2569/10/10-112 від 28.10.10 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомСПД ОСОБА_2, АДРЕСА_1
доВідповідача 1: ДПІ у Березанському районі Миколаївської області, вул. Леніна, 80, с. Березанка, Березанський район, Миколаївська область, 57400 Відповідача 2: ДПА України у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54009
проскасування податкового повідомлення-рішення від 06.07.10 р. № 0000592303
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
1) визнати протиправними дії фахівців ДПА у Миколаївській області з внесення в Акт перевірки необґрунтованих даних щодо неоприбуткування готівки;
2) визнати протиправним рішення ДПІ у Березанському районі Миколаївської області від 06.07.10 р. № 0000592303;
3) скасувати вищезазначене рішення.
Заявою від 11.11.10 р. (а. 68-70) позивач змінив позовні вимоги та просить суд скасувати рішення ДПІ у Березанському районі Миколаївської області від 06.07.10 р. № 0000592303.
Відповідно до ст. 137 КАС України, позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені КАС України для позовних заяв.
Враховуючи те, що позивач скористався своїм правом змінити позовні вимоги, а його заява подана до початку судового розгляду справи по суті та відповідає вимогам, які встановлені КАС України для позовних заяв, суд розглядає позовні вимоги, викладені у заяві позивача від 11.11.10 р.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач послався на те, що перевірка проведена з порушенням вимог ст. 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфери торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме його не було повідомлено за 10 днів до початку проведення перевірки. Також позивач зазначає, що готівкові кошти у сумі 4815,0 грн. були ним належним чином та своєчасно оприбутковані у книзі обліку доходів і витрат, а тому рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів є неправомірним.
Відповідачі адміністративний позов не визнали та подали суду заперечення (а. с. 53-54, 59-60), в яких зазначили що перевірка позивача проведена у відповідності до вимог законодавства, а факт неоприбуткування позивачем готівки підтверджується відсутністю відповідних записів у книзі обліку розрахункових операцій і, відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 12.06.95 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», за таке порушення до позивача застосовано фінансову санкцію у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях на нього.
У відповідності до вимог ст. 160 ч. 3 КАС України, у судовому засіданні 16.02.11 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Приймаючи рішення у справі судом взято до уваги наступне.
Щодо правомірності проведеної перевірки, суд зазначає таке.
21.06.10 р. відповідачем 2 здійснена планова перевірка господарської одиниці кафетерію «Бабушкіна кухня», розташованого за адресою: с. Коблеве, вул. Одеська, 7, з питань дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.
Статтею 15 ч. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Згідно ст. 16 ч. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Стаття 16 ч. 4 цього ж Закону, встановлює, що планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
За огляду на наведене, посилання позивача на протиправність перевірки, відхиляються судом оскільки статтею 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», чинною на час проведення перевірки, визначені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»не визначає порядок нарахування та сплати податків і, таким чином, дія ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»щодо порядку проведення перевірки, не розповсюджується на здійснення перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового обігу.
Згідно положень ст. 112 Закону України «Про державну податкову службу», чинною на час проведення перевірки, яка визначала умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок, посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку.
Перевірку позивача здійснено на підставі направлень на перевірку від № № 708/23-517, 709/23-517 від 17.06.10 р. (а. с. 57-58) наданих інспекторам Долгошеї Ю.Я. та Федоровічу О.О. відповідно. Згідно підпису на вказаних направленнях, за відсутності позивача, вони були вручені продавцю ОСОБА_3
Згідно ст. 112 ч. 2 Закону України «Про державну податкову службу», ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, було підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки.
Якщо позивач вважав перевірку незаконною, використовуючи право, надане йому вищезазначеною статтею Закону, він мав право не допустити відповідача 2 до перевірки, що ним зроблено не було.
За результатами перевірки складений Акт № 0299/14/00/23/НОМЕР_2 від 21.06.10 р. (а. с. 10-11), у якому зафіксовано порушення позивачем ст. 3 п. п. 2, 5, 13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфери торгівлі, громадського харчування та послуг»та п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.04 р. № 637, а саме:
- непроведення розрахунку з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення;
- незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій;
- неоприбуткування готівки, що надходить до каси, в повній сумі її фактичного надходження у книзі обліку розрахункових операцій.
На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем 1 прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.07.10 р. № 0000592303 (а. с. 9), яким до позивача, на підставі ст. 1 Указу Президента України від 12.06.95 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», застосовано фінансову санкцію за неоприбуткування готівки, що надходить до каси, в повній сумі її фактичного надходження у книзі обліку розрахункових операцій у суми 24075,0 грн.
Оцінюючі правомірність застосування відповідачем 1 до позивача фінансової санкції, суд враховує таке.
Відповідно до ст. 3 п. 5 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфери торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення.
Згідно ст. 9 п. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфери торгівлі, громадського харчування та послуг», у редакції чинній на час проведення перевірки позивача та застосування фінансової санкції, реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.
Як зазначено у описовій частині Акту перевірки (а. с. 10 зворот), позивач реєстратор розрахункових операцій не використовує, оскільки є платником єдиного податку, що підтверджується і свідоцтвом про сплату єдиного податку (а. с. 13).
Таким чином, з огляду на наведені норми законодавства, оскільки позивач не застосовує реєстратор розрахункових операцій, на нього покладено обов'язок проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій з додержанням встановленого порядку її ведення.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфери торгівлі, громадського харчування та послуг», книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).
Як слідує з визначення поняття книги обліку розрахункових операцій, до неї повинні щоденно заноситись відомості про рух готівкових коштів.
Відповідно до п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.04 р. № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Перевіркою позивача встановлено відсутність записів у книзі обліку розрахункових операцій з 05.06.10 р. до 20.06.10 р. (а. с. 56), на загальну суму 4815,0 грн.
Посилання позивача на те, що готівкові кошти були ним своєчасно оприбутковані у книзі обліку доходів і витрат не приймаються судом до уваги, оскільки п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.04 р. № 637 безальтернативно визначає, що оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій, тобто позивач мав оприбуткувати готівкові кошти саме у книзі обліку розрахункових операцій, а не у книзі обліку доходів і витрат.
Оскільки позивач не оприбуткував готівкові кошти у книзі обліку розрахункових операцій, відповідач 1 правомірно, керуючись ст. 1 Указу Президента України від 12.06.95 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», застосував до позивача фінансову санкцію у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми, що складає 24075,0 грн. (4815х5=24075).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанова у повному обсязі складена
21 лютого 2011 р.
Суддя А. О. Мороз