Україна
17 березня 2011 р. справа № 2а/0570/2539/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11-30
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Соколової О.А.
при секретарі Федорової А.О.
представника відповідача - Єфімової С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі структурного підрозділу Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області про визнання недійсною та скасування постанови №118635 від 25.01.11,
У лютому 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі структурного підрозділу Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області про визнання недійсною та скасування постанови №118635 від 25.01.11, позов вмотивовано тим, що начальником Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області винесена постанова № 118635 від 25.01.11 про застосування фінансової санкції у сумі 1 700 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт. При складанні акту про правопорушення позивач не була присутня, копію акта направлено поштою по її запиту. Згідно акту № 222204 від 08.12.10 позивачу стало відомо, що порушення законодавства про автомобільний транспорт було скоєно при керуванні легковим автомобілем НОМЕР_1, що належить останній. На час правопорушення зазначений автомобіль експлуатувався не позивачем, а водієм ОСОБА_3 на підставі наданої позивачем нотаріальної довіреності серії ВМХ № 050372 від 30.06.10 на право керування транспортним засобом. Крім того, на ім'я ОСОБА_4 був видан тимчасовий реєстраційний талон серії НОМЕР_4 на право керування вищевказаним автомобілем. Позивач діяльність щодо пасажирських перевезень не здійснюється з водієм у трудових відносинах не знаходиться.
Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Через відділ діловодства та документообігу суду надав заяву в якій просила розглянути справу за її відсутністю.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволені позову, надавши заперечення , в якому зазначив, що 08.12.10 державними інспекторами ТУ ГДІАТ в Донецькій області здійснювалась перевірка у місті Маріуполі р-н Маркохіму, згідно завдання на перевірку № 104576 від 06.12.10. Під час перевірки транспортного засобу марки ЗАЗ-DAEWOO держномер НОМЕР_3, який належить позивачу, були виявлені порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме надання послуг з перевезень пасажирів без одержання документів передбачених ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», про що було складено акт № 222202 від 08.12.10. Факт обладнання належного позивачці автомобіля в якості таксі підтверджується фотографією зазначеного транспортного засобу, зробленої під час перевірки. На підставі викладеного представник відповідача просила суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Крім того, зазначив, що позивач з вимогою просить визнати недійсною та скасування постанову №118635 від 25.01.11, водночас помилково посилається не на той акт перевірки.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2, зареєстрована як юридична особа Першотравневою районною державною адміністрацією Донецької області 13.04.06., ідентифікаційний код НОМЕР_2.
Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Донецькій області проведено перевірку транспортного засобу, за результатами якої складено акт № 222202 від 08.12.10, згідно якого, 8 грудня 2010 року о 08 годині 30 хвилин в р-н Маркохіму у м. Маріуполі Донецької області водієм ОСОБА_5 надавались послуги з перевезення пасажирів на легковому автомобілі НОМЕР_3, облаштованому як таксі, без наявності ліцензійної картки, відповідальність за що передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Зазначений автомобіль належить ОСОБА_2.(а.с.20).
На підставі вказаного акту прийнято оскаржену постанову №118635 від 25.01.11, відповідно якої до позивача застосовані фінансові санкції у розмірі 1700 грн. (а.с5).
У судовому засіданні встановлено, що відповідно до витягу з інформаційної бази територіального управління Головавтотрансінспекції Донецької області за період 08.12.11 акт № 222202 від 08.02.10 складено відносно водія ОСОБА_5 та прийнято оскаржуваєму постанову про застосування фінансових санкцій № 118635 від 25.01.11 (а.с.36-37).
Згідно листа начальника управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області № 05/01-1085 від 17.01.11 акт № 222204 від 08.12.10 не має відношення до вищезазначеної постанови по справі, тому що постанова за № 118635 від 25.01.11 відноситься до акту № 222202 від 08.12.10 (а.с.35).
Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Донецькій області згідно з пунктом 1 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 888 від 14.12.05, є територіальним структурним підрозділом Головної державної інспекції на автомобільному транспорті без права юридичної особи, має печатку зі своїм найменуванням і зображенням малого Державного Герба України.
Відповідно до пункту 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.06, територіальне управління є органом державного контролю на автомобільному транспорті.
Пунктом 4 вказаного Порядку визначено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.
Як вбачається зі змісту постанови №118635 від 25.01.11, у відношенні ОСОБА_2 застосовано фінансові санкції на підставі абзацу 4 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ від 05.04.01 (далі-Закон № 2344) за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме стоянку легкового автомобіля, який не облаштований як таксі і не має ліцензійної картки, та посадку пасажирів на стоянці таксі - штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 39 Закону № 2344 містить перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Відповідно до частини першої зазначеної статті автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Зокрема, документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі:
для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інші документи, передбачені законодавством України.
Визначення термінів «автомобільний перевізник» та «водій» наведено у статті 1 Закону № 2344.
Так, автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Тобто, для перевізника необхідна належність транспортного засобу (права власності на нього або договору оренди).
Таким чином, перевізником в даному випадку виступала саме ОСОБА_2, а ОСОБА_5 є водієм. Згідно пояснень, зазначених в акті перевірки: «працюю в службі таксі «Лідер», необхідні документи яких не вистачає знаходяться на фірмі» (а.с.20).
За приписами ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому постановою КМ України від 8 листопада 2006 р. № 1567, визначається процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, в тому числі наявність у суб'єктів господарювання відповідних ліцензій і ліцензійних карток. Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок. Під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. Рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб у кількості не менш як дві особи відповідно до завдання на перевірку. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт. У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
Згідно з п. 26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. Як вбачається з матеріалів справи позивачу направлявся лист №05/02-5636 від 17.12.10 про час і місце розгляду справи, але на розгляд справи не з'явилася (а.с.33).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем було допущено порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачено абз.3 ч.1 ст.60 Закону № 2344, а саме експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки.
Суд погоджується з відповідачем, що дії начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області при винесенні постанови № 118635 відповідають чинному законодавству і були прийняті у відповідності до наданих повноважень та згідно закону. Відтак, правомірним є застосування до позивача санкцій за порушення законодавства про автомобільний транспорт у розмірі, визначеному абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344 - у сумі 1 700 грн.
Отже, суд дійшов до висновку щодо необґрунтованості позову та відсутності підстав для його задоволення.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволені позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі структурного підрозділу Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області про визнання недійсною та скасування постанови №118635 від 25.01.11
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 17 березня 2011 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 22 березня 2011 року.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення через Донецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Соколова О. А.