22 березня 2011 року Справа № 2а/0370/620/11
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ковальчука В.Д.,
при секретарі судового засідання Годунок Т.О.,
за участю прокурора Гончара Б.С.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Білозьорова В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини 1141 ВВ МВС України про стягнення грошової компенсації за неcтримане речове майно,
Військовий прокурор Луцького гарнізону звернувся з адміністративним позовом в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини 1141 ВВ МВС України про стягнення грошової компенсації за нестримане речове майно в розмірі 3 062,79 грн., обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 проходила службу в Військовій частині 1141 ВВ МВС України та перебувала на речовому забезпеченні, 14.01.2011 року була звільнена з військової служби в запас Збройних Сил України за станом здоров'я та виключена зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. За період проходження служби в Військовій частині 1141 ВВ МВС України ОСОБА_1 не забезпечувалася предметами форменого обмундирування в повній мірі, у зв'язку з чим на момент звільнення з військової служби, ОСОБА_1 набула права на грошову компенсацію за нестримане речове майно в розмірі 3 062,79 грн. Проте, вказана грошова компенсація не була виплачена відповідачем, відтак просить стягнути з Військової частини 1141 ВВ МВС України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за нестримане речове майно в розмірі 3 062,79 грн.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просить адміністративний позов задовольнити повністю.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві, просить адміністративний позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просить в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Заслухавши пояснення прокурора, позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Згідно абзацу «б» частини 6 статті 23 Закону України від 25.03.1992р. № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (надалі - Закон № 2232-XII), контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби.
В судовому засіданні встановлено, що наказом начальника управління Західного територіального командування внутрішніх військ МВС України № 2 о/с від 14.01.2011 року, на підставі пункту 6 «Б» статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я), прапорщик ОСОБА_1 була звільнена з військової служби у запас Збройних Сил України.
Наказом командира Військової частини 1141 ВВ МВС України № 35 від 21.02.2011 року ОСОБА_1 була виключена зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а. с. 7).
На підставі наказу № 35 від 21.02.2011 року, Військовою частиною 1141 ВВ МВС України проведено розрахунок виплати грошової компенсації замість належних предметів форменого обмундирування, що підлягає видачі прапорщику ОСОБА_1 за період проходження нею служби з 01.11.1994 року по 21.02.2011 року, в розмірі 3 062,79 грн. (а. с. 8).
Проте, на момент звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас Збройних Сил України, та на момент звернення до суду, Військовою частиною 1141 ВВ МВС України не було виплачено позивачу належну їй грошову компенсацію за нестримане речове майно.
Гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами (стаття 40 Закону № 2232-XII).
Статтями 1, 2 Закону України від 20.12.1991р. № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (наділі - Закон № 2011-XII) встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Згідно вимог статей 9, 91 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Зокрема, згідно вимог пунктів 20, 27, 28 постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2004р. № 1444 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» офіцерам, прапорщикам і мічманам за їх бажанням дозволяється (з дати виникнення права на отримання речового майна) замість одних предметів речового майна, передбачених нормами забезпечення, видавати інші, вартість яких не перевищує вартості предметів, що замінюються, або виплачувати за них грошову компенсацію. Дія цього пункту поширюється на військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, після перших трьох років служби за умови подальшого продовження ними контракту. Військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації. У разі звільнення у запас військовослужбовцю видається речовий атестат, який додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення військовослужбовець буде призваний із запасу, до його забезпечення зараховується раніше отримане речове майно. Військовослужбовцям, які звільняються у запас або відставку без права носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за нестримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з довідок №№ 13-15 про виплату грошової компенсації замість належних предметів форменого обмундирування, що підлягає видачі прапорщику ОСОБА_1:
- за період проходження нею служби з 01.11.1994 року по 10.03.2000 року в розмірі 527,32 грн. (а. с. 14).;
- за період проходження нею служби з 11.03.2000 року по 27.10.2004 року в розмірі 1 061,63 грн. (а. с. 15).;
- за період проходження нею служби з 28.10.2004 року по 21.02.2011 року в розмірі 1 473 ,84 грн. (а. с. 16).
Проте, з 11 березня 2000 року частиною 2 Закону України від 17.02.2000р. № 1459-III «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» було призупинено дію частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна.
З січня 2001 року набула чинності стаття 16 Закону України «Про Збройні Сили України», якою військовослужбовцям гарантувалося одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного (у тому числі санаторно-курортного) та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер та умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Зазначений Закон не передбачав отримання грошової компенсації за нестримане речове забезпечення.
Таким чином, грошова компенсація замість речового майна була передбачена законодавством України в період з 20 грудня 1991 року по 11 березня 2000 року та з 4 лютого 2005 року.
Також, частиною 1 статті 43 Закону № 2232-XII встановлено, що фінансове забезпечення заходів, пов'язаних з організацією військової служби і виконанням військового обов'язку, здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України.
Статтею 23 Закону № 2011-XII встановлено, що фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.
Суд вважає, що позивач не пропустила строку звернення до суду, оскільки їй стало відомо, що її права порушенні 28.02.2011 року.
Таким чином, на підставі викладеного вище суд приходить до висновку, що грошова компенсація за нестримане речове забезпечення підлягає стягненню з Військової частини 1141 ВВ МВС України на користь ОСОБА_1 за період проходження служби з 01.11.1994 року по 10.03.2000 року в сумі 527,32 грн. та з 28.10.2004 року по 21.02.2011 року в сумі 1 473 ,84 грн., а всього на загальну суму 2 001,16 грн.
Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2004р. № 1444 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час», суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з Військової частини 1141 ВВ МВС України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за нестримане речове майно в розмірі 2 001 (дві тисячі одну) грн. 16 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 25 березня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий В.Д.Ковальчук