16 березня 2011 року Справа № 2а/0370/368/11
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Каленюк Ж.В.,
при секретарі Ковальчуку С.В.,
за участю представника позивача Хотинець М.У.,
представника відповідача Зицика С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньфрукт" до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції (Маневицького відділення) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 04 лютого 2011 року № 0000542301/3, №0000622301/3, №0000632301/3, від 19 листопада 2010 року №0000642301/0,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньфрукт» (надалі - ТзОВ «Волиньфрукт», позивач, підприємство, товариство) звернулося з адміністративним позовом до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції (Маневицького відділення) (надалі - Ківерцівська МДПІ, відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень: від 19 листопада 2010 року № 0000642301/0 про визначення позивачу зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) у сумі 71 850,00 грн. (47 900,00 грн. основного платежу та 23 950,00 грн. штрафних санкцій), від 04 лютого 2011 року № 0000632301/3 про донарахування ПДВ у сумі 238 817,00 грн. (156 720, 00 грн. основного платежу та 82 097,00 грн. штрафних санкцій), № 0000622301/3 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 6 681,00 грн., № 0000542301/3 про визначення зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 220 979,00 грн. (161 518,00 грн. основного платежу та 59 461,00 грн. штрафних санкцій).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Ківерцівською МДПІ (Маневицьким відділенням) з 23 липня 2010 року по 12 серпня 2010 року було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Волиньфрукт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01 липня 2009 року по 31 березня 2010 року. За результатами перевірки 06 вересня 2010 року було складено акт, яким зафіксовані порушення п.5.1 пп.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження зобов'язань з податку на прибуток підприємств у сумі 161 518,30 грн., пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, пп. 7.2.6 п. 7.2. пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 47 900,00 грн., завищено ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 89 085,00 грн. та завищено від'ємне значення між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму 155 724,00 грн.
На підставі акта перевірки 15 вересня 2010 року відповідачем були винесені податкові повідомлення рішення № 0000542301/0, № 0000552301/0, № 0000532301/0. Вказані рішення позивачем були оскаржені в адміністративному порядку.
За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 15 вересня 2010 року № 0000532301/0 про визначення зобов'язання з податку на прибуток у сумі 221 764,00 грн. (161 518,00 грн. основного платежу та 60 246,00 грн. штрафних санкцій) Ківерцівською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 18 жовтня 2010 року № 0000532301/1, яким суму податкових зобов'язань залишено в силі, однак на підставі рішення Державної податкової адміністрації у Волинській області (ДПА у Волинській області) воно було скасоване у сумі 785,00 грн. штрафних санкцій (Ківерцівською МДПІ було винесено нове податкове повідомлення-рішення від 19 листопада 2010 року № 0000622301/2 у сумі 220 979,00 грн. (161 518,00 грн. основного платежу та 59 461,00 грн. штрафних санкцій). Згідно з рішенням ДПА України повторну скаргу позивача було залишено без задоволення, а Ківерцівською МДПІ 04 лютого 2011 року було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000622301/3 з визначенням нового строку для сплати зобов'язання.
За результатами адміністративного оскарження до податкових органів усіх рівнів податкового повідомлення-рішення від 15 вересня 2010 року № 0000542301/0 про визначення зобов'язання з ПДВ у сумі 71 850,00 грн. (47 900,00 грн. основного платежу та 23 950,00 грн. штрафних санкцій) Ківерцівською МДПІ приймалися податкові повідомлення-рішення від 15 жовтня 2010 року № 0000542301/1, від 19 листопада 2010 року № 0000542301/2, від 04 лютого 2011 року № 0000542301/3 про визначення зобов'язань у тій самій сумі, але з новими строками для сплати.
Крім того, ДПА у Волинській області за результатами розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення Ківерцівської МДПІ від 15 вересня 2010 року № 0000542301/1 донараховано податкових зобов'язань з ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 238 817,00 грн., про що Ківерцівською МДПІ 19 листопада 2010 року було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000642301/0 (з них 156 720,00 грн. основного платежу та 82 097,00 грн. штрафних санкцій). Після розгляду скарги ДПА України, якою дане рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення, повідомлення-рішення з новим строком для сплати не надходило.
За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 15 вересня 2010 року № 0000552301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 89 085,00 грн. Ківерцівською МДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 18 жовтня 2010 року № 0000552301/1. На підставі рішення ДПА у Волинській області Ківерцівською МДПІ зменшено упереджену суму бюджетного відшкодування ПДВ на 82 404,00 грн., про що винесено податкове повідомлення-рішення від 19 листопада 2010 року № 0000632301/2 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 6 681,00 грн. За результатами перегляду рішення ДПА України Ківерцівською МДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 04 лютого 2011 року № 0000632301/3 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 6 681,00 грн.
Позивач вважає податкові повідомлення рішення Ківерцівської МДПІ від 04 лютого 2011 року № 0000622301/3, № 0000542301/3, № 0000632301/3 та від 19 листопада 2010 року № 0000642301/0, які після завершення процедури адміністративного оскарження є остаточними, такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства, а тому вони мають бути визнані нечинними з наступних підстав.
Актом попередньої перевірки ТзОВ «Волиньфрукт» від 20 жовтня 2009 року № 21/2301/32196235 було встановлено порушення п.5.1 пп.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку із включенням до складу валових витрат за маркетингові послуги, послуги з адміністрування на платформі та послуги з організації просування товарів, отримані від ТзОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», які, на думку податкового органу, не були пов'язані з господарською діяльністю товариства та не підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку. Прийняте на підставі акта від 20 жовтня 2009 року повідомлення-рішення від 28 квітня 2010 року № 0000672301/3 позивач оскаржив у судовому порядку. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 29 червня 2010 року у справі № 2а-1437/10/0370 дане податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасоване, при цьому судом встановлено правомірність віднесення до валових витрат послуг, отриманих від ТзОВ «Метро Кеш енд Кері Україна». В акті перевірки від 06 вересня 2010 року податкова інспекція посилається на порушення підприємством податкового законодавства з тих самих підстав за господарськими операціями з тим самим контрагентом, що і в акті перевірки від 20 жовтня 2009 року. Разом з тим, висновки відповідача спростовані судом при розгляді адміністративної справи про оскарження податкового повідомлення-рішення.
Крім того, позивач зазначив, що при проведенні перевірки не було доведено той факт, що у ТзОВ «Волиньфрукт» немає в наявності первинних документів на підтвердження операцій з ТзОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», а лише вказано на те, що документи не відповідають формі. Разом з тим, первинні документи містять необхідні реквізити; витрати, понесені підприємством на оплату послуг, є економічно обґрунтованими, оскільки ці послуги надавались на період дії договірних відносин з поставки товару; послуги мали ознаки регулярних та постійних, спрямовані на отримання прибутку, а тому віднесені товариством до валових витрат та до податкового кредиту з ПДВ у відповідних періодах правомірно та обґрунтовано.
Також позивач вважає, що податковим органом неправомірно було прийнято рішення про застосування 20 % ставки з ПДВ за експортними операціями на виконання контракту від 16 вересня 2008 року № EV- 09/08, укладеного з фірмою ECO-PRODUCT LLC (США) про поставку фруктів, грибів, ягід, овочів у свіжому, замороженому, соленому і консервованому вигляді. Для перевірки було пред'явлено усі підтверджуючі документи, необхідні для проведення даних операцій, зокрема: контракт, вантажно-митні декларації (ВМД), відвантажувальні документи з відмітками митних органів, документи, які підтверджують легітимність покупця за контрактом - ECO-PRODUCT LLC (оригінали та копії з перекладом).
Відповідач, посилаючись на «отриману інформацію управління боротьби з відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА у Волинській області з мережі Інтернет», робить припущення, що фірма ECO-PRODUCT LLC (США) з 30 травня 2007 року має статус «revoked» (анульовано). Податковою інспекцією з цих підстав фактично було визнано недійсними ВМД, не дивлячись на те, що митними органами було здійснено відмітки «Задекларовані в цій ВМД товари вивезені за межі митної території України в повному обсязі», що свідчить про перетинання товаром митного кордону України і є експортом. Ні договір, ні ВМД не визнані у встановленому порядку недійсними та не оскаржено.
Позивач просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 19 листопада 2010 року № 0000642301/0 та від 04 лютого 2011 року № 0000632301/3, № 0000622301/3, № 0000542301/3.
У письмовому запереченні проти адміністративного позову відповідач його вимог не визнав та зазначив, що перевіркою (акт від 06 вересня 2010 року №10/2301/32196235) встановлено завищення ТзОВ „Волиньфрукт" валових витрат на загальну суму 646 073,00 грн., у тому числі за третій квартал 2009 року - на 441 076,00 грн., за четвертий квартал 2009 року - на 202 450,00 грн., за перший квартал 2010 року - на 2 547,00 грн. Зокрема, в порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ТзОВ „Волиньфрукт" віднесено до складу витрат з придбання товарів (робіт, послуг) вартість послуг по адмініструванню на платформі, з організації просування товарів та маркетингових послуг стосовно товарів, наданих ТзОВ " Метро Кеш енд Кері Україна" згідно з податковими накладними та актами приймання наданих послуг (одночасно є рахунком до сплати), в яких відсутня інформація про те, що отримані послуги пов'язані з господарською діяльністю суб'єкта господарювання, вони не підтверджені відповідними документами бухгалтерського обліку. Надані для перевірки первинні документи щодо надання інформаційних послуг містять лише назву послуг та їх вартість, а документи, що містять інформацію про проведені заходи щодо надання вказаних послуг, для перевірки не надані.
Крім того, перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період, що підлягав перевірці, встановлено, що ТзОВ „Волиньфрукт" в порушення пп.7.2.6 п.7.2, пп. 7.4.1 п.7.4, п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" включено до податкового кредиту згідно з податковими накладними 129 214,00 грн. ПДВ з вартості послуг, наданих ТзОВ " Метро Кеш енд Кері Україна", внаслідок чого завищено податковий кредит на 129 21,00 грн. (за липень 2009 року на 25 277,00 грн., серпень 2009 року на 26 024,00 грн., вересень 2009 року на 36 854,00 грн., жовтень 2009 року на 9 861,00 грн., листопад 2009 pоку на 7 610,00 грн., грудень 2009 року на 23 079,00 грн., січень 2010 року на 509,00 грн.).
Також, як свідчать матеріали перевірки, ТзОВ „Волиньфрукт" в липні 2009 року здійснило продаж ягід та грибів за межі митної території України та при експорті зазначеної продукції підприємство застосувало відповідно до ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість" нульову ставку ПДВ.
Згідно з контрактом купівлі - продажу від 16 вересня 2008 pоку № EV-09/08 (з додатком від 12.02.2009 р. №4), укладеного з фірмою ECO-PRODUKT LLC (CШA), ТзОВ „Волиньфрукт" експортовано зазначеному нерезиденту відповідно до ВМД в липні 2009 року заморожені ягоди чорниці та гриби лисички охолоджені на загальну суму 817 474,00 грн.
Однак згідно з отриманої від Державного комітету фінансового моніторингу України інформації встановлено, що фірма ECO-PRODUKT LLC з 30 травня 2007 pоку має статус «анульовано». Таким чином, наведене свідчить про порушення при укладанні контракту Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06 вересня 2001 року №201 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 вересня 2001 року за №833/6024 (із змінами і доповненнями), а ВМД в порушення вимог Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 1997 року, Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09 липня 1997 року №307 містять фіктивні дані щодо покупця товару і відповідно є недійсними.
Згідно з ч.1 та ч. 5 ст.203, ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України правочин ТзОВ „Волиньфрукт" із фірмою ECO-PRODUKT LLC є нікчемними, а тому права на застосування нульової ставки до бази оподаткування, передбаченої ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість", у товариства немає, відтак, поставка товарів на загальну суму 817 474 грн. підлягає оподаткуванню за ставкою 20 %.
За наслідками перевірки збільшено податкове зобов'язання з ПДВ за липень 2009 року на загальну суму 163 495,00 грн.
За наслідками адміністративного оскарження повідомлень-рішень Ківецівської МДПІ, ДПА у Волинській області прийняла рішення: податкові повідомлення-рішення Ківерцівської МДПІ від 15 вересня 2010 року №0000542301/0 про сплату податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 71 850,00 грн. залишити без змін; податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2010 року №0000532301/0 про сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 221 764,00 грн. скасувати в частині зайво визначеної штрафної санкції у сумі 185,00 грн., а в іншій частині залишити без змін; податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2010 року №0000552301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 89 085,00 грн. скасовано у сумі 82 404,00 грн., а також було збільшено суму податкового зобов'язання з ПДВ на 238 817,00 грн., про що винесено окреме податкове повідомлення-рішення від 19 листопада 2010 року № 0000642301/0.
ДПА України повторну скаргу підприємства залишила без задоволення, а рішення ДПА у Волинській області - без змін.
Відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав повністю з підстав, викладених у письмовому запереченні, та просив в задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, надані сторонами як з власної ініціативи, так і на вимогу суду, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що ТзОВ «Волиньфрукт» 18 вересня 2002 року зареєстроване Маневицькою районною державною адміністрацією Волинської області, що підтверджується копіями свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №685938 (а.с.68, том 1), довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 200401/166 (а.с.69, том 1).
Підприємство перебуває на податковому обліку в Маневицькому відділенні Ківерцівської МДПІ та є платником ПДВ (а.с.9 зворот, том 1, аркуш акта перевірки 2).
З 23 липня по 27 серпня 2010 року працівниками ДПА у Волинській області та Ківерцівської МДПІ на підставі плану-графіка проведення документальних перевірок на третій квартал 2010 року, направлення № 6/23-1, направлення № 0000980, наказу від 12 серпня 2010 року № 223 «Про продовження термінів проведення планової виїзної перевірки» (а.с.4-8, том 2) проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Волиньфрукт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 31 березня 2010 року.
За результатами перевірки 06 вересня 2010 року було складено акт № 10/2301/32196235 (а.с.9-22).
Перевіркою встановлено порушення п.5.1 пп.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, далі - Закон N 334/94-ВР), в результаті чого до бюджету не надійшло 161518,30 грн. податку на прибуток підприємств, у тому числі за третій квартал 2009 року - 118 545,36 грн., за четвертий квартал 2009 року - 42 336,20 грн., за перший квартал 2010 року - 636,75 грн.
Перевіркою також виявлено порушення пп.6.2.1 п. 6.2 ст.6, пп.7.2.6 п.7.2. пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4, п.7.7 ст.7 Закону України від 03 квітня 1997 року N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» ( в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, далі - Закон N 168/97-ВР): підприємством занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 47 900,00 грн. (за вересень 2009 року - 6 596,00 грн., грудень 2009 року - 24 511,00 грн., січень 2010 року - 7 799,00 грн., березень 2010 року - 8 994,00 грн.); завищено ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 89 085,00 грн. (за серпень 2009 року на 44 502,00 грн., за вересень 2009 року на 9 312,00 грн., жовтень 2009 року на 17 835,00 грн., за листопад 2009 року на 17 436,00 грн.); завищено від'ємне значення між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму 155 724,00 грн.
На підставі акта перевірки від 06 вересня 2010 року Ківерцівською МДПІ 15 вересня 2010 року були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000542301/0, яким позивачу було донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 71 850,00 грн. (з них 47 900,00 грн. основного платежу та 23 950,00 грн. штрафних санкцій), № 0000552301/0, яким було визначено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 89 085,00 грн., № 0000532301/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 221 764,00 грн. (з них 161 518,00 грн. основного платежу та 60 246,00 грн. штрафних санкцій). Крім того, податковим повідомленням-рішенням від 15 вересня 2010 року №0000552301/0 зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на 89 085,00 грн.
Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, підприємство оскаржувало їх в адміністративному порядку до Ківерцівської МДПІ, після розгляду скарг якою винесено повідомлення-рішення від 18 жовтня 2010 року № 0000532301/1, № 0000542301/1 та № 0000552301/1, якими лише встановлено нові строки податкових зобов'язань.
За результатами розгляду скарг до податкового органу обласного рівня (а.с.27-30, том 1), рішенням ДПА у Волинській області від 12 листопада 2010 року № 5182/10/25-006 (а.с.31-34, том 1) податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2010 року № 0000542301/0 про сплату податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 71 850,00 грн. залишено без змін, податкове повідомлення-рішення № 0000552301/0 скасовано в частині 785,00 грн. штрафних санкцій з податку на прибуток підприємств, а податкове повідомлення-рішення №0000552301/0 скасовано в частині зменшення бюджетного відшкодування на 82 404,00 грн. Крім того, збільшено суму податкового зобов'язання з ПДВ на 238 817,00 грн. (з них 156 720,00 грн. основного платежу та 82 097,00 грн. штрафних санкцій). Ківерцівською МДПІ на підставі вказаного рішення ДПА у Волинській області прийнято нові повідомлення-рішення від 19 листопада 2010 року № 0000542301/2 на суму податкового зобов'язання з ПДВ 71 850,00 грн. (47 900,00 грн. основного платежу та 23 950,00 грн. штрафних санкцій), №0000622301/2 про визначення зобов'язання з податку на прибуток у сумі 221 764,00 грн. (161 518,00 грн. основного платежу та 60 246,00 грн. штрафних санкцій), №0000632301/2, яким зменшено упереджену суму бюджетного відшкодування ПДВ 6 681,00 грн., та окреме повідомлення-рішення №0000642301/0 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 238 817,00 грн. (з них 156 720,00 грн. основного платежу та 82 097,00 грн. штрафних санкцій).
За результатами розгляду повторної скарги до ДПА України (а.с.36-40, том 1), рішенням вищого податкового органу від 26 січня 2011 року № 1604/6/25-0515 (а.с.41-43, том 1) податкові повідомлення-рішення, прийняті з урахуванням змін відповідно до рішення ДПА у Волинській області, залишено без змін. На підставі цього рішення Ківерцівською МДПІ прийнято повідомлення-рішення від 04 лютого 2011 року № 0000622301/3, № 0000542301/3, № 0000632301/3 (а.с.44-46, том 1), які є остаточними. З пояснення представника відповідача встановлено, що стосовно податкових зобов'язань, визначених повідомленням-рішенням від 19 листопада 2010 року №0000642301/0 після перегляду його ДПА України нові строки для сплати не встановлювалися, а тому воно є також остаточним.
Фактичною підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних повідомлень-рішень є його висновки про відсутність права позивача застосовувати нульову ставку ПДВ при продажу товару на експорт за межі митної території України згідно з контрактом із нерезидентом, який має статус “анульовано”, та у зв'язку із відсутністю належно оформлених ВМД, та висновки щодо неправомірності віднесення до валових витрат, витрат на маркетингові послугу з адміністрування на платформі та послуги з організації просування товарів, які були надані ТзОВ «Метро Кеш енд Кері Україна».
Судом встановлено, що 16 вересня 2008 року між ТзОВ “Волиньфрукт” та фірмою ECO-PRODUCT. LLC (США) було укладено контракт № EV- 09/08 з додатком № 1 (а.с.71-72, том 1), предметом якого була поставка фруктів, овочів, ягід та грибів на загальну суму 4 804 000, 00 євро.
Відповідно до розділу 3 контракту адреса поставки кожної транспортної партії товару вказується покупцем шляхом письмового (телефаксного) повідомлення.
Поставка товару здійснювалася позивачем відповідно до рахунків-фактур (а.с.89, 93, том 1) та повідомлень про місцезнаходження товароотримувача (а.с.238-239, том 1). За період, що перевірявся, згідно з ВМД ТзОВ «Волиньфрукт» на виконання умов даного контракту експортовано грибів лисичок та ягід чорниці на загальну суму 76 177, 40 євро або 817 474,00 грн. (а.с.90-91, 95, том 1).
За період з 01 липня 2009 року по 301 березня 2010 року оплата за експортований товар надійшла на валютний рахунок ТзОВ «Волиньфрукт» на загальну суму 817 474,00 грн. Факт оплати товару підтверджується довідкою Волинського головного регіонального управління “Приватбанк” від 22 лютого 2011 року № 08.2.0.0./01-620, копіями виписок банку про надходження коштів на валютний рахунок ТзОВ «Волиньфрукт», у яких платником значиться ECO-PRODUCT. LLC (а.с.234-237, том 1).
Дані про виконання експортних операцій ТзОВ “Волиньфрукт” також відображено Ковельською МДПІ в розділі 3.4.1 акта перевірки від 06 вересня 2010 року (а.с.19, том 1).
Відповідач вважає правочин між ТзОВ “Волиньфрукт” та ECO-PRODUCT.LLC нікчемним відповідно до ч.ч.1, 5 ч.1 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України (ЦК України).
Разом з тим, із такими висновками податкового орану суд не може погодитися з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Загальні вимоги до правочинів встановлені ст.203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.1 та ч.5 цієї статті).
Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу. Проте ч.2 ст.215 ЦК України встановлено виняток, коли визнання правочину недійсним судом не вимагається: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). На підставі ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 Цивільного кодексу України (ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.
Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Разом з тим, відповідач не надав доказів вини позивача у намірі порушити публічний порядок. З пояснень представників сторін встановлено, що рішення про порушення кримінальної справи у зв'язку стосовно господарських операцій, пов'язаних з виконанням експортних договорів ТзОВ «Волиньфрукт», компетентними органами не приймалися. Таким чином, належні докази вини у намірі порушити публічний порядок, відсутні. Суд не приймає до уваги посилання Ківерцівської МДПІ на інформацію Державного комітету фінансового моніторингу України (а.с.36, том справи 2), отриману із мережі Інтернет на іноземній мові, про відсутність господарської компетенції ECO-PRODUCT.LLC, оскільки офіційні докази щодо втрати правосуб'єктності фірмою ECO-PRODUCT.LLC на період укладання контракту та його виконання, видані компетентним органом країни, яка здійснила реєстрацію цієї особи, відповідачем на вимогу суду не пред'явлено. Водночас, у наявних в матеріалах справи документах щодо ECO-PRODUCT.LLC: ліцензії на здійснення підприємницької діяльності №NV 20071738227, свідоцтва про правовий статус, фінансове положення та репутацію компанії, свідоцтва щодо прийняття та призначення зареєстрованого агента, списку керівників і членів правління, зареєстрованого агента і ліцензії на здійснення підприємницької діяльності, наданих позивачем з перекладом на українську мову у копіях, засвідчених нотаріально з оригіналів документів (а.с.47-54, том 1), відсутні відомості про припинення (призупинення) реєстрації фірми-нерезидента ECO-PRODUCT.LLC, чи відомості, які не відповідають даним контракту чи ВМД.
Відповідно до Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06 вересня 2001 року N 201 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 вересня 2001 року за N 833/6024, зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, уважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. Договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.
У судовому порядку контракт 16 вересня 2008 року № EV- 09/08 недійсним не визнавався. Контакт містить умови, які повинні бути передбачені в договорі (контракті), на які сторони погодилися; така домовленість не позбавляє договір предмета, об'єкта, мети та інших істотних умов.
Виконання сторонами зовнішньоекономічного контракту взаємних зобов'язань (поставка товару, визначеного у специфікації до договору, з одного боку та оплата за товар - з іншого) свідчить про реальне настання наслідків, обумовлених правочином. Отже, підстави вважати, що при здійсненні даного правочину порушено ч.5 ст.203 ЦК України відсутні.
Підприємством вказані вище експортні операції відображено у податковому обліку та відповідно до пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону N 168/97-ВР застосовано нульову ставку оподаткування ПДВ.
Відповідно до п.6.2. ст.6 вказаного Закону при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування. Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією (пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону N 168/97-ВР).
Суд не погоджується із висновками відповідача про не підтвердження ТзОВ «Волиньфрукт» експорту товарів ВМД, які, на думку податкового органу, є неналежно оформленими.
Форму ВМД, порядок її подання, оформлення та використання встановлено Положенням про вантажно-митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 09 червня 1997 року N 574 (Положення № 574), а порядок її заповнення - Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09 липня 1997 року N 307 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 вересня 1997 р. N 443/2247 (Інструкція № 307).
Положення № 574 визначає, що ВМД - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу на паперовому носії або як електронний документ (електронна ВМД) і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування та сплати податків, зборів та інших платежів.
Відповідно до Інструкції N 307 у ВМД у графі 8 "Одержувач" зазначаються відомості про одержувача. Якщо відповідно до умов зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), нерезидент - сторона зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), не є одержувачем, у графі зазначаються відомості про одержувача і вчиняється запис "Див. доп.", а в доповненні наводяться відомості про нерезидента - сторону зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту).
Для нерезидентів найменування юридичної особи та її місцезнаходження чи прізвище, ім'я фізичної особи та її місце проживання зазначаються відповідно до зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), або, в разі відсутності таких даних у зазначених документах, відповідно до товарно-транспортного документа.
При дослідженні ВМД № 003709, № 003710 (а.с.90-91, 95, том 1) встановлено, що одержувачами товару в гр.8 відповідно до товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур вказано інших осіб (а не ECO-PRODUCT.LLC, що є стороною контракту від 16 вересня 2008 року № EV- 09/08 (а.с.71-72, том 1), а у доповненні вказано реквізити нерезидента - ECO-PRODUCT.LLC та його місцезнаходження.
Відповідно до ст.86 Митного кодексу України митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу.
З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.
Судом встановлено, що позивачем дотримано всіх законодавчо передбачених нормативів щодо оформлення ВМД, про що свідчить факт прийняття митним органом такої митної декларації.
Доводи відповідача не спростовують факт вивезення (експортування) товару за межі митної території України. Згідно з наявними у справі ВМД товар вибув за межі митної території України. Доказом отримання товару є надходження коштів як оплати за товар на валютний рахунок позивача у банку від покупця-нерезидента; у виписках банку як платника вказано саме ECO-PRODUCT. LLC. Відтак інформація, яка міститься у мережі Інтернет, не може бути підставою для висновку про неналежне оформлення ВМД та про порушення позивачем пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону N 168/97-ВР, а отже, про втрату права платника податку на застосування нульової ставки ПДВ. Тобто, позивач не допустив заниження податкового зобов'язання за липень 2009 року на 163 495,00 грн. (а.с.16, зворот, том 1).
Разом з тим, суд вважає, що відповідач є непослідовним у своїх висновках, оскільки в одних випадках (при перевірці податкового законодавства) він вважає ВМД неналежно оформленими у зв'язку із внесенням до них неправдивих відомостей, та тим самим не підтверджує факт експорту товару, а в іншому випадку (при перевірці дотримання позивачем валютного законодавства) - стверджує про здійснення експортних операцій за контрактом від 16 вересня 2008 року № ЕV-09/08 з ECO-PRODUCT.LLC та відсутність порушень (а.с.19, том 1, розділ 3.4.1 акта перевірки від 06 вересня 2010 року).
Судом також встановлено, що між позивачем як постачальником та ТзОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» (далі - МЕТРО) як покупцем було укладено договір поставки товарів та надання послуг від 01 січня 2009 року №22849 (а.с.73-79, том 1).
Відповідно до умов договору постачальник постачає і передає у власність МЕТРО, а МЕТРО приймає та оплачує товари згідно з замовленнями МЕТРО та товаросупровідною документацією. Крім того, МЕТРО надає постачальникові рекламні, інформаційні, маркетингові та інші послуги у порядку та згідно з додатковими угодами та додатками до Договору (а.с.80-85, том 1).
Згідно з додатком №7 від 01 січня 2009 року (а.с.83-85, том 1) до Договору від 01 січня 2009 року №22849 постачальник сплачує МЕТРО додаткову фіксовану та/чи пропорційну оплату за послуги останнього щодо збільшенню товарообігу щодо товару постачальника, що розраховується як певний відсоток від вартості товарів, поставлених постачальником та фіксується у таблиці, яку вказано у додатку №7А (а.с.86 зворот, том 1) та/або Додатку №7Б (а.с.86-88).
Відповідно до п.1.10 додатку 7 до договору (а.с.85) сторони узгоджують детальний порядок надання послуг, які вказано в додатку 7 до договору, а також інших послуг, укладаючи додаток до договору №7А та /або Додаток №7Б, 7С чи інші додатки до договору.
Додатком №7А від 01 січня 2009 року до договору №22849 узгоджено умови надання МЕТРО послуг по організації просування товарів постачальника та маркетингових послуг стосовно товарів постачальника, а додатком №7Б - умови надання МЕТРО послуг з адміністрування на платформі.
Оплата маркетингових послуг, послуг з адміністрування на платформі та послуг з організації просування товарів (далі - послуг) здійснювалася позивачем відповідно до актів приймання наданих послуг, які є також рахунками до сплати, про що сторони визначились у п.1.5. додатку № 7 до договору (а.с.84). Крім того, МЕТРО виписувало податкові накладні.
Господарські операції за договором від 01 січня 2009 року № 22849 відображено у бухгалтерському, про що свідчить журнал-ордер і відомість по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» за період з 01 липня 2009 року по 31 березня 2010 року (а.с.151-158, том 1).
ТзОВ “Волиньфрукт” до складу валових витрат та до податкового кредиту за період, що перевірявся, віднесло витрати, здійснені на придбання вищезгаданих послуг, в загальній сумі 646 073,20 грн. та 129 214,60 грн. ПДВ відповідно (згідно із зведеними даними акта перевірки - а.с.15,17 том 1).
Згідно із п.5.1 ст.5 Закону N 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпункт 5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону визначає, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону N 334/94-ВР встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
З аналізу вказаних норм випливає, що обмеження щодо включення певних витрат до складу валових витрат містяться лише у пп. 5.3 - 5.7, а що стосується документального підтвердження валових витрат, то лише повна відсутність будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, є підставою для не включення таких сум до складу валових витрат.
В спростування висновків відповідача позивачем було надано згідно з реєстром (а.с.99-100, том 1) акти приймання наданих послуг (а.с.101-125), що визначено п.1.2 договору від 01 січня 2009 року № 22849, та які відповідно до абз.2 п.1.5 додатку № 7 до договору є рахунками до сплати, та належним чином оформленні податкові накладні (а.с.126-150, том 1), в рядку 1 яких зазначено найменування послуг, які МЕТРО надавало позивачу на підставі п.1.2 договору, зміст яких конкретизується у п.1.3 додатку №7 до договору (маркетингові послуги, послуги з адміністрування на платформі та послуги з організації просування товарів).
Той факт, що на час здійснення перевірки позивач мав документи на підтвердження витрат зі сплати вартості послуг, наданих МЕТРО, та придбаного у ТзОВ “МКМ Сервіс”товару, відповідачем не заперечується.
Пунктом 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31 грудня 1999 року (із змінами і доповненнями) встановлено, що витрати підприємства на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).
Як встановлено судом, послуги, передбачені Додатком №7 до договору, які були укладені між позивачем та МЕТРО, пов'язані з продажем та придбанням продукції позивача, та випливають зі змісту його видів діяльності, визначених у довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.69, том 1), що дає підстави віднести вартість цих послуг до складу валових витрат підприємства.
Відповідно до п.1.32. Закону № 334/94-ВР під господарською діяльністю слід розуміти будь-яку діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
При цьому суд звертає увагу, що Закон № 334/94-ВР, Закон України від 16 липня 1999 року N 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі - Закон N 996-XIV), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
З матеріалів справи видно, що послуги, які надавалися МЕТРО та придбавалися позивачем, стосувалися товарів, поставка/продаж яких є господарською діяльністю позивача. Придбані послуги безпосередньо впливали на результати діяльності позивача з продажу товарів та були направлені на отримання доходу. Підтвердження того, що на період надання послуг дохід позивача від продажу такого товару зростав, є відомості декларацій з податку на прибуток, наведені в акті перевірки. Оскільки МЕТРО є роздрібною мережею торгівлі, товар, який постачався позивачем (гриби, ягоди) підпадає під сезонні коливання попиту, тому в такі періоди послуги (маркетингові, з просування товару, збуту товару) були направлені також на підтримання обсягів продажу товару у роздрібній мережі на досягнутому рівні, адже укладені договори поставки містять положення про можливість повернення покупцем сезонного товару чи товару, який не користується попитом споживачів/є неходовим (п.2.18 Договору). В протилежному випадку повернення товару покупцем з вищевказаних причин (низький попит) мало б наслідком зниження доходів позивача, повернений товар підлягав би уцінці, оскільки строки придатності на нього спливають, що вимагало б додаткових витрат на проведення заходів зі стимулювання збуту такого товару. Для уникнення цього позивачем оплачувались послуги, направлені на збут товару. Отже, витрати, понесені позивачем на оплату таких послуг, є економічно обґрунтованими.
Так як вказані послуги надавалися на період дії договірних відносин з поставки товару, то послуги мали ознаки регулярних, постійних та, виходячи з досягнутого результату, - суттєвих.
Надання маркетингових та інших послуг з просування товару не суперечить чинному законодавству України, оскільки не існує нормативно-правового акту, який би забороняв або обмежував таку діяльність.
На думку суду, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що надані МЕТРО послуги були пов'язані з господарською діяльністю товариства та обумовлені отриманням економічної вигоди, якою характеризується будь-яка господарська діяльність.
За таких обставин суд приходить до висновку про реальний характер отриманих позивачем послуг від МЕТРО та їх зв'язок із господарською діяльністю.
Згідно із ч.2 ст. 3 Закону N 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Згідно зі ст.9 Закон N 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Досліджені судом акти наданих послуг містять необхідні реквізити: назву документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, а також відбитки печаток кожної з юридичних осіб. При цьому деталізація змісту і обсягу наданих послуг в актах приймання чи відсутність таких відомостей не впливає на порядок віднесення до складу валових витрат понесених витрат за послуги при реальному характері наданих послуг і підтвердженні їх використання в господарській діяльності. З цих підстав суд відхиляє заперечення відповідача про невідповідність вимогам Закону N 996-XIV актів приймання наданих послуг, складених між позивачем та МЕТРО.
Крім того, відповідачем не спростовані доводи представника позивача про настання економічної вигоди від отриманих послуг шляхом отримання прибутку в період здійснення договірних відносин між ТзОВ “Волиньфрукт” та МЕТРО, що підтверджується зафіксованим актом перевірки показниками декларацій з податку на прибуток, та також свідчить про зв'язок із господарською діяльністю позивача.
За таких обставин суд вважає правомірним віднесення позивачем до складу валових витрат вартість наданих МЕТРО послуг, а відтак, висновки відповідача про завищення валових витрат та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток не знайшли свого підтвердження.
Висновки Ківерцівської МДПІ про порушення позивачем вимог пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 пп.7.4.4 п.7.7 ст.7 Закону N 168/97-ВР про завищення податкового кредиту на 129 214,27 грн. за операціями з МЕТРО базуються на висновках, викладених в акті перевірки у п.3.1.2 акту щодо неправомірності віднесення до складу валових витрат вартості наданих МЕТРО послуг. Цим взаємовідносинах позивача із його контрагентом суд надав правову оцінку, встановивши, що виявлені податковим органом в ході перевірки порушення не відповідають фактичним обставинам справи.
Отже, податкові повідомлення-рішення Ківерцівської МДПІ про визначення податкового зобов'язання з ПДВ та зменшення суми бюджетного відшкодування також є неправомірними, оскільки правомірність віднесення сум ПДВ у сумі 129 214,27 грн. до податкового кредиту в складі вартості наданих МЕТРО послуг підтверджена відповідними податковими накладними.
Згідно із п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону N 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону N 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону N 168/97-ВР).
Таким чином, аналізуючи вищевказані норми Закону N 168/97-ВР, суд приходить до висновку, що ТзОВ “Волиньфрукт” мало підстави для включення до складу податкового кредиту протягом липня 2009 - березня 2010 року суми ПДВ, сплачені товариством у зв'язку з придбанням послуг згідно з договором поставки товарів та надання послуг, укладеного між позивачем та МЕТРО, що підтверджується відповідними податковими накладними
Згідно з пп.7.7.1, пп. 7.7.2. п.7.1 ст.7 Закону N 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), а залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 04 лютого 2011 року № 0000632301/3 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 6 681,00 грн. має причинно-наслідковий зв'язок із повідомленнями-рішеннями відповідача про визначення податкового зобов'язання з ПДВ на підставі висновків про завищення позивачем податкового кредиту за операціями із МЕТРО та заниження податкового зобов'язання при застосовуванні нульової ставки до бази оподаткування за експортними операціями за зовнішньоекономічним контрактом із ECO-PRODUCT.LLC.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Згідно із ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Повідомлення-рішення, прийняті відповідачем, перевірялися судом на відповідність критеріям, визначених у ч.3 ст.2 КАС України. Так прийняття рішення обґрунтовано зобов'язує суб'єкта владних повноважень врахувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації, уникаючи висновків, що базуються на припущеннях. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. На думку суду, відповідач не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Суд вважає рішення відповідача необґрунтованими та упередженими, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених ч.2 ст.162 КАС України, де передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про скасування рішення, попередньо визнавши його протиправним. Тому адміністративний позов слід задовольнити шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Ківерцівської МДПІ від 04 лютого 2011 № 0000622301/3, № 0000542301/3, № 0000632301/3 та від 19 листопада 2010 року № 0000642301/0.
Керуючись ст.ст.2, 71, 160 ч.3, 162, 163 КАС України, на підставі Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість", суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції (Маневицького відділення) від 04 лютого 2011 року № 0000542301/3, №0000622301/3, №0000632301/3, від 19 листопада 2010 року №0000642301/0.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 21 березня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ж.В. Каленюк