09 березня 2011 року Справа № 2а/0370/265/11
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Каленюк Ж.В.,
при секретарі Ковальчуку С.В.,
за участю представників позивача Герасименко В.А., Лялюги Л.В., Жук М.А.,
представників відповідача Ярошика Т.В., Ткачука А.М., Дацюка О.С., Максимчука В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Електротермометрія" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 серпня 2010 року № 0000932301/0 та № 0000942301/0, від 15 жовтня 2010 року № 0000932301/1 та № 0000942301/1, від 09 листопада 2010 року № 0000932301/2 та № 0000942301/2, від 24 січня 2011 року № 0000932301/3 та № 0000942301/3,
Публічне акціонерне товариство «Електротермометрія» (надалі - ПАТ «Електортермометрія», підприємство, позивач) звернулося до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - Луцька ОДПІ, відповідач) з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 серпня 2010 року № 0000932301/0 та № 0000942301/0, від 15 жовтня 2010 року № 0000932301/1 та № 0000942301/1, від 09 листопада 2010 року № 0000932301/2 та № 0000942301/2, від 24 січня 2011 року № 0000932301/3 та № 0000942301/3, якими йому визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 1 284 750 грн., в тому числі 856 500 грн. основного платежу та 428 250 грн. штрафних санкцій, а також з податку на додану вартість (ПДВ) у сумі 1 027 800 грн., в тому числі 685 200 грн. основного платежу та 342 600 грн. штрафних санкцій.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 26 по 28 липня 2010 року Луцькою ОДПІ проводилась позапланова документальна невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності підприємства з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Приватним підприємством «Інтертрейд-Волинь» (далі - ПП «Інтертрейд-Волинь») за період з 01 жовтня 2008 року по 30 вересня 2009 року. В ході перевірки відповідачем встановлено порушення ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України (ЦК України), пп.5.2.1. п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.4.1, пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
На підставі акта перевірки Луцької ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення 09 серпня 2010 року № 0000932301/0 та № 0000942301/0, якими позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 1 284 750 грн., в тому числі 856 500 грн. основного платежу та 428 250 грн. штрафних санкцій, а також з ПДВ у сумі 1 027 800 грн., в тому числі 685 200 грн. основного платежу та 342 600 грн. штрафних санкцій (а за результатами розгляду скарг на повідомлення-рішення в адміністративному порядку - повідомлення-рішення від 15 жовтня 2010 року № 0000932301/1 та № 0000942301/1, від 09 листопада 2010 року № 0000932301/2 та № 0000942301/2, від 24 січня 2011 року № 0000932301/3 та № 0000942301/3 на ту ж саму суму податкових зобов'язань з новими строками для їх сплати).
Позивач не погоджується із вказаними повідомленнями-рішеннями та вважає, що вони прийняті безпідставно з огляду на таке.
Законом України «Про державну податкову службу в Україні» не передбачено право податкових органів на проведення позапланових невиїзних документальних перевірок, а тому проведена Луцькою ОДПІ така перевірка є нелегітимною.
Відповідач вважає, що під час укладання з ПП «Інтертрейд-Волинь» договорів купівлі-продажу комплектів деталей на термоперетворювачі опору ТСМ-1088, ТСМ-1288 від 28 серпня 2008 року та 22 вересня 2009 року підприємство порушило ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України, а тому зазначені правочини є нікчемними в силу закону, оскільки не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а відтак позивач не має права відносити вартість придбаного за цими угодами товару у сумі 3 426 000 грн. (1 713 000 грн. за четвертий квартал 2008 року та 1 713 000 грн. за третій квартал 2009 року) до складу валових. Внаслідок безпідставного збільшення валових витрат підприємство занизило податок на прибуток у сумі 856 500 грн.
Крім того, відповідач вважає, що підприємство не має права суму ПДВ, сплачену при придбанні товару за договорами із ПП «Інтертрейд-Волинь» (685 200 грн., з них 342 600 грн. у четвертому кварталі 2008 року та 342 600 грн. у третьому кварталі 2009 року), відносити до податкового кредиту з підстав нікчемності правочинів.
Висновок про нікчемність правочинів відповідач обґрунтовує тим, що ПП «Інтертрейд-Волинь» є посередником. Безпосередніми постачальниками є Приватне підприємство «Комплект-сервіс» і К» (далі - ПП «Комплект-сервіс» і К») та товариство з обмеженою відповідальністю «Техстайл» (далі - ТзОВ «Техстайл»), правочини ПП «Інтертрейд-Волинь» з якими є також нікчемними з тих підстав, що ТзОВ «Техстайл» має ознаки фіктивного підприємства (за місце реєстрації не знаходиться, фактична його адреса невідома, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про відсутність підтвердження відомостей про таку юридичну особу. Укладені договори не містять усіх істотних умов (щодо умов поставки, місця передачі товару, перелік товарно-супровідних документів на передачу товару).
Позивач зазначає, що договори із ПП «Комплект-сервіс» і К» і ТзОВ «Техстайл» не укладав та не може нести відповідальність за будь-які порушення, якщо такі мали місце, за третіх осіб. Враховуючи принцип індивідуальної відповідальності, відсутність певних документів в ПП «Інтертрейд-Волинь» щодо придбання товарно-матеріальних цінностей в інших контрагентів, не може мати негативні наслідки у вигляді донарахування податків для ПАТ «Електротермометрія», що має всі необхідні документи та сплатило кошти за придбаний товар, в тому числі ПДВ, відобразивши господарські операції в бухгалтерському та податковому обліку.
Висновки про невідповідність договорів ст.ст.662, 655, 628, 638, 664 ЦК України не мають теоретичного та нормативного підґрунтя. Позивач та ПП «Інтертрейд-Волинь», укладаючи договір визначили, крім істотних умов (про предмет та ціну товару), умови щодо порядку передачі товару, місце передачі товару, досягнувши при цьому згоди; договори не визнані недійсними.
На виконання укладених договорів ПП «Інтертрейд-Волинь» передано товар, а позивач його прийняв та частково оплатив (заборгованість складає 100 050 грн.), що підтверджує реальне настання наслідків, досягнення яких прагнули сторони. Правочини не містять жодної з ознак нікчемності, визначених ЦК України.
Луцька ОДПІ вважає операції безтоварними, оскільки не надано всіх підтверджуючих документів, а надані документи не містять відомостей про передачу товару, транспорт, реквізити перевізника, проте такі реквізити не передбачено в накладних на передачу товару. Зауваження щодо неправильності оформлення первинних бухгалтерських документів спростовується висновками відповідача у його ж рішенні від 15 липня 2009 року № 113/8/10/25-006 за тими ж господарськими операціями, а безтоварність господарських операцій - рішенням господарського суду Волинської області про стягнення заборгованості у сумі 100 050 грн. з підприємства на користь ПП «Інтертрейд-Волинь» за договорами від 22 жовтня 2010 року та 29 вересня 2009 року. Крім того, придбані комплекти деталей після їх переробки експортовані, а підприємство отримало валютну виручку.
З цих підстав позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення Луцької ОДПІ.
Відповідач у письмовому запереченні проти позову його вимог не визнав та зазначив наступне.
Позивач (покупець) та ПП «Інтертрейд-Волинь» (продавець) уклали договори купівлі-продажу від 28 серпня 2008 року та 22 вересня 2009 року на придбання комплектів деталей на термоперетворювачі опору ТСМ-1088 та ТСМ-1288 на суму 5 000 000 грн. та 7 000 000 грн. відповідно. На підставі накладних та податкових накладних підприємство віднесло до складу валових витрати у сумі 3 246 000 грн. та до податкового кредиту - 685 000 грн. Розрахунки за товар проведено у безготівковій формі.
Безпосередніми постачальниками для ПП «Інтертрейд-Волинь» є ПП «Комплект-сервіс» і К» (м. Одеса) та ТзОВ «Техстайл» (м. Київ). ПП «Інтертрейд-Волинь» не надано для перевірки документи, що засвідчують факт розрахунків із цими підприємствами (банківські виписки, платіжні доручення, регістри бухгалтерського обліку, договори на перевезення товару або відповідального зберігання, товарно-транспортні накладні тощо).
В ПП «Інтертрейд-Волинь» відсутні основні засоби та наймані працівники. У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ПП «Комплект-сервіс» і К» внесено запис про припинення юридичної особи у зв'язку із банкрутством; а щодо ТзОВ «Техстайл» - про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.
Дані відомості вказують на безтоварність операцій між ПАТ «Електротермометрія» та ПП «Інтертрейд-Волинь» та ПП «Інтертрейд-Волинь» і ПП «Комплект-сервіс» і К», ТзОВ «Техстайл». Договори не спричинили реального настання правових наслідків, а тому правочини є нікчемними.
З цих підстав позивач не має права включати до валових витрат і податкового кредиту оплату за товар і суму ПДВ за нікчемними правочинами, а безпідставне їх віднесення призвело до заниження зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ.
Луцькою ОДПІ зобов'язання нараховані підприємству за результатами документальної невиїзної перевірки та, крім того, штрафні санкції згідно з пп.17.1.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
У судовому засіданні представники позивача, кожен зокрема, позов підтримали повністю з підстав, викладених у позові. Суду додатково пояснили, що відповідач не врахував, що операції з придбання та використання в господарській діяльності підприємства комплектів деталей на термоперетворювачі опору згідно з договором від 28 серпня 2008 року не вплинули на об'єкт оподаткування податком на прибуток за 2008 рік, оскільки витрати на їх придбання відображено у рядку 04.1 декларації відповідно до п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», також їх вартість відображена у рядку 01.2 декларації у складі приросту балансової вартості готової продукції, виготовленої використанням комплектів деталей відповідно до п.5.9 ст.5 цього ж Закону, а отже, у складі валових доходів. Вартість експортованої продукції (готової продукції після переробки деталей, придбаних в ПП «Інтертрейд-Волинь», відображена в рядку 01.1 «доходи від продажу товарів, робіт, послуг» в декларації з податку на прибуток за три квартали 2009 року. Даний факт не враховано ні в акті перевірки, ні при прийнятті податкових повідомлень-рішень. Те ж саме стосується операцій згідно з договором від 22 вересня 2009 року (а.с.131).
Також представники позивача вказали на невідповідність висновків щодо заниження податку на прибуток та ПДВ розрахункам акта перевірки.
У своїх додаткових поясненнях (а.с.193-195) представники позивача зауважили, що надані відповідачем докази на підтвердження висновків про безтоварність операцій між ПП «Інтертрейд-Волинь» та ТзОВ «Комплект-сервіс» і К», зокрема, експертний висновок стосовно підпису керівника останнього на первинних документах, не містять висновків про автора цих підписів, а саме дослідження проведено експертом з порушень встановленої процедури. Стосовно письмових доказів щодо керівника ТзОВ «Техстайл» ОСОБА_9, то у них немає відомостей про період, за який надано інформацію. Усі висновки про безтоварність операцій ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними та допустимими доказами.
Представники позивача просили позов задовольнити повністю.
У судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнав повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову. Представники відповідача у додаткових поясненнях вказали, що перед проведенням документальної невиїзної перевірки позивача було встановлено ряд обставин, які вказують на безтоварність операцій позивача та ПП «Інтертрейд-Волинь» як однієї ланки, так і ПП «Інтертрейд-Волинь» та ПП «Комплект-сервіс» І К», ТзОВ «Техстайл» як другої ланки у ланцюгу постачання. Зокрема, було встановлено, що засновник ТзОВ «Техстайл» - громадянин Російської Федерації ОСОБА_9 дозвіл на працевлаштування в Україні не отримував, в обліковій картці фізичної особи - платника податків та інших облікових платежів зазначив адресу, яка за даними компетентних органів Російської Федерації взагалі не існує. Адресу підприємства встановити неможливо. У товарно-транспортній накладній від 28 вересня 2009 року значиться перевізник Товариство з обмеженою відповідальністю «Респект Плюс» (далі - ТзОВ «Респект Плюс»), замовник - ТзОВ «Техстайл», вантожоотримувач - ПП «Інтертрейд-Волинь», однак вказаний транспортний засіб належить іншому підприємству, яке повідомило, що автомобіль на території м. Луцька та Волинської області не перебував. Крім того, ТзОВ «Техстайл» фігурує в кримінальній справі, порушеній щодо громадянина ОСОБА_11 - засновника «Товариства з обмеженою відповідальністю «Артсервіс-СКГ» (далі - ТзОВ «Артсервіс-СКГ») за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України (КК України) - фіктивне підприємництво.
Стосовно ПП «Комплект-сервіс» і К» висновком спеціаліста встановлено, що підписи на первинних документах не належать особі, яка є керівником цього підприємства, та прізвище якої значиться у них (Пономаренко О.А.).
Також Волинська торгово-промислова палата на запит податкової міліції Луцької ОДПІ повідомила, що ПАТ «Електротермометрія» є виробником термоперетворювачів опору (тобто, підприємство саме виготовило товар, вказаний у договорі з ПП «Інтертрейд-Волинь»).
Ці обставини ставлять під сумнів можливість фактичного здійснення господарських операцій з ПП «Інтертрейд-Волинь», і як наслідок - з позивачем.
З урахуванням письмового заперечення на адміністративний позов та додаткових пояснень у задоволенні позову представник відповідача просив відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких підстав.
Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Електротермометрія» (ВАТ «Електротермометрія») зареєстроване виконавчим комітетом Луцької міської ради як юридична особа 20 лютого 1992 року та перейменоване згідно зі змінами до статуту у ПАТ «Електротермометрія», що підтверджується копіями довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, витягу зі статуту у новій редакції (а.с.8-10). ПАТ «Електротермометрія» є правонаступником ВАТ «Електротермометрія».
29 липня 2010 року відповідно до наказу Луцької ОДПІ від 23 липня 2010 року №874 (а.с.79) та на підставі п.1 ст.11, п.1 ч.6 ст.11-1 Закону України від 04 грудня 1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон №509-ХІІ) проведено документальну невиїзну перевірку ВАТ «Електротермометрія» з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Інтертрейд-Волинь» за період з 01 жовтня 2008 року по 30 вересня 2009 року.
Повноваження органів державної податкової служби визначені Законом №509-ХІІ. Зокрема, п.1 ст.11 цього Закону (у редакції чинній на час виникнення правовідносин) надано право органам державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Згідно з п.2.3 розділу 2 Методичних рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27 травня 2005 року № 355 (далі - наказ № 355), невиїзні документальні перевірки можуть проводитися посадовими особами органу державної податкової служби (ДПС) з письмового дозволу керівника (заступника керівника) про проведення перевірки за наявності таких обставин: у разі надходження від платника податків на запит органу ДПС пояснень та документів, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки (в тому числі і з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків); у разі надходження до органу ДПС після проведення планової та позапланової виїзної перевірки платника податків щодо дотримання ним вимог податкового законодавства матеріалів перевірок інших суб'єктів господарювання з питань правових відносин з платником податків, що свідчать про порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу ДПС; у разі надходження до органу ДПС у встановленому порядку інформації та даних, що свідчать про окремі порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу ДПС; в інших випадках, передбачених законодавством.
Як вбачається зі змісту наказу Луцької ОДПІ від 23 липня 2010 року № 874 "Про проведення документальної невиїзної перевірки", підставою для її проведення стала службова записка заступника начальника Луцької ОДПІ, якою повідомлено про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Інтертрейд-Волинь» з питань підтвердження правових відносин, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ВАТ «Електротермометрія», та якою встановлено нікчемність правочинів купівлі-продажу між ПП «Інтертрейд-Волинь» та ВАТ»Електротермометрія», між ПП «Інтертрейд-Волинь» і ПП «Комплект-сервіс» і К», між ПП «Інтертрейд-Волинь» та ТзОВ «Техстайл».
Резолюцією керівника на службовій записці надано дозвіл на проведення невиїзної перевірки ВАТ «Електротермометрія» з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Інтертрейд-Волинь», у зв'язку із чим першому надіслано запити з пропозицією надати пояснення та документальне підтвердження з питань відносин з ПП «Інтретрейд-Волинь» відповідно до укладених договорів у період з 01 жовтня 2008 року по 30 вересня 2009 року та включення результатів таких операцій до податкового обліку (а.с.81).
22 липня 2010 року листом № 220/1-10 підприємство надало копії документів на підтвердження господарських операцій та документи бухгалтерського обліку по взаємовідносинах із ПП «Інтретрейд-Волинь» (а.с.82).
Таким чином, проводячи документальну невиїзну перевірку ВАТ «Електротермометрія» Луцька ОДПІ дотрималася встановленого порядку.
За результати перевірки складено акт від 29 липня 2010 року № 4336/23-2/00225644 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ВАТ «Електротермометрія» з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Інтертрейд-Волинь» за період з 01 жовтня 2008 року по 30 вересня 2009 року» (а.с.19-42).
Суд не бере до уваги посилання позивача на нелегітимність перевірки з тих підстав, що Закон № 509-ХІІ не містить визначення позапланової невиїзної перевірки, про що Луцькою ОДПІ надано роз'яснення від 10 грудня 2010 року №30581/10/31-004 (а.с.70). Під час розгляду справи встановлено, що Луцькою ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку позивача.
Актом перевірки від 29 липня 2010 року встановлено порушення ВАТ «Електротермометрія» ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України), за договорами від 28 серпня 2008 року та 22 вересня 2009 року між ПП «Інтертрейд-Волинь» та ВАТ «Електротермометрія», від 07 жовтня 2008 року між ПП «Інтртрейд-Волинь» та ПП «Комплект-сервіс» і К», від 15 вересня 2009 року між ПП «Інтертрейд-Волинь» і ТзОВ «Техстайл», відповідно до ч.ч.1, 5 ст.203, п.1.2 ст.215, ст.228 ЦК України зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону. На порушення ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 ЦК України, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємство занизило податок на прибуток всього у сумі 856 500 грн. (в тому числі, за четвертий квартал 2008 року у сумі 265 678 грн., за перший квартал 2009 року у сумі 56 099 грн., за третій квартал 2009 року у сумі 534 723 грн.), а також занизило ПДВ всього у сумі 685 200 грн. (в тому числі, за жовтень 2008 року у сумі 342 600 грн., за вересень 2009 року у сумі 342 600 грн.).
На підставі акта перевірки Луцькою ОДПІ 09 серпня 2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000932301/0 (а.с.11), яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 1 284 750 грн. (з них 856 500 грн. основного платежу та 428 250 грн. штрафних санкцій), а також податкове повідомлення-рішення №0000942301/0 (а.с.15), яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 1 027 800 грн. (з них 685 200 грн. основного платежу та 342 600 грн. штрафних санкцій). Як вбачається із розрахунку (а.с.78), штрафні санкції визначено на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181-ІІІ).
Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, підприємство оскаржило їх в адміністративному порядку до Луцької ОДПІ, ДПА у Волинській області, ДПА України, однак скарги залишено без задоволення, а повідомлення-рішення - без змін (а.с.63-68). За наслідками розгляду скарг податковими органами усіх рівнів Луцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 15 жовтня 2010 року № 0000932301/1 та № 0000942301/1, від 09 листопада 2010 року № 0000932301/2 та № 0000942301/2, від 24 січня 2011 року № 0000932301/3 та № 0000942301/3, якими встановлено нові строки для сплати визначених податкових зобов'язань.
Фактичною підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень стали висновки Луцької ОДПІ про нікчемність правочинів на підставі договорів купівлі-продажу, укладених між ВАТ «Електротермометрія» та ПП «Інтретрейд-Волинь», між ПП «Інтртрейд-Волинь» та ПП «Комплект-сервіс» і К», між ПП «Інтертрейд-Волинь» і ТзОВ «Техстайл».
З'ясуванню судом підлягають наступні обставини: встановлення факту здійснення господарської операції, правосуб'єктності учасників господарської операції, зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) та подальшою господарською діяльністю позивача. Наслідки, пов'язані з недійсністю нікчемних правочинів у вигляді донарахування податкових зобовязань, як встановлено з пояснень представника відповідача, застосовані лише до ВАТ «Електротермометрія».
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Загальні вимоги до правочинів встановлені ст.203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.1 та ч.5 цієї статті).
Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу. Проте ч.2 ст.215 ЦК України встановлено виняток, коли визнання правочину недійсним судом не вимагається: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). На підставі ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Судом встановлено, що між ВАТ «Електротермометрія» (покупець) та ПП «Інтретрейд-Волинь» (продавець) 28 серпня 2008 року та 22 вересня 2009 року укладено договори купівлі-продажу комплектів деталей на термоперетворювачі опору ТСМ-1088 та ТСМ-1288, додатковими угодами до яких уточнено місце передачі товару, ціну договору (а.с.43-56).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України). Відповідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При оцінці дій сторін договору суд виходив зі ст.655 ЦК України, який визначає зміст договору купівлі-продажу. Істотними умовами для договору купівлі-продажу є товар та ціна. На підставі аналізу вказаних вище договорів суд приходить до висновку, що їх зміст не суперечить вимогам цивільного законодавства.
При дослідженні письмових доказів встановлено, що на виконання укладених угод за кожною із них продавець поставив та передав товар на суму 2 055 600 грн., всього на суму 4 111 200 грн. (в тому числі 685 200 грн. ПДВ), а покупець прийняв товар та оплатив його у сумі 4 011 150 грн.
Статтею 664 ЦК України визначено момент виконання обов'язку продавця передати товар покупцеві. Дана норма підлягає застосуванню у разі виникнення спору між продавцем та покупцем щодо дотримання термінів передачі товару. За умовами договору прийом-передача товару проводиться сторонами шляхом підписання накладних про приймання-передачу товару у відповідності до вимог чинного законодавства у присутності представників обох сторін.
Відповідно до ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Зі змісту договорів 28 серпня 2008 року та 22 вересня 2009 року випливає, що сторони не передбачали передачу інших документів (крім накладних) при передачі товару.
Додатковими угодами від 23 серпня 2008 року (а.с.45) та від 23 вересня 2009 року (а.с.52) сторони визначили місце поставки продавцем (за адресою знаходження покупця). Таким чином, посилання відповідача на необхідність застосування інших правил, ніж ті, які сторони у встановленому порядку визначили за взаємною згодою, протирічить суті ст.638 ЦК України. А тому застосування Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 року №П-6, як того вимагає відповідач, є безпідставним, як і його висновки про порушення п.1 Указу Президента України від 04 жовтня 1994 року № 567/94 «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів».
Господарські операції на підставі накладних від 27 жовтня 2008 року № 2701-1, від 29 вересня 2009 року № 2909-1, податкових накладних від 27 жовтня 2008 року № 2, та від 29 вересня 2009 року № 2909-1 (а.с.57-60), виписок банку про оплату за товар (а.с.155-173), відображені у бухгалтерському обліку ВАТ «Електротермометрія», про що свідчать оборотні відомості підприємства за рахунком 631 «Розрахунки з постачальниками за запаси» (а.с.174). Кредиторська заборгованість підприємства становить 100 050 грн. Плановою виїзною перевіркою ВАТ «Електротермометрія» не було встановлено порушень по обліку цих господарських операцій (довідка від 04 березня 2010 року №1165/23-1/00225644 - а.с.175-185). ПП «Інтертрейд-Волинь» також господарські операції відображено у бухгалтерському та податковому обліку, про що відповідач зазначає в акті перевірки від 29 липня 2010 року (а.с.30).
Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за N 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи фіксують та підтверджують господарські операції.
Вказані вище первинні документи відповідають загальним вимогам, визначеним п.2 зазначеного Положення, та ст.9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Поясненнями представників позивача встановлено, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, оскільки доставка товару не здійснювалася за його рахунок; витрати на доставку відсутні. Постові відомості (про в'їзд та виїзд транспорту з території підприємства) відповідно до номенклатури справ діловодства (а.с.200-206) після завершення календарного року підлягають зберіганню лише протягом року.
Таким чином, первинні документи фіксують факт господарських операцій, вчинених на виконання договорів між ВАТ «Електротермометрія» та ПП «Інтертрейд-Волинь», та є достатніми для бухгалтерського та податкового обліку.
Письмовими поясненнями Мартиневича С.А.- начальника відділу забезпечення ВАТ «Електротермометрія» від 17 серпня, 08 вересня 2010 року, Завацького О.В. - економіста ВАТ «Електротермометрія» від 18 серпня та від 08 вересня 2010 року, Обертаса С.А. - директора ПП «Інтертрейд-Волинь» від 07 вересня 2010 року не спростовують фактів, зафіксованих у первинних документах, які не визнані недійсними. Поясненнями Мартиневича С.А. підтверджено, що термоперетворювачі опору виробляє ВАТ «Електротермометрія» (а не комплекти деталей); Завацький О.В. також ствердив, що товар прибув на територію заводу автомобільним транспортом та був розвантажений працівниками позивача. З пояснень Обертаса С.А. вбачається, що товар поставлявся за рахунок ТзОВ «Техстайл» та ПП «Комплект-сервіс» і К».
У судовому засіданні не знайшли підтвердження вказані в акті перевірки від 29 липня 2010 року порушення ст.ст.628, 638, 655, 662, 664 ЦК України, які визначають загальні положення про купівлю-продаж; наслідки, які сторони бажали досягти, укладаючи договір, настали.
Як встановлено судом, придбані в ПП «Інтертрейд-Волинь» комплекти деталей позивач оприбуткував на склад, вони пройшли внутрішнє переміщення та були списані у виробництво у жовтні 2008 року та вересні 2009 року відповідно. Після обробки у листопаді 2008 року згідно з приймально-здавальними відомостями на склад передано готову продукцію - термоперетворювачі опору ТСН-1088 та ТСН-1288. На підставі контракту від 21 вересня 2009 року між ВАТ «Електротермометрія» та CHESTER UNITED LTD (Великобританія) експортовано готову продукцію згідно з вантажно-митними деклараціями. Лист Волинської торгово-промислової палати від 24 червня 2010 року (а.с.109) не є доказом, що вказує на безтоварність операцій між ПП «Інтертрейд-Волинь» та ВАТ «Електротермометрія», а лише підтверджує, що виробником готової продукції, експортованої ВАТ «Електротермометрія», і є позивач. Завершений цикл від поставки комплектів деталей ПП «Інтертрейд-Волинь» до продажу ВАТ «Електротермометрія» готової продукції був предметом дослідження Луцької ОДПІ при проведенні планової виїзної перевірки (довідка №1165/23-1/00225644 від 04 березня 2010 року - а.с.175-185), матеріали якої відображено в акті невиїзної планової перевірки від 29 липня 2010 року (а.с.76-27; а.с.8-9 акта).
Судом на підставі акта перевірки від 29 липня 2010 року, пояснень представників відповідача також встановлено, що ПП «Інтертрейд-Волинь» укладено договори купівлі-продажу комплектів деталей від 07 жовтня 2008 року із ПП «Комплект-сервіс» і К» (м. Одеса) та від 15 вересня 2009 року із ТзОВ «Техстайл» (м. Київ).
За результатами позапланової виїзної перевірки ПП «Інтертрейд-Волинь» від 29 червня 2010 року Луцькою ОДПІ досліджено зазначені договори, накладні та податкові накладні на товар, визначений договорами (а.с.90-96). Водночас, документи, що засвідчують факт розрахунків (банківськи виписки, платіжні доручення, регістри бухгалтерського обліку за рахунками 30 «Каса» та 311 «Поточні рахунки в національній валюті»), до перевірки не надано.
Відповідач вважає правочини між ПП «Інтертрейд-Волинь» та ПП «Комплект-сервіс» і К» та між ПП «Інтертрейд-Волинь» та ТзОВ «Техстайл» нікчемними з тих самих підстав, що і правочини між ВАТ «Електротермометрія» та ПП «Інтертрейд-Волинь», при цьому посилаючись на невідповідність змісту договорів (а не правочинів) вимогам цивільного законодавства, однак щодо цього судом уже надано оцінку. Крім того, відповідач, обґрунтовуючи свою позицію про нікчемність вказаних правочинів, посилається на наступні обставини.
Стосовно ПП «Комплект-сервіс» і К» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вчинено запис про припинення юридичної особи у зв'язку із банкрутством на підставі рішення господарського суду Одеської області від 24 листопада 2009 року. Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ анульовано 21 січня 2010 року.
Разом з тим, дана обставина не є доказом відсутності правоздатності юридичної особи ПП «Комплект-сервіс» і К» на час укладання та виконання договору від 07 жовтня 2008 року.
Посилання на висновок спеціаліста від 16 липня 2010 року № 414 в обґрунтування відсутності повноважень особи, якою від імені ПП «Комплект-сервіс» і К» підписано договір від 07 жовтня 2008 року, рахунок-фактуру №СФ-КС03751, податкову та видаткову накладні від 21 жовтня 2008 року № РН-КС03750 та № НН-КС03751 відповідно, не є безумовним доказом, що дані документи підписано іншою особою, а не її директором - Пономаренком О.А., оскільки спеціалістом зазначено, що вирішити питання, поставлене для дослідження, не виявилося можливим.
Таким чином, відповідач не довів належними доказами безтоварний характер операцій при виконанні договору купівлі-продажу між ПП «Інтертрейд-Волинь» та ПП «Комплект-сервіс» і К» та невідповідність зазначених правочинів вимогам, які встановлені ст.203 ЦК України.
Щодо іншого контрагента ПП «Інтертрейд-Волинь» - ТзОВ «Техстайл», відповідач вважає, що на нікчемність правочину, вчиненого у вересні 2009 року, вказують такі обставини.
Відповідно до повідомлення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 14 червня 2010 року №4087/7/26-1/51 (а.с.115) дане підприємство за юридичною адресою не знаходиться, а його директор (засновник) ОСОБА_9 в м. Києві та Київській області не зареєстрований, проживає у Російській Федерації. Згідно з даними Київського міського центру зайнятості від 09 червня 2010 року № 07-6145 (а.с.114) документи щодо оформлення дозволу на використання праці громадянина Росії ОСОБА_9 не надходили (а.с.114).
Разом з тим, як вбачається з інших письмових доказів, ОСОБА_9 отримав ідентифікаційний номер в органах державної податкової служби на підставі особисто поданої заяви 26 червня 2009 року (а.с.217-218) та отримував доходи, які виплачені йому ТзОВ «Техстайл» (а.с.116).
Посилання відповідача на причетність ТзОВ «Техстайл» до діянь, що містять ознаки злочину, передбаченого ст.205 КК України (фіктивне підприємництво), у вчиненні якого обвинувачено ОСОБА_11 - засновника ТзОВ «Артсервіс-СКГ» не може братись до уваги, оскільки не вказує на зв'язок із господарськими операціями між ПП «Інтертрейд-Волинь» та ТзОВ «Техстайл», а тим більше ПП «Інтертрейд-Волинь» та ВАТ «Електротермометрія» (а.с.119-120: лист №59/6720 Шевченківського районного управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві ).
Як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.195-197), на час укладення договору та його виконання (у період з 15 по 29 вересня 2009 року) підтверджено відомості про юридичну особу ТзОВ «Техстайл», а запис про її відсутність за адресою реєстрації внесено лише 26 лютого 2010 року, хоча 01 липня 2010 року відомості були знову підтверджені (а.с.196).
Відповідачем надано копію товарно-транспортної накладної № 147 (а.с.216) про перевезення вантажу замовником - ТзОВ «Техстайл» з використанням послуг перевізника ТзОВ «Респект-Плюс» до місця знаходження вантажоодержувача - ПП «Інтртрейд-Волинь», відомості якої відповідач ставить під сумнів на підставі листа ТзОВ «Сумитрансбудсервіс» від 13 вересня 2010 року № 13/09/10-1 (а.с.112).
Проте суд вважає, що ця інформація не є достатнім доказом, який спростовує усі інші встановлені обставини, що були предметом дослідження у судовому засіданні на підставі доказів, наданих сторонами як з власної ініціативи, так і з ініціативи суду. Крім того, суд звертає увагу, що реальний характер господарських операцій між ВАТ «Електротермометрія» та ПП «Інтретрейд-Волинь» - безпосередніми учасниками операцій, що відображені в бухгалтерському і податковому обліку позивача, встановлено постановою господарського суду Волинської області від 24 листопада 2010 року за позовом ПП «Інтертрейд-Волинь» до ВАТ «Електротермометрія» про стягнення заборгованості за договорами від 28 серпня 2008 року та 22 вересня 2009 року, що набрала законної сили та має преюдиційне значення (а.с.141-142).
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.
Разом з тим, відповідач не надав доказів вини позивача у намірі порушити публічний порядок. За результатами перевірки діяльності ВАТ «Електротермометрія» податковою міліцією ДПА у Волинській області приймалися рішення про відмову у порушенні кримінальної справи у зв'язку із відсутністю складу злочину (а.с.207-209). З пояснень представників відповідача також встановлено, що стосовно ПП «Інтертрейд-Волинь» вироки чи постанови про закриття провадження за нереабілітуючими обставинами, прийняті в порядку кримінального судочинства, які вважаються належними доказами вини у намірі порушити публічний порядок, відсутні. Інші докази у справі не вказують на порушення учасниками правочинів публічного порядку.
Отже, висновки Луцької ОДПІ про нікчемність правочинів ґрунтуються на припущеннях та не знайшли свого підтвердження належними та допустимими у розумінні ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) доказами.
На підставі первинних документів позивач господарські операції згідно з договорами від 28 серпня 2008 року та 22 вересня 2009 року між ВАТ «Електоротермометрія» та ПП «Інтертрейд-Волинь» відобразив у податковому обліку.
Позивач витрати на оплату товару, придбаного на підставі вказаних договорів у сумі 3 426 00 грн. (без ПДВ) відніс до складу валових витрат (в тому числі у четвертому кварталі 2008 року 1 713 000 грн. та у третьому кварталі 2009 року 1 713 000 грн.).
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час правовідносин, далі - Закон N 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Відповідно до пп.5.3.9 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Позивач ПДВ у сумі 685 200 грн., сплачене у складі вартості поставленого ПП «Інтертрейд-Волинь» товару, відніс до податкового кредиту (у жовтні 2008 року у сумі 342 600 грн., у вересні 2009 року - 342 600 грн.).
Відповідно до пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03 квітня 1997 року N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин, далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).
Витрати позивача підтверджено розрахунковими та платіжними документами. Право на податковий кредит підтверджене податковими накладними від 27 жовтня 2008 року № 2, від 29 вересня 2009 року № 2909-1 (а.с.59-60).
Придбання та використання у господарській діяльності комплектів деталей ТСН-1088 та ТСН-1288 підтверджено висновками рішення від 15 липня 2009 року № 11318/10/25-006 (а.с.65-68) за результатами розгляду первинної скарги на податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2009 року № 0000702399/0. Операції з придбання зазначеного товару узгоджується із видами діяльності, які здійснює позивач (а.с.8 - довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України).
З урахуванням досліджених первинних документів та на підставі норм чинного законодавства, з урахуванням того, що висновки відповідача про нікчемність правочину з підстав невідповідності загальним вимогам, що пред'являються до них, а також порушення публічного порядку не знайшли підтвердження, то суд прийшов до висновку про відповідність дій позивача при визначенні валових витрат та податкового кредиту, а відтак донарахування відповідачем податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 856 500 грн. (в тому числі за четвертий квартал 2008 року у сумі 265 678 грн., за перший квартал 2009 року у сумі 56 099 грн. та за третій квартал 2009 року у сумі 534 723 грн.), а також податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 685 200 грн. (в тому числі 342 600 грн. за жовтень 2008 року та 342 600 грн. у сумі 342 600 грн.) є неправомірним. Крім того, відповідачем також не враховано, що операції з придбання та використання в господарській діяльності комплектів деталей на термоперетворювачі опору у жовтні 2008 року та у вересні 2009 року у цілому не вплинули на об'єкт оподаткування податком на прибуток, оскільки витрати на придбання відображено у рядку 04.1 декларації (витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11), а також їх вартість відображена у рядку 01.2 декларації (приріст балансової вартості запасів), а отже, у складі валових доходів.
Оскільки судом встановлено відсутність підстав для донарахування відповідачем податкових зобов'язань за основним платежем з податку на прибуток підприємств та ПДВ, то й відсутні підстави для застосування штрафних санкцій відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону № 2181-ІІІ.
На думку суду, порушення бухгалтерського чи податкового обліку одним із учасників правовідносин не може тягти негативні наслідки для добросовісного суб'єкта господарювання. Стаття 11 Закону України від 25 червня 1991 року N 1251-XII «Про систему оподаткування» (у редакції, чинній на час правовідносин), передбачає індивідуальну відповідальність платників податків за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування.
Водночас, контрагент позивача (ПП «Інтертрейд-Волинь») також відобразив податкові зобов'язання за господарськими операціями з ВАТ «Електротермометрія» (а.с.30). Стосовно ТзОВ «Техстайл» та ПП «Комплект-сервіс» і К», то відповідач не надав доказів, що такі платники не виконали податкових зобов'язань. Їх перевірка органами податкової служби не проводилася (навіть на підставі автоматизованого співставлення даних податкових декларацій), що свідчить про поверхневий характер досліджуваних обставин та передчасність висновків про порушення публічного порядку через несплату податків.
Згідно зі ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Повідомлення-рішення, прийняті відповідачем, про визнання протиправними та скасування яких просить позивач, перевірялися судом на відповідність критеріям, визначених у ч.3 ст.2 КАС України. Так прийняття рішення обґрунтовано зобов'язує суб'єкта владних повноважень врахувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації, уникаючи висновків, що базуються на припущеннях. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх і безумовних доказів про наявність в діях позивача порушень при формуванні податкового кредиту з ПДВ та валових витрат за господарськими операціями із ПП “Інтертрейд-Волинь”, і не довів правомірності своїх рішень. Суд вважає рішення відповідача необґрунтованими та упередженими.
Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Згідно з ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Враховуючи наведене, з Державного бюджету України підлягає стягненню на користь позивача 6 грн. 80 коп. судового збору, який сплачено при поданні адміністративного позову відповідно до ч.3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України.
Керуючись ст.ст.2, 71, 94, 160 ч.3, 162, 163 КАС України, на підставі Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 09 серпня 2010 року № 0000932301/0 та № 0000942301/0, від 15 жовтня 2010 року № 0000932301/1 та № 0000942301/1, від 09 листопада 2010 року № 0000932301/2 та № 0000942301/2, від 24 січня 2011 року № 0000932301/3 та № 0000942301/3.
Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Електротермометрія» судові витрати у сумі 6 грн.80 коп. (шість грн. 80 коп.)
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 14 березня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ж.В. Каленюк