Іменем України
16.03.2011 м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючої - судді Кожух О.А.,
суддів - Куштана Б.П., Чужі Ю.Г.
при секретарі - Молнар Е.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на рішення Великоберезнянського районного суду від 13 січня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в ко ристуванні власністю, -
Позивачка ОСОБА_1 у жовтні 2010 року звернулася до суду із зазначеним вище позовом, посилаючись на те, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ТЗ серії НОМЕР_2 від 27 травня 2003 року мікроавтобус марки «Мерседес Бенц» МВ 100 , білого кольору, 1994 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, на праві приватної власності зареєстрований за нею. Позивачка зазначала, що даною автомашиною відповідача було уповноважено тільки керувати. Однак останній незаконно заволодів вказаним транспортним за собом, категорично відмовляється повернути його, чим чинить позива чці перешкоди у його користуванні, в зв'язку з чим вона обмежена у здійснені нею підприємницької діяльності. Рішенням Великоберезнянського районного суду від 1 лютого 2010 року ОСОБА_3 відмовлено у позові в частині поділу спірного автомобіля. Посилаючись на положення ст. ст. 386, 387 ЦК України про сила усунути перешкоди в користуванні автомобілем шляхом вилучення його у відповідача з передачею їй. Крім того, позивачка просила зобов'язати відповідача повернути їй дублікат ключів від легкового автомобіля «КІА», який знаходиться в кредиті та який погашає вона, оскільки відповідач незаконно заволодів ними, а та кож стягнути понесені нею судові витрати, в тому числі витрати на правову допо могу.
Рішенням Великоберезнянського районного суду від 13 січня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивачка та її представник подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуа льного права, просять скасувати це рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
В судовому засіданні позивачка скаргу підтримала та просила задоволь нити. Відповідач просив рішення суду залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеля ційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які бе руть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунту ватись на припущеннях, а обставини справи, які за законом мають бути підтвер джені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засо бами доказування; обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини. Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рі шення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявле них у суді першої інстанції (ст. 303 ЦПК України).
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що автомобіль, про вилучення якого заявлена вимога, був придбаний під час перебу вання сторін у шлюбі, а отже є спільною сумісною власністю, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідач ОСОБА_3 незаконно заволодів ключами від легкової автомашини «КІА».
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 09 травня 1992 року, який рішенням Великоберезнянського районного суду від 01 лютого 2010 року розірвано. Спірний автомобіль - мікроавтобус марки «Мерседес Бенц» МВ 100 - було придбано у 2003 році та, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником зазначено ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_3 має право керування (а.с.6). Таким чином, відповідно до положень ст. 60 СК України, автомобіль «Мерседес Бенц» є об'єктом спільної власності подружжя, що встановлено також і рішенням Великоберезнянсь кого районного суду від 1 лютого 2010 року. Цим рішенням ОСОБА_3 відмов лено у позові в частині поділу автомобілів, оскільки не була вказана їх вартість і сторони не заявляли клопотань про призначення відповідних експертиз. Проте відмова суду у задоволенні позову про поділ нерухомого майна з таких підстав не спростовує того факту, що спірний автомобіль є об'єктом спільної власності сторін, та не свідчить про те, що власником автомобіля є лише ОСОБА_1 Спосіб захисту права власності, який просить застосувати позивачка - вилучення транспортного засобу у відповідача з передачею позивачці - в даному випадку застосований бути не може, оскільки він пов'язаний із позбавленням відповідача ОСОБА_3 доступу до майна, співвласником якого він являється.
Як визнано сторонами, легковий автомобіль «КІА» знаходиться у користуванні позивачки. Позивачкою також не було доведено того факту, що один комплект ключів від цього автомобіля знаходиться у відповідача, та не було спростовано його твердження про те, що такий комплект він залишав за місцем проживання по зивачки.
За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прави льно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду не спростовують, тому, відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314,315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 - в і д х и л и т и.
Рішення Великоберезнянського районного суду від 13 січня 2011 року - за лишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня на брання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча Судді