79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
17.03.11 Справа№ 10/267(10)
За позовом Державна екологічна інспекція у Львівській області
До відповідача ДП «Львівугілля» (ВП Шахта «Межирічанська»)
Про стягнення 3067,37 грн. заборгованості
Суддя Довга О.І.
Секретар Скремета О.О.
Представники :
від позивача М.Нирка -представник за довіреністю
від відповідача не з'явився
Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).
Суть спору :
На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Державної екологічної інспекції у Львівській області до ДП «Львівугілля»(ВП Шахта «Межирічанська») про стягнення 3067,37 грн. заборгованості.
Розгляд справи неодноразово відклався з підстав, викладених у попередніх ухвалах суду.
В судовому засіданні 15.03.2011 року оголошувалась перерва до 17.03.2011 року.
17.03.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Представник Позивача попередніх судових засіданнях підтримує позовні вимоги, просить позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві, та з додаткових пояснень, які надавались під час розгляду спору.
Представник Відповідача проти заявленого позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов, вважає, що Позивачем проведено відбір проб грунтів з порушенням ГОСТ 17.4.4.02-84, що дає підстави визнати акт № 86 та протокол вимірювання № 210-211 (10) нечинним, а позовні вимоги про відшкодування збитків бездоказовими. В задоволені позовних вимог просить відмовити.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та факти, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
В силу частини 2 статті 22 ГПК України сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (частина 2 статті 43 ГПК України), якими в силу статті 32 даного Кодексу є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне:
Відносини у галузі навколишнього природного середовища у Україна регулюються Конституцією України, міжнародними угодами України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Державною екологічною інспекцією в Львівській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП «Львіввугілля»(ВП Шахта «Межирічанська».
Згідно з Актом перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства №332/180 від 01-16.09.2010 року, виявлено забруднення землі на території ВП «Шахта «Межирічанська», що є порушенням вимог чинного законодавства, а саме: ст. 164 Земельного кодексу України, ст. 35 Закону України «Про охорону земель»в результаті чого державі заподіяно збитки на суму 3067,37 грн.
Вказаний Акт підписаний представниками Позивача та технічним директором ДП «Львіввугілля».
Як вбачається з матеріалів справи, забруднена земельна ділянка знаходиться на території м. Червоноград.
Розрахунок збитків проведено за Методикою розрахунків розміру відшкодування збитків, зумовлених забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства України, затверджено наказом Мінприроди України від 04.04.2007 року № 149, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України та становить 3067,37 грн.
Позивач звернувся до Відповідача з претензією № 03-4398 від 21.10.2010 р. про добровільну оплату в місячний строк в місцевий бюджет м. Червоногруда завданих державі збитків в сумі 3067,37 грн. До претензії доданий розрахунок завданої шкоди.
Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.13 Конституції України, ч.ч.1, 2 ст.148 Господарського кодексу України, ч.ч.1,3 ст.324 Цивільного кодексу України, земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу є об'єктами права власності Українського народу; кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу виключно відповідно до закону.
Ч.3 ст.148 Господарського кодексу України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», земля підлягає державній охороні і регулюванню використання на території України.
Згідно ч.3 ст.19 Господарського кодексу України, держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у сфері земельних відносин - за використанням і охороною земель.
Відповідно до п. «б»ч.1 ст.96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля. Згідно п. «в»ст.164 Земельного кодексу України, охорона земель включає захист земель від забруднення відходами виробництва.
Відповідно до ст.35 Закону України «Про охорону земель», власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України, проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів.
Відповідно до ч.ч.1, 2, ч.4 ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України цивільну відповідальність; відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні порушенні вимог природоохоронного законодавства; підприємства зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Згідно ч.1 ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Згідно п.п.1.1, 1.2 та 1.3 Методики, Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, розроблена відповідно до Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про відходи»та інших нормативно-правових актів; Методика встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності; Методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення.
Відповідно до п.1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 р. N 464, акт перевірки це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.
Згідно з п.49 ст.6 та п.7 ст.47 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зараховуються до державного та місцевих бюджетів.
Згідно з статтями 16, 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 19.12.2006 року за № 548 Державна екологічна інспекція в областях, містах Києві та Севастополі в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), екологічної безпеки на відповідній території.
Відповідно до пункту 4 вказаного Положення інспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органами виконавчої влади, суб'єктами господарювання, фізичними особами: додержанням правил, нормативів, стандартів у сфері охорони навколишнього природного середовища; додержанням умов виданих дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, викиди та скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище. Інспекція має право, зокрема, обстежувати у встановленому порядку підприємства, установи, організації з метою дотримання ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, складати акти перевірок.
Матеріалами справи підтверджено, що при перевірці Державною екологічною інспекцією в Львівській області, дотримання вимог природоохоронного законодавства ВП «Шахта «Межирічанська»ДП «Львіввугілля»виявлено забруднення землі на території ВП «Шахта «Межирічанська», в результаті чого державі заподіяно збитки на суму 3067,37 грн.
За наслідками перевірки, Державною екологічною інспекцією у Львівській області складено Акт № 332/180 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 01.09-16.09.2010 року, який Відповідачем не оскаржений, та прийнятий до виконання.
Позивач надіслав Відповідачу претензію про відшкодування шкоди та розрахунок завданої шкоди, яку Відповідач залишив без задоволення.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення у повному обсязі.
Судові витрати слід покласти на Відповідача.
Керуючись ст.ст. 12,33,34,43,49,82-84 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задоволити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля» (ідентифікаційний код 32323256, адреса: 80086, Львівська область, м. Сокаль, вул. Б. Хмельницького, 26) на користь держави на спеціальний рахунок місцевого бюджету м. Червоноград, ( ЄДРПОУ 25262988, МФО 825014, код платежу 24062100 ) 3067,37 грн. збитків.
Стягувач: Державна екологічна інспекція в Львівській області, ідентифікаційний код 34943022, адреса: 79026, м.Львів, вул. Стрийська, 98.
3. Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля»(ідентифікаційний код 32323256, адреса: 80086, Львівська область, м. Сокаль, вул. Б. Хмельницького, 26) в доход державного бюджету 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Накази видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.
Суддя Довга О.І.
Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Львівської області.