22 березня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/1298/11
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Бойко С.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -
Лубенська об'єднана державна податкова інспекція звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу в сумі 1 117 грн. 20 коп.
В обґрунтування позовних вимог вказував, що відповідач подав до Лубенської ОДПІ декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2009 року, вказавши отримання доходу у сумі 65607 грн. 50 коп. (житловий будинок та земельна ділянка за спадщиною) та самостійно визначивши суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 3 280 грн. 38 коп. Оскільки гр. ОСОБА_1 у добровільному порядку податок до бюджету в повному обсязі не сплатив, Лубенська об'єднана державна податкова інспекція просить стягнути з відповідача суму податку з доходів фізичних осіб від отримання доходу внаслідок прийняття ним спадщини в розмірі 1 117 грн. 20 коп.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Беручи до уваги те, що перешкоди до розгляду справи у судовому засіданні, встановлені ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, а в судове засідання прибули не всі особи, які беруть участь у справі, суд, згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, без проведення судового засідання на підставі наявних матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 25 травня 2010 року подав до Лубенської ОДПІ декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2009 року зазначивши у графі 1.2. "Доходи, одержані в інших місцях не за місцем основної роботи", що ним у 2009 році отримано дохід у вигляді спадщини від бабусі, а саме: житловий будинок (сума нарахованого доходу - 42 924 грн.) та земельна ділянка (сума нарахованого доходу - 22 683 грн. 50 коп.).
При цьому, у додатку № 1 до декларації "Перелік сум витрат, що включаються до складу податкового кредиту згідно із статтею 5 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" відповідачем зазначено суму податку з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 3 280 грн. 38 коп. (суму податку сплачено частково - в розмірі 500 грн.).
На виконання п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. (надалі - Закон № 2181-ІІІ), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, Лубенської ОДПІ було винесено податкове повідомлення - рішення форми "Ф" № 0001391701/0 від 08.06.2010 року, яким гр. ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб, отриманих внаслідок прийняття у спадщину майна, коштів, майнових чи немайнових прав в сумі 2 780 грн. 38 коп.
Дане податкове повідомлення - рішення отримано відповідачем 11.06.2010 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 3750000137758, однак у встановленому Законом № 2181-ІІІ порядку оскаржено не було.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" № 1251-XII від 25.06.1991 року, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, податок на доходи фізичних осіб належить до загальнодержавних податків і зборів.
Пунктом 2.1. ст. 2 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22/05/2003 року (надалі - Закон № 889-IV), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що платником податку є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.
Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону № 889-IV дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі дохід у вигляді активів, що передаються у спадщину, якщо такі активи або джерело їх виплати знаходяться на території України.
Порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав встановлено статтею 13 Закону № 889-IV. Так, у відповідності до п.п. 13.2.2 п. 13.2 вказаної статті при отриманні спадщини спадкоємцями, що не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення об'єкт спадщини (нерухоме майно) оподатковується за ставкою податку, визначеною пунктом 7.2 статті 7 цього Закону, до будь-якого об'єкта спадщини.
Підпунктом 7.2 статті 7 Закону № 889-IV встановлено ставку податку з доходів фізичних осіб в розмірі 5% від об'єкта оподаткування.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону № 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Відповідно до п. 5.2.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Оскільки відповідачем податкове повідомлення - рішення № 0001391701/0 від 08.06.2010 року ні в адміністративному, ні в судовому порядку оскаржено не було, сума податкового боргу вважається узгодженою. В силу п. п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
У відповідності до п. п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
У зв'язку з тим, що відповідно до графіку розстрочення податкових зобов'язань відповідачем борг було погашено частково (в сумі 1 668 грн. 24 коп.) Лубенською ОДПІ 23.11.2010 року було винесено першу податкову вимогу № 1/5, що вручена гр. ОСОБА_1 29.11.2010 року та винесено другу податкову вимогу № 2/6 від 27.12.2010 року, що отримана відповідачем 05.01.2011 року.
Згідно з п. п. 16.1.1. п. 16.1. ст. 16 Закону № 2181-ІІІ після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
З розрахунку податкової заборгованості фізичної особи ОСОБА_1 слідує, що за прострочення розрахунків на суму податкового боргу Лубенською ОДПІ було нараховано пеню в розмірі 10 грн. 56 коп.
Таким чином, станом на дату розгляду справи судом за відповідачем значиться заборгованість зі сплати податку з доходів фізичних осіб від отримання доходу внаслідок прийняття ним спадщини в сумі 1 117 грн. 20 коп. (в т.ч. 1112 грн. 14 коп. - основний платіж та 10 грн. 56 коп. - пеня).
Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-XII, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідач відзиву на позовну заяву та жодних заперечень проти позову чи доказів сплати боргу суду не надав.
За таких обставин, суд вважає вимоги податкового органу правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 37500) заборгованість зі сплати податку з доходів фізичних осіб від отримання доходу внаслідок прийняття ним спадщини в сумі 1 117 грн. 20 коп. (одна тисяча сто сімнадцять гривень двадцять копійок) на р/р 33215846700011, одержувач платежу - місцевий бюджет, код платежу 11011400, код одержувача 34698631, банк одержувача: ГУДК України у Полтавській області, МФО 831019. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя С.С. Бойко