16 березня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-5725/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Головка А.Б.,
при секретарі - Авдєєнку Є.В.,
за участю:
представника позивача - Козачук О.С.,
представника відповідача - Мовчан Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Виробничо-промислове підприємство "Агротехбізнес" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення, -
06 грудня 2006 року Приватне підприємство "Виробничо-промислове підприємство "Агротехбізнес" (далі - ПП "ВПП "Агротехбізнес", позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області, відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 28.11.2006 року № 0002782301/0/91.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що вважає твердження Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області щодо можливості відшкодування у зв'язку з лише надмірною сплатою податку на додану вартість до бюджету не відповідає дійсності, вимогам чинного законодавства та правової позиції ВАСУ, зазначив, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку, у разі якщо останній виконав всі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала. У письмових запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначав, що проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.10, пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у зв'язку з чим зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі за березень 2005 року в сумі 133 218,00 грн. Підставою для вказаного висновку стала відсутність обов'язкової підстави для виникнення у позивача права на отримання бюджетного відшкодування - документально підтвердженого факту надмірного надходження відповідної суми податку до бюджету з господарських операцій позивача за другим та третім ланцюгом постачання ТМЦ з огляду на визнання ПП "Техпласт" банкрутом. У зв'язку з тим, що на дату складення акту перевірки залишок від'ємного значення по ПДВ складав 95267 грн. позивачу визначено податкове зобов'язання в сумі 37951 грн., нарахована штрафна санкція в сумі 18976 грн.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що у період з 15.11.2006 року по 16.11.2006 року державним податковим ревізором - інспектором Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області Малиш О.В. проведено додаткову виїзну позапланову документальну перевірку правильності, повноти та обґрунтованості відшкодування ПДВ з бюджету на користь ПП "ВПП "Агротехбізнес" за березень 2005 року.
За результатами перевірки складено акт від 17.11.2006 № 626/23-120/30131024, у якому зафіксовано порушення підпункту 7.7.10, пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення по податку на додану вартість за березень 2005 року в сумі 133 218 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення від 28.11.2006 року № 0002782301/0/91, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за березень 2005 року в сумі 133 218 грн., визначено до сплати суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість розмір 37 951 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 18 976,00 грн.
Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішення, позивач оскаржив його до Господарського суду Полтавської області.
Постановою Господарського суду Полтавської області від 12.02.2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2007 року, позов задоволено повністю.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.10.2010 року постанову Господарського суду Полтавської області від 12.02.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2007 року - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Колегія суддів касаційної інстанції не погодилася з висновком судів першої та апеляційної інстанцій з підстав неповного встановлення зазначеними судами обставин справи стосовно реального виконання господарських операцій, не досліджено докази перевезення, зберігання товару та виконання вантажно-розвантажувальних робіт, приймання товару за кількістю та якістю тощо, справу направлено на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду для всебічного і повного з'ясування та перевірки всіх фактичних обставин справи.
Відповідно до частини 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить із наступного.
Із акту перевірки слідує, що при дослідженні Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області правильності формування податкового кредиту ПП "ВПП "Агротехбізнес" за березень 2005 року шляхом проведення зустрічних документальних перевірок по ланцюгу до виробника встановлено: ПП "ВПП "Агротехбізнес" придбано обладнання у ПП "Пілат" , яке у свою чергу придбало його у ПП "Техпласт"; ПП "ВПП "Агротехбізнес" придбано будівельні матеріали у ТОВ "МіС", яке у свою чергу придбало його у ПП "Масла і смазки", постачальником якого було ПП "Пілат", яке придбало їх у ПП "Техпласт". Однак рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.05.2006 року ПП "Техпласт" визнано банкрутом, тому підтвердити факт сплати ПДВ до бюджету по вказаному ланцюгу постачання неможливо.
У зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту по ланцюгу постачання відповідач дійшов висновку про завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 133 218 грн.
Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
За змістом підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 названого Закону (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 цієї ж статті Закону у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у тій самій редакції) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та ПП "Пілат" укладено договір купівлі-продажу обладнання № 01/12.2 від 01.12.2004 року.
Судом встановлено, що позивачем на підтвердження господарських операцій з купівлі продажу обладнання на підставі вказаного договору надано видаткові та податкові накладні, які на виконання умов вказаного договору виписано ПП "Пілат" позивачу, а саме: видаткову накладну № 153/9 від 01.03.2005 року та податкову накладну № 153/9 від 01.03.2005 року на суму 345 400 грн., в тому числі ПДВ в сумі 57 566 грн. 67 коп.
01.03.2005 року між ПП "ВПП "Агротехбізнес" та ТОВ "МіС укладено договір купівлі-продажу будівельних матеріалів № 26/1 від 01.03.2005 року, ТОВ "МіС видано видаткову накладну № РН-50.2 від 31.03.2005 року та податкову накладну № 599.2 від 31.03.2005 року на суму 416 434 грн. 22 коп., в тому числі ПДВ в сумі 69 405 грн. 70 коп.
За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Згідно з п. 11.1., 11.3, 11.4, 11.5', 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. за № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
На виконання ухвали суду про витребування доказів від 25.11.2010 року ПП "ВПП "Агротехбізнес" надано копії товарно-транспортних накладних по взаємовідносинах із ТОВ "МіС" та ПП "Пілат", однак при їх огляді у суду виникли сумніви відносно достовірності зазначених документів, оскільки відтиск печатки ТОВ "МіС" перекриває текст товарно-транспортної накладної, крім того вказаний відтиск містить зайвий текст. На вимогу суду про надання оригіналів зазначених товарно-транспортних накладних для огляду, представником позивача повідомлено про їх втрату, у зв'язку із чим вказані товарно-транспортні накладні судом до уваги не приймаються.
Крім того, позивачем надано копію витягу з журналу реєстрації довіреностей ПП "ВПП "Агротехбізнес", проте вказаний витяг не містить відомостей щодо видачі довіреностей на отримання товару з номерами 1 та 50, які зазначені у товарно-транспортних накладних. 01.03.2005 року та 31.03.2005 року довіреності на отримання товару у ТОВ "МіС" та ПП "Пілат" не видавались, що суперечить відомостям у товарно-транспортних накладних.
Слід зазначити, що копія акту приймання - передачі товару - комплексу комбінованої автоматичної термокамери "AUTOTERM" типа D2-2, підписаний позивачем та ПП "Пілат" 01.03.2004 року, що суперечить даті поставки товару, зазначеній у видатковій накладній № 153/9 від 01.03.2005 року. Копія акту приймання - передачі товару від 31.03.2005 року, підписаного позивачем та ТОВ "МіС" також містить печатку ТОВ "МіС" із зайвим текстом як у товарно-транспортних накладних.
Враховуючи викладене вказані докази судом до уваги не приймаються.
Будь-яких інших документів, які достовірно свідчили б про фактичне здійснення операцій отримання - передачі обладнання та будівельних матеріалів, документів, з яких можливо встановити, якою особою здійснювалось транспортування, місця відвантаження товару, осіб які здійснювали приймання та відвантаження цього товару, його прийняття за кількістю та якістю, місця зберігання, бухгалтерських документів щодо руху товару суду не надано.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні первинні документи, які б засвідчили про реальне виконання вказаних операцій: відправлення до позивача та отримання ним обладнання та будівельних матеріалів.
Суд вважає за необхідне зазначити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. І хоча за загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту покупця, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги), однак якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту було би безпідставним і ПДВ не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.
З огляду на викладене та враховуючи, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальності виконання господарських операцій, суд приходить до висновку, про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування, а тому податкове повідомлення-рішення від 28.11.2006 року № 0002782301/0/91 є правомірним та скасуванню не підлягає.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "Виробничо-промислове підприємство "Агротехбізнес" є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Виробничо-промислове підприємство "Агротехбізнес" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 21 березня 2011 року.
Суддя А.Б. Головко