Cправа № 2а-4242/10/0770
Ряд стат. звіту № 3.4
Код - 09
24 січня 2011 р. 08.59 год. м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю. при секретарі судового засідання Бішко А.Я., перекладача -ОСОБА_1, та сторін, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_2;
відповідача: Управління міграційної служби у Закарпатській області - представник Ковач В.Г.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Управління міграційної служби у Закарпатській області про визнання рішення протиправним, -
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 24 січня 2011 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 27 січня 2011року.
ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління міграційної служби у Закарпатській області. В даному позові просить 1) визнати протиправним рішення № 90 від 08.11.2010 р. Управління міграційної служби у Закарпатській області, яким йому було відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця в Україні; 2) Зобов'язати Управління міграційної служби у Закарпатській області прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про надання йому статусу біженця.
Під час судового розгляд даної справи позивач підтримав позовні вимоги з мотивів, що наведені в адміністративному позові. А саме повідомив суду, що він звернувся до Управління міграційної служби у Закарпатській області із заявою про надання статусу біженця. Після співбесід йому було вручено повідомлення № 90 про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, де на підставі ст.12 Закону України „Про біженців" від 21.06.2001 (далі за текстом - Закон) відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця в Україні. Дане рішення № 90 Управління міграційної служби у Закарпатській області про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця в Україні вважає необґрунтованим, оскільки відповідач не в повній мірі з'ясував усі обставини його обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань через з боку групи Аль-Шабаб.
Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила, просила суд відмовити у задоволенні позову з мотивів викладених у запереченні. А саме вважає, що оскаржуване рішення приймалось з урахуванням та дослідженням усіх обставин справи позивача. Під час розгляду матеріалів справи щодо вирішення питання відносно оформлення документів для отримання статусу біженця було встановлено, що ОСОБА_2 є громадянином Сомалі та користувався захистом країни громадянської належності, оскільки згідно його ж даних він отримав закордонний паспорт, без перепон з боку органів держави Сомалі виїхав із власної держави, а підставою для його виїзду із держави було перш за все бажання працевлаштування. Відповідно до п.164 Керівництва з процедур і критеріїв з визначення статусу біженця УВКБ ООН, особи, вимушені покинути країну походження в результаті внутрішніх чи міжнародних військових конфліктів, звично не розглядаються як біженці Конвенцією 1951 року и протоколом 1967 року.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних мотивів.
ОСОБА_2 звернувся із заявою щодо набуття статусу біженця в Україні до управління міграційної служби в Закарпатській області, яка у порядку ст. 9 Закону України “Про біженців”.
03 листопада 2010 року із позивачем, громадянином Сомалі ОСОБА_2, було проведено співбесіду (а.с.18-19). Із пояснень позивача під час співбесіди слідує, що він проживав в Сомалі, із документів, які б посвідчували його особу у нього був закордонний паспорт, який у нього забрали перевізники. Позивач повідомив, що виїхав з країни легально, шляхом авіа перельоту із м. Могадішо (а.с.18). Підставою його виїзду були погрози зі сторони групи Аль-Шабааб, які йому погрожували із метою вступу позивача до даної групи. Проте доказів таких погроз надано не було. (а.с.19).
Викладене є доказом того, що особа, яка назвалась ОСОБА_2 є громадянином Сомалі та користувався захистом країни громадянської належності. Відповідно до п. 164 Керівництва з процедур і критеріїв з визначення статусу біженця УВКБ ООН, особи, вимушені покинути країну походження в результаті внутрішніх чи міжнародних військових конфліктів, звично не розглядаються як біженці Конвенцією 1951 року и протоколом 1967 року. Відповідно до п.65 глави 2 Керівництва з процедур і критеріїв з визначення статусу біженця УВКБ ООН, переслідування відноситься до дій влади країни заявника.
Держава, що зазнала краху, в якій порушений закон і порядок - Сомалі, сама по собі не є причиною для обґрунтованого страху переслідувань відповідно до Конвенції. Загальний ризик насилля сам по собі не є достатнім фактором для надання статусу біженця.
Зазначені заявником у матеріалах справи факти не дають підстав вважати, що він переслідувався в Сомалі як конвенційний біженець.
У даному випадку, виходячи з вищенаведеного, заявник не навів достатньої аргументації своїм побоюванням, або інших доказів того, що ці побоювання є обґрунтованими. У зв'язку з тим, що жодного конкретного факту особистого переслідування за конвенційними ознаками він не навів, аналіз матеріалів справи громадянина Сомалі ОСОБА_2, що його побоювання стати жертвою переслідування у зв'язку з належністю до клану Бандеву та соціальної групи є необґрунтованими.
Прикладів особистого переслідування за конвенційними ознаками позивач не навів. Отже, причиною виїзду з країни громадянської належності стали внутрішній військовий конфлікт, що має місце в Сомалі та бажання працевлаштування у державах Європи.
У зв'язку з викладеним суд вважає, що рішення відповідача про відмову в оформленні документів для вирішення питання про надання статусу біженця приймалось з врахуванням та дослідженням всіх обставин справи і є правомірним.
Отже, оскільки відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, в тому числі Законом України "Про статус біженців", підстави для скасування його рішення та зобов'язання прийняти рішення про надання статусу біженця відсутні.
Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 160-163 КАС України, суд, -
1. В задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління міграційної служби у Закарпатській області про визнання рішення протиправним - відмовити повністю.
2. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Дору Ю.Ю.