справа № 2а-8310/10/0670
категорія 8.2.1
22 лютого 2011 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Попової О. Г.,
при секретарі - Дойничко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промкомплект" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промкомплект" звернулось до адміністративного суду з вказаним позовом. Зазначає, що за результатами планової виїзної перевірки ТзОВ "Науково-виробниче підприємство "Промкомплект" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2010 року державними податковими інспекторами був складений акт №277/23-01/25307604 від 03.08.2010 року, в якому зафіксовано порушення з боку ТзОВ "Науково-виробниче підприємство "Промкомплект" вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". На підставі вказаного акту та за результатами розгляду скарги позивача Коростенською ОДПІ видані податкові повідомлення-рішення від 14.10.2010 року №0000842301/1, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 160604,00 грн., в т.ч. основний платіж - 107069,00 грн. і 53535,00 грн. - штрафної санкції та №0000832301/1, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послуг) в сумі 156624,00 грн., в т.ч. основний платіж - 104416 грн., штрафні (фінансові) санкції - 52208 грн.
Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями Коростенської ОДПІ від 14.10.2010 року №0000842301/1 та №0000832301/1 та просить визнати їх протиправними і скасувати, так як вважає, що: правомірно на підставі необхідних первинних документів відніс до валових витрат вартість транспортних послуг, наданих приватними підприємцями ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6; укладений договір між ним та ТОВ "СТАФТ" №01/03 від 01.03.2008 року не має додатково супроводжуватись складанням та видачею сторонам товарно - транспортних накладних, так як позивач не міг бути учасником транспортного процесу з перевезення товарів до місць їх передачі покупцю вантажним автомобільним транспортом, оскільки не здійснював перевезення таких вантажів, не сплачував будь-кому вартість транспортних послуг. Відповідно до укладеного договору прийомка товарів позивачем здійснювалась безпосередньо в момент передачі товару постачальником (продавцем) зі складанням відповідних накладних. Щодо віднесення вартості придбаних позивачем матеріальних цінностей у ТОВ "СТАФТ" в 2008 році до складу валових витрат, позивач вважає, що ним цілком правомірно віднесено їх до складу валових витрат, так як витрати, що були понесені позивачем в усіх випадках пов'язані з його господарською діяльністю. Зазначає, що по господарським операціям з ТОВ "ПЛАНВЕРК Об"єктменеджмент" та ТОВ "ЛАБОРЕМЕС ЛЛС" правомірно складено акти виконаних робіт довільною формою, так як фінансування підрядних робіт за договорами підряду від 01.12.2008 року №1/12 та від 05.05.2008 року №5 здійснювалось позивачем за рахунок власних коштів.
Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Надали суду заперечення щодо позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суд встановив: працівниками Коростенської ОДПІ проведена планова виїзна перевірка ТзОВ "Науково-виробниче підприємство "Промкомплект" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2010 року, про що складений акт №277/23-01/25307604 від 03.08.2010 року
В акті перевірки зазначено, що ТзОВ "Науково-виробниче підприємство "Промкомплект" порушено вимоги:
- пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: підприємством завищено валові витрати за 2008 рік на суму 47131 грн. та 2009 рік на 34769 грн.;
- пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: підприємством завищено податковий кредит на суму податку на додану вартість, який сплачено за надані транспортні послуги, надані ПП ОСОБА_2 у розмірі 11377 грн.;
- пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: підприємством завищено податковий кредит на суму податку на додану вартість у розмірі 67979 грн. по господарським операціям з ТОВ "СТАФТ";
- пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством завищено податковий кредит у сумі 25060 грн. по господарським операціям з ТОВ "ПЛАНВЕРК Об"єктменеджмент" та ТОВ "ЛАБОРЕМЕС ЛЛС".
На підставі вказаного акту та за результатами розгляду скарги позивача Коростенською ОДПІ видані податкові повідомлення-рішення від 14.10.2010 року №0000842301/1, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 160604,00 грн., в т.ч. основний платіж - 107069,00 грн. та 53535,00 грн. - штрафної санкції та №0000832301/1, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послуг) в сумі 156624,00 грн., в т.ч. основний платіж - 104416 грн., штрафні (фінансові) санкції - 52208 грн.
Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0000842301/1 від 14.10.2010 року.
Зазначене рішення податкового органу позивачем оскаржується щодо донарахувань податку на прибуток підприємств по господарським операціям з перевізниками і ТОВ "СТАФТ" в сумі основного платежу 105449 грн. та застосованих фінансових санкцій в сумі 52725 грн.
В акті перевірки зазначено, що у перевіряємому періоді позивачем були придбані транспортні послуги у ПП ОСОБА_2, у ФОП ОСОБА_3, у ПП ОСОБА_4, у ПП ОСОБА_7, у ФОП ОСОБА_8, які не підтверджені товаро-транспортними накладними, а надані акти виконаних робіт по перевезенню вантажу оформлені неналежним чином.
Встановлено, що між позивачем і ПП ОСОБА_2 укладались договори на надання транспортних послуг. На підтвердження надання послуг по перевезенню ПП ОСОБА_2. надано: акти виконаних робіт від 02.04.2008 року №38, від 02.06.2008 року №38, від 05.09.2008 року №38, від 09.04.2009 року №6, від 25.05.2009 року №35, від 28.07.2009 року №б/н, від 27.08.2009 року №135, видаткові накладні, товаро-транспортні накладні (а.с. 112-134 т.1).
Між позивачем і ФОП ОСОБА_3 01.02.2009 року укладались договори на транспортне обслуговування. На підтвердження надання послуг по перевезенню ФОП ОСОБА_3 надано: акти виконаних робіт від 01.05.2008 року №б/н, від 05.12.2008 року №б/н, від 10.02.2009 року №б/н, від 04.03.2009 року №б/н, від 18.03.2009 року №б/н, від 19.06.2009 року №б/н, від 25.08.2009 року №б/н, від 06.10.2009 року №б/н, від 29.10.2009 року №б/н, від 30.11.2009 року №б/н, видаткові накладні, товаро-транспортні накладні (а.с. 135- 163 т.1, 36-46 т.2).
Між позивачем і ПП ОСОБА_8 укладався договір на транспортне обслуговування. На підтвердження надання послуг по перевезенню ПП ОСОБА_8 надано: акт виконаних робіт від 30.04.2009 року №б/н, видаткову накладну №02 від 13.04.2009 року, платіжне доручення (а.с. 164-166 т.1).
Між позивачем і ПП ОСОБА_4 укладались договори на транспортне обслуговування. На підтвердження надання послуг по перевезенню ПП ОСОБА_4 надано: акти виконаних робіт від 21.07.2008 року, №94, від 21.05.2009 року № 23, від 27.08.2009 року №74, від 21.09.2009 року № 78, видаткові накладні, товаро-транспорті накладні (а.с. 124, 167-172 т.1, 31-35 т.2).
Між позивачем і ПП ОСОБА_5 укладався договір на транспортне обслуговування. На підтвердження надання послуг по перевезенню ПП ОСОБА_5 надано: акт виконаних робіт від 24.11.2008 року, видаткову накладну (а.с. 167-172 т.1).
На підтвердження отримання послуг по транспортуванню матеріалів позивачем надано первинні документи, а саме: видаткові і податкові накладні, акти виконаних робіт, частково товаро-транспорті накладні.
В акті перевірки зазначено, що акти виконаних робіт по перевезенню вантажу оформлені не належним чином, так як в них відсутні назва машини, якою здійснювались перевезення, маршрут, найменування вантажу та його вага.
Згідно із ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З оглянутих в судовому засіданні актів виконаних робіт встановлено, що в усіх актах зазначено назву документа, дату і місце їх складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, автомобіль на якому здійснювались перевезення, особистий підпис уповноважених осіб, печатки підприємств, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій.
Щодо не надання під час перевірки товаро-транспортних накладних, то вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання ТТН в підтвердження віднесення витрат до складу валових, тим більше що при перевірці не встановлено що позивач ніс витрати по транспортуванню придбаного товару. В судовому засіданні частково надані товаро-транспорті накладні і їх копії долучені до матеріалів справи.
Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.
Слід зазначити, що п.5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.
Така ж позиція висловлена в рішенні Київського Апеляційного Адміністративного Суду по справі № 2а-3171/09/0670, постановах Вищого Адміністративного Суду України по справі К-15247/07, К-55094/09 та ін.
В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено в тому числі і вимоги п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", однак жодного доказу що отримання послуг по перевезенню вантажів не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, в акті перевірки не наведено і суду не надано.
В акті перевірки зазначено, що позивачем завищено валові витрати на суму витрат, понесених по господарським операціям позивача з ТОВ "СТАФТ", так як позивачем не надано товаро-транспортних накладних на транспортування товару, актів приймання-передавання продукції. На підставі зазначеного податковий орган прийшов до висновку про безтоварність операцій. Зазначено, що за результатами автоматизованого співставлення податкового зобов"язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України з квітня 2008 року по листопад 2008 року розбіжностей не встановлено, а з грудня 2008 року по квітень 2009 року податковий кредит позивача не відповідає податковим зобов"язанням ТОВ "СТАФТ". Накладні підписані від імені позивача невстановленою особою без зазначення прізвища, ініціалів та посади.
В судовому засіданні встановлено, що 01.03.2008 року ТОВ "НВП "Промкомплект" (покупець) та ТОВ "СТАФТ" (продавець) уклали договір купівлі - продажу №01/03, відповідно до якого продавець зобов'язується продати, а покупець купити товар в асортименті, кількості та за ціною, зазначеними в специфікації (а.с.174 т.1).
Відповідно до п.1.2 вказаного договору предметом договору постачання є запасні частини до гірничодобувного і дробарного обладнання.
Згідно п.п.2.2, 2.3 даного договору умови поставки: поставка товару проводиться за домовленістю сторін. Продавець має право поставляти товар на склад покупця на зберігання та реалізацію, умови зберігання визначаються іншим договором.
В специфікації №1 до зазначеного договору зазначено які саме запасні частини до обладнання поставлялись позивачу (а.с.175 т.1).
На виконання умов договору постачальник ТОВ "СТАФТ" поставив, а позивач прийняв товар згідно видаткових накладних №5084 від 08.12.2008 року на суму 35180,00грн., №5113 від 10.12.2008 року на суму 30503,37 грн., №5295 від 23.12.2008 року на суму 28851,00 грн., №5320 від 24.12.2008 року на суму 6666,67 грн., №5845 від 09.02.2009 року на суму 28046,00 грн., №5942 від 20.02.2009 року на суму 5689,00 грн., №5969 від 24.02.2009 року на суму 13964,00 грн., №6012 від 27.02.2009 року на суму 13553,47 грн., №6044 від 04.03.2009 року на суму 8815,83 грн., №6084 від 11.03.2009 року на суму 29100,00грн., №6193 від 24.03.2009 року на суму 11409,33 грн., №6254 від 30.03.2009 року на суму 9166,67 грн., №6280 від 01.04.2009 року на суму 44860,00 грн., №6345 від 08.04.2009 року на суму 24800,00 грн., №6403 від 15.04.2009 року на суму 22400,00 грн., №6430 від 17.04.2009 року на суму 26890,00 грн. (а.с.176-191 т.1).
Факт оплати отриманого товару відповідачем в акті перевірки не ставиться під сумнів.
Згідно п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат звітного періоду, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Згідно пп.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Щодо зазначеного в акті перевірки, що накладні оформлені неналежним чином, (підписані від імені позивача невстановленою особою без зазначення прізвища, ініціалів та посади), то згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З оглянутих в судовому засіданні накладних встановлено, що в усіх накладних зазначено назву документа, дату і місце їх складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис уповноважених осіб, печатки підприємств, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Щодо посилання в акті перевірки про відсутність на накладних відмітки про проходження товару через прохідку товариства, то, як пояснив представник позивача, а відповідачем не спростовано, внутрішніми документами товариства не передбачено здійснення такої відмітки.
Посилання в акті перевірки на те, що витрати позивача по господарським операціям з контрагентом ТОВ "СТАФТ" не підтверджені актами приймання-передавання продукції спростовуються наступним.
Частиною 4 ст.179 ГК України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
При цьому за приписами частин 2-4 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
У відповідно до цих законодавчих положень позивач уклав з ТОВ "СТАФТ" договір купівлі - продажу №01/03 від 01.03.2008 року предметом якого є товари (запасні частини до гірничодобувного та дробарного обладнання) в асортименті, кількості та за ціною, що мають визначатись в специфікації. Оскільки у зазначеному договорі не був визначений момент набуття позивачем права власності на придбані матеріальні цінності сторони цього договору керувались в процесі його виконання приписами ч.1 ст. 334 ЦК України, відповідно до яких право власності у набувача майна (позивача) за договором виникає з моменту передання йому такого майна продавцем - ТОВ "СТАФТ" згідно накладних.
Щодо не надання під час перевірки товарно-транспортних накладних, то вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання ТТН в підтвердження віднесення витрат до складу валових, тим більше що при перевірці не встановлено що позивач ніс витрати по транспортуванню придбаного товару.
Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.
Слід зазначити, що п.5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.
Така ж позиція висловлена в рішенні Київського Апеляційного Адміністративного Суду по справі № 2а-3171/09/0670, постановах Вищого Адміністративного Суду України по справі К-15247/07, К-55094/09 та ін.
В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено в тому числі і вимоги п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", однак жодного доказу що купівля товару не пов'язана з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, в акті перевірки не наведено і суду не надано.
Згідно матеріалів справи, основним видом діяльності ТОВ "НВП "Промкомплект" за КВЕД є: інші види оптової торгівлі, оброблення та нанесення покриттів на метали, виробництво машин та устаткування для добувної промисловості й будівництва, ремонт і технічне обслуговування машин та устаткування для добувної промисловості й будівництва та інше (а.с.29 т.1). Для здійснення своєї діяльності позивач купував запасні деталі до гірничодобувного і дробарного обладнання, які вподальшому були використані позивачем під час ведення виробництва, виготовлення продукції, ремонту техніки, що підтверджується актами на списання матеріалів, які використані під час виготовлення продукції та ремонту. Отже, понесені товариством витрати на купівлю запчастин, безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією та веденням господарської діяльності платника податків. Зворотне податковим органом не доведено.
Відповідачем не доведений факт безтоварності операції (відсутність придбання товару). Здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ "СТАФТ" підтверджено належним чином оформленими первинними документами, передбаченими правилами ведення податкового обліку та пов'язане із здійсненням господарської діяльності позивача.
Реальне настання правових наслідків за визначеною Коростеньською ОДПІ нікчемною угодою, підтверджено і не оспорюється висновками акту документальної перевірки. За цією угодою контрагент позивача ТОВ "СТАФТ" виконав повністю взяті на себе зобов'язання по продажу товарів, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок за придбаний товар. Позивач у своїх бухгалтерській та податковій звітностях відобразив вчинені операції, правомірно відніс вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатив податки.
Відсутність доказів сплати постачальником позивача ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для відмови позивачеві у віднесені витрат до складу валових витрат при відсутності обставин, які б свідчили про недобросовісність товариства як платника податків. Контролюючим органом не надано доказів, що позивач е недобросовісним платником податків.
Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.
Така ж позиція викладена в інформаційному листі ВАСУ від 20.07.2010 року №1112/11/13-10.
На підставі викладеного суд приходить до переконання про безпідставність нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та нарахування штрафних санкцій по господарським операціям позивача з ТОВ "СТАФТ".
Щодо податкового повідомлення-рішення №0000832301/1 від 14.10.2010 року, яким товариству донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовані штрафні санкції.
В акті перевірки зазначено, що враховуючи порушення, викладені в п.3.1.2 даного акту стосовно операцій з придбання транспортних послуг ПП ОСОБА_2 та операцій з придбання запасних частин до гірничого і дробарного обладнання у ТОВ "СТАФТ", контрагенти позивача (ПП ОСОБА_2 і ТОВ "СТАФТ") не мали права виписувати податкові накладні, а позивач відносити ці суми до податкового кредиту. На підставі викладеного податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо формування податкового кредиту.
Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5 п.7.4 цієї статті).
На підставі матеріалів справи та пояснень представників сторін судом встановлено, що операції між позивачем і ПП ОСОБА_2 та ТОВ "СТАФТ" носили реальний характер і підтверджені всіма необхідними первинними документами, передбаченими правилами ведення податкового обліку, про що вище зазначено в постанові суду.
В акті перевірки відсутні посилання на неправильне оформлення податкових накладних, виписаних ПП ОСОБА_2 та ТОВ "СТАФТ", на підставі яких позивач формував податковий кредит у відповідних податкових періодах.
На час здійснення господарських операцій ПП ОСОБА_2 та ТОВ "СТАФТ" були платниками податку на додану вартість та знаходились в Реєстрі платників ПДВ України (а.с.48-49 т.2).
У Законі України "Про податок на додану вартість" передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця, належно оформленої податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.
Така ж позиція висловлена у рішеннях апеляційної і касаційної інстанцій адміністративних судів та в довідці ВАС України "Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15.04.2010 року.
На підставі викладеного суд прийшов до висновку про неправомірність нарахування контролюючим органом податкових зобов'язань з ПДВ за господарськими операціями між позивачем і ПП ОСОБА_2 та ТОВ "СТАФТ".
В акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" завищено податковий кредит щодо господарських операцій з ТОВ "Лаборемус ЛЛС" та ТОВ "Планверк Об"єктменеджмент", так як господарські операції з цими контрагентами не підтверджені належними первинними документами, а саме: в актах виконаних робіт відсутня конкретизація виконаних робіт і відсутні довідки форми КБ-3 про вартість виконаних підрядних робіт.
Встановлено, що відповідно до договору №1/12 від 01.12.2008 року, укладеного між ТОВ "НВП "Промкомплект" (замовник) та ТОВ "ПЛАНВЕРК ОБ"ЄКТМЕНЕДЖМЕНТ" (підрядник), і договору №5/5 від 05.05.2008 року, укладеного між ТОВ "НВП "Промкомплект" (замовник) та ТОВ "Лаборемус ЛЛС" (підрядник), на виконання робіт з будівництва адміністративного приміщення із матеріалів замовника проведено виконання таких робіт.
Як зазначено в акті перевірки, позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій надано проект, кошторис вартості будівництва, податкові накладні, акти виконаних робіт на будівництво адміністративного приміщення, складені у довільній формі без конкретизації виконаних робіт.
Відповідно до ст.2. Наказу Держкомстату і Державного комітету з будівництва та архітектури "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" акти форми КБ-2 розповсюджуються на будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності; форми КБ-3 - на усі будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи за рахунок усіх джерел фінансування.
Так як виконання будівельних робіт здійснювалось не за рахунок бюджетних коштів і позивач не є підприємством державної форми власності, то складання актів форми КБ-2 не є обов'язковим.
З оглянутих актів виконаних робіт (а.с.205, 216) встановлено, що вони відповідають вимогам, встановленим ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: в них зазначено назву документа, дату і місце їх складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції із зазначенням які види робіт здійснювались, особистий підпис уповноважених осіб, печатки підприємств, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
В наказі "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" визначено, що довідка за формою NКБ-3 складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт і проведення розрахунків за виконані підрядні роботи з будівництва. В ній відображається вартість виконаних підрядних робіт наростаючим підсумком з початку року по звітний місяць включно. Підписується підрядником і замовником.
Позивачем до актів виконаних робіт надано кошториси (а.с.199-204,211-215 т.1) фактичних витрат на будівництво адміністративного приміщення, в яких зазначено найменування та характеристика будівельних робіт, найменування будівельних матеріалів і обладнання, одиниця виміру, кількість, вартість і загальна вартість матеріалів, вартість одиниці будівельних робіт, кількість виконаних робіт, загальна вартість будівельних робіт без ПДВ та вартість будівлі без ПДВ. Кошториси підписані і скріплені печатками підрядника і замовника.
Статтею 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року визначено превалювання сутності над формою, тобто, операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
В акті перевірки не ставиться під сумнів факт здійснення будівництва адміністративного приміщення ТОВ "Лаборемус ЛЛС" та ТОВ "Планверк Об"єктменеджмент" на підставі договорів з ТОВ "НВП "Промкомплект".
На час здійснення господарських операцій ТОВ "Лаборемус ЛЛС" та ТОВ "Планверк Об"єктменеджмент" були платниками податку на додану вартість та знаходились в Реєстрі платників податку на додану вартість України (а.с. 50,51 т.2).
Оглянуті податкові накладні, на підставі яких формувався податковий кредит позивачем, складені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що не заперечується і в акті перевірки.
У Законі України "Про податок на додану вартість" передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця, належно оформленої податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.
Така ж позиція висловлена у рішеннях апеляційної і касаційної інстанцій адміністративних судів та в довідці ВАС України "Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15.04.2010 року.
На підставі викладеного суд приходить до переконання про неправомірність нарахування контролюючим органом податкових зобов'язань з ПДВ за господарськими операціями між позивачем і ТОВ "Лаборемус ЛЛС" та ТОВ "Планверк Об"єктменеджмент".
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача при формуванні сум валових витрат чи податкового кредиту по здійсненим господарським операціям відповідачем - суб'єктом владних повноважень, суду не надано, не предоставлено суду будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про неправомірність віднесення позивачем сум до складу валових витрат та формування податкового кредиту.
Суд, оцінивши всі докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промкомплект" підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість" та керуючись ст.ст. 86, 158-163, 254 КАС України, Житомирський окружний адміністративний суд, -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ від 14.10.2010 року:
- №0000842301/1 в частині збільшення зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 105449 грн. та застосованих фінансових санкцій в сумі 52725 грн.;
- №0000832301/1 в повному обсязі.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: О.Г. Попова
Повний текст постанови виготовлено: 01 березня 2011 р.