Україна
16 березня 2011 р. справа № 2а/0570/2587/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Кірієнка В.О.
при секретарі Ломиног А.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Береговий А.В
від відповідача: Рибалко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» в інтересах Відокремленого підрозділу «Шахта «Алмазна» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0004571540/0 від 12.11.2010 року, № 0004581540/0 від 12.11.2010, № 0004591540/0 від 12.11.2010 року,-
Державне підприємство «Добропіллявугілля» в інтересах Відокремленого підрозділу «Шахта «Алмазна» звернулось до суду із позовом до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0004571540/0 від 12.11.2010 року, № 0004581540/0 від 12.11.2010, № 0004591540/0 від 12.11.2010 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку з питань порушення граничних термінів сплати до бюджету самостійно узгоджених сум податкових зобов'язань по сплаті за користування надрами, збору за ГРР, збору за забруднення навколишнього природного середовища, земельного податку за період з 26.03.2009 року по 01.11.2010 року, по результатам якої складено акт від 10.11.2010 року за № 1243/15-1/26319503, який підписано із запереченнями.
На підставах, викладених в акті перевірки Добропільською ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення за № 0004571540/0, № 0004581540/0, № 0004591540/0 від 12.11.2010 року з якими позивач не згоден та звернувся до суду.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги аналогічно викладеному у позовній заяві, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, вважає доводи позивача безпідставними, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, зазначив, що податкові повідомлення-рішення № 0004571540/0 від 12.11.2010 року, № 0004581540/0 від 12.11.2010 року, № 0004591540/0 від 12.11.2010 року були прийняті у зв'язку з порушенням позивачем граничного терміну сплати до бюджету самостійно узгодженої суми податкового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення, передбаченого пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 ЗУ від 20.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», ст. 28,30 Кодексу України «Про надра» від 27.07.1994 року № 132/94-ВР, пп. 17,18 Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 264 «Про заходи щодо справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин», п. 3 ч.1 ст. 9 ЗУ від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ «Про систему оподаткування».
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень, у тому числі, органів державної влади.
Судом встановлено, що Державне підприємство “Добропіллявугілля” 11.03.2003р. зареєстровано у якості юридичної особи та знаходиться в Єдиному державному реєстрі підприємств, установ та організацій за номером 32186934, знаходиться на податковому обліку у Добропільській об'єднаній державній податковій інспекції.
Відповідач має свої відокремлені підрозділи, одним із яких є Відокремлений підрозділ "Шахта Алмазна", що не є юридичною особою.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 48 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Таким чином, позивачем по справі є юридична особа - Державне підприємство “Добропіллявугілля”.
10.11.2010 року Добропільською ОДПІ було проведено перевірку відокремленого підрозділу ДП «Добропіллявугілля» «Шахта «Алмазна» по результатам якої складено акт про результати невиїзної документальної (камеральної перевірки) з питання порушення граничних термінів сплати до бюджету самостійно задекларованих і узгоджених сум податкових зобов'язань по платі за користування надрами для видобування корисних копалин, збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, збору за забруднення навколишнього природного середовища, земельного податку за період з 26.03.2009 року по 01.11.2010 року.
Зазначеною перевіркою встановлені наступні порушення:
1) пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 ЗУ від 20.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»
2) ст. 28,30 Кодексу України «Про надра» від 27.07.1994 року № 132/94-ВР;
3) п. 3 ч.1 ст. 9 ЗУ від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ «Про систему оподаткування» із змінами та доповненнями з наступних податків і зборів:
- по платі за користування надрами для видобування корисних копалин всього у загальній сумі 784527,63 грн., понад 90 днів - 451297,44 грн.;
- зі збору за геологорозвідувальні роботи , виконанні за рахунок державного бюджету всього у загальній сумі - 441557,21 грн., в тому числі із затримкою від 30 до 90 днів - 168463,77 грн., із затримкою понад 90 днів - у сумі 273093, 44 грн.;
- зі збору до 8459,40 грн.,фонду за забруднення навколишнього природного середовища всього у загальній сумі 118459,40 грн., в т.ч.: із затримкою понад 90 днів - у сумі 118459,40 грн.,
- із земельного податку з юридичних осіб у загальній сумі - 177809,55 грн., в т.ч.: з затримкою від 30-90 днів включено - 2544,34 грн., із затримкою понад 90 днів - 175265,21 грн.
Акт перевірки підписаний позивачем із запереченнями від 11.11.2010 року за № 1545, на яку Добропільською ОДПІ надано відповідь за № 24494/16/15-113 від 12.11.2010 року та винесені податкові повідомлення-рішення від 12 листопада 2010 року за № 0004571540/0, № 0004581540/0, № 0004591540/0, якими відповідно до акту перевірки № 1243/15-1/26319503 від 10.11.2010 року встановлено порушення граничного терміну сплати до бюджету самостійно узгодженої суми податкового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення, передбаченого пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 ЗУ від 20.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», ст. 28,30 Кодексу України «Про надра» від 27.07.1994 року № 132/94-ВР, пп. 17,18 Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 264 «Про заходи щодо справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин», п. 3 ч.1 ст. 9 ЗУ від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ «Про систему оподаткування» та на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 ЗУ «Про порядок погашення обов'язків платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку від 41-71 календарних дня граничного терміну сплати до бюджету самостійно узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 329162,46 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 65832,50 грн., за затримку на календарних днів граничного терміну сплати до бюджету самостійно узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 4067,44 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% в сумі 406,74 грн., за затримку від 91-219 календарних днів граничного терміну сплати до бюджету самостійно узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 451297,73 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% в сумі 225648,48 грн.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції виконують здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів, забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства.
Здійснюючи ці повноваження відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення, якими застосував до позивача штрафні санкції на підставі п. 17.1.7 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (діяв на момент проведення перевірки), який є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.
Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ЗУ № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Згідно п. 17.1.7 ст. 17 ЗУ №2181-ІІІ, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, та якщо така затримка складає до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, вказаний платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу, якщо така затримка складає від 31 до 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, вказаний платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу, якщо така затримка складає більш ніж 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, вказаний платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.
Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
Тобто платник податків, який є суб'єктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.
Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”. Одним з таких інструментів є платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”). Відповідно до п. 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.
Так, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є “Призначення платежу”. Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".
Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті “Призначення платежу”цього документу.
Як вбачається з наданих позивачем платіжних доручень № 903 від 26.03.2009 року, № 204 від 19.03.2010 року, № 59 від 30.04.2010 року, № 219 від 29.06.2010 року, № 323 від 30.07.2010 року, № 348 від 19.08.2010 року, № 636 від 08.09.2010 року, № 407 від 08.09.2010 року, № 410 від 15.09.2010 року, № 514 від 30.09.2010 року, № 641 від 29.10.2010 року, № 639 від 29.10.2010 року, № 641 від 29.10.2010 року у реквізиті «Призначення платежу» ним вказано перерахування поточних податкових зобов'язань «за використання надр загальнодержавного значення за 3 квартал 2008 року згідно акту опису активів № 16 від 11.06.08 по строку сплати 19.11.08», «авансовий платіж за надра за 1 квартал 2010 року по строку сплати 19.05.2010 року», «податок за користування надрами за 1 квартал 2010 року по строку сплати 19.05.2010 року», «авансовий платіж за надра за 2 квартал 2010 року по строку сплати 19.08.2010 року», «податок за користування надрами за 2 квартал 2010 року по строку сплати 30.07.2010 року», «податок за користування надрами за 2 квартал 2010 року по строку сплати 19.08.2010 року», «штрафні санкції у розмірі 5%, нараховані самостійно згідно уточненого розрахунку по строку сплати 09.09.2010 року», «збір за надра за 2-й квартал 2010 року згідно уточненого розрахунку по строку сплати 09.09.2010 року із штрафними санкціями 5%», «заборгованість за надра за 1 квартал 2009 року по строку сплати 19.05.2009 року», «авансовий платіж за надра за 3 квартал 2010 року по строку сплати 19.11.2010 року», «погашення заборгованості за надра за 3 квартал 2008 року, 4 квартал 2008 року, 1 квартал 2009 року», «платіж за надра за 3 квартал 2010 року по строку сплати 19.11.2010 року», «погашення заборгованості за надра за 3 квартал 2008 року, 4 квартал 2008 року, 1 квартал 2009 року».
Відповідно до вимог пункту 7.7. статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, на який посилався відповідач як на обґрунтування права зараховувати сплачені позивачем суми земельного податку у календарній черговості виникнення податкового боргу, встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях.
Проте, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючи органи, чи то платники податків. Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість погашення податкових зобов'язань. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.
Суд вважає, що Закон України «Про порядок погашення обов'язків платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість погашення податкових зобов'язань та не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.
На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 р. № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за N 843/11123. Наведена Інструкція також не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.
На підставі викладеного, дії податкового органу щодо зарахування коштів у рахунок погашення податкових зобов'язань шляхом змінення призначення платежу, визначених платником податку у платіжних документах, є неправомірними, отже, застосування до позивача фінансових санкцій за порушення строків сплати податкових зобов'язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення повідомленнями-рішеннями № 0004571540/0 від 12.11.2010 року, № 0004581540/0 від 12.11.2010, № 0004591540/0 від 12.11.2010 року є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.п. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, суд вважає, що позивачем обґрунтовані та підтверджені доводи, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст.ст. 87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Державного підприємства «Добропіллявугілля» в інтересах Відокремленого підрозділу «Шахта «Алмазна» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0004571540/0 від 12.11.2010 року, № 0004581540/0 від 12.11.2010, № 0004591540/0 від 12.11.2010 року - задовольнити повністю.
Визнати недісними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Добропільською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області № 0004571540/0 від 12.11.2010 року, № 0004581540/0 від 12.11.2010, № 0004591540/0 від 12.11.2010 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Добропіллявугілля» в інтересах Відокремленого підрозділу «Шахта «Алмазна» суму судового збору у розмір 3,40 грн.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 16 березня 2011 року у присутності представників сторін.
Повний текст постанови складений 21 березня 2011 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи
Суддя Кірієнко В.О.