25 лютого 2011 р. Справа № 2а-3381/10/2018
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Сіренко О.І.
Суддів: Русанової В.Б. , Спаскіна О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова на постанову Київського районного суду м. Харкова від 15.12.2010р. по справі № 2а-3381/10/2018
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова
про зобов'язання нарахування щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни,
30 листопада 2010р. ОСОБА_1 (надалі-позивач) звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова (надалі-відповідач) про зобов'язання нарахування щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2010р. позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про зобов'язання нарахування щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 01.01.2007р. по 29 травня 2010р. залишено без розгляду.
За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження постановою Київського районного суду м. Харкова від 15.12.2010 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни " за період з 20.04.2010р. по 15.12.2010р.
Зобов'язано відповідача здійснити нарахування доплати до пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 20.04.2010р. по 15.12.2010р.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неврегульованість на законодавчому рівні механізму та умов виплати допомоги особам, які мають статус "дитина війни", прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм бюджетного законодавства України та ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що призвело до неправильного вирішення справи.
Виходячи з приписів п.3 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни та за приписами ст.6 цього закону має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України "Про Державний бюджет на 2010 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Таким чином, відповідач у 2010 році повинен діяти відповідно з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей", виходячи із розміру пенсії, визначеної ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншими законами такий розмір не врегульовано.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Виходячи з системного аналізу ч.2 ст.19 Конституції України, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та приписів ч.4 ст.9 КАС України, відповідач у 2010 році не мав підстав застосовувати постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. за № 530 та був зобов'язаний діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка має вищу юридичну силу ніж зазначена постанова, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Щодо доводів апеляційної скарги про неможливість проведення виплат управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова з бюджету Пенсійного фонду України, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки суд першої інстанції зобов'язав Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова здійснити нарахування доплати до пенсій позивачу.
Крім того, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки, наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Колегія суддів також відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок по виплаті підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Пенсійний фонд України діє відповідно до Положення "Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" покладено саме на управління пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої територіальні управління, однак, вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що відповідач не виконав свої обов'язки, чим порушив права позивача.
Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо встановлення періоду, за який зобов'язано відповідача здійснити нарахування доплати до пенсії позивачу.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2010р. по цій же справі позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про зобов'язання нарахування щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 01.01.2007р. по 29 травня 2010р. залишено без розгляду.
Разом з цим, оскаржуваною постановою задоволено позовні вимоги за період з 20.04.2010р. по 15.12.2010р.
Таким чином, за один і той же період, а саме: з 20.04.2010р. по 29.05.2010р., Київським районним судом м. Харкова прийняті різні судові рішення, які мають різні процесуальні наслідки.
Оскільки, ухвала Київського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2010р. по справі № 2а-3381/10/2018 набрала законної сили та є чинною, позовні вимоги за період з 20.04.2010р. по 29.05.2010р. залишені без розгляду, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язання відповідача вчинити певні дії за цей період, підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог за період з 30.05.2010р. по 15.12.2010р., а тому в цій частині оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова задовольнити частково.
Постанову Київського районного суду м. Харкова від 15.12.2010р. по справі № 2а-3381/10/2018 скасувати в частині визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова щодо ненарахування ОСОБА_1 доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни " за період з 20.04.2010р. по 29.05.2010р. та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова здійснити нарахування доплати до пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 20.04.2010р. по 29.05.2010р. .
В іншій частині постанову Київського районного суду м. Харкова від 15.12.2010р. по справі № 2а-3381/10/2018 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддяСіренко О.І.
Судді Русанова В.Б. Спаскін О.А.