03.03.11 № 36555/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Пліша М.А., Довгополова О.М.,
при секретарі судового засідання Коломойцевій Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Львівській області про відновлення трудових прав,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління юстиції у Львівській області про поновлення трудових прав, в якому з урахуванням уточнення та збільшення позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління юстиції у Львівській області від 30.09.2009 року № 818-К про звільнення ОСОБА_1, начальника державної виконавчої служби у Радехівському районі Львівської області, із займаної посади у зв'язку з ліквідацією державної виконавчої служби Львівської області за п.1 ст. 40 КЗпП України; поновити його на посаді заступника начальника Радехівського районного управління юстиції-начальника відділу державної виконавчої служби Радехівського районного управління юстиції; стягнути з відповідача компенсацію за час вимушеного прогулу відповідно до вимог КЗпП України.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року в позові відмовлено повністю.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що висновки суду щодо ліквідації органів державної виконавчої служби не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки в дійсності мала місце реорганізація. Суд не звернув належної уваги на ту обставину, що наказ начальника Головного управління юстиції у Львівській області від 30.09.2009 року № 818-К про його звільнення винесений не уповноваженою особою. Судом не розглядались клопотання позивача про відвід головуючого судді. Крім того, всупереч вимогам ст. 53 КАС України, ст. 21 КЗпП України суд не залучив до участі в справі Міністерство юстиції України, яке є правонаступником Департаменту виконавчої служби, з яким в нього був укладений трудовий договір.
З огляду не викладене, апелянт просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що наказ про звільнення позивача прийнятий у відповідності з вимогами законодавства, а тому позов є безпідставним.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що наказом Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 322/К від 17.11.2006 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника державної виконавчої служби у Радехівському районі Львівської області.
Наказом Департаменту державної виконавчої служби № 196 від 12.03.2007 року позивачу надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 12 березня 2007 року по 11 листопада 2009 року.
Наказом начальника Головного управління юстиції у Львівській області від 30.09.2009 року № 818-К ОСОБА_1, начальника державної виконавчої служби у Радехівському районі Львівської області, звільнено з 30.09.2010 року із займаної посади у зв'язку з ліквідацією Державної виконавчої служби Львівської області за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Підстава звільнення: Постанова Кабінету Міністрів України від 16.11.2006 року № 1622 «Про ліквідацію Департаменту державної виконавчої служби», наказ Департаменту ДВС «Про ліквідацію регіональних та територіальних органів ДВС» від 19 січня 2007 року 32, повідомлення про вивільнення від 23.01.2007 року, акт від 30.09.2009 року.
На виконання Закону України «Про внесення змін до законів України «Про державну виконавчу службу» та «Про виконавче провадження» щодо реформування органів державної виконавчої служби» від 22 грудня 2006 року № 521-У, постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2006 року № 1622 «Про ліквідацію Департаменту державної виконавчої служби» та Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2006 року № 1577, було ліквідовано Департамент державної виконавчої служби та обласні управління юстиції Міністерства юстиції, створено Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
Згідно наказу Міністерства юстиції України № 21/5 від 25.01.2007 року «Про реформування органів юстиції» Львівське обласне управління юстиції ліквідовано та на його базі утворено Головне управління юстиції у Львівській області. Реєстрація Головного управління юстиції у Львівській області як юридичної особи проведена державним реєстратором 12.02.2007 року, що підтверджується свідоцтвом «Про державну реєстрації юридичної особи» серія А01 № 198739.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну виконавчу службу» заступники начальників районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби, головні державні виконавці, старші державні виконавці та державні виконавці таких відділів призначаються на посаду та звільняються з посади начальниками Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції за поданням начальників районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби.
Згідно Положення про Департамент державної виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2005 року № 711, Департамент державної виконавчої служби є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мін'юсту та підпорядковується йому. До складу Департаменту входить державна виконавча служба Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, державна виконавча служба у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах. Департамент є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в Державному казначействі, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада № 1622 Департамент державної виконавчої служби, що діє у складі Міністерства юстиції як урядовий орган державного управління, було ліквідовано. Цією ж постановою визначено, що Міністерство юстиції є правонаступником департаменту державної виконавчої служби.
Таким чином, система органів державної виконавчої служби у цілому була реорганізована. Проте у зв'язку з такою реорганізацією органів державної виконавчої служби Департамент державної виконавчої служби, як урядовий орган державного управління, який мав статус юридичної особи, самостійний баланс, рахунки в Державному казначействі, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням та державна виконавча служба Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, державна виконавча служба у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах, які входили
до складу Департаменту були ліквідовані з передачею функцій Департаменту Міністерству юстиції України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч.2 ст.40 КЗпП України).
Частиною 2 статті 36 Кодексу законів про працю України визначено, що зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору.
Частиною 3 зазначеної статті встановлено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників(п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що підстав для застосування положень частини 2 статті 36 КЗпП України немає, оскільки Департамент державної виконавчої служби та його структурні підрозділи на місцях були ліквідовані.
Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року роз'яснено, що при ліквідації підприємства (установи, організації) правила п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України можуть застосовуватись у в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство (установа, організація). В цьому випадку працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на новоутвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.
Судом першої інстанції встановлено, що23.01.2007 року позивача було повідомлено про ліквідацію органів державної виконавчої служби та у відповідності до вимог ст. 49-2 КЗпП України попереджено про майбутнє звільнення із займаної посади за п.1 ст. 40 КЗпП України. У зв'язку з перериванням позивачем відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, наданої наказом голови комісії з ліквідації Департаменту державної виконавчої служби № 196 від 12.03. 2007 року, ОСОБА_1 було запропоновано зайняти вакантні посади, від яких він відмовився.
Таким чином, при звільненні позивача відповідачем було дотримано вимог Кодексу законів про працю України, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.
Доводи позивача про те, що він був звільнений не уповноваженого особою спростовуються наказом Міністерства юстиції України № 740/7 від 05.06.2007 року «Про організацію кадрової роботи», яким уповноважено начальників Головних управлінь юстиції приймати рішення щодо вивільнення працівників органів державної виконавчої служби.
В силу ч.3 ст. 30 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований і заявлений до початку судового розгляду адміністративної справи по суті у письмовій формі з обґрунтуванням підстав для відводу. Заяви про відвід (самовідвід), подані після початку розгляду, судом не розглядаються.
Розгляд справи по суті було розпочато 19.02.2010 року, а заява про відвід судді подана 03.11.2010 року.
Тому судом першої інстанції правомірно заява про відвід залишена без розгляду.
Позивачем оскаржується наказ Головного управління юстиції у Львівській області, а тому залучати до участі в справі Міністерство юстиції України не було потреби.
В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, колегія суддів,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року у справі № 2а-7004/09/1370 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді М.А. Пліш
О.М. Довгополов